Класифікація злоч. За демограф. Ознаками

За соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта) — чоловіки, жінки, неповнолітні; різноманітні вікові категорії, у тому числі 18-24, 25-29, 30-49 і понад 50 років; з початковою, середньою, вищою освітою. Типи злочинців: ¨ «Абсолютно небезпечний» - здійснює серійні убивства, у тому числі, як найманець і сексуальні, а також убивства декількох незнайомих людей одночасно, або небезпечним засобом (у ході вчинення тероризма).¨ «Особливо небезпечний» - здійснює убивства в конфліктній ситуації, а також тривалий час корисливі (із заподіянням великого матеріального збитку) і корисливі-насильницькі злочини. Сюди ж відносяться керівники злочинних організацій.¨ “Небезпечний” - що здійснює злочини проти особистості або власності, що порушують суспільний порядок, але зазіхають не на життя.¨ “Представляє незначну небезпеку” - інші злочинці, у першу чергу ті, що учинили злочин не за умислом або в силу несприятливого збігу особистих обставин, але не проти життя людини.

 

80. «Особа злочинця» і суміжні поняття юр. наук (особа винна у вчиненні злочину, суб.. злочину, обвинувачений, особа винного) - В одному випадку під ним розуміють особу, що вчинила суспільно небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом, і злочинців об'єднує тільки те, що вони скоїли злочин. В іншому - робиться наголос на якісні відмінності особи злочинця від особи незлочинця. Про особу злочинця можна говорити лише стосовно особи, винної в злочинній діяльності, тобто особи, що вчинила систему навмисних цілеспрямованих дій, передбачених кримінальним законом, спрямованих на реалізацію загального для них мотиву. Інакше можна було б говорити лише про осіб, які вчинили злочини. Злочинці - це різновид людей, винних у злочинах. Поодиноке одноактне діяння, вчинене з необережності чи навіть умисно (при збігові тяжких обставин у житті особи), не формує особи злочинця. Отже, особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку. Стосовно ж "особи, що вчинила злочин", то вона не має системи негативних ознак. Суб'єктом злочину вважається фізична особа (людина), яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність.

 

81. Попередження злочинів слідчим - - Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. відносить запобігання злочинам та іншим правопорушенням до основних обов'язків міліції. Згідно зі ст. 10 цього Закону, відповідно до поставлених перед нею завдань, міліція зобов'язана запобігати й припиняти злочини, виявляти сприятливі для них обставини і в межах своїх прав уживати заходів до їх усунення. Слідчі в процесі профілактичної діяльності мають право: - проводити бесіди; - застосовувати заходи адміністративно-правового впливу; - здійснювати віктимологічну профілактику; - вилучати речі, предмети, речовини, що заборонені до цивільного обігу чи зберігаються без відповідного дозволу; - контролювати збереження та використання зброї, боєприпасів й вибухових речовин  - вимагати обов'язкових перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої, господарської, фінансової, торгової діяльності; - проводити контрольні закупки, вилучення й дослідження зразків сировини та продукції. Виділимо основні етапи запобіжної роботи в міліції: 1) розробка та реалізація загальних напрямів профілактики 3) індивідуально-виховна робота з особами, що перебувають на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ; 4) запобігання злочинам з боку осіб, про кримінальні наміри яких стало відомо; 5) розкриття злочинів, запобігання злочинній діяльності з метою недопущення вчинення злочинних дій, а також недопущення вчинення нових злочинів;6) робота з особами, що були раніше засуджені, з метою не допустити вчинення нових злочинів.

 

82. Проблеми координації профілактичної діяльності - Значення координації дій правоохоронних органів полягає в тому, що вона дозволяє об'єднувати їх зусилля при виконанні основних функцій боротьби зі злочин­ністю, зміцнення законності. В основі координації діяльності цих органів лежить єдність цілей щодо зміцнення законності, боротьби зі злочинністю й усунення причин і умов, які сприяють злочинності. Діяльність правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю буде результативною за узгодженості їх дій, недопущення паралелізму при проведенні намічених заходів. Органи, які ведуть боротьбу зі злочинністю, у своїй діяльності незалежні один від одного, мають різні процесуальні повноваження, застосовують різні заходи, але це не повинне бути перепоною для об'єднання їх зусиль у боротьбі зі злочинністю. Координація діяльності передбачає розроблення і здійснення спільних дій у найважливіших напрямках боротьби зі злочинністю. При цьому забезпечується планомірність, цілеспрямованість та ефективність здійснення заходів, а також визначається єдиний підхід до вирішення правових питань. У практичній діяльності використовуються такі форми координації дій правоохоронних органів.1. Координаційна нарада перших керівників правоохоронних органів, а також міжвідомча нарада.2. Обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю.3. Видання спільних наказів, указівок, підготування інформаційних листів та інших документів. 6. Створення слідчо-оперативних груп для розслідування окремих злочинів.8. Взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій.9. Спільні засідання колегій правоохоронних органів.

