Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса

Кривобок В. Ю.

Загальна теорія зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса. Конспект лекцій ¾ Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. ¾ с. (Укр. мов.)

 

Розглядаються основні концепції теорії Д. М. Кейнса. Подані підходи вченого до визначення понять „заробітна плата”, „потреби”, „збереження”, „інвестиції”, „ціни”. Також розкриті погляди неокейнсіанців та посткейнсіанців.

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.

 

© Харківський державний

економічний університет, 2004

© Кривобок В.Ю.

2004

Навчальне видання

Конспект лекцій „Загальна теорія зайнятості процента та грошей Д. М. Кейнса” для студентів спеціальності 8.050.101 денної форми навчання

 

 

Укладач Кривобок Володимир Юрійович

Відповідальний за випуск Сіроштан М. А.

 

 

Відповідальний редактор Сєдова Л.М.

Редактор Демченко Н.І.

Коректор Бриль В.О.

 

 

План 2004 р. Поз. № 70-К.

Підп. до друку      Формат 60 х 90 1/16. Папір TATRA. Друк Riso.

Ум.-друк. арк. Обл.–вид. арк.               Тираж 100 прим. Зам. №____

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 481 від 13.06.2001 р. ________________________________

Видавець і виготівник ¾ видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

Зміст

 

Вступ                                                                                                  3

Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса                                                                                               4

Тема 2. Визначення та поняття                                                    14

Тема 3. Нахил до споживання                                                      22

Тема 4. Спонукання до інвестування                                          38

Тема 5. Грошова заробітна плата та ціни                                   43

Тема 6. Короткі замітки у зв’язку з загальною теорією Д. М. Кейнса 58

Тема 7. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Неокейнсіанство та посткейнсіанство.                                                                           65

Тема 8. Сучасне посткейнсіанство                                              77

Рекомендована література                                                           85

Зміст                                                                                                   86

 

Вступ

 

В наш час єдиної теорії циклу не існує. Більш того, багато економістів в принципі заперечують циклічність розвитку економіки. Як правило, до них відносяться переважно прихильники неокласичної та монетарної шкіл. Ці економісти воліють говорити не про циклічність (цикл має на увазі більш-менш постійну періодичність), а про нециклічні коливання, викликані сукупністю довільних економічних факторів.

Особливе місце в даному випадку займають ортодоксальні марксисти, що визнають лише теорію промислового циклу К. Маркса, відкидаючи інші види циклічності. При цьому теорія промислового циклу в марксистів поширюється тільки на капіталістичну формацію, що ж стосується соціалізму, то тут, на їхню думку, розвиток повинен здійснюватися по висхідній прямій відповідно до так званого закону планомірного-пропорційного розвитку. Якщо неокласики відкидають циклічність через свою прихильність до закону рівноваги Вальраса (Сея), то марксисти заперечують цикл при соціалізмі, тому що стверджують, що в безкласовому суспільстві розвиток складається тільки з підйому і виключає спади.

Однак і серед економістів, які визнають циклічність, щодо природи цього явища немає ніякої єдності. У найзагальнішому змісті можна виділити три підходи до пояснення циклічності: екзогенний, ендогенний і еклектичний. Прихильники екзогенного підходу зв'язують природу циклу з винятково зовнішніми причинами, прихильники ендогенного підходу шукають внутрішні закономірності явища. Еклектики намагаються знайти й об'єднати раціональні початки двох перших течій.

Наше завдання полягає в тім, щоб з'ясувати, як до економічних циклів відноситься Д. М. Кейнс і чи існує в нього своя теорія економічних циклів.

Тема 2. Визначення та поняття

 

Тема 3. Нахил до споживання

 

Теорія цін Дж. М. Кейнса

 

Поки економісти займаються так званою Теорією Вартості, вони звичайно вчать, що ціни визначаються умовами попиту та пропозиції і що, зокрема, особливу роль відіграють зміни в граничних витратах виробництва та еластичність пропозиції в короткостроковому аспекті. Але, коли вони потім переходять до Теорії Грошей і Цін, ми більше не чуємо нічого про ці прості та зрозумілі поняття, а заглиблюємося у світ, де ціни визначаються кількістю грошей, швидкістю їх обігу, інфляцією, дефляцією і т. п. При цьому не робиться ніяких спроб зв'язати ці розмиті вирази з попередніми поняттями еластичності пропозиції та попиту. При спробах глибше розібратися в сутності справи ми потрапляємо в морок, де нічого не відомо точно і де все є можливим.

