Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

 

VI. Стадія реалізації управлінського рішення, спрямованого на управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочин­ності. Його реалізація здійснюється звичайними для управління організаційними засобами, як правило, без використання специ­фічно кримінологічних. Щодо заходів виконавського рівня цієї діяльності, то вони часто реалізуються із застосуванням криміно­логічних методів і засобів, передусім заходів стосовно виявлення причин і умов злочинних проявів та запобігання їх дії (впливу).

VII. На стадії аналізу результатів виконання управлінського рішення застосовуються ті самі аналітичні, у тому числі криміно­логічні, засоби (методи), що і при аналізі об'єктів системи управління антикримінальною діяльністю на стадії їхнього діагно­стування перед розробленням управлінського рішення.

§ 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю

щодо запобігання та протидії злочинності та злочинним проявам Людині, як мислячому індивіду, властиве передбачення май­бутнього для того, щоб визначити та спланувати свої наступні дії. Пророцтва волхвів, передрікання чаклунів відомі з давніх-давен. Із розвитком науки передбачення отримало можливість ґрунтува­тися на пізнаних об'єктивних закономірностях розвитку природи і суспільства, стати науковим. Нині виокремлюють три рівні (або види) передбачення. Перший — це передвіщення, що здійснюєть­ся на буденному рівні на основі знання знакових подій (явищ) та інтуїтивних здібностей. Другий — прогнозування, яке ґрунтується на наукових засобах, як правило, кількісних параметрах, зако­номірностях їхньої зміни, що відбивають об'єктивні тенденції нинішнього та майбутнього стану об'єкта передбачення. Третій — планування, яке поряд із прогнозуванням зміни об'єкта прогнозу передбачає діяльність, що слід згідно з цими змінами здійснити тепер і в майбутньому.

Сутність та особливість прогнозування полягає у тому, що це таке наукове передбачення, яке ґрунтується на конкретній теорії та із застосуванням наукових методів відображає обґрунтовані закономірності та зв'язки об'єкта прогнозу, має своїм результатом

390

прикладний висновок (оцінку). Будь-яка наука, і кримінологія не виняток, має прогностичну функцію. Вона значною мірою реалізується через прогнозування майбутнього стану предмета певної науки (його складових). Прогностична функція науки ґрунтується на можливостях і здібностях наукового пізнання про­цесу упереджуючого мислення, у тому числі обумовленого суспільними змінами. Ця властивість прогнозування надала йому роль засобу будь-якої галузі соціального регулювання, у тому числі у сфері управління діяльністю щодо боротьби зі зло­чинністю.

Існує багато класифікацій прогнозів. Одна з основних поділяє їх на соціальні, спрямовані на передбачення динаміки та якісних змін суспільних процесів, явищ, подій, та індивідуальні, що про­гнозують активність окремої людини, здебільшого діяльнісну. У широкому розумінні індивідуальне прогнозування є також соціальним, оскільки активність, у тому числі діяльність людини, відбувається у суспільстві.

За галузевою ознакою та предметом передбачення розрізня­ють політичне, економічне, науково-технічне, демографічне, екологічне, кримінологічне прогнозування. Кримінологічне про­гнозування здійснюється щодо процесів, явищ, фактів, що є предметами кримінології або мають кримінологічне значення. Розглянемо основні поняття та характеристики кримінологічно­го прогнозування. Передусім відзначимо, що кримінологічне прогнозування не зводиться лише до прогнозування злочин­ності, яким воно звично обмежувалося протягом тривалого часу¹. Нині стало зрозуміло, що кримінологічне прогнозування здійснюється й стосовно інших частин предмета кримінології, а також інших процесів, явищ фактів, діянь, що мають криміно­логічне значення². Однак і донині воно, крім визначення майбут­нього стану злочинності, іноді поширюється лише на зміну фак­торів, що впливають на нього. Нерідко ще предмет криміно-

¹ Кримінологія. Загальна і Особлива частини: Підруч. / За ред. І. М. Дапьіпиііа. — С 127. ² ДаньшинІ. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування / Вісн. Акад. правових наук України. - 2004. - № 4 (39). - С. Ш;Джужа О. Яка криміно­логія потрібна сьогодні // Право України. — 2000. — № 6. — С 95.

