Поняття, предмет і система кримінології

 

Кримінологічні знання другої — четвертої структурних груп до­цільно класифікувати з одночасним групуванням стосовно окре­мих видів (підвидів) злочинності.

Наведена структура кримінологічних знань є основною. Вона до­повнюється, деталізується залежно від конкретних завдань і цілей кримінологічного дослідження, його результатів та в процесі їх ре­алізації, зокрема засобами практичної діяльності. Структура кримі­нологічних знань для навчальних цілей має бути окремо пристосова­на відповідно до програми навчального курсу «Кримінологія».

§ 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології

Кожна наука має розвиватися на певних організаційних заса­дах. В Україні організація та координація наукових досліджень у галузі держави і права покладена на Академію правових наук. Для здійснення цієї функції в Академії утворені координаційні бюро з кожної галузі юридичної науки. Своєю організаційно-коорди­наційною діяльністю вони охоплюють всі наукові установи, вищі навчальні заклади, де ведуться наукові дослідження у галузі дер­жави і права, незалежно від відомчого підпорядкування цих уста­нов та закладів. Так визначено Указом Президента України про утворення Академії правових наук, а також її Статутом, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України.

Серед наявних координаційних бюро є й Координаційне бюро з проблем кримінології, яке у 2002 р. розробило і схвалило Концеп­цію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Цей документ опублікований в Інформаційному бюлетені, який видає Координаційне бюро з проблем кримінології¹. Концепція визначила: 1) сучасні ключові проблеми кримінологічної науки і практики, з якими вони вступили у XXI ст.; 2) основні проблеми і завдання кримінології, які визначені на основі прогнозних перед­бачень розвитку кримінологічної обстановки в країні на початку XXI ст.; 3) потреби і завдання розвитку та самоудосконалення кримінологічної науки.

¹ Інформаційний бюлетень Координаційного бюро з проблем кримінології Академії право­вих наук України. — К., 2002. — № 5.

34

Концепцією до основних проблем української кримінології на перше десятиріччя XXI ст. віднесені такі.

1. На передбачуваний період основною для української кримі­нології залишається проблема злочинності. У цій проблемі ви­значальними, принаймні на найближчі декілька років, будуть не-вирішені на сьогодні проблеми забезпечення адекватного уявлення про сутність та розміри в Україні злочинності, насампе­ред організованої, а також у сфері економіки та системах управління, корупції, «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом, транснаціональної злочинності.

Реалізація цієї масштабної комплексної проблеми та її складо­вих потребуватиме від кримінологічної науки наукового забезпе­чення такого:

1.1. Нового теоретичного осмислення феномену злочинності, її чинників, особи та механізму злочинної поведінки, запобігання останній.

1.2. Доведення невідповідності нинішньої відомчої та обґрунту­вання необхідності нової державної системи реєстрації інформації про вчинення діянь з ознаками злочину, незалежної від відомств, які повинні реагувати на цю інформацію та несуть відповідаль­ність за повне і швидке розкриття злочинів.

1.3. Розроблення системи захисту кримінологічними засобами конституційних прав та свобод людини і громадянина від злочин­них посягань, а також від упереджених протиправних і навіть зло­чинних дій у процесі порушення кримінальної справи, розкриття та розслідування злочинів, застосування запобіжних та інших про­цесуальних заходів, унеможливлення орієнтації при цьому на політичні, комерційні, інші особисті та групові інтереси.

1.4. Розроблення сучасної стратегії протидії злочинності, на­
самперед організованій, економічній, пов'язаній з корупцією, неза­
конним обігом наркотиків, насильницькій злочинності, у тому
числі «на замовлення», корисливій та насильницько-корисливій, а
також серед раніше засуджених та неповнолітніх. При цьому:

— протидія організованій злочинності має обґрунтовуватися передусім у тих галузях економіки та сферах суспільного життя, де вона як організована злочинна діяльність може здобувати великі кошти, «відмивати» їх, користуватися високим рівнем та значни-

35

Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

 

ми масштабами корупційної підтримки, а також сучасними засо­бами електронного зв'язку, системами спрямування та контролю фінансових операцій, грошових потоків тощо;

—кримінологічне обґрунтування протидії злочинності у сфері економіки має зосереджуватися передусім щодо її організованих проявів, які становлять загрозу національній безпеці;

—значно більше уваги повинно приділятися розробленню про­блем протидії злочинності у сфері управління, передусім в апараті управління економікою та соціально-економічними трансфор­маціями;

—з огляду на наведене мають отримати розгляд та розроблення кримінологічні проблеми адміністративної реформи, її наближен­ня до якісного оздоровлення апарату, нейтралізації у ньому кримі­ногенних чинників.