З огляду на це одним із завдань попереднього аналізу було знайти вихід з цього становища і тісно зв'язати теорію цін з теорією вартості. Ми вважаємо неправильним поділ Економічної Науки на Теорію Вартості та Розподілу, з однієї сторони, і Теорію Грошей — з іншої. Справжня межа, на наш погляд, повинна пролягати між Теорією Окремої Галузі або Фірми, де розглядаються винагороди факторів та розподіл ресурсів між різними способами використання даної їх кількості, і Теорією Виробництва та Зайнятості в цілому. Поки ми обмежуємося дослідженням окремої галузі або фірми, припускаючи постійним загальну кількість використовуваних ресурсів, а також допускаючи тимчасово, що умови в інших галузях або фірмах залишаються незмінними, нам, не доводиться мати справу зі специфічними особливостями грошей. Але як тільки ми починаємо з'ясовувати те, чим же визначаються обсяг виробництва та зайнятість в цілому, нам відразу ж стає необхідною завершена теорія Грошової Економіки.

Важливість грошей в основному полягає в тому, що вони виступають ланкою, яка зв'язує між собою теперішнє та майбутнє. Ми можемо аналізувати умови рівноваги у світі, в якому всі наші уявлення про майбутнє є незмінними і в усіх відношеннях надійними і де всі події можна передбачити з самого початку. З іншого боку, ми можемо перейти від цієї спрощеної моделі економічного життя до проблем реального світу, в якому наші попередні розрахунки на майбутнє можуть не дістати підтвердження і де припущення стосовно майбутнього впливає на те, що ми робимо сьогодні. Саме тоді, коли ми здійснюємо цей перехід, в нашому аналізі повинні з'явитися гроші. Але хоча теорія рухливої рівноваги повинна обов'язково бути виражена в термінах грошової економіки, вона залишається теорією вартості та розподілу, а зовсім не відокремленою "теорією грошей". Гроші за своєю сутністю є, насамперед, хитромудрим засобом зв'язку між сьогоденням та майбутнім. Ми не можемо позбутися грошей, навіть знищивши золото, срібло та інші законні платіжні засоби. Специфічні проблеми грошової економіки виникатимуть доти, доки існують будь-які активи тривалого користування, здатні взяти на себе функції грошей.

В окремій галузі її власний рівень цін залежить почасти від ставок винагороди факторів виробництва і почасти від масштабів виробництва. Немає ніяких підстав переглядати цей висновок, коли ми переходимо до промисловості в цілому. Загальний рівень цін залежить почасти від ставок винагороди факторів виробництва, що входять до складу граничних витрат виробництва, і почасти від масштабів виробництва в цілому, тобто від обсягу зайнятості. Однак найбільш важлива зміна, з якою ми при цьому повинні рахуватися, — це вплив змін попиту як на витрати, так і на обсяг виробництва. Коли ми говоримо про попит в цілому, а не про попит на якийсь один окремо взятий товар в умовах незмінного загального попиту, виникає необхідність залучення аналізу цілого ряду абсолютно нових ідей.

Якщо дозволити собі спрощення, припустивши, що ставки винагороди різних факторів виробництва, які входять до складу граничних витрат, змінюються всі в однаковій пропорції, тобто в тій же пропорції, що і одиниці заробітної плати, тоді виявиться, що загальний рівець цін залежить почасти від одиниці заробітної плати і почасти від обсягу зайнятості. Отже, вплив змін в кількості грошей на рівень цін можна розглядати як такий, що складається з впливу на одиницю заробітної плати, з однієї сторони, і з впливу на зайнятість — з іншої.

Щоб конкретніше уявити собі справу, спростимо наші допущення ще більше і припустимо, що, по-перше, усі невикористані ресурси є однорідними і мають однакову ефективність при виробництві всіх товарів і що, по-друге, усі фактори виробництва, які входять до складу граничних витрат, мають одну й ту саму грошову оплату, поки існує їх невикористаний надлишок, у цьому разі ми б мали постійну доходність і незмінну одиницю заробітної Плати до того часу, поки існує неповна зайнятість хоча б одного фактора, і що ступінь використання ресурсів зростатиме в точній пропорції з підвищенням ефективного попиту, зумовленого Постанням кількості грошей. Коли ж буде досягнуто повної зайнятості усіх факторів, то з цього моменту одиниця заробітної плати і ціни зростатимуть в точній пропорції з підвищенням ефективного попиту.