391

Глава 9

логічного прогнозування ототожнюють з об'єктами останнього, розглядають поряд із завданнями, діями та зводять до переліку його об'єктів¹. Не завжди при визначенні предмета криміно­логічного прогнозування позначається його цільове призначен­ня. З урахуванням наведених положень та застережень можна визначити, що предметом кримінологічного прогнозування є про­ цес пізнання майбутнього стану явищ, фактів, діяльніших про­ явів, що становлять предмет кримінологи або мають криміно­ логічне значення, з метою забезпечення управління діяльністю у сфері їхнього функціонування.

Із наведеного вище визначаються об'єкти кримінологічного прогнозування. До таких слід віднести насамперед злочинність у всіх її проявах, станах та взаємодіях (умовно — «об'єкти злочин­ності»), а також детермінанти злочинності, її «фонові» та обумов­люючі чинники, особистість злочинців, діяльність щодо запобіган­ня та протидії злочинності, управління цією діяльністю (умовно — «інші кримінологічні об'єкти»).

Кримінологічне прогнозування в системі управління анти-кримінальною діяльністю має своїм функціональним призначен­ням головним чином передбачувальне діагностування стану цієї управлінської системи як діяльності у сфері функціонування кримінологічних об'єктів, у тому числі самої такої діяльності з урахуванням прогнозованих змін об'єктів злочинності. Наведене реалізується через такі функції кримінологічного прогнозування: а) визначення майбутнього ймовірного стану, в тому числі зміни об'єктів злочинності, її детермінантів, «фонових» та обумовлюю­чих чинників, особистості злочинців; б) прогностична оцінка кримінологічного значення цих змін; в) передбачення потрібних відповідних змін антикримінальної діяльності та системи управ­ління нею; г) створення кримінологічного обґрунтування управ­лінського рішення для відображення необхідних змін системи управління з огляду на прогнозовані зміни, а також на постійні орієнтири у вигляді мети, стратегії, правових норм діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.

¹ Нежурбіда С І. Щодо питання про предмет кримінологічного прогнозування // Актуальні проблеми політики. — Одеса, 2004. — Вий. 20. — С. 254.

392

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

У літературі запропоновано поділяти кримінологічне прогно­зування на пошукове, яке виявляє зміну його об'єктів і абстра­гується при цьому від норм та інших управлінських рішень щодо цих об'єктів, та нормативне, яке здійснюється з огляду на існуючі норми, ідеали, цілі цієї діяльності¹. У такому поділі вбачається штучність. Діяльність щодо об'єктів кримінологічного прогнозу­вання, як правило, унормована, до того ж значною мірою на зако­нодавчому рівні. Зміна зазначених об'єктів прогнозується з ураху­ванням умов, в яких вона відбувається, в тому числі обов'язкових нормативних умов. Нинішня та майбутня зміна останніх повинна братися до уваги та певним чином враховуватися при прогнозу­ванні. Таким чином, зміна об'єктів та нормативних умов, в яких вона відбувається, нероздільні. Інша річ, коли йдеться про прогно­зування майбутньої дії норми, прийняття якої передбачається, та кримінологічних наслідків її прийняття, в тому числі щодо його впливу на зміну криміногених та антикриміногенних чинників. Такий вид прогнозування є елементом кримінологічної експерти­зи проектів нормативно-правових актів, яка розглядається в ок­ремій главі Розділу 3 Курсу.

З урахуванням наведеного визначимо поняття кримінологічного прогнозування. Це — засіб діагностування у формі передбачення майбутнього стану явищ, процесів, фактів, діяльніших проявів, що складають предмет кримінології або мають кримінологічне значення та відіграють роль об'єктів прогнозування. Останнє здійснюється з метою врахування прогнозу їхніх змін для забезпечення адекватного коригування управління діяльністю щодо запобігання та протидії суспільно-небезпечному функціонуванню цих об'єктів. Прогноз злочинності як різновид кримінологічного прогнозування має об'єктом злочинність у всіх її проявах і зв'язках, спрямовується на передбачення її майбутніх змін з метою відповідного удосконален­ня управління діяльністю щодо запобігання та протидії кримінальній активності на її соціальному та індивідуальному рівнях. Згідно з цим розрізняють соціальне та індивідуальне кримінологічне прогнозування та, відповідно, прогнозування злочин­ності і злочинної активності окремої особи.

