Взаємозв’язок навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами

 

У науці будь-який об'єкт пізнання для зручності та цілісності дослідження розбивається на частини, які вивчаються окремо. Своєрідним синтезом розділів науки про працю можна вважати економіку праці та соціально-трудові відносини. Вона пов’язує між собою такі окремі дисципліни як економіка праці, соціальна політика, управління персоналом, фізіологія і психологія праці, мотивація трудової діяльності, ринок праці, демографія, трудове право, соціологія праці та інші (рис. 1.2).

 

 

Рис. 1.1. Взаємозв’язок навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами

Економіка праці традиційно включає проблеми продуктивності й ефективності праці, доходів і заробітної плати, планування чисельності, проблеми нормування й організації праці.

Соціальна політика спрямована на створення умов для розвитку й оптимального функціонування соціальних відносин, усебічного розкриття творчого і соціального потенціалу людини, особистості. Вона спрямована на забезпечення життєвого рівня людини, тобто її матеріальних і духовних потреб, а також на розвиток творчого потенціалу. Соціальна політика регулює соціальні процеси, вирішує задачі підвищення добробуту людини, забезпечення належного рівня та якості її життя.

Управління персоналом набуває дедалі більшого значення як чинник підвищення ефективності діяльності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегії розвитку. Управління персоналом можна визначити як діяльність, що спрямована на досягнення найбільш ефективного використання працівників для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей.

Фізіологія праці досліджує функції людського організму в процесі праці, що є дуже важливим питанням економіки праці. З медичної точки зору праця розглядається як нервово-м'язовий процес, здійснюваний за рахунок нагромадження в організмі працівника потенційної енергії. Основними питаннями, що досліджуються наукою, є: фізіологія рухового апарата, вироблення й тренування трудових навичок, працездатність й її регуляція, санітарно-гігієнічні умови праці, важкість праці.

Психологія праці досліджує вимоги до психіки людини, пов'язані з його ставленням до роботи. Основними розділами дисципліни є: формування й регулювання процесу праці центральною нервовою системою, сприйняття, психомоторика, мислення, увага, пам'ять й емоції, психологія професійного відбору кадрів, прийому на роботу й розміщення по робочих місцях, оцінка працівників, професійне консультування, психологія навчання й управління.

Можна також простежити взаємозв'язок між дисциплінами “Економіка праці й соціально-трудові відносини” й “ Мотивація трудової діяльності”, тому що остання як наука є системою знань про закони, закономірності, методи, засоби, механізми, інструменти, за допомогою яких активізується трудова діяльність, досягається максимально можливе використання трудового потенціалу. Мотивація праці сприяє досягненню високого рівня ефективності трудової діяльності працівників.

Ринок праці є одним з основних предметів дослідження економіки праці й соціально-трудових відносин. Він складає систему організації найманої праці на основі ринкових законів, що включає роботодавця (який пред'являє попит на працю), найманих робітників (які формують на цьому ринку пропозицію праці), а також механізми й інститути узгодження інтересів працівників і роботодавців. Саме через ринок праці найважливіший національний ресурс – людський капітал – розподіляється по регіонах країни, галузям і видам виробництва, професіям і підприємствам. Саме через ринок праці мільйони працівників знаходять відповідну для себе роботу, а сотні тисяч підприємців знаходять потрібних працівників. Саме на ринку праці (з певним державним регулюванням) визначається рівень заробітної плати, що є фінансовою основою добробуту більшості населення.

Демографія вивчає чисельність, територіальне розміщення й склад населення, закономірності їх змін на основі соціальних, економічних, а також біологічних і географічних факторів. Зазначені фактори впливають на розвиток соціально-трудових відносин, трудовий потенціал населення, ефективність його використання.

З точки зору трудового права та його впливу на трудові процеси та соціально-трудові відносини розробляються та впроваджуються соціально-трудові стандарти та нормативи з метою регулювання всіх елементів економіки праці та соціально-трудових відносин, реалізації прав і гарантій працівника, роботодавця та держави. На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціально-трудових гарантій: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, величина межі індексації грошових доходів громадян, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання тощо.

Об'єктом досліджень соціології праці є соціальні явища й процеси, пов'язані із трудовою діяльністю. Оскільки суб'єктами соціально-трудових відносин є працівник і роботодавець, взаємодіючі в трудовому процесі, то можна говорити про наявність зв'язку між цими дисциплінами. З точки зору соціології праці будь-яке підприємство, у першу чергу, являє собою систему соціальних груп і відносин між ними. Важливою умовою її розвитку є погодженість дій таких суб'єктів соціально-трудових відносин, як працівник, роботодавець і держава.

Навчальна дисципліна “Економіка праці й соціально-трудові відносини” – загальнопрофесійна економічна дисципліна. Вона дозволяє ознайомитися з проблемами, які знаходяться на межі названих дисциплін і питаннями, які безпосередньо вивчає ця дисципліна.