Таким чином, якщо ми маємо повністю еластичну пропозицію, поки існують невикористані ресурси, і абсолютно нееластичну пропозицію, коли досягнута повна зайнятість, і якщо ефективний попит змінюється в тій же пропорції, що й кількість грошей, то Кількісну Теорію Грошей можна сформулювати таким чином: "Поки існує неповна зайнятість факторів виробництва, міра їх використання змінюватиметься в тій же пропорції, що і кількість грошей; якщо ж існує повна зайнятість, то ціни будуть змінюватися в тій же пропорції, що й кількість грошей".

Зазначене вище спрощення дозволило нам сформулювати Кількісну Теорію Грошей, однак подальший аналіз вимагає врахування наступних можливих ускладнень, котрі в реальному житті справляють значний вплив на перебіг подій:

1) ефективний попит не буде змінюватися в точній пропорції з кількістю грошей;

2) оскільки ресурси не є однорідними, то доходність буде не постійною, а спадаючою в міру поступового зростання ступеня їх використання;

3) оскільки ресурси не є однаковими за своєю ефективністю, то пропозиції деяких товарів виявляться нееластичними уже тоді, коли все ще залишатимуться невикористаними ресурси, придатні для виробництва інших товарів;

4) одиниця заробітної плати виявлятиме тенденцію до зростання ще до того, як буде досягнуто повної зайнятості всіх ресурсів;

5) винагороди факторів, що входять до складу граничних витрат виробництва, не будуть змінюватися в однаковій пропорції.

Таким чином, ми спочатку повинні розглянути вплив змін в кількості грошей на величину ефективного попиту. Взагалі кажучи, збільшення ефективного попиту витрачатиметься частково на підвищення ступеня використання ресурсів і частково на підвищення рівня цін. Таким чином, замість постійних цін за наявності невикористаних ресурсів і цін, що зростають пропорційно кількості грошей в умовах повного використання ресурсів, ми практично маємо ціни, які поступово зростають в міру підвищення зайнятості факторів. Тому Теорія Цін, тобто аналіз співвідношення між змінами в кількості грошей та змінами в рівні цін з метою визначення їх еластичності у відповідь на зміни в кількості грошей, повинна звертатися до п'яти ускладнюючих факторів, перерахованих вище.

Мета нашого аналізу полягає в тому, щоб забезпечити себе методом для систематичного та цілеспрямованого вивчення певного кола проблем. Саме тому після формулювання попередніх висновків шляхом послідовної ізоляції ускладнюючих факторів ми повинні тепер повернутися до нашої вихідної позиції і врахувати, наскільки це є можливим, вірогідну взаємодію всіх цих факторів. Саме такою є природа економічного мислення. Будь-який інший спосіб застосування формальних принципів пізнання (без яких, однак, ми заблукали б як у лісі) призвів би нас до помилок.

1. Зміна кількості грошей справляє вплив на величину ефективного попиту насамперед впливаючи на норму процента. Якби цим справа і обмежувалась, то кількісний ефект можна було б вивести з трьох елементів: а) графіка прихильності до ліквідності, який показує, наскільки повинна впасти норма процента для того, щоб додаткова кількість могла бути поглинута тими суб'єктами, які виявлять бажання тримати готівку; б) графіка граничної ефективності, який показує, наскільки дане падіння норми процента збільшить інвестиції; в) інвестиційного мультиплікатора, який показує, наскільки при даному прирості інвестицій збільшиться ефективний попит в цілому.

Але ця класифікація, хоча і є корисною в тому плані, що вносить певний порядок та систему в наше дослідження, може обманути своєю простотою, якщо забути про те, що три названих елементи а), б), в) — самі частково залежать від ускладнюючих факторів 2, 3, 4, 5, котрі ми ще не розглядали. Адже графік прихильності до ліквідності сам залежить від того, якою мірою Додаткові гроші поглинаються обігом доходу та господарчим оборотом, що в свою чергу залежить від ступеня приросту ефективного попиту і від того, яким чином цей приріст розподіляється між підвищенням цін, підвищенням заробітної плати і збільшенням обсягу виробництва та зайнятості. Далі, графік граничної ефективності буде почасти залежати від того, який вплив на уявлення щодо розвитку грошового обігу в майбутньому справлять побічні явища, які супроводжують звичайно зростання кількості грошей. І нарешті, величина мультиплікатора залежатиме від того, як новий доход, що виникає в результаті збільшення ефективного попиту, розподілиться між різними категоріями споживачів.