¹ Бандурка А. М.,ДавыдепкоЛ. М. Зазнач, праця. — С 127-128.

393

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

 

Як зазначалося, у процесі кримінологічного прогнозування діагностуванню повинні піддаватися не лише майбутній стан об'єктів злочинності, а й відповідно до цього стан діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, в тому числі об'єктів управління цією діяльністю. При цьому виникає проблема визна­чення відповідності чинної та майбутньої системи антикриміналь-ної діяльності прогнозованим змінам об'єктів злочинності. Проблемна ситуація полягає у необхідності (за наявності можли­востей) приведення цієї діяльності та системи управління нею у відповідність із прогнозованими змінами об'єктів, пов'язаних із злочинністю. Прогнозовані зміни останніх є первинними і ґрунту­ються на прогностичному опрацюванні реальних даних та мето­дично обґрунтованих розрахункових операціях із ними. Прогнозу­вання зміни антикримінальної діяльності та управління нею є похідним від первинного, вторинним щодо нього, більшою мірою спроектованим через моделювання ймовірної конструкції (про­екції). У процесі моделювання конструкції мають бути визначені: по-перше, адекватні зміни, яких потребує нинішня система зазна­ченої діяльності та управління нею; по-друге, міра відповідності її спроектованих змін прогнозованому стану об'єктів злочинності; по-третє, суспільні можливості забезпечення функціонування прогнозованої «проекції»; по-четверте, заходи оптимізації «про­екції» згідно з сучасними та майбутніми ресурсними та іншими можливостями. Як видно, у кожному із названих завдань присут­ня проблема — проблемна прогностична ситуація, що має бути вирішена у процесі прогнозування, в тому числі прогнозного про­ектування.

Термін «проблемна прогностична ситуація» у сфері боротьби зі злочинністю, що значною мірою визначає основний метод кримі­нологічного прогнозування, вперше у радянській кримінології запропонував український кримінолог А. Е. Жалінський. На його думку, проблемна прогностична ситуація, яка є проблемою не лише кримінологічною, наразі відображає співвідношення між потребами організації боротьби зі злочинністю, які виявляються через систему об'єктів і цілей впливу на неї, і наявними можливо­стями управляючої системи. Виявлення та формування проблем­них прогностичних ситуацій реально пов'язує прогностичну

394

діяльність з управлінською, коли прийняття управлінського рішення, вибір між можливими варіантами його змісту ґрунтують­ся на попереджуючому прогностичному мисленні¹. Ця цікава методологічна ідея, скільки нам відомо, на жаль, не отримала подальшого розвитку. Є потреба у переведенні її з методологічно­го на методичний, а далі й операційний рівні. Питання ставиться про розробку певних шаблонів типових проблемних ситуацій, алгоритмів проектування їх розв'язання, опрацювання типових проектно-прогностичних рішень. Нині вже тривалий час висвіт­лення методичних засад кримінологічного прогнозування зазви­чай обмежується переліком і дуже загальною характеристикою декількох відомих його методів, що зовсім недостатньо для потреб розвитку цього кримінологічного засобу і його практичного застосування. Очевидно, це є однією з причин обмеженого його запровадження у кримінологічну практику загалом, і в тому числі для потреб удосконалення управління діяльністю щодо запобіган­ня та протидії злочинності.

Перехід до розгляду методології та методів кримінологічного прогнозування потребує повернутися до історичного аспекту останнього, зокрема у ракурсі розвитку його методологічного і методичного забезпечення.

