Багатосекторні моделі економічного зростання

 

Нині кейнсіанство як теоретична система, як концепція економічної політики втратило колишню панівну роль і перебуває в опозиції до поширеної скрізь консервативної ортодоксії. Але воно живе, модернізується, розвивається. Кейнсіанська школа створила систему категорій та взаємозв’язків, без них сьогодні наврядчи можна уявити економічну теорію, економічну політику Заходу.

Таким чином, кейнсіанство сьогодні надзвичайно багатогранне. Еволюція вчення послідовників Дж. Кейнса продовжується. Кейнсіанська теорія справляє вплив на систему господарювання, проявляється в інструментарії господарського механізму. Оскільки проблеми співвідношення між державою і приватним під приємництвом з урахуванням впливу сучасного етапу НТР та інтернаціоналізації економіки залишається однією з актуальних щодо визначення оптимального й найбільш раціонального їх співвідношення, еволюція посткейнсіанства буде продовжуватись і далі. Не виключено, що нові варіанти посткейнсіанства в подальшому можуть набути більшого впливу у розробці теоретичних основ господарювання.

У вільному суспільстві з ринковою економікою регулювання економіки державою можливе лише за допомогою фінансової політики, не примусовим, „плановим” розподілом ресурсів. Ключовим поняттям фінансової політики є податки (T) і державні витрати (G); величина різниці цих величин D = G – T, звана бюджетним дефіцитом, відіграє найважливішу роль в загальній оцінці дій уряду.

У руках держави виявляється механізм, за допомогою якого воно здатне вирівняти перекіс, що виникає, і відновити рівність лівої та правої частин останнього співвідношення. Цього можна досягти або відповідним зменшенням податків T при постійній величині державних інвестицій G в економіку; величиною сумарних потоків у лівій та правій частинах (співвідношення при цьому залишається на колишньому рівні); або збільшити державні витрати G, залишивши на колишньому рівні величину податків T (величина сумарних потоків при цьому зростає). В обох випадках компенсація досягається за рахунок бюджетного дефіциту D = G - T. Очевидна також економічна недоцільність першого способу: приватники збільшують свої нагромадження, а їм представляються податкові пільги.

Сумарний відтік (S + T), одна частина якого іде в кишеню приватника, а інша – в кишеню держави, можна розглядати як сукупний потік заощаджень; позначимо його буквою О. Сумарний приплив (I + G), одна частина якого направляється фірмами, а інша – державою, можна розглядати як сукупний потік інвестицій; позначимо його буквою П.

Пояснимо, чому величина мультиплікатора залишається тією ж самої. Раніше відзначалося, що вона визначається кутом нахилу функції нагромадження приватників S (їх „граничною схильністю до нагромадження”) до горизонталі, що зображувала функцію інвестицій фірм I. Горизонталь – це незалежність від величини національного доходу Y, що є цілком задовільною ідеалізацією реальності: на тлі „вікового тренда” національного доходу країни величина інвестицій за короткий період ділового циклу від глобальної характеристики практично не залежить. Аналогічним способом протягом коротких періодів не залежать від величини національного доходу податкові ставки і державні інвестиції. Вони можуть бути різними, скажімо, у фазі рецесії і фазі підйому, але в ці короткі періоди вони суть горизонталі. Таким чином кут нахилу не міняється і величина мультиплікатора теж.

Маючи в руках два таких важелі, як податкова ставка і державні витрати (інвестиції), уряд може ними користуватися згідно зі станом економіки і політичною кон'юнктурою. Збільшення податкового преса завжди невиграшно, особливо перед виборами. Збільшення державних витрат (інвестицій) – це будівництво шкіл, лікарень, „зміцнення оборони країни” – як правило, приваблива міра. Ціна цієї привабливості – бюджетний дефіцит, інфляція, падіння реальної заробітної плати і т. п. Але для „простої людини” це не так очевидно...

Рекомендована література

 

1. Антология экономической классики: Мальтус, Кейнс, Ларин. – М.: Эконов, Ключ, 1993. ¾ 352 с.

2. Бартнев С.А. Экономические теории и школы. История и совеременность: Курс лекций. ¾ М.: Издательство БЕК, 1996. ¾ 352 с.

3. Блауг М. Економическая мысль в ретроспективе. ¾ М.: Дело ЛТД, 1994. ¾ 720 с.

4. Дж. М. Кейнс. Трактат про грошову реформу. ¾ К.: Основи, 1999. ¾ 136 с.

5. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / Під ред. акад. Сіроштана М. А. ¾ Харків: РВВ ХДЕУ, 1997. ¾ 104 с.

6. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. Антология экономической классики. ¾ М.: Эконов, Ключ, 1993. ¾ 488 с.

7. Макроекономіка: Тексти лекцій. / Під ред. акад. Сіроштана М. А. ¾ Харків: РВВ ХДЕУ, 1997. ¾ 136 с.

8. Осадчая И. М. Современное кейнсианство. ¾ М.: Издательство БЕК, 1971. ¾ 352 с.

9. Політична економія: Навчальний посібник. / Під ред. акад. Сіроштана М. А. ¾ Харків: РВВ ХДЕУ, 1998. ¾ 344 с.

10. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. ¾ М.: Экономика, 1968. ¾ 720 с.

11. Современные экономические теории Запада: Учебное пособие для вузов / Под ред. А. Н. Марковой. ¾ М.: АО „Финстатинформ”, 1996. ¾ 92 с.

12. Титова Н. Е. История экономических учений: Курс лекций. ¾ М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. ¾ 288 с.

13. Юхименко П. История экономических учений. / П. Юхименко, П. Леоненко – К.: Знания-Прес, 2001. ¾ 344 с.

14. Ядгаров Я. С. История экономических учений. ¾ М.: Экономика, 1996. – 248 с.