 

1.4. Поняття й сутність категорії “праця”

 

Праця грає винятково важливу роль у здійсненні й розвитку людського суспільства й кожного його члена. Завдяки праці багатьох тисяч поколінь людей накопичений величезний потенціал продуктивних сил, колосальне суспільне багатство, сформувалася сучасна цивілізація. Подальший прогрес людського суспільства неможливий без розвитку виробництва й праці.

Більша частина діяльності людей здійснюється усвідомлено, на основі внутрішньо аргументованих спонукань. Звідси усвідомлену частину діяльності підрозділяють на трудову й нетрудову частини. Основними критеріями, що відрізняють трудову від нетрудової діяльності, виступають:

1. зв'язок із творенням благ, тобто створення й нарощування матеріальних, духовних, побутових благ. Діяльність, не пов'язана із творенням, працею не являється. Наприклад, прогулянки, подорожі, ігри як форма відпочинку, приймання їжі, лікувальних процедур. Така діяльність пов'язана зі споживанням благ для відновлення працездатності, розвитку, відтворення життєдіяльності;

2. цілеспрямованість діяльності. Безцільна діяльність відносини до праці не має, тому що ця бездарна витрата людської енергії, що не має позитивних наслідків;

3. легітимність (законність) діяльності. До праці відноситься тільки незаборонена діяльність, а заборонена, злочинна діяльність працею бути не може, тому що спрямована на незаконне присвоєння результатів чужої праці й переслідується законом.

Цілями трудової діяльності може бути виробництво споживчих товарів і послуг або засобів, необхідних для їхнього виробництва. Цілями можуть бути виробництво енергії, засобів інформації, дії управлінських й організаційних технологій. При цьому не завжди важливо, чи потрібний вироблений продукт людині для задоволення її власних потреб. Мета трудової діяльності задається людині суспільством, тому за своєю природою вона є суспільною: потреби суспільства її формують, визначають, направляють і регулюють.

Праця – це особлива система, що складається із трьох компонентів (рис. 1.3).

 

 

Рис. 1.3. Компоненти праці

 

У представленні про працю виділяють різні аспекти (рис. 1.4).

 

Рис. 1.4. Аспекти праці

У багатьох випадках подібний розподіл досить умовний, тому що проблеми праці сполучають у собі одночасно різні аспекти, з'являються в єдності або перебувають у дуже тісній залежності. Так, наприклад, раціональний поділ праці на підприємстві може бути досягнуто тільки при урахуванні економічних, психофізіологічних і соціальних критеріїв; соціальне партнерство припускає рішення соціальних й економічних завдань на основі їх чіткого правового регулювання; оплата праці вирішує економічні й соціальні завдання, опираючись на трудове законодавство тощо.

Категорія «функції праці» дає можливість розкрити форми впливу праці на навколишній світ і на людину. Можна виділити наступні функції праці:

1) участь у виробництві благ, спрямованих на задоволення потреб людини;

2) формування суспільного багатства й розвиток суспільства;

3)  розвиток усього людського співтовариства, суспільного прогресу, науки й культури;

4) формування самої людини;

5) спосіб самовираження особистості.

Розмаїтість характеру й змісту праці знаходить відображення в класифікації праці за видами (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1

Класифікація видів праці

Класифікаційна ознака	Вид праці
за характером і змістом праці	праця наймана та приватна; індивідуальна та колективна; за бажанням, необхідності й примусова; фізична та розумова; репродуктивна та творча
за предметами та продуктам праці	праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, сільськогосподарська, транспортна та комунікаційна
за засобами та способам праці	праця ручна (технічно неозброєна), механізована й автоматична, виходячи з різного ступеня участі людини
за умовами праці	праця стаціонарна, з переміщенням; наземна, підземна; різної складності (легка, середньої ваги, важка)

Категорія «зміст праці» виражає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання.

Зміст праці відображається в тарифно-кваліфікаційних довідниках, у положеннях про підрозділи й у посадових інструкціях.

Зміст праці характеризується рядом ознак:

1) складність праці;

2) професійна придатність працівника;

3) ступінь самостійності працівника.

Перша ознака – складність праці. Види праці розрізняються за ступенем складності. Але що складніше – праця вченого або працю токаря, праця директора магазина або праця касира?

З розвитком суспільства збільшується частка складної праці, що пояснюється підвищенням у ньому рівня технічної оснащеності й вимогами до освіти та розвитку працівників. Складна праця працівників має ряд особливостей:

1) виконання працівником функцій розумової праці (аналізу, планування, контролю й координації дій);

2) концентрація активного мислення й цілеспрямоване зосередження працівника;

3) послідовність у прийнятті рішень і дій;

4) точна й адекватна реакція організму працівника на зовнішні подразники;

5) швидкі, спритні й різноманітні трудові рухи;

6) відповідальність за результати праці.

Друга ознака – професійна придатність працівника. Її вплив на результати праці обумовлено здатностями людини, формуванням і розвитком її генетичних задатків, удалим вибором професії, умовами розвитку в суспільстві, відбором кадрів на підприємствах. Істотну роль у професійному відборі грають спеціальні методи визначення професійної придатності.

