Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
необгрунтоване ототожнення різних рівнів діяльності: виконавського та управлінського. О. М. Бандурка та Л. М. Давиденко об'єктом управління визначили органи, організації, службових осіб і громадян, які беруть участь у протидії злочинності, всіх суб'єктів боротьби зі злочинністю та запобігання злочинам1. Тим самим і тут допускається неточність: суб'єкти виконавського рівня представлені у вигляді об'єктів управлінського рівня діяльності. Разом із тим, у науці управління доведено, що управління як особлива соціальна діяльність за своєю метою, функціональним призначенням, управлінським впливом, його засобами тощо стосується не окремих елементів виконавської діяльності, в тому числі її суб'єктів, а означеної діяльності в цілому, яка і є об'єктом управління. Звідси об'єктом управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності слід визнати цю антикримінальну діяльність. Управління зазначеною діяльністю відрізняється і чітко визначеною кінцевою (не безпосередньою) метою. Відомо, що всі види соціального управління мають на меті оптимізацію (удосконалення) діяльності, стосовно якої здійснюється управління. Така мета як безпосередня є і в управління антикримінальною діяльністю. Проте стосовно останньої управління завжди має на увазі і посередню мету — скорочення злочинності. Без цього будь-які управлінські заходи стосовно антикримінальної діяльності втрачають сенс. І навпаки, досягнення реального скорочення злочинності є свідченням того, що управління антикримінальною діяльністю відповідає поставленій перед ним меті. Наведене дає підстави визначити у загальних рисах, що управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності є об'єктивно необхідним різновидом соціального управління, який спрямовується на системне упорядкування та підвищення ефективності цієї діяльності, приведення останньої у відповідність з кінцевою метою скорочення злочинності, усунення (нейтралізації) її чинників. Таким чином, наведений різновид управління спрямовується на системне упорядкування діяльності, яка є його об'єктом. Досяг- 1 Бандурка А. М., Давыдеико Л. М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. — Харьков: Основа, 2003. — С. 117.
374 нення такої системності неможливе без системного здійснення самого управління. Тому управління цього різновиду, як і будь-яке соціальне управління, здатне досягнути мети, що обумовлює його створення та існування, лише у разі системного функціонування, тобто у вигляді системи управління з усіма загальними ознаками та характеристиками останньої. Характерними ознаками системи управління, як і більшості інших соціальних систем, є цілеспрямованість стосовно мети, наявність функцій, що відповідають останній, прагнення до само-підтримаиня, самоуправління, внутрішньої організаційності, а також інформаційність та відкритість, що можуть бути обмежені залежно від суб'єктивних та об'єктивних чинників. Обов'язковою властивістю кожної соціальної системи управління є її функціонування у вигляді двох ніби самостійних, але фактично пов'язаних між собою підсистем, що знаходяться на двох рівнях: управляючому (це і є підсистема — рівень управління) та керованому (підсистема — рівень виконання). Через функціональний системний зв'язок між обома зазначеними підсистемами вони утворюють більш масштабну систему, в якій одні з елементів, наприклад мета, можуть перебувати у підсистемі управляючого рівня, а інші, приміром результуючий елемент, перебувати у підсистемі виконавського рівня. Наведене стосується у тому числі управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності, мета якого визначається на управлінському рівні, а результат у кінцевому підсумку — як результат виконавської діяльності. Соціальні системи управління, в тому числі та, що стосується антикримінальної діяльності, перебувають внаслідок тісних системних зв'язків у значній залежності від політичної системи, режиму її функціонування. Певною мірою це має цілком зрозуміле пояснення, адже концептуальна доктрина та стратегічна мета системи управління будь-якої соціальної діяльності, у тому числі й антикримінальної, визначається на політичному рівні, наразі у засадах державної політики запобігання та протидії злочинності. Ця політика розуміється у широкому контексті політики ставлення до злочинності, а не лише кримінальної політики. Проте у реалізації цих політичних орієнтирів не може бути політичного забарвлення та підкорення певним політичним
375 Глава 9 інтересам. Політика держави, в тому числі стосовно запобігання та протидії злочинності, реалізується через Конституцію, прийняті у встановленому порядку закони, забезпечення їхнього неухильного виконання та дотримання. Разом із тим, у країнах недемократичних тоталітарних режимів управління антикримінальною та іншими соціальними видами діяльності здійснюється в інтересах не держави та її народу, а пануючого політичного режиму. Зокрема, в Україні командно-адміністративна політична система та її залишки у період після отримання державного суверенітету, які підтримувалися авторитарними методами правившого протягом десятиріччя (1994-2004 pp.) режиму, зробили вкрай негативний, а певною мірою і спотворюючий вплив стосовно системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Зазначене проявилося головним чином у такому: — підкоренні управління антикримінальною