1.5. Всебічного дослідження транснаціональної злочинності, насамперед розроблення концепції протидії останній з відобра­женням стратегії, завдань, організаційно-правових засад боротьби з нею, зокрема запобігання на національному та міжнародному рівнях.

2. Потребують більш глибокого розроблення та сучасного
осмислення проблеми особи злочинця, детермінації та ме­
ханізму злочинних проявів, у тому числі:

2.1. Окремого вивчення кримінологами, психологами та соціо­логами заслуговують проблеми сучасних кримінально-психоло­гічних установок в умовах поглибленого соціального розшару­вання.

2.2. Забезпечення захисту нових прошарків суспільства, що виникають внаслідок соціально-економічного реформування, передусім так званого «середнього класу», обумовлюють необ­хідність розвитку та відповідного спрямування віктимологічного напряму української кримінології.

3. Однією з актуальних на прогнозований період має стати про­
блема співвідношення та взаємозв'язку злочинних проявів і
некриміналізованої (фонової) поведінки (алкоголізм, нарко­
манія, відсутність певних занять і місця проживання тощо),
запобігання криміналізації цієї поведінки й поширення її обумов­
люючого впливу на злочинність.

36

4. На значно вищий якісний рівень має бути підняте наукове визначення проблем причин і умов злочинності та злочинних проявів. Ці проблеми потребують, насамперед, сучасного теоре­тичного осмислення, методологічного спрямування, чіткого розмежування стосовно злочинності як соціального феномену та злочинних проявів. Вирішення зазначеної проблеми висуває наступні завдання:

4.1. Потрібно організувати повсюдне за єдиним стандартом ви­явлення та взяття на облік висновків та інших результатів мину­лих та проведення нових недостаючих досліджень причинно-де-термінаційного комплексу; в тому числі стосовно найбільш небез­печних, організованих та поширених видів злочинів, а також таких, що мають динаміку зростання, особливо вчинюваних криміногенно вразливими соціальними категоріями, до яких нале­жать: неповнолітні, молодь, алкоголіки, наркомани, особи без постійного місця проживання, учасники груп антисуспільної спрямованості, раніше засуджені, особливо ті, хто ухиляються від суспільно корисних занять тощо.

4.2. Уся системно узагальнена такого роду інформація з різних видів і категорій злочинів має бути піддана відповідній інтерпрета­ції, у тому числі з використанням апарата математичної статистики для отримання показників, придатних для кількісного виміру (ме­тодика такої роботи розроблена у Координаційному бюро).

 

4.3. Має бути продовжена на більш високому рівні органі­заційного, фінансового, кадрового та інформаційно-технологічно­го забезпечення робота щодо створення автоматизованих банків даних — показників кримінологічних чинників різних видів зло­чинів та інших небезпечних правопорушень, а також інтегрованої на базі об'єднання цих банків Державної автоматизованої системи кримінологічної інформації (ДАСКІ).

4.4. Із введенням в експлуатацію ДАСКІ слід забезпечити що­річне отримання необхідної статистичної інформації, періодичне проведення кримінологічних досліджень та здійснення системно­го моніторингу криміногенних чинників та кримінологічної ситуації в Україні загалом, у тому числі в регіонах, галузях народ­ного господарства, окремих соціальних групах осіб і видах злочинів, актуальних проблемах; із використанням ДАСКІ має

37

Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

 

бути організована система кримінологічних аналізів, прогнозів, опрацювання пропозицій щодо необхідних управлінських рішень, профілактичних заходів; особливої уваги заслуговує проблема ме­тодичного та інформаційного забезпечення кримінологічних про­гнозів, підвищення їхньої предметності та вірогідності.

4.5. Окремим напрямом реалізації можливостей ДАСКІ має стати запровадження кримінологічної експертизи проектів зако­нодавчих, урядових, інших нормативно-правових актів, а згодом — інших управлінських рішень, господарських, кредитних, комер­ційних угод тощо; детальніше кримінологічну експертизу розгля­нуто в главі 5 «Кримінологічна експертиза» Книги 3 Курсу.

5. Високий теоретичний, системний та інформаційно-техноло-гічний рівень визначення причин і умов вчинення різних кате­горій злочинів має створити надійну основу для сучасного науко­вого розроблення кардинальної для кримінології проблеми запобігання злочинам та злочинності, обґрунтування предметної та цілеспрямованої організації та здійснення цієї діяльності.

