Облік затрат на туристичних підприємствах.

 

Туристичним організаціям рекомендується групувати затрати по відношенню до виробничого процесу: на виробничі, тобто пов’язані з виробництвом туристичного продукту, і комерційні, до яких відносяться затрати, пов’язані з просуванням і продажем туристичного продукту.

Виробничі затрати туристичних організацій поділяються на:

1). Затрати на придбана прав на послуги сторонніх організацій, що використовується при виробництві туристичного продукту.

До них відносяться: затрати на придбання прав на послуги щодо розміщення і проживання; транспортне обслуговування; харчування; екскурсійне обслуговування; медичне обслуговування, візове обслуговування (та затрати пов’язані з оформленням турпоїздок); страхування в період турпоїздки; обслуговування гідами-перекладачами та супроводжуючими.

2). Затрати, пов’язані з діяльністю виробничого персоналу (робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом туристичного продукту, що знаходяться в штаті, а також виконують роботи за договорами).

3). Затрати підрозділів туристичної організації, що приймають участь у виробництві туристичного продукту (готелі, будинки відпочинку, мотелі, кемпінги, спортивні споруди, спеціальний туристичний транспорт).

4). Накладні витрати.

До них відносять: затрати пов’язані з виробництвом туристичного продукту (оплата праці працівників управління); відрядні витрати; затрати на оренду та утримання будівель і приміщень адміністративного призначення (затрати на комунальні послуги, ремонт і техобслуговування); затрати на пожежну і сторожову охорону будівель і споруд; затрати на утримання і експлуатації оргтехніки та обчислювальної техніки; амортизацію всіх видів майна; затрати пов’язані з освоєнням нових турів (стажування, співробітників з іноземної мови); оплата послуг зв’язку; затрати на придбання спеціальних бланків (бланків турпутівок, ваучерів); а також податки та відрахування.

Комерційні затрати туристичних організацій включають затрати, пов’язані з діяльністю пунктів реалізації (турагенств) в якості підрозділів туристичної організації (в тому числі, і безбалансових). При цьому склад комерційних затрат дублює склад перерахованих вище накладних витрат турорганізації з туроператорської діяльності, але в даному випадку вони за своїм складом відносяться до діяльності пунктів реалізації (турагенств). Виключення складають, по-перше, категорія інших затрат, якої нема в складі затрат турагента, і по-друге, категорія затрат на рекламу, якої нема в складі накладних затрат туроператора.

 

Планування експлуатаційної діяльності готелю.

 

При складанні бізнес-планів підприємств готельного господарства особливу увагу слід звернути на розробку плану експлуатаційної діяльності готелю.

План експлуатаційної діяльності готелю – це важливий розділ бізнес-плану, від обґрунтованості якого залежать кінцеві фінансові результати діяльності підприємства.

План експлуатаційної діяльності готелю включає наступні етапи:

1. Розробка експлуатаційної програми.

2. Розробка плану доходів від експлуатаційної діяльності.

3. Розробка плану доходів від додаткових послуг і допоміжних підрозділів.

4. Розробка плану підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю.

Результат діяльності готелю – це підготовка, створення відповідних умов для тимчасового проживання та надання проживаючим комплексу платних і безплатних додаткових послуг. Розробка експлуатаційно-фінансового плану починається з розробки експлуатаційної програми, що є важливою складовою плану готелю.

1 етап. Експлуатаційна програма – це кількість місць, що надається для проживання у плановому періоді, тобто обсяг основних послуг у натуральному вираженні. За одиницю вимірювання основних послуг готелю приймають число місце-днів. Від запланованого обсягу послуг залежить їх собівартість, розмір прибутку, сума валових доходів, потреба в матеріальних ресурсах, обігових коштах та інші показники плану.

В процесі розробки експлуатаційної програми визначається ряд показників, що дозволяють дати реальну оцінку можливостям використання номерного фонду готелю:

1) Одночасна місткість, що визначається шляхом множення кількості номерів кожної категорії на число постійних місць у кожному з них.

2) Загальна кількість місце-днів у готелі визначається шляхом множення показника „одночасної місткості” на число календарних днів року, що планується. Отримана кількість місце-днів характеризує можливу пропускну здатність, що має готель.

Практика свідчить про те, що 100% завантаження готелю, виходячи із загальної кількості місце-днів, неможливе тому, що виникають простої, пов’язані з капітальним ремонтом і реконструкцією готелю, поточним ремонтом та іншими об’єктивними причинами.

Число місце-днів простою номерів під час проведення капітального ремонту визначається шляхом множення місткості номерів, що підлягають капітальному ремонту на число днів, необхідних для проведення цього ремонту.

За відсутності таких нормативі (кількості днів на капітальний ремонт) розрахунок проводиться як для капітального ремонту, що виконується господарчим способом. У такому випадку число днів простою визначається шляхом ділення кількості людино-годин, необхідної на весь ремонт, на середню тривалість однієї зміни (8 год.), помножену на чисельність робітників, які задіяні в капітальному ремонті (склад бригади).

Простої номерів у поточному ремонті визначаються на підставі графіків проведення ремонту та нормативного числа днів простою в ньому кожної категорії номерів та їх місткості.

У разі відсутності нормативів простою номерів у поточному ремонті в якості вихідної бази використовуються дані аналізу фактичного простою номерів у поточному ремонті за попередні періоди.

3) Пропускна здатність готелю – визначається як різниця між загальною кількістю місце-днів у готелі та кількістю місце-днів перебування в капітальному ремонті та реконструкції. Цей показник характеризує число місць, можливе для експлуатації впродовж періоду, що планується, з врахуванням технічно-допустимих простоїв місць (капітальний ремонт).

4) Кількість місце-днів, що надаються згідно з планом – характеризує обсяг послуг, що надає готель з врахуванням планових простоїв в результаті поточного ремонту та інших об’єктивних причин. Цей показник визначається як різниця між пропускною здатністю готелю та кількістю місце-днів перебування в простої, пов’язаному з поточним ремонтом та іншими об’єктивними причинами.

5) Коефіцієнт завантаження готелю – показниквикористання можливої пропускної здатності готелю, який визначається за формулою:

,

де М_пл. – кількість місце-днів, що надаються згідно плану;

П_З – пропускна здатність готелю.

Відповідальним етапом планування експлуатаційної програми є аналіз її використання впродовж останніх років і попередніх місяців планового року.

Метою аналізу є пошук резервів збільшення номерного фонду та його завантаження, розробка заходів щодо скорочення простоїв, а також визначення реальної бази для економічно обґрунтованого планування експлуатаційної програми. В процесі аналізу визначається можлива та фактична пропускна здатність, коефіцієнт завантаження готелю та інші показники.

В процесі розробки плану експлуатаційної програми необхідно враховувати передбачене збільшення номерного фонду чи зміну структури його категорійності.

Приклад: На початок року, що планується, в готелі було 460 місць. В результаті реконструкції та перепланування окремих номерів і підсобних приміщень з 01.04.2005р. планується введення в експлуатацію додатково 20 місць. Середнє число місць, що матиме готель в плановому році, становитиме:

(місць).

Можлива пропускна здатність готелю на рік, що планується, становитиме:

П_З = 475× 365 = 173 375 (місце-днів).

 

Заплановані заходи щодо скорочення простоїв дозволяють скоротити їх до 45 днів, в результаті чого кількість місце-днів, що надаються згідно плану, становитиме:

(365 – 45) × 475 = 152 000 (місце-днів).

Визначення коефіцієнту завантаження готелю:

, або 88% від місткості готелю.

Визначивши пропускну здатність готелю та коефіцієнт її використання (коефіцієнт завантаження готелю), можна визначити експлуатаційну програму готелю:

Р_t = П_З × К_В,

де П_З – можлива пропускна здатність готелю;

К_В – коефіцієнт використання пропускної здатності.

В даному прикладі експлуатаційна програма готелю на рік за плановою місткістю готелю 475 місць і коефіцієнтом використання 0,88 становитиме:

Р_t = 173 375 × 0,88 = 152 570 (місце-днів).

 

Важливим етапом планування експлуатаційної програми є розподіл річного плану за кварталами та місяцями, так як попит на готельні послуги має яскраво виражену сезонність і коливається в залежності від пори року. Весняно-літні місяці характеризуються наймасовішим заїздом туристів і коефіцієнт завантаження готелів за цей період, відповідно, найвищий. Тому в ІІ та ІІІ кварталах планується найвищий коефіцієнт використання місць. У І та ІV кварталах цей коефіцієнт планується нижче середньорічного, тому всі ремонтні та інші роботи, пов’язані з припиненням функціонування номерів переносяться саме на цей період.

2 етап: Розробка плану доходів від експлуатаційної діяльності.

Після розробки експлуатаційної програми підходять до планування доходів від експлуатаційної діяльності готелів. В цьому плані потрібно передбачити забезпечення найбільш повного використання номерного фонду іноземними туристами. Це сприяє припливу валютних надходжень, що можуть направлятись на розширення та вдосконалення матеріально-технічної бази готелів.

Плануванню доходів від експлуатаційної діяльності передує аналіз стану, динаміки та використання номерного фонду за поточний рік (табл. 1).

Таблиця 1.