діяльністю і — відсутності будь-якої офіційно визначеної державної політи — декларативності та демагогічності управлінських заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю та хабарництвом, байдужості та незаінтересованості владних структур у забезпеченні їхнього виконання, що супроводжувалося безвідповідальністю виконавців, фальшуванням показників реєстрації злочинів та реагування на них, демонстрацією показних «успіхів» у боротьбі з ними, особливо у передвиборчі періоди; — майже повному знеціненні та занедбанні системи запобігання злочинності, діяльності щодо усунення її чинників та соціальних передумов, наслідком чого стали найвищі в Європі показники судимості, в тому числі до позбавлення волі, утримання сотень тисяч громадян у колоніях, де не забезпечуються елементарні умови 376 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності... проживання, невпинно зростає захворюваність, рецидив злочинів; —відстороненні інституцій громадянського суспільства від контролю за управлінням антикримінальною діяльністю, нехтуванні громадською думкою щодо фактичного стану останньої, реальної захищеності громадян від злочинних посягань, захисту їхніх прав і свобод, у тому числі від сваволі правоохоронців та чиновництва; —умисному штучному дозуванні та закритості інформації про стан злочинності, реальної діяльності щодо боротьби з нею, відсутності справжньої уваги до удосконалення системи управління цими процесами, теоретичного розроблення відповідних проблем, передусім кримінологічної складової останніх, яка розкриває їхню сутність та недоліки.
У сучасній українській кримінології ці проблеми не розроблялися, а поодинокі публікації, де побіжно вони розглядалися, не дають повного уявлення про ці проблеми та містять сумнівні положення не лише щодо об'єкта, а й щодо системи управління (такою визнається система його суб'єктів), форм управлінського впливу, ототожнення його стадій та елементів, стадій і функцій тощо1. За цих умов проблема управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності потребує нового системного викладення, в тому числі визначення через призму видової особливості його цілей, функцій, принципів, методів, механізму безпосередньо управлінського процесу в цілому, а також заходів забезпечення останнього. Межі параграфу глави та, загалом, цільове кримінологічне призначення Курсу не дають можливості розглянути всі названі та інші питання системи управління антикримінальною діяльністю. Наше завдання полягає у висвітленні кримінологічної складової цієї системи, в тому числі більш предметно — кримінологічних засобів її забезпечення. Проте реалізація цього завдання вимагає попередньо, хоча б коротко, розглянути функції управління, його стадії, управлінські засоби, що використовуються на цих стадіях, у тому числі кримінологічні засоби. Серед багатьох варіантів розуміння терміна «функція» більш прийнятним для різновиду соціального управління, який є пред- 1 Бандурка А. М., Цавыденко Л. М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. — Харьков: Основа, 2003. — С. 117-118. 377 Глава 9 метом нашого розгляду, є його визначення в якості «призначення» та спрямування ним діяльності згідно з цим призначенням. У теорії управління існує багато різних класифікацій функцій останнього, кожна з яких виокремлює їхні певні ознаки. Так, за найзагальнішої диференціації груп основних функцій управління, крім технічних, фінансових та інших, виділяють функції адміністрування, що мають своїм предметом передбачення, організацію, розпорядництво, погодження, контроль1. Через значний обсяг функцій адміністрування інколи вважається, що саме ними і обмежуються функції управління. Останні, як правило, поділяють на загальні, які притаманні будь-якій системі управління, та особливі або безпосередні, що призначені лише для певної конкретної управлінської системи згідно з її специфічними об'єктом та метою впливу. На відміну від перших, які мають назву функції управління, другі часто іменують функціями системи управління. Згідно з цим є підстави, крім загальних функцій управління, до яких належать аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль, визначити особливі функції системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Не претендуючи на закінченість наступної класифікації зазначених функцій і вбачаючи, насамперед, їхню кримінологічну складову, можна визначити, що призначення особливих функцій системи управління вказаним різновидом діяльності полягає у забезпеченні:
— її відповідності державній політиці у сфері протидії злочинності, а також концептуально обґрунтованій стратегії цієї протидії; — її інформаційної, передусім інформаційно-кримінологічної, обґрунтованості на засадах сучасних теорій кримінології та інформатизації; — її досконалого правового регулювання згідно з завданнями Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України передусім щодо охорони прав і свобод людини і громадянина, а також щодо правових засобів управління цією діяльністю; — наповнення загальних функцій управління, насамперед Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності... тичної, прогнозування, планування, особливим, передусім кримінологічним, змістом згідно з видовою специфікою цієї системи управління; — під час здійснення загальних організаційно-регулюючих функцій управління — організації, регулювання, контролю1 — дотримання особливих вимог