2. Як уже було показано вище, наявність спадаючої або постійної доходності залежить почасти від того, чи винагороджуються наймані робітники пропорційно продуктивності їх праці. Якщо так, то витрати на оплату праці (в одиницях заробітної плати) будуть постійними, коли зайнятість збільшується. Але якщо всі робітники даної категорії одержують заробітну плату незалежно від величини своєї індивідуальної продуктивності, то в цьому разі ми будемо мати зростаючі витрати на оплату праці незалежно від ефективності обладнання. Крім того, якщо обладнання є неоднорідним і використання відомої його частини передбачає більш високі первинні витрати виробництва на одиницю продукції, то граничні витрати виробництва зростатимуть ще більше того приросту, який зумовлюється збільшенням витрат на оплату праці. Отже, ціна пропозиції, взагалі кажучи, зростатиме в міру зростання обсягу продукції, що випускається на даному обладнанні. Таким чином, збільшення обсягу виробництва поєднуватиметься зі зростанням цін незалежно навіть від якихось змін в одиниці заробітної плати.

3. У пункті 2 ми розглянули можливість не зовсім еластичної пропозиції. Якщо б існувала досконала рівновага у відносних кількостях спеціалізованих невикористаних ресурсів, то точка повного їх використання досягалась би для всіх них одночасно. Але взагалі кажучи, попит на деякі послуги і товари досягає рівня, за межами якого пропозиція стає для даного моменту абсолютно нееластичною, тоді як в інших галузях все ще існуватиме великий надлишок невикористаних ресурсів. Таким чином, в міру зростання обсягу виробництва виникатимуть одна за одною цілі серії "вузьких місць", коли пропозиція окремих товарів вже перестає бути еластичною, а їх ціни стануть підвищуватися до такого рівня, який є необхідним для переключення попиту на інші товари та послуги.

Загальний рівень цін не буде, вірогідно, дуже сильно зростати зі збільшенням випуску до того часу, поки ще існують ефективні невикористані ресурси усіх видів. Але як тільки обсяг виробництва зросте настільки, що почнуть виникати "вузькі місця", то можна очікувати різкого зростання цін на деякі товари.

Однак (і це є важливим) як для розгляду даного пункту, так і пункту 2 еластичність пропозиції залежить і від тривалості періоду часу, що розглядається. Якщо ми візьмемо інтервал часу, достатній для зміни кількості самого обладнання, то кінцева еластичність пропозиції буде, звісно, набагато більшою. Тому помірна зміна ефективного попиту в умовах, коли існує велика кількість невикористаних ресурсів, призведе в основному до збільшення ступеня їх використання і в дуже незначній мірі – до підвищення цін. Навпаки, більш суттєва зміна ефективного попиту проявиться не стільки у збільшенні ступеня використання ресурсів, скільки у зростанні цін, причому на самому початку це співвідношення на користь підвищення цін буде сильнішим, ніж потім.

4. Та обставина, що тенденція до зростання одиниці заробітної плати може проявитися раніше, ніж буде досягнуто повної зайнятості, не потребує особливих роз'яснень. Оскільки кожна група найманих робітників виграє від збільшення їх власної заробітної плати, то природно, що цього намагаються досягти всі групи, а підприємці, коли справи в них ідуть добре, швидше за все, погодяться піти їм назустріч. З цієї причини відома частина будь-якого збільшення ефективного попиту буде, вірогідно, поглинатися тенденцією до зростання одиниці заробітної плати.

Таким чином, окрім кінцевої критичної точки повної зайнятості, з досягненням якої грошова заробітна плата повинна зростати у відповідь на збільшення вираженого в грошових одиницях ефективного попиту в тій самій пропорції, в якій зростають ціни товарів, що придбаваються на заробітну плату, ми маємо послідовний ряд більш ранніх напівкритичних точок, в разі досягнення яких збільшення ефективного попиту також буде обумовлювати зростання заробітної плати, хоча і не в точній пропорції до зростання цін товарів. Подібним чином проявлятиметься і дія ефективного попиту, що скорочується.

