Поняття і кримінологічна характеристика професійної злочинності.

Професійна злочинність — це сукупність злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Професійна злочинність поділяється на корисливу й корисливо-агресивну.До професійних злочинців зараховують здебільшого крадіїв, розбійників, шахраїв, фальшивомонетників і розкрадачів.Розрізняють такі формування професійних злочинців (згідно з термінологією КК України): - злочинна група — це дві й більше осіб, які заздалегідь домовляються про спільне вчинення злочину (або кількох злочинів); - організована злочинна група — це три і більше осіб, які беруть участь у підготовці чи вчиненні злочину, попередньо зорганізувавшись у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій між учасниками групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи; - злочинна організація — це стійке ієрархічне об’єднання кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні складові якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації. Різновидом злочинної організації є банда, яку можна визначити як замкнуте формування тісно взаємопов’язаних тяжкими й особливо тяжкими злочинами членів, озброєних вогнепальною зброєю, в основі злочинної діяльності яких лежать напади на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб і здебільшого супроводжуються вбивствами, нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, катуванням потерпілих. У злочинному світі існує жорстка стратифікація або ієрархія. Найвище місце тут посідають "злодії в законі" — особи, які дістали цей статус на спеціальній злодійській сходці. Трохи нижчий щабель в ієрархії професійних злочинців посідають "авторитети", які теж мають досить вагомий статус у злочинному світі. Як правило, їм доручається виконувати адміністративні функції в межах якогось виду кримінальної діяльності. Вони відносно автономні й мають підпорядковані їм злочинні групи. Найнижчу сходинку у цій ієрархії займають "шестірки", які покликані виконувати доручення "авторитетів".

60. Поняття і кримін. х-ка проф. злочинності. Під нею розуміють сукуп. злочинів, вчинених за місцем основної соціально позитивної роботи злочинця. Це здебільшого стосується посад. злочинів. Також такі злочини вирізняються майстерністю їх виконання. Ознаки: 1. Виступ. для суб. основ. джерелом засобів існування; 2. Потреб. особлив. знань, навичок, знарядь; 3. Наявн. тісних контактів із злоч. середовищем; 4. Стійкість(вчин. переважно однотипних з-нів); 5. Дана діял. спрямов. на отриман. джерел існував. саме злочин. шляхом; 6. Вузька спеціаліз. злочинця та високий рівень злочин. кваліфікації(якщо проф. злочинець не може прихов. злочин, він робить усе аби усклад. слідчим процес доказування). Профес. злочин. тісно пов’язана з організ. і є її невід’ємною складовою. Серед них існує чітка ієрархія, та злоч. статуси, які за певну провину (напр., за співробіт. з правоохорон. орг.) може бути змінено.

 

61. Особлив. боротьби з проф. злочинністю. Виділ. 3 основ. рівні боротьби із проф. злочин.: 1. Управлінський – вкл. в себе екон.-п-ві методи, метою яких є нейтралізація протиправ. збагачен. проф. злочинців, що є основою їх існуван. Централіз.діял. правоох. і фінанс. орг. по виявлен. і вилучен. накопичен. злочинцями коштів. Необхід. умовою створен. профес. і відданого кадрового апарату є матеріал. стимулюв. їх праці; 2. Організац. – це розроб. і прийн. конкрет. заходів з удосконален. боротьби з крим. професіоналізмом, ораганіз. заходи мають бути комплексними; 3. Організ.-тактичні – організ. профілакт. роботи має передувати оцінка стану проф. злочин. та особлив. переростання в організовані форми. Також виділ. заходи індивід. профілактики: спрямов. безпосеред. на особу проф. злочинця та на обставини, які формують їх анти громад. позицію.

62. Завдання вивчення злочинності. Як і при б-я дослідженні, при вивченні злочин. важлива роль відвод. визнач. мети та завдань до­слідження. Мета визнач. загальну орієнтацію дослідж. Воно провод., щоб отримати нові знання: про рівень, структуру, динаміку, х-р злочин. в регіоні за визнач. відрізок часу, про осіб, винних у вчиненні з-­нів, розроб. наукові рекоменд. Завдання  витікають з постав­леної мети. До них належать: вивчення кільк. і якісних показників злочин. (рівень, структура, динаміка, характер, географія); вивчення причин й умов злочин.; дослідж. тих обставин, які формують особу злочинця; дослідж. системи заходів, що здійс. право­охор. орг. з метою встанов. ефективн. їх діяльн, розробка засобів протидії злочин. та запобіган. злоч. поведнці.