цього різновиду діяльності щодо повноти та своєчасності реагування на злочинні прояви, причини та умови їх вчинення, запобігання дії останніх, використання для цього у повному обсязі всіх передбачених законом прав, повноважень та засобів, а також досягнень науки і техніки, заходів взаємодії та координації всіх суб'єктів управлінської та виконавської діяльності, системного спрямування цієї діяльності на досягнення кінцевої мети (результату) у вигляді скорочення злочинності, усунення (нейтралізації) її чинників, тобто елементів, результуючих у системі управління антикримінальною діяльністю; — її у належному ресурсному відношенні: інформаційному, освітньому, кадровому, науково-методичному, фінансовому, матеріально-технічному. Реалізація функцій управління відбувається у процесі його здійснення, на певних стадіях процесу, які у сукупності становлять управлінський цикл. У теорії управління запропоновано багато варіантів поділу останнього на стадії (етапи) та більш дрібні складові процедури і операції. Узагальнивши змістовно-цільову відмінність певних видів загальних функцій управління можна погодитися з поділом управлінського циклу на такі стадії: 1) визначення мети; 2) визначення проблеми (проблемної ситуації) щодо реалізації мети; 3) діагноз стану управлінської системи та керованого нею об'єкта щодо визначених заходів (засобів) реалізації мети; 4) розроблення управлінського рішення (програми, плану, директиви) щодо реалізації мети (стадії 2-4 зазвичай відносять до підготовчих, що відповідають реалізації пізнавально-програмуючих функцій); 5) прийняття управлінського рішення; 6) його реалізація, в тому числі безпосередня організація, ресурсне забезпечення, контроль виконання; 7) аналіз результатів виконання управлін-
1 Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. носіб. / Уноряд. І. О. Слєпов; 2 Плішкіи В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ. — К., 1999. — С. 91. 378 1 Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ. — К., 1999. — С. 96. 379 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
ського рішення. Остання стадія завершує цей управлінський цикл, що визначається межами завдань управлінського рішення, а в кінцевому рахунку — досягненням мети. Недосягнення повною мірою мети, а тим більше неповне виконання управлінського рішення, перетворює останню стадію цього управлінського циклу на першу стадію нового циклу, що починається з визначення нової або невиконаної частини мети (стадія 1), нової проблемної ситуації (стадія 2), підготовки і прийняття нового управлінського рішення (стадії 3-5). Запропонований поділ стадій реалізації загальних функцій управління в основному відповідає потребам реалізації особливих функцій системи управління діяльністю щодо запобігання і протидії злочинності. Пристосування цих стадій до потреб цієї діяльності має відбуватися не через зміну їхньої структури, а шляхом наповнення їх відповідним змістом, зокрема кримінологічним, згідно з особливостями функцій цієї системи управління. Реалізація функцій системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності та визначених на відповідних їм стадіях управлінського процесу завдань, процедур, операцій здійснюється через застосування певних засобів. Останні також мають ряд класифікацій залежно від форм, методів, технології, результату здійснення та ін. Для визначення кримінологічних засобів забезпечення управління антикримінальною діяльністю варто застосувати класифікацію засобів за їхньою предметною сутністю (змістовністю). За такої диференціюючої підстави управлінські засоби здійснення процесу управління, його функцій поділяються на: політичні, економічні, правові, кримінологічні, адміністративні, безпосередньо соціальні, соціально-психологічні, морально-етичні, культурологічні та ін. У нас наразі немає можливості характеризувати кожний різновид перелічених засобів, їхні методи, форми, способи здійснення та ін. Обмежимося кримінологічними засобами. 380 § 2. Види та функціональне призначення кримінологічних засобів забезпечення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності Види кримінологічних засобів та їхнє функціональне призначення стосовно управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності доцільно розглянути за стадіями управлінського процесу, на яких вони використовуються. І. Стадія визначення мети системи управління вказаним різновидом діяльності. Мета системи управління та керованої нею діяльності щодо запобігання та протидії злочинності визначається у таких джерелах: —політика держави щодо запобігання та протидії злочинності; —стратегія управління щодо зазначеної діяльності та самої діяльності, яка визначається згідно з зазначеною державною політикою; —акти законодавства, передусім укази Президента, у тому числі щодо рішень Ради національної безпеки і оборони, постанови Кабінету Міністрів, а також управлінські документи центральних органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури, СБУ, де визначаються завдання щодо зазначеної антикримінальної діяльності. Інколи виникає питання щодо належності цієї стадії до системи управління названої діяльності або повністю чи частково до інших управлінських систем, наприклад, управління політичними процесами чи політичного управління, правової системи або системи правового регулювання антикримінальної діяльності. За своєю предметною спрямованістю стадія визначення мети управління зазначеною діяльністю, очевидно, не може не належати до його системи. Разом із тим, політика стосовно запобігання та протидії злочинності, безперечно, є частиною державної політики в цілому, формою політичного управління та елементом його системи. Так само акти законодавства, що визначають завдання антикримінальної діяльності, є одночасно елементами системи управління нею і системи її правового регулювання. Тут має місце явище, яке в теорії систем називають перехрещенням систем, коли певні елементи однієї системи, скажімо управління діяльністю, є одночасно підсистемою іншої системи, наприклад системи її правового регулювання і навпаки. 381 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