У реальному житті одиниця заробітної плати не змінюється безперервно в своєму грошовому виразі у відповідь на кожну невелику зміну ефективного попиту. Зміна ця відбувається з певними розривами. Точка розриву визначається психологією найманої робочої сили, а також політикою підприємців та профспілок. У відкритій економічній системі, де все це означає зміни по відношенню до витрат на заробітну плату в інших країнах, а також в ході промислового циклу, коли навіть в умовах замкнутої системи це може означати зміни щодо очікуваних витрат на заробітну плату в майбутньому, такі точки розриву можуть мати велике практичне значення. Ці точки, за якими подальше збільшення ефективного попиту, вираженого в грошах, здатне зумовлювати не безперервне підвищення одиниці заробітної плати, могли б розглядатися як рівні надінфляції, яка має певну схожість (хоч і далеко не повну) з абсолютною інфляцією, що виникає при зростанні ефективного попиту в умовах повної зайнятості.

5. Наше перше спрощення полягало в припущенні, що винагороди всіх факторів, які входять до складу граничних витрат виробництва, змінюються в однаковій пропорції. Насправді ж, ставки винагороди різних факторів, які виражені в грошах, проявлятимуть різну міру негнучкості, і ці фактори можуть мати також різну еластичність пропозиції у відповідь на зміни очікуваної грошової винагороди. Якщо б не це, ми мали б змогу сказати, що рівень цін складається під впливом двох факторів: одиниці заробітної плати та розмірів зайнятості.

 

Кривобок В. Ю.

Загальна теорія зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса. Конспект лекцій ¾ Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. ¾ с. (Укр. мов.)

 

Розглядаються основні концепції теорії Д. М. Кейнса. Подані підходи вченого до визначення понять „заробітна плата”, „потреби”, „збереження”, „інвестиції”, „ціни”. Також розкриті погляди неокейнсіанців та посткейнсіанців.

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.

 

© Харківський державний

економічний університет, 2004

© Кривобок В.Ю.

2004

Навчальне видання

Конспект лекцій „Загальна теорія зайнятості процента та грошей Д. М. Кейнса” для студентів спеціальності 8.050.101 денної форми навчання

 

 

Укладач Кривобок Володимир Юрійович

Відповідальний за випуск Сіроштан М. А.

 

 

Відповідальний редактор Сєдова Л.М.

Редактор Демченко Н.І.

Коректор Бриль В.О.

 

 

План 2004 р. Поз. № 70-К.

Підп. до друку      Формат 60 х 90 1/16. Папір TATRA. Друк Riso.

Ум.-друк. арк. Обл.–вид. арк.               Тираж 100 прим. Зам. №____

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 481 від 13.06.2001 р. ________________________________

Видавець і виготівник ¾ видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

Зміст

 

Вступ                                                                                                  3

Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса                                                                                               4

Тема 2. Визначення та поняття                                                    14

Тема 3. Нахил до споживання                                                      22

Тема 4. Спонукання до інвестування                                          38

Тема 5. Грошова заробітна плата та ціни                                   43

Тема 6. Короткі замітки у зв’язку з загальною теорією Д. М. Кейнса 58

Тема 7. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Неокейнсіанство та посткейнсіанство.                                                                           65

Тема 8. Сучасне посткейнсіанство                                              77

Рекомендована література                                                           85

Зміст                                                                                                   86

 

Вступ

 

В наш час єдиної теорії циклу не існує. Більш того, багато економістів в принципі заперечують циклічність розвитку економіки. Як правило, до них відносяться переважно прихильники неокласичної та монетарної шкіл. Ці економісти воліють говорити не про циклічність (цикл має на увазі більш-менш постійну періодичність), а про нециклічні коливання, викликані сукупністю довільних економічних факторів.

Особливе місце в даному випадку займають ортодоксальні марксисти, що визнають лише теорію промислового циклу К. Маркса, відкидаючи інші види циклічності. При цьому теорія промислового циклу в марксистів поширюється тільки на капіталістичну формацію, що ж стосується соціалізму, то тут, на їхню думку, розвиток повинен здійснюватися по висхідній прямій відповідно до так званого закону планомірного-пропорційного розвитку. Якщо неокласики відкидають циклічність через свою прихильність до закону рівноваги Вальраса (Сея), то марксисти заперечують цикл при соціалізмі, тому що стверджують, що в безкласовому суспільстві розвиток складається тільки з підйому і виключає спади.

