Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових техНологій

 

 

О.М. Соломка

В.К. Гаркавко

 

 

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

 

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів напрямів галузі знань

0305 „Економіка та підприємництво”,

0306 „Менеджмент і адміністрування”

Денної та заочної форм навчання

 

Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам   Підписи авторів _______О.М. Соломка                          _______В.К. Гаркавко „___”_________________2010р.

Схвалено на засіданні кафедри економічної теорії і політології як курс лекцій Протокол № 11 від 19.05.2010р.

 

Київ НУХТ 2010

Соломка О.М., Гаркавко В.К. Історія економіки та економічної думки: Курс лекцій для студентів напрямів галузі знань 0305 „Економіка та підприємництво”, 0306 „Менеджмент і адміністрування” денної та заочної форм навчання. – К.: НУХТ, 2010. – 125 с.

 

 

Рецензент Н.М. Салатюк, канд. економ. наук, доцент

 

 

О.М. Соломка, канд. економ. наук.

В.К. Гаркавко, ст. викладач.

 

 

© О.М. Соломка, В.К. Гаркавко, 2010

© НУХТ, 2010

ЗМІСТ

                   

Тема 1. Предмети та методи вивчення дисциплін напрямку „Історія економіки та економічної думки”. Формаційна, цивілізаційна, системно-синергетична парадигми……………………………….......................................	5
Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій. Початки економічної думки Давніх Єгипту й Месопотамії………………………………………………………………….......	8
Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. до. н.е. – V ст. н.е.). „Артхашастра”, „Гуань-цзи”, „економіка”, „хрематистика”, систематизації в області сільгоспвиробництва Катона, Варрона, Колумелли.........................	12
Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств європейської і азіатської цивілізацій у період середньовіччя (V ст. – XV ст.). Економічні доктрини каноністів й мусульманства. Середньовічні західноєвропейські й давньоруські джерела економічної думки ………………….............................	17
Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.). Теорія і практика меркантилізму………………………………………...…………………………	25
Тема 6. Розвиток ринкового господарства у період становлення національних держав (друга половина XVII ст. – перша половина XIX ст.). Розвиток економічної думки епохи вільної конкуренції (фізіократія; класичний напрям; „історичні школи”; дрібнобуржуазні й соціалістичні течії; марксизм)……………….............…………………………………………	38
Тема 7. Ринкове господарство країн європейської цивілізації у період монополістичної конкуренції (друга половина XIX ст. – початок XX ст.). Розвиток економічної думки епохи монополістичного капіталізму (маржиналізм; ревізіоністські течії; „соціальні напрями”; теорії фінансового капіталу, економічної динаміки, недосконалої конкуренції та ін.)……………………………………………....................................................	54
Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні другої половини XIX ст. – початку XX ст. (ліберально-народницькі, „соціальний”, марксистський, маржинальний та ін. напрями) ………………………………………………...	65

 

Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства світової цивілізації першої половини ХХ ст. (кейнсіанство, „шведська школа”, теорії економічного зростання, зародження інституціоналізму)…...……………………………….	73
Тема 10. Розвиток національних економік провідних країн світової цивілізації під впливом науково-технічної революції другої половини XX ст. (неокейнсіанство; посткейнсіанство; неолібералізм; монетаризм; соціально-інституціональні напрями)…………………………………….........	87
Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції кінця XX – початку XXI ст. (теорії „економіки пропозиції”, „раціональних очікувань”, „неокласичний синтез”, економетричні дослідження; неоінституціоналізм; новітні економічні теорії)…………………………………………......…………………	97
Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці……………………............	107
Тема 13. Формування основ ринкового господарства і концепцій економічного розвитку в Україні на межі XX/ХХІ ст. ………………….........	118
Рекомендована література	123

Тема 1. Предмети та методи вивчення дисциплін напрямку „Історія економіки та економічної думки”. Формаційна, цивілізаційна, системно-синергетична парадигми

Основні питання теми

1. Предмет історії економіки та економічної думки.

2. Функції та основні методи курсу.

3. Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства.

 

Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств європейської і азіатської цивілізацій у період середньовіччя (V ст. – XV ст.). Економічні доктрини каноністів й мусульманства. Середньовічні західноєвропейські й давньоруські джерела економічної

Думки

Основні питання теми

1. Основні риси, етапи розвитку, економічна структура й економічна думка західноєвропейського феодалізму.

2. Господарське життя та економічні доктрини середньовічного Сходу.

3. Структурні трансформації суспільно-економічного розвитку Західної Європи в ХІ-ХV ст. та економічна думка цього періоду.