Кримінологічне прогнозування виникло понад півтора століття тому спочатку у вигляді прогнозування злочинності. Ідеї про його можливість та перші спроби практичного здійснення пов'язані із започаткуванням системної статистики злочинів. Персонально — з ім'ям бельгійського вченого Альфреда Кетле — родоначальника статистичного вимірювання та вивчення злочинності. Проте про­тягом майже століття прогнозування злочинності обмежувалося визначенням лише тенденції динаміки кількісних її показників. Поступово із розвитком теорії детермінації злочинності, наукових досліджень причин і умов останньої, прогнозування спочатку на теоретичному рівні, а згодом і у практичних спробах стало пов'язуватися із визначенням прогнозу зміни обумовлюючих її

¹ Жалипский А. Э. Актуальные проблемы прогнозирования процессов борьбы с преступно­стью // Тр. Акад. МВД СССР «Методология и методика прогнозирования в сфере борьбы с преступностью». — М., 1989. — С. 36-37.

395

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

 

чинників. Головною перепоною подальшого якісного розвитку кримінологічного прогнозування стала значна чисельність чинників, які самостійно та у взаємодії по-різному (з різною мірою залежності) чинять детермінуючий вплив на злочинність, окремі її складові, передусім на особу злочинця та безпосередню ланку обумовлення злочинних проявів.

Подоланню зазначених труднощів мали сприяти декілька вирішальних чинників. По-перше, це поступове розширення в середині 60-х років XX ст. теоретичних знань та емпіричних досліджень у галузі пізнання причин і умов злочинності, отриман­ня більшої кількості предметної інформації про них, пошук мож­ливостей подавати їх характеристику у кількісних показниках. По-друге, на цей період припав розвиток на прикладному рівні методів математичної статистики, в тому числі для потреб відоб­раження інформації про соціальні явища, зокрема кількісне визна­чення залежності між цими явищами та міри цієї залежності. По-третє, відбувся розвиток технічних електронних засобів, пере­дусім ЕОМ, здатних одночасно виконувати багатофакторні обчис­лення за єдиною програмою, зокрема за програмами складного декількарівневого статистичного аналізу.

Подальший розвиток кримінології, передусім прикладної час­тини вчення про детермінацію злочинності, а також суміжних із нею наук дали можливість на початку 70-х років XX ст. організу­вати в деяких провідних кримінологічних центрах країни, зокрема у Всесоюзному НДІ МВС, прикладну розробку проблем прогнозу­вання злочинності та здійснення перших таких прогнозів. Посту­пово опрацьовувалися та використовувалися деякі методи прогно­зування не лише злочинності та її складових, а й обумовлюючих чинників у комплексному вигляді, а також діяльності щодо боротьби з нею. Здійснення прогнозів злочинності в останню чверть XX ст. увійшло в практику правоохоронних органів, а в науково-дослідних установах, передусім системи МВС, поступово перетворювалося на комплексне кримінологічне прогнозування. Від короткострокових (на 2-3 роки) стали переходити до середнь-острокових (на 4-5 років) прогнозів. Розробляються теоретичні та методичні засади довгострокового (на 10 і більше років) криміно­логічного прогнозування.

В Україні в останні роки прогнозування злочинності увійшло в практику роботи Головного Штабу МВС як засіб предметної конкретизації та удосконалення системи управління діяльністю щодо боротьби зі злочинністю. Короткострокові прогнози безпо­середньо виконує Кримінологічна лабораторія НДІ Національної академії внутрішніх справ (нині — Державного НДІ МВС України). На початку XXI ст. був започаткований прогноз кримі­нологічної ситуації у Україні, у процесі якого прогнозу піддавали­ся не лише показники злочинності, а й тенденції зміни її соціаль­них передумов та обумовлюючих чинників¹.

Таким чином, в Україні в останні роки прогнозування злочин­ності перетворюється на кримінологічне прогнозування. Аналіз нинішнього стану кримінологічного прогнозування в Україні на пев­ному соціальному рівні дає змогу визначити його засадничі поло­ження, наведені нижче.

1. Кримінологічне прогнозування набуло якостей науково-прикладної процедури передбачення тенденцій зміни кількісних показників та якісних характеристик злочинності, її детермі­нантів, ознак кримінологічної характеристики злочинів, особи злочинця, стану діяльності щодо запобігання кримінальним проявам.

2. Кримінологічне прогнозування перетворилося на приклад­ний засіб удосконалення управління, передусім опрацювання та планування системи заходів підвищення ефективності діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.