Однак і серед економістів, які визнають циклічність, щодо природи цього явища немає ніякої єдності. У найзагальнішому змісті можна виділити три підходи до пояснення циклічності: екзогенний, ендогенний і еклектичний. Прихильники екзогенного підходу зв'язують природу циклу з винятково зовнішніми причинами, прихильники ендогенного підходу шукають внутрішні закономірності явища. Еклектики намагаються знайти й об'єднати раціональні початки двох перших течій.

Наше завдання полягає в тім, щоб з'ясувати, як до економічних циклів відноситься Д. М. Кейнс і чи існує в нього своя теорія економічних циклів.

Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса

1.1. Д. М. Кейнс основоположник макроекономічної школи. Умови та особливості написання книги „Загальна теорія зайнятості процента та грошей”

 

Джон Мейнард Кейнс (1883 ¾ 1946) ¾ англійський економіст, державний діяч і публіцист, основоположник однієї з найбільш значних течій економічної думки ХХ ст. – кейнсіанства.

Народився майбутній вчений 5 червня 1883 р. у м. Кембриджі. Його батьком був професор логіки й економіки Джон Невив Кейнс, який віддав сина на навчання в одну з приватних шкіл штату Ітон, де молодий Кейнс проявив неабиякі здібності до математики. Але стати професіоналом у цій науці йому не судилося.

Подальшу освіту він одержав у Ітоні, в королівському коледжі в Кембриджі (1902 – 1908 р.), а по закінченні працював у Міністерстві у справах Індії.

У 1908 р. майбутній великий учений був запрошений А. Маршаллом читати курс лекцій з економічних наук у Королівському коледжі Кембриджу, в якому й пропрацював до 1915 р. За свою першу економічну роботу „Індексний метод” він одержав у 1909 р. премію ім. А. Сміта.

У 1911 – 1945 рр. Кейнс – редактор “The Economic Journal”, одного з найбільш значних англійських економічних періодичних видань. З 1913 р. – секретар Королівського економічного суспільства.

У 1913 – 1914 рр. він був членом Королівської комісії з фінансів і грошового обігу Індії. Кейнс написав „Пропозиції за підставою державного банку в Індії”, а в 1913 р. вийшла його книга „Грошовий обіг і фінанси Індії”.

У період з 1915 по 1919 р. Кейнс служив у британському казначействі, займаючись проблемами міжнародних фінансів, насамперед міжсоюзницькими фінансовими відносинами. Він брав участь у всіх найважливіших міжнародних фінансових переговорах як експерт.

У 1919 р. Кейнс був головним представником британського казначейства на мирній конференції в Парижі, представником британського міністра фінансів у Вищому економічному світі Антанти, головою міжсоюзницької фінансової делегації на мирних переговорах, що завершилися підписанням 28 червня 1919 р. Версальського мирного договору.

З 1920 р. Кейнс – професор Кембриджського університету, де завдяки його зусиллям був організований факультет прикладної економіки. У 1921 р. він опублікував дослідження „Трактат про імовірності”, в якому особливу увагу приділив розробці практичних проблем економічної політики держави.

У 1923 р. Кейнс керував щотижневою газетою „The Nation” – органом ліберальної партії Англії, а трохи пізніше – журналом „New Statesman and Nation”. У „Manchester Anardian” (з 22 квітня 1922 р. по 4 січня 1923 р.) публікується серія статей Кейнса під заголовком „Відновлення Європи”, що положили початок публіцистичній діяльності Кейнса.

Післявоєнним економічним проблемам, переважно питанням грошового обігу і торгівлі, присвячені його роботи „Перегляд договору” (1922 р.), у якій він засуджує репараційну політику країн-переможиць, і „Трактат про грошову реформу” (1923 р.). Кейнс критикував фінансову політику У. Черчілля, в той час канцлера казначейства, у памфлеті „Економічні наслідки валютної політики містера Черчілля” (1925 р.).

У 1925 р. Кейнс відвідав СРСР, де прочитав дві доповіді: „Економічне становище в Англії” (14 вересня в діловому клубі ВСНХ) і „Економічний перелом в Англії” (15 вересня). Оцінка Кейнсом економічного становища СРСР у той момент виражена в його брошурі „Білий погляд на Росію” (1925 р.).

