Тема 6. Короткі замітки у зв’язку з загальною теорією кейнса

6.1. Про економічний цикл

 

Якщо досліджувати детально який-небудь окремий момент економічного циклу, то знайдемо, що положення досить складне, і для повного пояснення необхідний кожен елемент нашого аналізу. Головні риси економічного циклу, і особливо регулярність чергування в часі і його тривалість, що і виправдує назву “цикл”, — зв'язані з механізмом коливань граничної ефективності капіталу. Кейнс вважає, що найкраще розглядати економічний цикл як явище, викликане циклічними змінами граничної ефективності капіталу, хоча й ускладненими, і посилене супровідними змінами інших важливих короткострокових перемінних економічної системи.

Під циклічним рухом ми маємо на увазі такий розвиток економічної системи, наприклад убік підйому, при якому зухвалі його сили накопичуються і підсилюють одна одну, але потім поступово слабшають, поки у відомий момент і заміщаються силами, що діють у протилежному напрямку. В свою чергу протидіючі сили міцніють протягом певного часу і взаємно активізуються, поки і вони, досягши свого максимуму, не починають убувати, поступаючись місцем своїй протилежності. Під циклічним рухом ми розуміємо, однак, не тільки те, що тенденції, котрі підвищуються, і тенденції, які знижуються, раз почавшись, не діють нескінченно в тому самому напрямку і що в кінцевому рахунку вони змінюють їх на протилежні.

Будь-яка зміна в інвестиціях, що не компенсується відповідною зміною схильності до споживання, приведе, звичайно, до зміни зайнятості. Оскільки обсяг інвестицій піддається надзвичайно складним впливам, досить малоймовірно, щоб усі коливання в інвестиціях або в граничній ефективності капіталу носили циклічний характер.

Кейнс починає аналіз з останньої стадії буму і початку "кризи".

Гранична ефективність капіталу залежить не тільки від існуючого достатку або недоліку капітальних благ і поточних витрат їхнього виробництва, але також і від очікуваної в даний час їхньої прибутковості в майбутньому. Тому по відношенню до довгострокових капіталовкладень цілком природно і розумно, що розрахунки на перспективу відіграють домінуючу роль при визначенні оптимальних розмірів нових інвестицій.

Для останніх стадій буму характерна оптимістична оцінка майбутньої прибутковості капітальних товарів, досить виразна, щоб зрівноважити вплив зростаючого надлишку цих товарів і збільшення витрат їхнього виробництва, а також, імовірно, і підвищення норми відсотка.

Перевага ліквідності, крім випадків, зв'язані з ростом торгівлі і спекуляції, збільшується тільки після краху граничної ефективності капіталу. Саме це ускладнює вихід із кризи. На більш пізній стадії зниження норми відсотка буде сприяти пожвавленню господарства і, імовірно, з'явиться навіть необхідною його умовою. Пояснення фактора часу в економічному циклі, тобто тієї обставини, що до початку пожвавлення звичайно повинен пройти певний період, варто шукати в причинах, які обумовлюють відновлення граничної ефективності капіталу.

На готовність цих людей витрачати як можна більше впливає підвищення або падіння ринкової вартості їхніх інвестицій, ніж їхніх доходів. Для публіки з "біржовою психологією” підвищення на біржі може з'явитися майже необхідною умовою виникнення достатньої схильності до споживання. У фазі зниження, коли в наявності надлишок основного капіталу і матеріальних запасів, а оборотний капітал скоротився, гранична ефективність капіталу може впасти так низько, що навряд чи її можна відновити, щоб забезпечити прийнятний рівень нових інвестицій за допомогою якого-небудь практично можливого зниження норми відсотка.

Якщо виключити період війни, то навряд чи ми мали за останнім часом який-небудь бум, настільки сильний, щоб він вів до повної зайнятості.

Таким чином, бум не міг продовжуватися на здоровій основі інакше, як при наявності дуже низької процентної ставки з довгострокового кредиту і за умови, якби вдалося уникнути невиправданих інвестицій за окремими категоріями, що знаходилася під погрозою стати надлишковими.

Таким чином, збільшення розміру відсотка як засобу виправлення стану справ, породженого тривалим періодом надмірно великих ”нових інвестицій”, належить до тих ліків, що виліковують хворобу, вбиваючи пацієнта. У цьому зв'язку доречно сказати кілька слів про ті важливі школи економічної думки, що стверджують, підходячи з різних позицій, що хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для сучасних суспільств, має свої корені в недоспоживанні, тобто в таких соціальних порядках і такому розподілі багатства, які ведуть до занадто низької схильності до споживання.