4. Київська Русь в період формування феодальних відносин: особливості господарського розвитку та пам’ятки економічної думки.

5. Відображення господарського розвитку українських земель під владою Польщі та Литви в документальних джерелах середньовіччя.

 

В Англії (XVII – XIX ст.)

Ринкове господарство – це консолідований результат демократичної, промислової та освітньої революції, а процес його формування та розвитку займає доволі тривалий історичний період. За час свого існування воно пройшло різні етапи розвитку, які визначаються ключовою характеристикою ринкової системи господарства – розвитком конкуренції.

Промисловий переворот - якісно новий етап в розвитку суспільного виробництва, який відображає перехід від заснованого переважно на ручній праці мануфактурного виробництва до великої машинної індустрії; розпочинається з винаходу і впровадження у виробництво робочих машин, а завершується - виробництвом машин машинами, тобто створенням фабрично-заводської промисловості, розвитком машинного виробництва (яке згодом поширюється й на транспорт та інші галузі економіки) та супроводжується використанням нових різновидів енергії (від теплової до електричної) та винаходом нових форм зв’язку.

З суспільної точки зору промисловий переворот відображає систему економічних й соціально-політичних змін, які знаменують остаточну перемогу капіталістичного способу виробництва над феодальним. Завершується етап промислового перевороту створенням матеріальних передумов для переходу від капіталізму епохи вільної конкуренції (чистого капіталізму, досконалої конкуренції) до монополістичного капіталізму.

Першою країною промислового перевороту стала Англія (яка після унії в 1707 р. з Шотландією стала називатись Великобританією).

Передумови промислового перевороту у Великобританії, який розпочався з 60-х pp. XVIII ст.: 1) значне нагромадження капіталу за рахунок перекладання державного боргу на плечі платників податків; 2) завершення „огородження” на селі; 3) завершення буржуазної революції (поштовх розвитку продуктивних сил, зміцнення становища буржуазії, поштовх аграрному перевороту, прискорення утворення національного ринку та ін.); 4) розгортання колоніальних володінь; 5) розвиток науки і освіти, першість у впровадженні науково-технічних розробок у виробництво.

Наслідки промислового перевороту для Великобританії: 1) зростання продуктивності праці в промисловості й сільгоспвиробннцтві; 2) створення стрункої системи освіти від початкової до вищої; 3) оформлення (в 1662 р.) Королівського товариства (виконувало роль академії наук); 4) винаходи ткацьких технологій, прядильних машин, парового двигуна, паровозу (1825 р.), заснування чавуноливарного заводу, патентування електромагнітного телеграфного апарату, відкриття першої прямої телефонної лінії (Дувр-Кале), винайдення твердого покриття доріг, створення безопорного залізного мосту через р. Северн та багато ін.. нововведень; 5) поширення еміграції й колонізації до „нових” земель (Нової Зеландії, Австралії); 6) абсолютна конкурентоспроможність англійських товарів на світових ринках; 7) в підсумку економічна й промислова (і, як наслідок, військова) першість Англії („володарки морей”) в світі.

Втім для Англії як „країни класичного капіталізму” притаманні й класичні соціальні наслідки промислового перевороту: 1) майнова і соціальна диференціація населення (пролетаріат - буржуазія); 2) тяжке становище робочого класу (14 - 16-годииний робочий день, безробіття, низька оплата праці тощо), 3) що неодмінно викликає розвиток робітничого руху (від луддизму до чартизму).

Саме в Англії як країні класичного капіталізму відбувається перша в світі криза перевиробництва (1825 p.). а потім ще три за ХІХ ст.: в 1836 р., в 1847 р. і, найбільша, в 1866 р. (яка поклала початок закату англійської світової гегемонії).

 

На початку ХХ ст.

Як альтернатива неокласичному напряму досліджень ринкових процесів на початку ХХ ст. формується інституціональний напрям економічної теорії.

Свою назву інституціоналізм як напрям економічної теорії отримав у зв’язку з тим, що його прихильники намагаються активно досліджувати економічні процеси за допомогою соціально-політичних, технологічних, правових, соціально-психологічних та етичних факторів. Теоретики цього напряму використовують соціологію у поєднанні з політичною економією, доповнюють економічну науку соціологічними категоріями. В основі їх концепції лежить ідея синтезу соціологічного і економічного аналізу. Термін „інституціоналізм” (англ. institutionalism від лат. institutio – спосіб дій, звичай, спрямування, вказівка) був прийнятий для визначення системи поглядів на суспільство і економіку, в основі якої лежить категорія інституту, що є ядром даного напряму.