Кейнс брав активну участь у написанні опублікованої в 1928 р. групою економістів Ліберальної партії роботи „Індустріальне майбутнє Британії”. У цей період Кейнс займався проблемами безробіття, у 1929 р. разом з Х. Хендерсом ним написаний памфлет „Чи може Ллойд Джордж зробити це?” У 1936 р. з'явилася його головна праця „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей” (рос. переклад – М., 1948 р.), у якому сформульовані основні положення кейнсіанства. Ця праця була написана внаслідок всесвітньої економічної кризи 1929 – 1933 рр., яка отримала назву Великої депресії.

Ця економічна криза зруйнувала всі міжнародні економічні зв'язки і призвела до масового скорочення виробництва в промисловості й інших галузях народного господарства майже всіх країн. Воно почалося в США восени 1929 р., далі – в Латинській Америці, Західній Європі, країнах Азії та Африки.

Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 р. Криза охопила, насамперед, важку промисловість. Випуск автомобілів, виплавка чавуну і сталі скоротилися на 80%. Усе промислове виробництво, національний доход, роздрібна торгівля скоротилися вдвічі, імпорт і експорт – на 75%. За роки Великої депресії збанкрутувало 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5 760 банків. Унаслідок цього мільйони громадян, утративши своє майно, робочі місця, залишилися без заощаджень, стали безробітними, жебраками. Таких у 1933 р. нараховувалося більше 17 млн. Промисловість США була відкинута назад на 17 років – до рівня 1911 р.

Що стосується зовнішньої сторони депресії, то вона проявилася в надвиробництві товарів. Щоб стримати падіння цін, скоротити по всій країні запаси товарів були прийняті заходи для фізичного знищення зерна та інших товарів. Внутрішня причина кризи – відсутність якого-небудь контролю держав за промисловим і сільськогосподарським виробництвом.

Сільське господарство США в 1929 – 1933 рр. понесло важкі втрати. Близько 1 млн. фермерів збанкрутувало. З цього моменту вони ставали орендарями на чужій землі або поповнювали ряди міських промислових робітників. Катастрофа в аграрному секторі США заключалась у тім, що ціни на пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися більше, ніж у 3 рази.

Економічна криза в США збільшувалася і через невпевнені дії уряду, що відмовлявся від втручання в економічне життя.

Для Німеччини криза мала теж катастрофічні наслідки. Незважаючи на величезні досягнення в економіці, обумовлені „дауезацією”, країна опинилася в глибокій кризі. Різко скоротилося промислове виробництво, з'явилася величезна кількість банкрутств (близько 30 тис. виробників). Припинили свою роботу навіть цілі галузі (наприклад, сталеливарна). Катастрофічно знизився експорт. Якщо в 1929 р. він оцінювався в 13 483 млн. марок, то в 1934 р. знизився до 4 167 млн. Кількість безробітних досягла 8 млн. чол. Німеччина не мала можливості виплачувати репарації. У наслідок кризи в Німеччині до влади прийшов один із найжорстоких в історії людства режимів – нацистський.

В Англії економічна криза почалася трохи пізніше (наприкінці 1929 р.). Найбільші труднощі у зв'язку з надвиробництвом виникли з реалізацією товарів. Існувала проблема кредитів. Зупинялися тисячі підприємств, росла кількість безробітних. У 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% у порівнянні з 1929 р.

У 1944 р. Кейнс – головний британський представник на Бреттон-Вудській валютній конференції, що розробила плани створення Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку, в основу діяльності яких покладений так званий „план Кейнса”, опублікований у Великобританії в квітні 1944 р. і тісно зв'язаний з ідеями, викладеними раніше Кейнсом у „Трактаті про грошову реформу”. Учений був призначений членом правлінь цих міжнародних фінансових організацій як представник Великобританії.

У травні 1944 р. коаліційний уряд Великобританії опублікувало Білу книгу про політика зайнятості – першу економічну програму, засновану на ідеях Кейнса. У 1945 р. Кейнс у якості одного з керівників англійської фінансової місії направлений у США для ведення переговорів з питань, пов'язаних з закінченням допомоги по ленд-лізу й одержанням великої позики в США. Кейнс був членом Лондонського королівського суспільства (академії наук Великобританії). 21 квітня 1946 р. великий учений помер.

Кейнс назвав свою теорію „теорією випуску і зайнятості в цілому”. Таким чином, він підкреслював, по-перше, що в центрі уваги питання про фактори, що визначають обсяг виробництва та зайнятості, а не проблема аллокации обмежених ресурсів і в зв'язку з цим проблема рівноважних цін; а по-друге, те, що визначають, є макроекономічний підхід.