3. За наявності необхідної кримінологічної інформації, науко­во-методичного забезпечення та професійної підготовки виконав­ців кримінологічний прогноз може дати відповіді (оцінки) з таких питань:

 

— тенденції зміни показників злочинності (стану, рівня, струк­тури, динаміки) у прогнозований період;

— ймовірність (відсоток вірогідності) прогнозу;

— тенденції зміни чинників злочинності (кількісні та стосовно їх змісту);

¹ Кулик О. Г. Кримінологічна ситуація в Україні та деякі чинники її розвитку // Наук. Вісп. Нац. акад. внутр. справ України. — 1999. — № 2. — С. 13-63.

 

396

397

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

 

— передбачення згідно з цими тенденціями зміни кількості, структури та кримінологічних характеристик осіб, із числа яких поповнюються злочинці;

— узагальнені висновки щодо загроз злочинності у часовому, територіальному, структурному (за видами) та особистісному вимірі, а також стосовно співвідношення цих загроз та небезпеки від них в основних сферах життєдіяльності суспільства;

— потреби та конкретні адресати зміни (удосконалення) діяль­ності щодо запобігання та протидії злочинності і управління цією діяльністю.

Узагальнення теорії і сучасної практики кримінологічного про­гнозування в Україні на соціальному рівні засвідчує, що методич­не його забезпечення уже тривалий час обмежується застосуван­ням трьох методів: найчастіше екстраполяції і рідше — моделю­вання та методу експертних оцінок.

Метод екстраполяції побудований на застосуванні методів ста­тистичного аналізу динамічних рядів для виявлення загальних тенденцій зміни об'єкта, що має кількісні показники, наразі злочинності, та їх продовження у майбутнє. Головними умовами застосування цього методу щодо кримінологічного прогнозування є відносна незмінність законодавства, практики його застосуван­ня, передусім практики реєстрації злочинів, а також відносна стабільність головних детермінантів, що обумовлюють злочинні прояви. За цих умов тенденцію динаміки злочинності за попе­редній час та нинішній період можна умовно продовжити (екстра­полювати) на майбутнє. Екстраполяція дає можливість отримати ймовірне уявлення про майбутній кількісний стан злочинності, її зростання чи скорочення. З урахуванням того, що теорією і прак­тикою підтверджено поширення на масу злочинів, вчинених за певний період на певній території, закону великих чисел, екстра­поляцію показників злочинності визнають достатньою для її еле­ментарного, тобто найпростішого, прогнозування.

Екстраполяція, залежно від умов і способів її проведення, може бути простою, складовою та складною. За простої екстраполяції продовженню на майбутнє підлягає динамічний ряд кількісних показників злочинності в цілому: її рівня, коефіцієнтів інтенсив­ності (поширення на певну кількість населення), відносних показ-

398

ників динаміки (зростання або скорочення), в тому числі щодо базового періоду або порівняно з попереднім періодом. Складова екстраполяція проводиться щодо структурних частин злочин­ності — її видів, окремих частин, виділених за певною ознакою злочинності: місця, часу, суб'єкта, об'єкта, мотиву, способу вчинен­ня злочину тощо. Складова екстраполяція дає змогу прогнозувати зміну показників найбільш поширених, небезпечних, інших видів злочинів, що представляють підвищений інтерес. Складова екст­раполяція часто проводиться паралельно з простою з метою отри­мання додаткової інформації щодо загального прогнозу злочин­ності. Наприклад, для прогнозування показників її видів, що найбільш поширені або мають більшу динаміку зміни. Більш пока­зовою є складна екстраполяція, за якої не лише виявляються додаткові прогностичні показники окремих видів злочинності, як за складової її форми, а й визначаються їх залежності, можливий майбутній вплив на прогнозовані показники злочинності в цілому. Завдяки цьому зазначені показники можуть певним чином корегу­ватися, уточнюватися порівняно з показниками простої екстрапо­ляції.