Виникають основні напрями: соціально-психологічний (Торстен Веблен), соціально-правовий (Джон Роджерс Коммонс), емпіричний або кон’юнктурно-статистичний (Уеслі Клер Мітчелл).

Т. Веблен пов’язував механізм дії економіки з психологічними факторами. Дж. Коммонс основний акцент робив на правових категоріях, юридичних установах, що визначають, на його думку, розвиток економіки. Розробленню методів боротьби з економічними кризами та створенню теорії регульованого капіталізму присвятив свої наукові дослідження У. Мітчелл.

Одним з найголовніших інститутів у організаційній індустріальній структурі суспільства інституціоналісти вважають корпорацію, дослідження якої повинно роз’яснити проблему індустріальних відносин. Інституціоналісти активно досліджують взаємодію монополій і конкуренції, олігополії, керування динамікою доходів, цін, різних сторін господарського механізму. В центрі їх уваги і такі інститути, як держава, профспілки, різні суспільні явища правового, морально-етичного, психологічного характеру. Все це і становить досить різноманітний предмет дослідження прихильників соціально-інституційного напряму.

Важливим аспектом досліджень інституціоналістів є проблема створення системи соціального контролю над економікою, що має широке тлумачення: від внутрішньофірмового корпоративного рівня до організації соціального контролю на макроекономічному рівні, реалізація якого пов’язана з активною діяльністю держави. Ідея соціального контролю над економікою пронизує всі етапи еволюції інституціоналізму, її реалізація є складовою частиною теорії трансформації капіталізму.

Інституціоналісти передбачають різні форми соціального контролю над економікою – реформи щодо великих корпорацій, керування їх діяльністю, державні та регулювальні заходи, що впливають на механізм ринкової конкуренції, ціноутворення, зайнятість, стан грошово-кредитного ринку, фінансово-бюджетної системи. Значне місце в організації соціального контролю належить плануванню із створенням і розвитком державної системи програмування та індикативного планування. Все це має об’єктивно сприяти розвитку і вдосконаленню державних форм господарювання.

Значна роль відводиться державі щодо організації та стимулювання науково-технічного прогресу. Державні наукові програми мають активно впливати на здійснення і впровадження у виробництво наукових досліджень. Вони полегшують і розширюють доступ до наукової інформації, до рекомендацій щодо її практичного застосування. Водночас державне регулювання науково-дослідної діяльності містить в собі глибоку суперечність. Основна частина наукових розробок, фінансованих з державного бюджету, пов’язана з військовою та космічною програмами і не мають практичного виходу на цивільне виробництво. Інституціоналісти виступають за ліквідацію монополії воєнно-промислових компаній на найважливіші досягнення науки, за розширення досліджень і впровадження їх результатів у цивільні галузі виробництва.

 

Питання до теми

1. Який основний зміст „плану Дауеса”?

2. Які особливості прояву Великої депресії в європейських країнах та США?

3. У чому полягає сутність „Нового курсу” Рузвельта?

4. Який вплив справили ідеї Дж. М. Кейнса на економічну науку та господарську практику?

5. Які форми та методи державного регулювання економіки притаманні періоду Другої світової війни?

 

 

Тема 10. Розвиток національних економік провідних країн світової цивілізації під впливом науково-технічної революції другої половини XX ст. (неокейнсіанство; посткейнсіанство; неолібералізм; монетаризм; соціально-інституціональні напрями)

Основні питання теми

1. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини ХХ ст.

2. Неокейнсіанські моделі економічного зростання. Посткейнсіантво.

3. Еволюція неокласичних ідей у ХХ ст. Неолібералізм.

4. Економічні концепції монетаристів.

 

Другої половини ХХ ст.

 

Специфіку й ідентифікацію розвитку господарства та його форм необхідно окреслювати та встановлювати за низкою проблем і процесів, які відбувались у другій половині ХХ ст. Серед них: трансформація та стабілізація фінансової сфери; посилення інтернаціоналізації; розвиток інтеграційних і започаткування глобалізаційних процесів; утворення та поширення наднаціональних інституцій управління світовим господарством; пролонгація науково-технічного прогресу і розгортання сучасного етапу науково-технічної революції; окреслення соціальної зорієнтованості ринкових суспільств за модифікації змішаних економічних систем; посилення потреби специфікації прав власності у формоутворювальних процесах господарювання; розвиток сучасних корпорацій у транснаціональних формах; адаптація неокейнсіанського, неокласичного, неоліберального, неоконсервативного та неоінституціонального напрямів економічної думки до реалій та викликів другої половини XX ст.