63. Пізнання і оцінка при вивченні злочинності. Вивчення, аналіз злочин. уявляють собою єдність пізнання і оцінки. У процесі пізнання дослідник отримує факт. дані про злочин. Оцінка означає співвіднош. нових відомостей з колиш. знаннями, уявленнями, гіпотезами. На підставі оцінки роблять висновки про правил. поперед. уявлень, вносяться корективи в плани заходів щодо поперед. злочин. При вивченні злочин. важливо знаходити не лише найбільш розповсюд. х-тики, не тільки подібне в злочин. різних регіонів, різних видів злочин., але врахов. й відмінності, особливо, для того щоб диференц. забезпеч. практ. діяльн. Кінцевою метою аналізу злочин. є вдоскон. боротьби з нею на основі виділ. основ. її напрям., складання програм їх забезп., вдосконал. попередж. та правоох. діял.

64. Джерела інформації про злочинність. У процесі вивчення злочин. важливим є правил. відбір джерел інформації і показників злочин. Ними є:а) статистичні звіти: МВС, прокур., ін.. правоохор. орг.,судів та органів юстиції; б) статист. картки первин. обліку, в т. ч. відомості про злочин, про підсудного; в) показники соц.-економ., соц.-демограф. та іншої статистики; г) дані про інші право поруш., пияцтво, алкоголізм, наркоманія; д) матеріали узагальн. кримін. справ, матеріалів і заяв про злочини; е) результати вивчення суспіл. психології, прав. свідомості, громадс. думки про злочин. та борот. з нею; ж) дані опитувань засуджених у порівнянні з результ. опитувань осіб з контрольної групи; з) результати спостереж. кримінологів; и) результати експерим., якщо вони проводилися.

 

65. Коефіцієнти злочинності та її структура. При вивченні злочин. поряд з абсолют. даними використ. відносні: коефіцієнти, питома вага або частки. У процесі аналізу поширен. злочин. встанов.:а) рівень злочин.; б) інтенсив., виражена в коефіцієнтах. Коефіц. обчисл. шляхом зістав. відомостей про злочин. із даними про н-ня. Саме за коефіц. відбув. порівн. злочин. в різних д-вах, регіонах, також різних часових періодів, представ. різних соціал. груп. Коефіц. злочин. розрахов. або на все н-ня, або на н-ня у віці кримін. відповід. У процесі вивчен. структ. злочин. і аналізу окремих її видів вирахов. питома вага останніх - або їх частка - в загал. злочин. Напр., питома вага умисних вбивств у загал. кількості злочинів проти життя та здоров'я людини.

 

66. Види злочинності. Злочин. загалом поділ. на 2 види: первинну (сукупність з-нів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних з-нів). Кожний з цих видів розмежов. на: злочин. чол. і злочин. жінок. При подальшій класиф. злочин. і чолов., і жінок ділиться на злочин. дорослих та неповнол. Додатк. можна назвати міську й сільську злочин., злочин. у сфері сімейно-побут. відносин, злочин. регіонів. На сього. день дуже актуал. для нашого суспіл. стала організ. та профес. злочин. Такий видовий розподіл допомагає, по-перше, конкретик. вивчення багатьох проблем, а по-друге, це важливо для виріш. практик. завдань щодо запобіг. цьому явищу в суспіл.

 

67. Поняття злочинності жінок. ЇЇ тенденції. Жіноча злочин. - складова частина всієї злочин. і підкор. її загал. закономір. та тенденц., являє собою сукупн. злочинів, що вчиняют. жінками. Найчастіше жіноча кримін. активність проявл. у 2 сферах суспіл. життя: 1. сфера побуту; 2. сфера, в якій жінка виконує проф. ф-ції, передусім пов"язані з можлив. вільного доступу до матер. цінностей. Тенденції: - підвищ. питомої ваги жіночої злочин. в загал. злочин. до рівня типового характер. для економ. розвинених країн; - збільш. кількості жінок серед осіб, які вчин. злочини у сфері служб. діяльн.; - фемінізація традиційно чолов. видів тяжкої насильн. злочин. (вбивства, бандитизм, розбійні напади).

