Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства

Історичний аналіз господарського розвитку суспільства – це ретроспективна характеристика економіки і соціальних відносин країн або цілих регіонів в рамках історико-хронологічних етапів:

І. Епоха Давнього Світу (ІV тис. до н. е. – середина І тис. н. е.);

ІІ. Середньовіччя (кінець V – середина XVІІІ ст. н. е., тобто до початку промислової революції в Англії);

ІІІ. Новий час (кінець XVІІІ –ХІХ ст.);

IV. Новітня історія (ХХ – ХХІ ст.)

Зародження та розвиток ринкових відносин взаємопов’язані з генезисом світової економіки в давній очагах цивілізації. Початок цьому процесу був положений у Месопотамії на межі ІV–ІІІ тис. до н. е. Тому датування епохи Давнього Світу починається з цього часу.

Для історико-економічної науки важливим є не стільки час, скільки якісні зміни в господарській системі, що тривали протягом певного періоду. Причини суспільного розвитку, які призводять до змін у господарській сфері, по-різному визначаються в межах формаційного та цивілізаційного підходів.

Формаційний підхід був запропонований К. Марксом. Він передбачає, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві. Відповідно розвиток економічних систем описується зміною наступних суспільно-економічних формацій: первісної, рабовласницької; феодальної, капіталістичної та комуністичної.

Цивілізаційний підхід періодизації господарського розвитку суспільства причини суспільного розвитку пов’язує із суперечністю між відносним відокремленням та належністю індивіда до суспільства, із суспільною залежністю людей.

Цивілізація - це специфічний, своєрідний розвиток у комплексі характеристик матеріального, духовного, соціального життя тієї або іншої групи країн, народів (або окремої країни, народу) на певному історичному етапі. Неодмінним атрибутом цивілізації є наявність державності й писемності.

З часу виникнення історії господарства як науки існували різні спроби її періодизації. Так, наприклад, С. Десницький виділяв такі стадії як мисливство та збиральництво, скотарство, рільництво, комерцію. До них Ф. Ліст додає рільницько–мануфактурно–комерційну стадію.

Свої варіанти періодизації історичного розвитку господарської сфери суспільств запропонували В. Ф. Левицький (замкнене натуральне, міське та народне, або грошове, господарства), Б. Гільдебранд (натуральне, грошове і кредитне господарства), К. Бюхер (домашнє, міське, народне господарства).

Заслуговує на увагу теорія „ стадій економічного розвитку” американського соціолога В. Ростоу. Він розглядає традиційне суспільство; суспільство вільної конкуренції, в якому створені передумови для піднесення; стадія піднесення, на якій машинне виробництво забезпечує зростання; наближення до зрілості, коли всі галузі охоплені машинним високотехнологічним виробництвом; суспільство масового споживання, в якому забезпечуються необхідні умови для всіх верств населення.

Серед вчених цивілізаційного спрямування також виділяються дослідники, які поділяють суспільство на доіндустріальне – індустріальне – постіндустріальне (Д. Белл, А. Турен та ін.) чи, скажімо, А. Тоффлер обґрунтовує аграрну – індустріальну – технотронну (суперіндустріальну) цивілізації. В основу цієї теорії покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці.

Питання періодизації є одним із найскладніших в історико-економічній науці і дискусійним.

Питання до теми

1. Які основні критерії лежать в основі систематизації економічних вчень?

2. У чому полягає зміст цивілізаційного підходу до періодизації господарського розвитку суспільства? Чим він відрізняється від формаційного підходу?

3. Що є джерелом рушійних сил розвитку суспільства згідно формаційного та цивілізаційного підходів?

4. Які перші писемні пам’ятки економічної думки вам відомі?

5. У чому полягають особливості методології історико-економічних досліджень?