Третя ознака – ступінь самостійності працівника. Вона залежить як від зовнішніх обмежень, пов'язаних з формою власності, так і від внутрішніх, які залежать від масштабу і рівня складності роботи. Зменшення обмежень в ухваленні рішення при підвищенні міри відповідальності означає більшу свободу дій, творчість і можливість неформального підходу до рішення проблем. Як і будь-яка свобода, підвищення ступеня самостійності не означає вседозволеності. Самостійність працівника виступає критерієм рівня самосвідомості розвиненої особистості, її міри відповідальності за результати роботи.

Характер праці як категорія науки про працю являє собою відносини між агентами праці, тобто учасниками трудового процесу. Праця за характером може бути:

1) примусовою, тобто змушеною;

2) добровільною, тобто вільною.

Відповідно до цього буде різним характер трудових відносин між власником засобів виробництва й найманим робітником, керівником і підлеглим, між колегами по роботі.

Діалектика добровільності й примусовості в характері праці досить складна. Тут і відносини експлуатації, що були довгі століття основними в характері праці; тут і деяке розмивання границь між добровільністю й примусом. Так, відповідно до закону пам'яті про постсвавільну увагу, за кожним стомлюючою (примусовою) напругою йде інтерес до роботи (добровільність). Легенда говорить, деякі свої п'єси, що стали потім шедеврами класики, Вільям Шекспір писав у комнаті трактиру, замкнений там друзями на ключ. Необхідність первісних вольових зусиль при навчанні добре знайома багатьом студентам. Примусовість праці в найкращому разі формує виконавче й дисципліноване відношення найманого робітника до своєї праці. Але лише добровільний її характер приносить елемент творчості й причетності до досягнень. Однак у кожному разі словотвір "праця" й "труднощі" мають загальний корінь, що означає необхідність деякого зусилля для людини.

Немаловажною категорією праці є поняття суспільного поділу праці. Еволюція людства привела до певних форм поділу праці, які за рахунок накопичених навичок, знань й умінь працівників дозволяють домагатися більш високої продуктивності. Форми суспільного подолу праці припускають, що праця може бути: простою та складною, фізичною та розумовою, живою й упредметненою, монотонною та творчою.

Нині важко вказати професії, у яких та або інша форма поділу праці існувала б у чистому вигляді. Можна говорити лише про перевагу тієї або іншої форми в даній професії. Так, праця вантажника є простою, фізичною, монотонною. Для праці вчителя більш характерна праця розумова, жива, творча. Більшість професій за формами поділу праці можна назвати комбінованими.

Зазначений розподіл праці є умовним. Але воно дозволяє обґрунтовано підійти до визначення міри оплати праці працівника конкретної професії виходячи з міри його трудового внеску й ролі в суспільстві. Уважаючи поділ праці необхідною умовою матеріального й інтелектуального розвитку суспільства, треба пам'ятати про його обмеження й інші негативні моменти в рамках вузкоспеціалізованого середовища, що веде до придушення людини як особистості.

Узагальнюючи викладене про сутність праці, можна констатувати, що людина трудиться, тобто опосередковує, регулює й контролює обмін речовин між собою й зовнішнім середовищем, виробляє і відтворює необхідні йому засобі існування, співробітничає з іншими людьми. Праця – джерело багатства. Вона є першою й обов'язковою умовою існування людини.

 

Висновки

 

1. Економіка праці – це динамічна суспільно організована система, у якій відбувається процес відтворення робочої сили (виробництво (підготовка, навчання, підвищення кваліфікації працівників і т.д.), розподіл, обмін і споживання), а також забезпечуються умови й процес взаємодії працівника, коштів і предметів праці.

2. Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками й роботодавцями за участю держави в процесі праці, які спрямовані на забезпечення гідного рівня та якості трудового життя працівників і високої ефективності роботи підприємств.

3. Якість трудового життя – систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому розумінні цього слова (належний рівень оплати праці, належні умови праці, перспективи кар'єрного росту, можливість реалізації творчого потенціалу, сприятливий морально-психологічний клімат у колективі тощо) і що дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересу працівника й використання його здатностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських й ін.).

4. Об'єктом дослідження „Економіки праці й соціально-трудові відносини” є праця. Предметом вивчення є закономірності й способи формування й ефективного використання ресурсів праці, а також економічні й соціально-трудові відносини, які виникають із приводу використання праці.

5. Праця – це доцільна діяльність людей спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда й суспільства в цілому.

6. Своєрідним синтезом розділів науки про працю можна вважати економіку праці та соціально-трудові відносини. Вона пов’язує між собою такі окремі дисципліни як економіка праці, соціальна політика, управління персоналом, фізіологія і психологія праці, мотивація трудової діяльності, ринок праці, демографія, трудове право, соціологія праці та інші.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення предмета навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

2. Дайте визначення об’єкта дослідження навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

3. Проаналізуйте методологічні основи навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

4. Які методи використовують при вивченні навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”?

5. Розкрийте сутність поняття «праця».

6. Розкрийте сутність поняття «економіка праці».

7. Дайте визначення поняття «соціально-трудові відносини».

8. Дайте визначення поняття «якість трудового життя».

9. Обґрунтуйте взаємозв’язок навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами.