Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
безпосередньо виконавської діяльності; управління нею; всілякого забезпечення першої і другого. Тобто стратегія — це меншою мірою політичний, а більшою — методологічний та перспективно-моделюючий документ професійного призначення. У ньому на основі концептуально-теоретичних положень та узагальнення практики протидії злочинності визначається метод найбільш ефективного ведення цієї діяльності, запобігання та припинення злочинів. Таким чином, за своєю сутністю та змістом стратегія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності — це, в основному, кримінологічний документ, в якому пропонуються напрями та методи вирішення кримінологічних проблем. Висновок щодо загалом кримінологічного характеру стратегії управління вказаним різновидом діяльності ґрунтується не лише на оцінці його теоретико-методологічного значення, а й на сучасній практиці розроблення такого роду документів. Саме у кримінологічному аспекті автором Курсу було розроблено ще в 1995 р. на той час першу в Україні Стратегію і основні засади тактики боротьби з організованою злочинністю. Цей документ отримав схвалення Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, його положення лягли в основу ряду законодавчих актів, управлінських документів центральних установ правоохоронних органів. Далі (1999, 2002) Стратегія оновлювалася іншими авторами, проте закладена спочатку кримінологічна її спрямованість лишалася майже незмінною. Дещо відрізняється від стратегії за своїм призначенням та формою кримінологічна концепція. Вона створюється здебільшого у разі виникнення якоїсь нової або складної проблеми у сфері протидії злочинності. її завдання — окреслити цю проблему, розкрити її сутність, природу, чинники, суспільну небезпечність, концептуально намітити напрями і засоби розв'язання, необхідну для цього систему забезпечення. Таким чином, у концепції предмет розгляду, як правило, вужчий ніж у стратегії, але сфера його висвітлення більш глибока та різнобічна. Класичним прикладом такого роду стратегічного документа може бути підготовлена під керівництвом автора Курсу Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 pp., затверджена Указом Президента України від
384 24.04.1998 р.1 На жаль, через безвідповідальне ставлення до організації виконання цього документа, передусім з боку окремих керівних працівників апарату Кабінету Міністрів України, значна частина передбачених у ньому конкретних заходів щодо усунення причин та умов корупції і через 7 років із часу схвалення Концепції залишилася невиконаною. У 2006 р. Указом Президента України затверджено нову антикорупційну Концепцію «На шляху до доброчесності». її аналіз міститься у відповідній главі Книги 2 Курсу, де розглядається кримінологічна інформація про корупцію. 3. Кримінологічне обґрунтування актів законодавства, в яких мають бути визначені обов'язки, завдання та повноваження управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Ці обов'язки та завдання часто визначають безпосередню мету управління зазначеною діяльністю і самої такої діяльності. Кримінологічне обґрунтування актів законодавства з регулювання вказаних питань, як і з будь-яких інших питань, може торкатися: визначення актуальності проблеми, що потребує нормативного врегулювання; потреби останнього у певній (законодавчій або іншій) формі; формулювання окремих норм, зокрема щодо повноважень, прав і обов'язків у сфері управління антикримінальною діяльністю; усунення недоліків (прогалин, суперечностей, нечіткості) регулювання, що можуть стати обставинами, які створюють сприятливі умови для вчинення злочинів. Особливої уваги у цьому випадку потребує кримінологічний аналіз передбаченого проектом нормативного акта механізму його реалізації, передусім у сфері управління антикримінальною діяльністю, прогалини у якому можуть сприяти поширенню дії криміногенних чинників або скороченню позитивного впливу антикриміногенних чинників. В останні роки автором Курсу розроблено та випробувано методику та організаційно-правові засади спеціального аналізу такого типу, якому дано назву «кримінологічна експертиза». Про неї йдеться в окремій главі у Книзі 3 Курсу. II. Стадія визначення проблеми (проблем) у реалізації мети управління. Визначення проблеми (проблем) щодо певного
1 Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. - К., 1999. -С 443-478. 385 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
об'єкта належить до методології пізнання і в дуже загальному вигляді полягає у виокремленні непізнаного про цей об'єкт із наявного знання про нього, що і становить проблемну ситуацію. Проблема, таким чином, полягає у тому, щоб насамперед скласти уявлення про об'єкт за наявною неповною інформацією про нього, а далі визначити напрями і методи отримання недостаючої інформації. В управлінському процесі проблемна ситуація виникає у зв'язку з постановкою мети, щодо досягнення якої немає достатньої інформації. Недостатність інформації може стосуватися різних сторін об'єкта, який визначається поставленою метою: усвідомлення його сутності, обумовлюючих зв'язків, напрямів та засобів удосконалення, зміни. Мета управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності тією чи іншою мірою спрямовується на скорочення злочинності, усунення її чинників. Згідно з цим об'єктом проблемної ситуації, яка виникла через постановку зазначеної мети, може бути: а) виконавська діяльність щодо протидії злочинності; б) управлінська діяльність щодо її виконавського рівня; в) сама злочинність. Отже, всі названі проблеми є кримінологічними, їх розв'язання здійснюється кримінологічними засобами. Визначення проблеми, її природи і характеру, шляхів розв'язання та зрештою остаточного з'ясування відбувається через застосування певних методів та процедур, які, звичайно, передують дослідженню зазначених питань. Докладно їх висвітлено у главі «Організація наукового кримінологічного дослідження» у Книзі З Курсу. III. Стадія діагностування стану управлінської системи та керованого нею об'єкта стосовно визначення заходів (засобів) реалізації мети. Після з'ясування проблеми, напрямів та методів її розв'язання (а нерідко і в процесі розв'язання) наступною стадією управлінського циклу щодо антикримінальної діяльності має стати діагноз стану управлінської системи та керованої нею виконавської системи. Зазначений діагноз потребує відповідного аналізу і об'єкта антикримінальної діяльності, яким є злочинність. Визначити необхідні управлінські та виконавські заходи можна лише через співвідношення останніх з предметними характеристиками злочинності, інформацією про неї. Оскільки проблеми у 386 зазначених системах, напрями, методи та заходи (засоби) їх розв'язання спрямовані у майбутнє, інформація щодо зазначених об'єктів має бути не лише статичною (сьогоденною) та ретроспективною, а й перспективною. Наведені діагностичні завдання на зазначеній стадії управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності здійснюються через застосування відповідних кримінологічних методів та процедур. Вони можуть бути згруповані таким чином: —збирання та оцінка кримінологічної та кримінологічно-значущої інформації; —кримінологічний аналіз зібраної інформації; —кримінологічне прогнозування злочинності та злочинних проявів. Кожна з названих груп діагностичних методів та процедур має певний особливий зміст та виняткове значення не лише на вказаній стадії, айв процесі вирішення завдань системи управління антикримінальною діяльністю взагалі. Тому доцільно докладніше розглянути ці групи в інших частинах Курсу, зокрема щодо кримінологічної інформації та її аналізу — у відповідних главах Книги 3 Курсу, а теоретичні засади кримінологічного прогнозування — у наступному параграфі цієї глави.