 

68. Психологічні та логіко-математичні методи дослідження в кримінології. При вирішенні деяких кримінал. проблем не можна обійтися без застосування психолог. методів. За допомогою психологічних методів, які використовують у кримінологічних дослідженнях, можна отримати розгорнуту характер. особи злочинця, здійснити якісну й кількісну оцінку внутрішньо - та міжгрупових процесів спілкування. Найпоширенішими у кримінології психологічними методами є тестування та соціометрія. При тестуванні використовуються стандартизовані питання та завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Теорія та практика психологічної науки розробили безліч тестів: загально особистісні для дослідження всієї системи психічних особливостей особи; особистісні для дослідження будь-якої однієї характерної риси індивіда; групові. Незважаючи на складність деяких психологічних тестів (які іноді складаються з великого переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити велику кількість осіб. Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні-необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи. У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Сучасний кримінолог повинен використовувати у своїх дослідженнях апробований і відшліфований століттями математичний інструментар, логічні можливості сучасних ЕОМ та комп'ютерної техніки для генерації нових гіпотез, перевірки їх несуперечливості та дієвості для одержання вірогідних висновків і результатів з відомою ймовірністю помилки, проводити і, зрештою, розробляти ефективні комплексні попереджувальні заходи боротьби зі злочинністю на підставі наукового прогнозування відповідних явищ і процесів. Незаперечним є факт, що нині в усьому світі логіко-математичні методи завоювали загальне визнання і є найпоширенішими методами, сфера використання яких постійно зростає, поглиблюється, зокрема і в кримінологічних дослідженнях. Разом з тим в Україні досі, як і в інших державах, що утворилися на території колишнього СРСР, зберігається гострий дефіцит відповідних підручників і навчальних посібників, присвячених методам логіко-математичного аналізу для вирішення актуальних проблем як кримінального та кримінально-виконавчого права і кримінології, так і правоохоронної практики, які були б корисними для професійної підготовки сучасного юриста й відповідали б рівню сучасних вимог.

69. Ситемний підхід у вивченні злочинності, її причин та розробці заходів з її попередження. У сучасних наукових джерелах є поширеною думка про те, що злочинність – не просто множинність злочинів, а саме явище, цілісна сукупність, система злочинів, яка має певні системні властивості. Одні автори вважають, що при системному підході до вивчення злочин. мова повинна йти про взаємозв’язок даного явища та його причин. На думку інших, - про взаємозв’язок злочинів та осіб, які їх вчиняють. Треті акцентують увагу на взаємозв’язку різних під структур (елементів) злочинності. Обґрунтування системного характеру злочинності базується на: визначенні злочинності як специфічної підсистеми суспільства; обґрунтуванні певної цілісності злочинності; виділення конкретних елементів (підструктур) злочинності, які знаходяться між собою у взаємозв’язку.

70. Поняття необережної злочинності, її види. Згідно з Кримін. з-вом України злочин визнач. вчиненим з необереж., якщо особа, яка його скоїла, не передб. настання суспіл. небезп. наслідків своїх дій або бездіял., хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачала можливість настання таких наслідків, але легковажно розрах. на їх відвернення (злочинна самонадіяність). Необережна злочинність відрізн. від інших її видів за: 1) формою вини, а отже, психол. детермін. (неуважність, безвідповідальність, халатність); 2) механізмом злочинної поведінки і х-кою особи злочинця; 3) сферою діяльності, в якій вчиняються ці злочини; 4) характером наслідків цих злочинів. У науковій літературі наводяться різні варіанти класифікацій необережних злочинів. Так, А. Ф. Зелінський виокремлює чотири групи необережних злочинів: 1) транспортні; 2) порушення правил безпеки, а також правил охорони праці; 3) халатність при виконанні служб. обов'язків; 4) побутова необережність.

Існує і така класифікація: 1) побутові необережні злочини, вчинені поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Це необережне вбивство, необережне тяжке або менш тяжке тілесне ушкодження, необережне знищення чи пошкодження державного або колективного майна. Кількість цих злочинів є незначною.2) під час використ. технічних засобів. Це найчисленніша частка необережних діянь.3) у сфері профес. діяльності, не пов'язаної з використ. техніки (порушення ветеринарних правил); 4) під час виконання управлін. функцій (випуск недоброякіс. продукції, безгосподарність).