Після другої світової війни в розвитку індустріальної цивілізації відбулися значні зміни. Вони були пов’язані, насамперед зі збільшенням світової соціалістичної системи, розпадом колоніальної системи та утворенням незалежних держав. Світове господарство охоплювало три підсистеми: господарства економічно розвинених, соціалістичних держав та країн, що розвиваються.

Модель „змішаної економіки” після Другої світової війни вибрали Швеція, Австрія, Нідерланди і Бельгія. В її основі знаходився принцип злагоди представників різних соціальних верств і владних структур. Клімат соціального миру в Швеції створювався перебуванням у влади з 1930 по 1976 р. соціал-демократів. Було прийнято соціальне законодавство з включенням в нього обширного кола питань. Функціонували системи прогресивного оподаткування, соціального забезпечення, освіти і перепідготовки кадрів.

Для США Друга світова війна була своєрідним трампліном для економічного піднесення. Удвічі виросло з 1939 по 1944 р. промислове виробництво. Частка США в світовому виробництві індустріально розвинутих країн капіталістичного світу зросла з 35 до 56%, а в експорті товарів - з 14 до 33%.

Бреттон-Вудська міжнародна валютно-фінансова конференція в кінці війни закріпила долар як головну валюту міжнародних платежів і розрахунків. Він отримав привілейоване положення резервної валюти. Вміло організоване грошове господарство зберегло на довгі роки штучно завишений курс долара США.

Особливістю реконверсії, тобто переведення на мирні рейки господарства США, був продаж в перші післявоєнні роки крупним національним корпораціям 2800 заводів, побудованих державою у військову пору. Причому продані вони були за 60% їх номінальній вартості, що збагатило і укріпило приватновласницький сектор економіки США.

Уряд країни після війни виступив з ідеєю надання економічної допомоги державам Європи в післявоєнному підйомі їх економіки.

У квітні 1948 р. Конгрес США затвердив „ план Маршалла”. Це був план економічної допомоги країнам Європи. Його учасники: Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембург, Австрія, Швейцарія, Португалія, Греція, Туреччина, а з грудня 1949 р. – ФРН. Метою „Плану” був розвиток економіки на „принципах індивідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності”. Європа розглядалася як єдиний економічний простір, на підставі міжнародно-правового договору між країнами.

План держсекретаря США Маршалла, реалізований в 1948-1952 рр., пом’якшив спад виробництва в 1948 р.: ознаки перевиробництва були нейтралізовані розширенням зовнішнього ринку для американських товарів і капіталу. Їх було вивезено на суму в 17 млрд. долл., що, по-перше, привело до посилення впливу США в Європі, по-друге, сприяло відновленню народногосподарського потенціалу Німеччини, по-третє, підготувало об’єднання Європи під егідою НАТО.

Війна в Кореї в 1950-1953 рр. теж сприяла деякому підйому промисловості. Все разом узяте пояснює „технологічний відрив” США від країн Західної Європи і Японії, що проявився до 1960 р. Тут на 10 років раніше стало активно розвиватися виробництво електроніки, пластмас, синтетичних матеріалів.

США стали батьківщиною найбільших в світі транснаціональних корпорацій (ТНК). Найважливішою їх задачею було забезпечення національної промисловості дешевою імпортною сировиною. Це досягалося інвестиціями в добувну промисловість країн, що розвиваються. Найбільші дивіденди були отримані від країн Латинської Америки і Близького Сходу. Транснаціональними стали і провідні банківські монополії США.

Перші 15 років після війни, з кінця 1945 по 1961 р., усередині країни чітко здійснювалася неоліберальна модель „змішаної економіки”. Закон Тафта-Хартлі (1947 р.) перешкоджав зміцненню позицій профспілок в країні. До найефективнішої системи в економіці як і раніше відносили механізми ринку.

За часів Трумена та Ейзенхауера, в умовах „холодної війни”, зросли податки з населення і скоротилися суспільні витрати. І лише за правління Дж. Кеннеді, з 1961 р., почала проводитися політика „Нової економіки”, заснована на ідеях Дж. М. Кейнса, поглядах В. Леонтьєва і К. Гелбрейта з питання планування трудових ресурсів. Була прийнята „Федеральна програма розвитку регіонів”, посилився контроль держави над сільським господарством і добувною промисловістю. Але насувалася криза в нафтовій галузі.

Економічна політика Німеччини (ФРН) після війни не була однозначною. Втілення у ФРН неоліберальної моделі розвитку можна пояснити реакцією на диктат держави в економіці фашистської Німеччини. Але якщо ряд провідних економістів країни виступали за вільну гру ринкових сил, то Людвіг Ерхард - за ідеї соціально-ринкової економіки.