 

83. Судова профілактка злочинів - Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Згідно із законодавством про судоустрій, суди зобов'язані своєю діяльністю виховувати громадян у дусі точного й неухильного виконання законів, дбайливого ставлення до державної та приватної власності, дотримання трудової дисципліни, поваги до прав, честі й гідності громадян. Профілактичний ефект діяльності суду пов'язаний з виконанням його основного завдання - здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення по кримінальних справах суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання рецидиву. Справедливі рішення по цивільних, сімейних, трудових, господарських справах сприяють усуненню чи пом'якшенню криміногенних конфліктних ситуацій, факторів, які детермінують кримінальну мотивацію та полегшують її реалізацію. Профілактичну спрямованість має аналітична робота, узагальнення судової практики, що здійснюють інформаційне забезпечення методичної роботи у сфері запобігання злочинам. Профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалізацією принципу гласності в його роботі, що припускає висвітлення ходу та результатів судових процесів. Форми запобіжної роботи судових органів дуже різноманітні: виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, окремі ухвали, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.

 

84. Кримінологічна характеристика злочинності в військових формуваннях – Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю. Небезпека злочинності для держави виявляється в створенні на рівні регіонів рівнобіжних нелегальних владних структур, незаконних збройних формувань; підготовці, фінансуванні й організації прямих антиконституційних дій у вигляді розпалення національної ворожнечі; організації масових безладь, змов з метою захоплення влади; стимулюванні таких державних злочинів, як бандитизм і контрабанда; проникненні в політичні партії і державний апарат; корупції політичних діячів і державних посадових осіб.

Кількість злочинів, скоєних збройними бандитськими формуваннями, завжди безпосередньо чого залежало від економічного добробуту та політичну стабільність структурі державної влади. Організація злочинного співтовариства відрізняється від організації незаконного збройного формування чи участі у ньому по двом признакам. Перший - об'єктивний - у тому, що з організації незаконного збройного формування чи участі у ньому потрібна наявність зброї. Другий - суб'єктивний - мета скоєння злочину. Організації незаконного збройного формування чи брати участь у ньому не властива мета скоєння тяжких, особливо тяжких чи будь-яких інших пре ступлений. Військові та інші злочини у Збройних Силах та в інших військових формуваннях, дислокованих в Україні, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження зборів, та службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій обліковуються військовими прокуратурами. На стан злочинності у Збройних силах впливає загальна криміногенна ситуація в державі, суттєві прорахунки в реалізації молодіжної політики. У профілактиці та попередженні злочинів з боку військовослужбовців недостатньо налагоджена взаємодія підрозділів військової контррозвідки, командування військових частин та територіальних органів внутрішніх справ і СБУ.

84. Кримінологічна х-стика злочинів в військових формуваннях - Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом. Це – непокора; невиконання наказу; Погроза або насильство щодо начальника; амовільне залишення військової частини або місця служби. Військові та інші злочини у Збройних Силах та в інших військових формуваннях, дислокованих в Україні, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження зборів, та службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій обліковуються військовими прокуратурами. На стан злочинності у Збройних силах впливає загальна криміногенна ситуація в державі, суттєві прорахунки в реалізації молодіжної політики. У профілактиці та попередженні злочинів з боку військовослужбовців недостатньо налагоджена взаємодія підрозділів військової контррозвідки, командування військових частин та територіальних органів внутрішніх справ і СБУ.

 

 

85. Причини наркоманії. Зв'язок наркоманії зі злочинністю - Наркоманія є хворобливим потягом до наркотиків та похідних з них речовин. Чинників, що призводять до поширення наркоманії в сучасних умовах, безліч: значна бездуховність, у частини людей спостерігається крах особистих сподівань (фрустрація); Україна має велику сировинну наркотичну базу: олійний мак і конопля; Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Формуванню наркомана сприяють такі причини: 1) ринок, що вільно постачає наркотики; 2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків; 3) певний індивідуальний нахил до вади. Взаємозалежність наркоманії і злочинності неминуче виявляється у протиправних діях наркоманів: • злочинах, які вони вчиняють під безпосереднім впливом наркотиків (психотропних речовин) на організм — вбивствах, тілесних ушкодженнях, хуліганстві тощо; • злочинах з метою заволодіння наркотиками або грошима і речами для їх придбання; • діях, пов’язаних з виготовленням і збутом наркотиків, найнебезпечніші з яких належать до наркобізнесу і мають ознаки організованої.