6. Досягнення об'єктивного наукового уявлення про причини та умови злочинності та індивідуальної злочинної поведінки, про заходи, необхідні для ефективного запобіжного впливу на них, розроблення та авторське впровадження реалізації цих заходів у практику має значно піднести роль, професійні можливості та предметність рекомендацій кримінології щодо визначення кримінальної політики в Україні.

7. Необхідність наукового забезпечення зазначених проблем висуває перед кримінологічною наукою проблеми самоудоско-налення, насамперед виконання всіх функцій, що покладаються на науку, її теоретичного, методологічного та методичного онов­лення. Серед названих проблем слід виділити:

 

7.1. Потреби системного підходу та формалізації методичного забезпечення кримінологічних досліджень, у тому числі розроб­лення нових та удосконалення діючих методик, їх зібрання, уза­гальнення, експертне оцінювання, опублікування. В удоскона­ленні методологічної та методичної основи кримінологічної науки слід розширити взаємодію з іншими науками.

7.2. Нагальні проблеми інформаційного забезпечення криміно­логічних розробок, їхньої досконалої інформатизації та комп'юте-

38

ризації, розроблення і впровадження загальнодержавних та галу­зевих кримінолого-інформаційних комп'ютерних банків даних та мереж, передусім ДАСКІ.

7.3. Потреби підняття на більш високий теоретичний та профе­сійний рівень підготовки наукових кадрів кримінологів, передусім через проведення і захист дисертаційних досліджень, вирішення у них нових теоретичних проблем та потреб практики, посилення критичного підходу до оцінки стану діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.

Після обрання Президентом України В. А. Ющенка під час роз­роблення нових програмних документів Координаційне бюро з проблем кримінології АПрНУ запропонувало Президії Академії правових наук включити до Загальнодержавної програми право­вого забезпечення розбудови України як правової, демократичної, соціальної держави такі першочергові завдання:

1. Визначити реальний стан злочинності в країні, дотримання законності щодо повноти реєстрації та реагування на злочинні прояви, розробити пропозиції щодо удосконалення запобігання та протидії злочинності, доопрацювання та прискорення прийняття Верховною Радою України Закону України «Про запобігання злочинності».

2. Удосконалити законодавче визначення ознак злочинів, що належать до організованої злочинності, та поняття «організована злочинна діяльність»; відповідно до названих змін перебудувати організацію діяльності правоохоронних органів, передусім спе­ціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю, щодо забезпечення протидії організованій злочинній діяльності, насам­перед у сфері економіки, а боротьбу з груповою злочинністю без ознак організованої діяльності зосередити в підрозділах карного розшуку.

3. Удосконалити правові, організаційні та методичні засади
діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо
профілактики та інших напрямів запобігання злочинам, особливо
в індивідуальних формах, зміцнити у цій діяльності взаємодію з
громадськими формуваннями, поновити діяльність цих форму­
вань, спеціалізованих на проведенні профілактичної роботи сто­
совно правопорушень.

39

Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

 

4. Удосконалити законодавство щодо протидії відмиванню
доходів, отриманих злочинним шляхом, та практики його застосу­
вання, забезпечити посилення взаємодії у цій діяльності банків­
ських установ та органів державного моніторингу фінансових опе­
рацій з правоохоронними органами.

5. Удосконалити законодавство щодо боротьби з корупцією, на­
дати йому більшої спрямованості на регулювання запобіжної ан-
тикорупційної діяльності, проведення її у тісній взаємодії з гро­
мадськими формуваннями, вирішити питання про віднесення до
корупційних проявів службової діяльності, яка не містить фор­
мальних ознак корупції, здійснюється легально, але обумовлена
корупційною мотивацією, забезпечити антикорупційну спрямо­
ваність галузевого законодавства, передусім в економічній, фінан­
совій, підприємницькій сферах.

6. Прискорити розгляд та прийняття Закону України «Про
кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів»,
практичне запровадження в Україні такої експертизи.

Зазначені пропозиції Координаційного бюро підтримані керів­ництвом Академії правових наук України і мали розглядатися як першочергові завдання. На жаль, і через майже два роки після вне­сення і схвалення цих пропозицій вища державна влада не забезпе­чила їхню реалізацію, крім незначної частки стосовно пунктів 3 та 5. Справа обмежується закликами і деклараціями.

Приступаючи до розгляду теоретичних проблем, що стосують­ся окремих елементів предмета кримінології, вважаємо за доціль­не розпочати його з аналітичного висвітлення історії розвитку української кримінологічної науки, у процесі якого здобувалися, накопичувалися та карбувалися кримінологічні знання, у тому числі стосовно вказаного предмета та його структурних частин, а також щодо методології їхнього пізнання.