До кримінологічних засобів на цій стадії слід віднести: 1. Кримінологічні обґрунтування державної політики щодо запобігання та протидії злочинності, які, на нашу думку, мають містити: —кримінологічні висновки для формування політичної оцінки кримінологічної ситуації, стану та тенденцій зміни поширеності та суспільної небезпечності злочинності, ефективності зусиль держави в особі органів державної влади, а також громадянських інституцій у сфері забезпечення запобігання та протидії злочинності; —кримінологічні рекомендації стосовно визначення державних пріоритетів у зазначеній сфері, політичної мети та основних завдань щодо поліпшення кримінологічної ситуації, вибору стратегії їхньої реалізації. Залежно від форми визначення вказаного різновиду державної політики та рівня її офіційного схвалення, у ній можуть бути й інші диференційовані напрями, структурні частини. Очевидно, кожна з них потребуватиме кримінологічного обґрунтування. У зв'язку з останньою обставиною іноді пропонується розроблення та схвалення окремо кримінологічної політики або її складової — кримінальної політики, яка часто спрощено розглядається лише як політика призначення покарань. З цією пропозицією не можна погодитися. У сфері протидії злочинності тісно пов'язані та багато в чому взаємозалежні проблеми правильного розуміння сутності і природи злочинності, реагування на неї, застосування кримінальної відповідальності та покарання, перевиховання та ресоціалізації осіб, до яких воно застосоване, запобігання злочинним проявам, забезпечення безпеки від злочинності, захисту прав і свобод людини і громадянина від кримінальних посягань, відшкодування шкоди від них, захисту і допомоги потерпілим взагалі та ін. Не всі зазначені проблеми є чисто кримінологічними. Певною, іноді значною, мірою вони належать до кримінально-правових, кримінально-процесуальних, кримінально-виконавчих. Разом із тим, очевидно, що вони тією чи іншою мірою потребують кримінологічного обґрунтування, яке щодо визначення державної політики стосовно кримінальної активності є кримінологічним засобом. Зі спрямованістю цього різновиду державної політики на протидію кримінальній активності, очевидно, може бути пов'язана і 382 його чисто вживана назва — «кримінальна політика». Хоча більш точно його слід іменувати «державна політика стосовно запобігання та протидії злочинності» або «антикримінальна політика». Серйозною проблемою для України та одним із негативних наслідків панівного донедавна режиму, як зазначалося, є відсутність офіційно визначеної антикримінальної державної політики. Минулий режим, очевидно, був незацікавлений у її виробленні, що спричинило б усунення ряду негараздів у практиці протидії злочинності, про які йшлося вище. Разом із тим, слід визнати, що відсутності уваги влади до опрацювання зазначеної політики сприяла й пасивність певного роду фахівців, у тому числі кримінологів. Думається, вже давно слід було б розробити проект або основи державної політики щодо запобігання та протидії злочинності та подати такий документ на розгляд вищих органів державної влади України. Проте з ряду причин, пов'язаних зі складністю такої роботи, а можливо, щоб не бентежити владу невчасними питаннями, це не було зроблено. Влада, що прийшла на зміну режиму Л. Д. Кучми, декларує демократичні, правові цінності, прагнення захисту громадян від будь-якого порушення їхніх прав і свобод, у тому числі від злочинних посягань. За цих умов кримінологи мають виконати свою частину роботи з обґрунтування сучасної державної політики щодо запобігання і протидії злочинності та ініціювати її розроблення і схвалення. Тим самим буде вирішено багато проблемних питань, у тому числі визначена генеральна мета системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності та самої цієї діяльності. 2. Кримінологічні обґрунтування стратегії системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності та самою антикримінальною діяльністю. На відміну від державної політики, головним призначенням якої є проголошення мети як загальної (генеральної), стратегія конкретизує її через визначення найбільш доцільних та досконалих напрямів та методів її досягнення. Якщо політика визначає мету у вигляді сутнісного результату діяльності у його політичному значенні, то стратегія — це дороговказ до цього результату, якого можна досягти лише через дотримання вказаних нею напрямів і методів, кожен із яких є міні-метою на шляху до генеральної. Стратегія зазвичай визначається на трьох рівнях: 383 Глава 9
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 55; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.222.120.133 (0.041 с.) |