Метод моделювання у кримінологічному прогнозуванні засто­совується за загальними принципами та умовами його викори­стання для пізнання певних, як правило, системних соціальних процесів, явищ, відносин, щодо яких недостатньо інформації. Сутність цього методу полягає у створенні моделі, що відтворює системну структуру, зв'язки та закономірності об'єкта пізнання. Уявлення про останні є результатом попереднього системно-структурного вивчення об'єкта, отримання знання щодо названих його характеристик. При цьому знання про окремі з них може бути більш повним, про інші — неповним або навіть недостатнім, а щодо деяких — майже відсутнім. Під час побудови моделі об'єкта інформація щодо його структур з неповним, недостатнім або май­же відсутнім знанням компенсується за рахунок загального знан­ня щодо його сутності, функціонального призначення, внутрішніх зв'язків, закономірностей. На підставі цього компенсованого знан­ня прогнозується ймовірний стан структур, не забезпечених належною інформацією. У процесі подальшого пізнання об'єкта інформація, отримана через компенсацію, уточнюється, оптималь-

399

Глава 9

но наближується до реальної або змінюється згідно з отриманим новим знанням.

У кримінологічному прогнозуванні метод моделювання засто­совується не так часто, оскільки пов'язаний із попереднім деталь­ним вивченням об'єкта, вмінням його системно дослідити та визначити як модель. Такими об'єктами можуть бути внутрішні закономірності та зв'язки злочинності, її детермінанти, в тому числі причини й умови. Під час моделювання вони часто отриму­ють назву факторів, а процедура прогнозування — факторного методу або аналізу.

Прогнозне моделювання за факторним методом може бути описовим, словесним, коли фактори, їх зв'язки із злочинністю та між собою описуються словами з відповідною аргументацією, яка не супроводжується математичним визначенням кількісних показ­ників зв'язку, залежності тощо. Останнє потребує використання певних методів математичного аналізу, зокрема методу фактор­ного аналізу, який може проводитися лише за допомогою фахівця в галузі математичної статистики¹. У такому разі кримінологічне прогнозування за методом моделювання набуває якостей матема­тичного моделювання. Цей метод тривалий час не отримав широ­кого застосування через його складність, яка, крім потреби мате­матичного знання і електронної техніки з відповідною програмою, обумовлена, і можливо, у першу чергу, складністю виявлення та кількісного вимірювання факторів злочинності, передусім через їхню предметну невизначеність та відсутність переконливого знан­ня щодо системи зв'язку між ними.

Більш широко пропонується застосовувати у кримінологічному прогнозуванні метод експертних оцінок, зокрема за умов недостат­ності або відсутності інформації, або за неможливістю її кількісно­го виміру не лише в абсолютних, а навіть у відносних показниках. Експертна оцінка — це судження, як правило, фахівця щодо об'єкта, інформація стосовно якого є неоднозначною або супереч­ливою через її неповноту, недостатність знання, або навіть, коли є підстави передбачати суб'єктивну зацікавленість щодо змісту цієї

¹ Паниотто В. И., Максимеїіко В. С. Количественные методы в социологических исследова­ниях. - К., 1982.

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

інформації. Експертні оцінки можуть бути довільними, коли вони не обмежені варіантами відповіді, або програмованими, що пропо­нують декілька варіантів відповідей, з яких експерт має вибрати один, на його думку, більш адекватний істині. Експертні оцінки поділяють на індивідуальні та групові, що об'єднують відповіді де­кількох експертів. Групове отримання експертних оцінок доцільно проводити за єдиною експертною методикою, яка передбачає також методику інтегрування індивідуальних оцінок (відповідей) у групову. Формами отримання експертної оцінки є інтерв'ю, «круглий стіл», комісія, метод «мозкової атаки» та ін. Щодо вико­ристання окремих способів та процедур кримінологічного прогно­зування за методом експертних оцінок докладніше йтиметься у главі «Кримінологічна експертиза» Книги 3 Курсу. Порядок та способи практичного застосування у цілях кримінологічного про­гнозування методів екстраполяції та моделювання розглядати­муться в окремій главі Книги 3 Курсу.

Практика кримінологічного прогнозування засвідчила доціль­ність комплексного застосування різних його методів. Спочатку во­но здійснюється, скажімо, за методом екстраполяції з поступовим переходом від простої до складеної її форми, а за вміння визнача­ти у кількісних показниках міру залежності та впливу на загальні показники злочинності відповідних показників її окремих видів — до складної екстраполяції. За можливості визначення та кількісного виміру детермінантів злочинності, їхнього зв'язку, прогнозування за методом екстраполяції може бути доповнене, а прогнозні показники — уточнені через застосування моделювання та факторного аналізу. Нарешті, прогнозні висновки, отримані ме­тодами екстраполяції та моделювання, можуть бути за наявності високофахових експертів піддані експертному оцінюванню та кримінологічній інтерпретації.