Рекомендована література

1. Кримінологія. Загальна та Особлива частини: Підруч. / За ред.
І. М. Даньшина. - X., 2003.

2. Курс кримінології: Підруч.: У 2 кн. / За ред. О. М. Джужи. — К., 2001. —

Кн. 1: Загальна частина.

40

3. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку
XXI століття // Інформ. бюлетень Координаційного бюро з проблем
кримінології АПрНУ. - К., 2002. - № 5.

4. Гилинский Я. И. Криминология: Курс лекций. — СПб, 2002.

5. Криминология: Учеб. / Под. ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. — М.,

2004.

6. Криминология: Учеб. / Под. ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. — М.,

2004.

7. Туркевич I. К. До проблеми про місце кримінології в системі наук //

Вісн. Акад. адвокатури України. — 2005. — Вип. 3. Ъ.Данъшин И. Н. Введение в криминологическую науку. — Харьков, 1998.

41

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

Глава 2

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

На початку глави 2 слід викласти деякі міркування щодо під­ходів і меж розкриття її теми у цьому Курсі.

1. У Курсі висвітлюється сучасний стан української криміно­
логії, тобто з моменту здобуття Україною суверенітету, а значною
мірою й незалежності, в тому числі ідеологічної та світоглядної.
Разом із тим, сучасні ідеї та положення української кримінології,
як і інших суспільних наук, певною мірою є продовженням і роз­
витком здобутків науковців-кримінологів попередніх часів в
Україні та інших країнах. Оцінка стану розвитку сучасної
кримінології може бути адекватною лише у разі порівняння з ми­
нулими здобутками українських кримінологів, які слід вивчати в
історичному аспекті. Тим більше частина кримінологів, які про­
явили свою наукову кваліфікацію ще за радянських часів, продов­
жує працювати й дотепер, зберігаючи теоретичні засади криміно­
логічної науки та визначаючи значною мірою її розвиток сучасним
поколінням дослідників і практиків.

2. У Курсі розглянуто розвиток саме української кримінології, у
тому числі в періоди, коли Україна не мала державного сувереніте­
ту та входила до складу інших держав: Російської імперії, Ра­
дянського Союзу. Тоді, особливо в радянський період, криміно­
логічні розробки українських фахівців іноді мали територіальну
спрямованість, але більшою мірою здійснювалися в єдиному кон­
тексті та з урахуванням вивчення аналогічних проблем на союзно­
му рівні. На це має звертатися увага під час розгляду в історично­
му аспекті розвитку кримінологічних поглядів в Україні.

42

 

3. Виникнення та розвиток кримінологічних ідей і положень у світі, передусім на Заході та в Росії, що стосувалися окремих скла­дових предмета кримінології, а не її у цілому, та, безперечно, роби­ли вплив на розвиток дослідження аналогічних проблем в Україні, буде розглянуто у наступних главах Курсу.

4. У главі висвітлено наукові здобутки кримінологів, які працю­вали саме в Україні, та не взято до уваги (за окремими винятками) праці тих вчених, які походять з неї, але формувалися як відомі фахівці з кримінології поза її межами (І. І. Карпець, Г. М. Мінь-ковський, Ю. Д. Блувштейн, значною мірою — А. Е. Жалінський, В. І. Попов та ін.).

5. Сучасний стан кримінологічної науки і практики в Україні у цій главі розглянуто лише частково (організаційно-інституційні, методологічні, управлінські аспекти, загальнокримінологічні розробки). Більшою мірою його розкрито у відповідних главах Курсу, де висвітлено стан наукових розробок певних напрямів науки кримінології.

При підготовці тексту глави частково було використано розробки І. М. Даньшина, П. П. Михайленка, О. В. Філонова, які вивчали історію кримінології саме в Україні і яким автор вислов­лює вдячність за можливість скористатися деякими фактичними матеріалами, що містяться в їхніх працях.

§ 1. Виникнення та формування кримінологічних поглядів в Україні у період XVII — початку XX cm. Із наявних історичних джерел відомо, що перші судження про процеси і поведінські прояви, які належать до предмета криміно­логії, передусім стосовно злочинів, іншої суспільно неприйнятної поведінки, сформувалися ще в античні часи. Про них докладніше йтиметься у главі про теорію злочинності. З   розвитком суспільства, державницьких утворень та правових настанов, особ­ливо у період пізнього феодалізму, виникла суспільна потреба вивчення сутності поведінки людей, що завдавала шкоди інтере­сам держави, людської спільноти, пошуку та визначенню засобів її припинення, у тому числі через покарання, позбавлення волі. У більш демократичних суспільствах поряд із цим почали з'явля-

43

Глава 2