Склад і структура основних фондів.

Необхідною умовою правильного обліку та планування відтворення основних фондів є їх чітка класифікація. Основні фонди готельного господарства групуються за їх місцем у виробничому процесі, структурою, призначенням і функціях, що вони виконують.

По відношенню до виробничого процесу в готелях розрізняють:

1. Основні фонди експлуатаційного призначення, які безпосередньо приймають участь в наданні послуг.

2. Основні фонди культурно-побутового призначення (житлові будинки і гуртожитки), які безпосередньо не приймають участі в процесі надання послуг та своєї вартості на послуги не переносять.

За структурою, призначенню і функціях, що виконуються в процесі надання послуг, основні фонди поділяються на такі види:

1. Будівлі (готелі, склади, службові приміщення, пральні, гаражі).

2. Споруди (огорожі, під’їзні шляхи, заасфальтовані подвір’я).

3. Передавальні пристрої (електромережі, трубопроводи, трансмісії).

4. Машини і обладнання (пральні машини, центрифуги).

5. Транспортні засоби (автомобілі, автобуси).

6. Інші основні фонди (постіль, коври, посуд, меблі, телевізори, радіоприймачі, холодильники, готельний інвентар).

Враховуючи специфіку готельних послуг, найбільшу питому вагу в основних фондах займають будівлі та інші основні фонди (відповідно 77% і 21%).

Готелі надають в тимчасове користування житло, тому в складі основних фондів переважає вартість будівель. Із збільшенням частки площі будівель готелів під номерний фонд за рахунок їх перепланування і більш раціонального використання іншої площі будівель зростають доходи від реалізації послуг і фондовіддачі.

Основні фонди готельного господарства планують і враховують в натуральному і вартісному вираженні.

Натуральні показники використовують при плануванні і обліку основних фондів для визначення їх технічного складу і пропускної здатності.

Наприклад, приміщення готелів поділяють на житлові, адміністративні, торгівельні, виробничі, культурно-освітні (конференцзали, кінотеатри), приміщення, зайняті побутовими службами (швейні майстерні, перукарні, пральні), господарчі (склади). Їх враховують на основі щорічної інвентаризації в натуральних і вартісних показниках (площа, кубатура) і складання спеціальних паспортів на всі види фондів, в яких вказується термін вводу в експлуатацію, ступінь зносу, час проведення капремонту.

 

3. Структура та розрахунок оборотних засобів.

 

Оскільки результат виробничої діяльності готелю реалізується не у вигляді готової продукції, а у вигляді послуги, це і визначає особливий кругообіг, склад і структуру його обігових коштів та обумовлює їх специфічні особливості. За рахунок відсутності готових виробів та оплати послуг в момент їх споживання строк оборотності коштів готелю є більш коротким, а їх перебування в сфері обігу є мінімальним.

До складу оборотних засобів входять виробничі запаси, що складаються з допоміжних матеріалів та матеріалів для поточного ремонту, палива, запасних частин, МШП, витрат майбутніх періодів (60-70%), а також засоби обігу, частка яких складає 30-40%.

 

4. Розрахунок показників ефективності роботи готелю.

 

При складанні плану експлуатації готелю досить важливо правильно визначити середньорічний коефіцієнт завантаження, який буде гарантувати рентабельність готелю. Як відомо, завантаження готелів піддається різким сезонним коливанням. Тому середньорічний коефіцієнт завантаження не повинен перевищувати 95-98%, інакше він не буде мати техніко-економічних обґрунтувань. Протягом року готелі мають з різних об’єктивних причин збитки, які викликані наступними причинами: простою місць через ремонт номерного фонду, простою місць у святкові та передсвяткові дні, скорочення туристичного сезону (“мертвий сезон”), час на прибирання номерів тощо.

1). Коефіцієнт завантаження готелю – встановлюється діленням кількості ліжко-місць, що планується під розміщення, на пропускну здатність готелю.

,

де Пз – пропускна здатність готелю;

Тр – час простою під плановим ремонтом;

Со – час простою номерного фонду, що знаходився на санітарній обробці та підготовці до розміщення гостей.

Показник пропускної здатності визначається як різниця між загальною кількістю ліжко-місць готелю та кількістю ліжко-місць, що знаходяться в ремонті.

При плануванні доходів від основної діяльності готелю необхідно враховувати забезпечення регулярного проведення планових поточних ремонтів і санітарної обробки номерів, не допускаючи перевищення коефіцієнта використання номерного фонду вище 95%.

Приклад: В готелі 243 місця. Необхідно визначити пропускну здатність готелю за рік (Пз):

Пз = 243 ´ 366 днів = 88938 (ліжко-місць).

 

Визначимо час простою під плановим ремонтом (Тр), враховуючи, що циклічність планового ремонту номерного фонду готелю 5 років, а середня тривалість ремонту 10 днів:

Тр = 243 / 5 ´ 10 = 486 (ліжко-місць).

 

Середня тривалість проживання гостей в готелі за рік 6 днів, а середній час підготовки номера до розміщення гостей (санітарна обробка приміщення) складає 1,5 год.

Визначаємо час простою номерного фонду за рік на санітарній обробці та підготовці до розміщення гостей (Со):

Со = 366 / 6 дн. ´ 1,5 год. / 24 год. ´ 243 місць = 926 (ліжко-місць).

 

Звідси, коефіцієнт завантаження готелю:

.

 

2). Показник оборотності ліжко-місць – характеризує інтенсивність використання номерного фонду готелю за певний період (рік, квартал, місяць).

Він встановлюється в готелі з метою розрахунку його пропускної здатності, і передбачає виявлення внутрішніх резервів та скорочення простою місць при підготовці до розміщення.

Оборотність ліжко-місць визначається за допомогою показника середньої тривалості проживання гостей:

,

де Кс – кількість ліжко-днів, наданих до розміщення;

Го – кількість гостей, розміщених в готелі.

Приклад: Необхідно розрахувати інтенсивність використання номерного фонду готелю з 100%-м завантаженням. Кількість місць – 243, кількість розміщених гостей за рік – 14 649 чол.

Визначимо кількість ліжко-місць, наданих під розміщення за рік:

243 ´ 366 дн. = 88 938 (ліжко-місць).

 

Середня тривалість проживання гостей:  

Тпр. = 88 938 / 14 649 = 6(днів).

 

Кількість оборотів готельного місця за рік: 

243 / 6 дн. = 40,5 (рази).

Основні показники для визначення ефективності роботи закладів розміщення туристів і відпочиваючих:

 

1). Завантаження номерного фонду (%):

,

де N – кількість проданих номерів;

No – кількість номерів, підготовлених до продажу.

 

2). Показник середньої ціни готельного номера – визначає ефективність роботи служби портьє з продажу дешевих і більш дорожчих номерів:

,

де D – загальний дохід від номерного фонду.

 

3). Завантаження готелю – враховує кількість гостей на один проданий номер:

,

де Н – загальна кількість гостей.

   

4). Середня кількість прибраних номерів за день:

,

де Nз – кількість зайнятих номерів;

n – кількість 8-годинних змін прибирання.

 

5). Коефіцієнт подвійного завантаження – необхідний для планування завантаження підприємства:

.

6). Показник зайнятості ліжко-місць – дозволяє оцінити завантаженість готельних номерів:

,

де Lз – кількість зайнятих ліжок;

Lв – кількість вільних ліжок.

Всі вищенаведені показники підраховуються за певний період часу: день, місяць, рік.