Саме реформи Л. Ерхарда сталі теоретичною і практичною основою німецького „економічного дива”.

В закордонній та вітчизняній літературі Ерхарда вважають прихильником і послідовником теорії господарського порядку. Основи її були закладені відомим в світі економістом Вальтером Ойкеном.

Ерхард став архітектором „економічного дива”, оскільки вміло визначив роль держави в підйомі економіки, прорахував можливості соціальної спрямованості економічної політики. В його концепції залишилися в недоторканності основні цінності капіталістичного господарювання: приватна власність і ринкові механізми.

Грошова і податкова реформи та скасування адміністративних заходів регулювання економіки, тобто відхід від тоталітаризму, привели: 1) до стимулювання підприємництва; 2) стабілізації купівельної сили валюти, тобто були закладені основи для соціального ринкового господарства.

Стійкість „дойче марки" продовжувалася до 1990 р. і сприяла об’єднанню Німеччини.

Реалізація реформ в Німеччині стала майже класикою для інших країн. У результаті їх проведення проявилися основні риси сучасної ринкової економіки в умовах багатоукладності: 1) соціальне ринкове господарство є різновидом ліберальної економіки, заснованої на принципах соціального неоліберализму; 2) відправною точкою концепції служить досягнення свободи індивіда; 3) свобода взаємопов’язана з господарським порядком, який контролюється державою; 4) порядок повинен бути конкурентним за умови захисту прав власників і державного захисту конкуренції; 5) необхідна і активна соціальна політика державидля забезпечення довготривалої соціальної стабільності; 6) важливо забезпечити високої якості навколишнього середовища (екології).

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Історія економіки та економічної думки: Курс лекцій / Авт. кол.: С.В. Степаненко (кер. авт. кол.), В.М. Фещенко, С.Н. Антонюк, Н.О. Тимочко та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 664 с.

2. Історія економічних вчень. Підручник: У 2 ч. / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2005.

3. Історія економічних учень: Підручник / За ред. Л.Я. Корнійчука, Н.О. Татаренко – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.

4. Історія економічної думки України: Навчальний посібник / За ред. Васильєвої Р.Х. – К.: „Либідь”, 1993. – 272 с.

5. Клочко В., Гаркавко В. Історія економічних вчень в Україні і українська економічна думка: Курс лекцій. – К.: НУХТ, 2002. – 84 с.

6. Клочко В.П., Лавриненко В.М. Історія економічних вчень: Курс лекцій. – К.: УДУХТ, 1998. – 128 с.

7. Лазарович М.В. Економічна історія: Навч. посібник. – К.: Знання, 2008. – 431 с.

8. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навчальний посібник. – Київ: Знання-Прес, 2004. – 499с.

9. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень: підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 639с.

10. Лортикян Э.Л. История экономики и экономической мысли Украины: Эволюция рыночной экономики. – Харьков: Консум, 2004. – 360 с.

11. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины XIX – XX в.в. – Харьков: Консум, 1999. – 288 с.

12. Экономическая история мира: в 6 т. / под общ. ред. д-ра экон. наук, проф., засл. деят. науки РФ М. В. Конотопова - М.: КНОРУС, 2008.

Додаткова

 

1. Агапова И.И. История экономической мысли: Курс лекций. – М.: ТАНДЕМ, 1998. – 248 с.

2. Бартенев С.С. История экономических учений в вопросах и ответах. – М.: „Юристъ”, 2000. – 456 с.

3. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні. – К.: „Наукова думка”, 1994. – 240 с.

4. Злупко С.М. Українська економічна думка: хрестоматія. - К.: Знання, 2007. - 694 с.

5. Конотопов М.В., Сметанин С.И. История экономики: Учеб. для вузов.- М.: Академический Проект, 2001.

6. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: Навч. посібник. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 220 с.

7. Мешко І.В. Історія економічних вчень: Основні течії західноєвропейської та американської економічної думки: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 175 с.

8. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 372 с.

9. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития: капитализм, социализм и демократия – М.: Эксмо, 2008. – 863 с.

10. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций: 3-е изд., стереотип./ Н.И. Полетаева, В.И. Голубович, Л.Ф. Пашкевич и др.; Под ред. проф. В.И. Голубовича - Мн.: ИП „Экоперспектива”, 2000. – 462 с.

11. Юхименко П.І. Економічна історія: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2006. – 341 с.

Навчальне видання

 

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів напрямів галузі знань

0305 „Економіка та підприємництво”,

0306 „Менеджмент і адміністрування”

Міністерство освіти і науки України