Досі йшлося про кримінологічне прогнозування на соціально­му рівні. Перейдемо до теоретичного обґрунтування та методо­логії прогнозування індивідуального злочинного прояву.

На відміну від соціальних прогнозів, які отримали широке за­стосування в науці та на практиці, індивідуальне прогнозування, і не лише в кримінології, поки що мало розроблене теоретично, а ще менше — у створенні та використанні прикладних методик.

 

400

401

Глава 9

Що заважало цьому? Адже ідея індивідуального прогнозування злочинного прояву висловлювалася ще А. Кетле в середині XIX ст.

По-перше, насторожене ставлення багатьох кримінологів до са­мої можливості передбачення індивідуальної поведінки особи, що складалося головним чином під впливом ідей «свободи волі» у по­ведінці особи, несумісних із передбаченням її діяльнісних проявів.

По-друге, ймовірний характер індивідуальних прогнозів, які ґрунтуються на інтегрованому висновку щодо дії та взаємодії дуже великої кількості чинників, точну тенденцію розвитку яких важко і майже неможливо передбачити. Правда, ймовірним є будь-який прогноз, навіть соціальний.

По-третє, тривала дискусійність щодо вибору і навіть до підхо­ду у визначенні основного методу індивідуального прогнозування. Більшу поширеність набули спроби застосування факторного методу, використання якого ускладнювалося великою кількістю детермінантів індивідуальної поведінки, неможливістю одночасно інтегрувати і однозначно визначити їх прояв, взаємодію та резуль­тат, через що факторний метод не сприяв опрацюванню приклад­ної методики.

Четверте — це мляве проникнення до кримінології кількісних методів, досягнень математичної статистики, без чого неможли­вий аналіз та прогноз дії численних чинників поведінки людини.

П'яте і головне — це цілком виправдане уявлення про винятко­ву складність наукового визначення чинників індивідуальної активності людини, особливо антисуспільної та злочинної, які мають різну природу, роль, детерміністичне значення, сучасні обмежені можливості пізнання. Дослідження проблеми ускладню­валося тим, що її вирішення тривалий час вбачалося у сфері про­никнення до психологічного механізму поведінки з його невизна­ченістю, обмеженими можливостями експериментальної пе­ревірки. Поки трималися ідеї обґрунтування прогнозу поведінки на підставі психологічних чинників, просування вперед не було.

За цих умов більшість фахівців кримінології періоду її віднов­лення в Радянському Союзі в 60-70-х роках XX ст., визнаючи ідею індивідуального прогнозування злочинної поведінки, обмежува­лися констатацією його принципової можливості. На початку 70-х років, у тому числі в Україні (С. А. Тарарухін), було запропонова-

402

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

но методологічні ідеї індивідуального прогнозування на підставі прогностичного моделювання зовнішніх показників поведінки та внутрішніх мотивів і установок або за належністю особи до певної соціальної групи тощо. На VI Міжнародному конгресі ООН з про­блем злочинності, що відбувся в 1970 р. у Мадриді, більшість кримінологів дійшла висновку про нагальність потреби індивіду­ального прогнозування вчинення злочину. В Радянському Союзі почали інтенсивніше досліджувати можливості та способи про­гнозування рецидиву з боку раніше засуджених (Ю. В. Солопанов, О. П. Іващенко, в Україні — А. Ф. Зелінський). Стосовно вказаної категорії осіб це було порівняно легше за наявності більшого обся­гу інформації у кримінальній справі, в тому числі такої, що підля­гала формалізації, а також через можливість спостереження за засудженим протягом тривалого часу. На кінець 70-х років сфор­мувалася тверда впевненість щодо можливості індивідуального прогнозування вчинення злочину і, разом із тим, про відносність, багатозначність, безперечну ймовірність такого прогнозу, винят­кову складність його методичного і практичного опрацювання і застосування.