IV. V. Стадії розроблення та прийняття управлінського рішен ня. Кримінологічні засоби, що використовуються на цих стадіях, за своїм змістом та формою можуть бути поділені таким чином: — висновки кримінологічного аналізу злочинності, в тому числі, які містять пряму вказівку на необхідність управлінського рішення з відповідного питання, або лише у загальній формі обґрунтовують необхідність його вирішення; — результати кримінологічного прогнозу злочинності або індивідуального прогнозу вчинення злочину, які не прямо, а опосередковано орієнтують на вирішення питань запобігання та протидії злочинності (злочинного вчинку) згідно з прогнозованими змінами; — пропозиції щодо вирішення питань, здійснення необхідних заходів, що випливають із названих документів (аналізу, прогнозу тощо) і стосуються системи управління та керованої нею виконавчої системи за звичною схемою управлінського рішення, в тому числі щодо організаційних, виконавських, забезпечуючих, інших 387 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
заходів щодо об'єкта управління в цілому та окремих його напрямів, наприклад, реагування на повідомлення про вчинені злочини, їх розкриття, розслідування, захисту потерпілих, відшкодування завданих збитків тощо; — пропозиції щодо заходів запобігання злочинності та злочин Кримінологічні засоби, що використовуються на останніх двох стадіях, можуть розрізнятися залежно від форми, рівня, цільового призначення управлінського рішення. Подані до програми чи плану, вони мають описовий характер з виділенням окремих деталей, пояснень, залежних умов тощо. Висновки і особливо пропозиції до нормативно-управлінських документів відрізняються ди-рективністю та лаконізмом формулювань, спрямованістю до маси однорідних суб'єктів виконання. Пропозиції до директивних документів, що розраховані на реалізацію в імперативній формі, часто одночасно пропонують заходи контролю та відповідальності за невиконання зазначених актів.
У науці управління прийнято диференціювати управлінські заходи (норми рішень) за формою та змістом таким чином: — заходи-директиви, що містять загальні цілі, завдання, перспективні показники, які зазвичай мають якісну (атрибутивну) форму; — заходи-норми, де містяться нормативні, обов'язкові для виконання приписи, розраховані, як правило, на тривалий час та масу однорідних виконавців; — заходи-команди, що також мають обов'язковий характер, проте розраховані, як правило, на разове виконання та реалізуються у формі наказу, нерідко адресованого до обмеженого кола виконавців; 388
— заходи-пропозиції, які є зазвичай результатом аналітичного чи прогностичного розроблення, мають не обов'язковий, а рекомендаційний характер та підлягають виконанню (врахуванню) в силу їхньої переконливої обґрунтованості, авторитету авторів розроблення; нерідко заходи-пропозиції фахівців супроводжуються заходами-нормами (директивами) щодо необхідності їх виконання; — заходи-дії, що передбачають здійснення певних видів діяльності; — заходи-доручення — містять приписи на проведення певного роду діяльності (перевірки, аналізу, ревізії, атестування тощо). Кримінологічні засоби забезпечення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності частіше реалізуються у формі заходів-норм, пропозицій, дій, рідше — у вигляді директив і майже ніколи — у формі команди. Кримінологічні засоби найчастіше розраховані на їх програмо-вано-плановану реалізацію. За радянських часів широко практикувалося, особливо на місцевому, регіональному та об'єктовому рівнях, складання планів профілактики правопорушень. У разі передбачення у цих планах, крім спеціально-кримінологічних, також соціально-економічних, соціально-психологічних, культурних, освітніх та інших заходів, ці плани називалися комплексними. В Україні, починаючи з 2000 p., було відроджено практику програмування запобігання злочинності. Початок їй поклала Комплексна програма профілактики злочинності у 2001-2005 pp., затверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. Планування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності цілком себе виправдало. Воно займає важливе місце у системі управління цією діяльністю. Нова влада майже два роки, на жаль, не знайшла часу за політичними суперечками та перекроюванням владних повноважень, щоб продовжити програмування запобіжної анти-кримінальної діяльності. Наступна програма була затверджена Кабінетом Міністрів України лише у грудні 2006 р. без належного кримінологічного обґрунтування. Теоретичні засади цього комплексного кримінологічного засобу буде розглянуто окремим параграфом цієї глави, а практична організація розроблення плану — в окремій главі Книги 3 Курсу.
389 Глава 9
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 39; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.218.234.83 (0.023 с.) |