 

86. Шляхи б-би з наркоманією та пов’язаними з ними правопорушеннями - Світове співтовариство здійснює такі основні напрями боротьби з поширенням наркотиків: 1. широку профілактичну діяльність, спрямовану на те, щоб запобігти втягненню молоді у вживання наркотиків. 2.“силову” боротьбу з наркобізнесом із залученням спеціалізованих установ, військової і спеціальної техніки, спеціально підготовлених співробітників; контроль за “відмиванням брудних грошей”; захоплення кур’єрів з наркотичним багажем (іноді до кількох тон) і через них — керівників наркокартелів. 3. • “лібералізацію” наркотичної проблеми, тобто держава доходить висновку, що найкращий спосіб боротьби з наркотизацією населення — легальна реалізація наркотиків через аптеки або спеціалізовані крамниці. Основний напрям боротьби з наркоманією в нашій країні – це профілактика захворювання. Треба проводити боротьбу з наркоманами не лише там, де вони є, але і там, де можуть з’явитися. Правоохоронні органи мають розробити комплекс заходів, спрямованих на випередження та протидію розповсюдження наркотиків у державі, а зусилля передусім спрямовують на ліквідацію організованих груп наркозлочинців.

87. Кримінологічна характеристика необережного злочинця - необережних злочинців належить характеризувати як осіб, що мають не антисуспільну (антисоціальну) установку поведінки, а як людей з асоціальною спрямованістю поведінки, які мають "соціально-пасивний" тип антисуспільної орієнтації. П.С.Дагель пропонує розподілити їх на такі три групи: 1) випадкових необережних злочинців, які вперше вчинили необережні злочини, порушили правила обережності несвідомо під впливом сприяючої або навіть провокуючої ситуації, або ж особливого психофізіологічного стану (афект, втома, хворобливий стан); вони позитивно характеризуються і раніше правопорушень не вчиняли (приблизно це біля 50% необережних злочинців); 2) нестійких необережних злочинців, які вперше вчинили необережні злочини в нормальній або навіть перешкоджаючий ситуації, порушили прави-ла обережності свідомо, а не вимушено, які не характеризуються позитивно, які раніше не допускали правопорушень, у тому числі й порушень правил обережності (біля 30-40% необережних злочинців); 3) злісних необережних злочинців, які раніше засуджувались за вчинен-ня злочинів, а також які допустили особливо злісні порушення правил обереж-ності при загальній негативній спрямованості особи (біля 10-15% з числа засуджених за необережні злочини).

 

88. Рівень, структура, динаміка необережної злочинності в Укр. - Згідно з Кримін. з-вом України злочин визнач. вчиненим з необереж., якщо особа, яка його скоїла, не передб. настання суспіл. небезп. наслідків своїх дій або бездіял., хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачала можливість настання таких наслідків, але легковажно розрах. на їх відвернення (злочинна самонадіяність). Необережна злочинність відрізн. від інших її видів за: 1) формою вини, а отже, психол. детермін. (неуважність, безвідповідальність, халатність); 2) механізмом злочинної поведінки і х-кою особи злочинця; 3) сферою діяльності, в якій вчиняються ці злочини; 4) характером наслідків цих злочинів. Стан необерж. злочин. в Укр. В загальній її структурі переважають транспортні злочини, що становлять десь 70 %, приблизно 10-15% припадає на злочинні порушення охорони майна та халатність, 5-7% на порушення правил охорони майна і техніки безпеки, 2-4% на необережні злочини проти особи. Варто згадати і про злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху становлять приблизно 7 % від загального рівня злочинності в Україні. Як свідчить аналіз статистичних даних, в останні роки в країні спостерігається тенденція до зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод. На жаль, у державі немає чіткої статистики матеріальних збитків від транспортних злочинів. Тому різні автори у своїх публікаціях наводять не однакові показники. Великої шкоди завдають пожежі. В середньому в Україні щомісяця виникає близько 3 тис. пожеж. Найбільша їх кількість, за даними 2000 р., відбувається в Донецькій, Республіці Крим, м. Києві, Одеській, Дніпропетровській, Луганській, Харківській та Львівській областях.