На той час — друга половина 70-х років — до роботи з розроб­лення проблем індивідуального прогнозування злочинного про­яву залучився й автор Курсу. Передусім потрібно було визначити методологічні засади індивідуального прогнозування. В основу їхнього розуміння було покладено діалектичну теорію розвитку, що передбачає принципову можливість пізнання індивідуального розвитку за детерміністичними та іншими зв'язками за принци­пом, згідно з яким у будь-якому сучасному є залишки минулого і за­родки майбутнього. Зрозуміло, що складна сутність людини, різні за природою її компоненти, що індивідуально виявляються винят­ково у її функціях та поведінці, обумовлюють складність та спе­цифіку методології їхнього пізнання і прогнозування, утруднюють його практичне здійснення, але не перетворюють на неможливе.

Методологія прогнозування індивідуального злочинного про­яву виявляється передусім у його принципах, основних прийомах і методах. Насамперед, потрібно виділити принцип системності. Він означає, що наукове передбачення цього різновиду індивіду­альної поведінки є ланкою цілісної системи прогнозування люди-

403

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

 

ни, підсистеми передвіщений її активності та діяльності саме в тій частині, яка виявляється у злочинному прояві. Звідси обґрунто­вується принципова поширеність стосовно зазначеного різновиду основних закономірностей і правил, що властиві всій системі. По-друге, принцип системності вимагає, у свою чергу, розглядати прогнозування індивідуальної злочинності поведінки як закінче­ну систему, всі елементи якої мають бути підкорені одній (резуль­туючій) меті — забезпеченню ймовірного прогнозу злочинного прояву.

Прогнозування індивідуального злочинного прояву підкорене також принципу наступності, який полягає у тому, що в процесі розроблення методики і організації прогнозування мають бути виявлені та адекватно сприйняті поняття, уявлення та законо­мірності, встановлені на цей момент наукою стосовно об'єкта прогнозування — злочинного прояву, в тому числі щодо його структури, механізму, зовнішніх ознак і характеристик.

Важливішим щодо індивідуального прогнозування людського прояву в цілому, включаючи злочинний прояв, як і щодо будь-якого прогнозування, є принцип імовірності. Сутність його у тому, що при оцінці події, факту, істинність якого попередньо невідома, слід керуватися тією її інтерпретацією, яка здається найбільш вірогідною та прийнятою, на користь якої свідчать більш впевнені факти, навіть передбачувані. Видатний кримінолог сучасності В. М. Кудрявцев багато років тому вказав на декілька рівнів про­яву ймовірності у злочинній поведінці, у тому числі на наявність у ній зв'язку між потоками інформації та волевим рішенням, який забезпечується «ймовірнісним механізмом» мозку, що сприймає певну систему, тенденцію, закономірності інформації ззовні та ви­користовує її у передбачувальних цілях¹.

З імовірністю прогнозування індивідуальної поведінки пов'язані принципи відносності та багатозначності. Передбачен­ня об'єктів, що формуються, розвиваються та проявляються за ймовірнісними закономірностями, не може бути абсолютним, із точністю до 100 %. Конкретне співвідношення у кожний момент діалектично пов'язаних між собою можливого та ймовірного,

¹ Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии. — М., 1968. — С 120-124.

404

вірогідного і реального, міра ймовірності, що обумовлюється характером прогнозованого об'єкта, повнотою та якістю прогнос­тично значущої інформації про нього, а також здатністю до її точного виміру, визначають рівень відносності результатів прогно­зу, ступінь його наближеності до абсолютного.

Імовірність виявляється не лише стосовно відносності резуль­тату, а й у можливості отримання різних його варіантів. Відобра­жаючи об'єктивно існуючу багатоваріантність поведінки людини, що залежить від низки об'єктивних та суб'єктивних обставин, про­гноз такої поведінки також не може бути однозначним. Він має певну відносну визначеність лише щодо цієї сукупності обумов­люючих його ознак, обставин, та й то — на певний момент. З пли­ном часу можуть змінюватися не лише кількісні параметри ре­зультату прогнозу, що впливають на підвищення або пониження його надійності та міри ймовірності здійснення, але й висновок щодо суті прогнозованої поведінки.