Реалізація принципу політехнізму на уроках трудового навчання

Провідна роль у політехнічній підготовці молодших школярів належить трудовому навчанню, на уроках якого діти знайомляться з основами сучасного виробництва, технологічними процесами, можливостями використання людиною законів природи і властивостей матеріалів для потреб народного господарства. Учні оволодівають елементарними прийомами обробки різних матеріалів, вчаться вирощувати сільськогосподарські рослини, дізнаються про деякі професії, що значною мірою підвищує їх рівень практичної та морально-психологічної підготовки до праці.

На уроках трудового навчання молодші школярі працюють з різними матеріалами, учаться їх обробляти, знайомляться з деякими фізичними й технологічними властивостями. Крім цього, програмою передбачене ознайомлення дітей з виробництвом паперу, тканини, металів, а також з різними видами техніки, будівництвом, сільським господарством.

Наведемо фрагмент уроку, на якому в учнів формуються загальні уявлення про метали та їх сплави: виробництво, застосування, обробку жерсті й фольги.

- Діти, що сталося б, якби раптом зникли метали? – звертається вчитель до учнів.

З дитячих відповідей робимо висновок, що метали мають широке використання, а тому їх виробництво – одна з найголовніших галузей промисловості, яка визначає рівень розвитку всього народного господарства країни. Ця галузь називається металургією.

Учитель розповідає, що розплавлені метали можна змішувати один з одним або додавати до них інші речовини, у результаті чого утворюються сплави.

Метали і їх сплави бувають чорні й кольорові. До чорних належать залізо, до кольорових – алюміній, мідь, свинець, олово, цинк, нікель, срібло, золото тощо. Найпоширенішими кольоровими сплавами є бронза, латунь і дюраль, а чорними – лише чавун і сталь. Усі метали тверді (крім ртуті), як правило, міцні, не пропускають води. Залізо – темно-сірого кольору, на повітрі іржавіє; мідь – червоняста, алюміній – сріблясто-білий, легкий, цинк сірий. Учитель демонструє колекцію металів і сплавів, навчає дітей розпізнавати їх види, пояснює властивості кожного.

Чавун виплавляють із залізної руди в доменних печах. Для його виробництва руду відповідно підготовляють: подрібнюють на спеціальних машинах, промивають водою, щоб позбутися домішок, які не містять заліза, тоді випалюють, щоб видалити воду. Процес одержання чавуну із залізної руди відбувається в доменній печі.

У результаті переплавлення чавуну в спеціальних мартенівських печах отримують сплав, який називається сталлю. Варіння сталі – дуже складна й відповідальна справа. Головний робітник тут – сталевар. Йому необхідні фізична сила, добрий зір і глибокі знання. Адже він визначає час заливання чавуну в піч, стежить, щоб розплавлена рідина добре перемішалася і закипіла, щоб вчасно були внесені потрібні добавки, вилучені шкідливі домішки, визначає готовність і час виливання сталі.

Метал, виплавлений у мартенівській печі, ніби вдруге народжується. Він втрачає крихкість чавуну, стає міцним, ковким, з нього можна виготовляти безліч найрізноманітніших виробів (від учнівських пер до основних частин машин та залізничних рейок).

Тонка і м’яка листова сталь називається жерстю. Її виготовляють на металургійних заводах прокатуванням. Жерсть буває чорна й біла. Остання покрита з обох боків оловом. Вона не іржавіє і широко використовується в народному господарстві. Це досить гнучкий та невисокої твердості матеріал, тому легко піддається обробці. Якщо жерсть прокатувати до товщини, яка не перевищує десятої долі міліметра, то вона буде називатися фольгою.

У процесі практичних занять з виготовлення виробів молодші школярі засвоюють поняття про обладнання робочої кімнати, застосовують у праці вимірювальні, монтажні та інші інструменти, виконують різні трудові операції.

Про ручні знаряддя праці молодшим школярам достатньо знати лише найбільш загальні відомості. Наприклад, серед інструментів для обробки металів – рисувалка, яка використовується для розмічання жерсті. З її допомогою під лінійку чи за шаблоном наносять відповідні лінії. Використовують рисувалку, а не олівець, бо саме вона залишає на поверхні металу необхідний слід. Ріжуть жерсть спеціальними ножицями, у яких короткі леза й довгі ручки. Це дає змогу докладати менше зусиль під час виконання трудової операції. Дріт ріжуть чи відкушують гострозубцями, а згинають – плоскогубцями. При згинанні дроту у вигляді круглих форм використовують круглогубці. Напилки – це ріжучі інструменти, які використовуються для зачищення країв чи поверхонь металевих заготовок.

Вивчення прийомів роботи ручними інструментами слід розглядати як базу для ознайомлення з машинними знаряддями праці. Адже в їх основу покладені одні й ті ж принципи. Наприклад, учитель звертає увагу учнів на те, що пилочка лобзика в принципі не відрізняється від полотна пилорами, ручні ножиці – від машинних. Отже, навчившись працювати ручними інструментами, дітям легше буде оволодівати складною технікою.

У навчанні молодших школярів доцільним прийомам роботи ручними знаряддями праці значне місце займає демонстрація вчителем цих прийомів, контроль за їх виконанням, а також достатня можливість у дітей закріпити їх у практичній діяльності. Завдання вчителя полягає в тому, щоб виділити загальні прийоми роботи і навчити учнів переносити їх у різні ситуації. Тоді школярі, використовуючи набуті знання й уміння, зможуть працювати над виготовленням будь-яких виробів.

Формування вміння правильно працювати основними ручними інструментами значною мірою впливає на вироблення в дітей позитивного ставлення до праці. Адже добре оволодівши прийомами виконання трудових операцій, учні зможуть досягти певних успіхів у роботі, що в свою чергу приносить молодшим школярам задоволення, супроводжується емоційним піднесенням. Праця, у якій діти досягають успіхів, позитивно впливає на розвиток особистості, формування стійких інтересів до діяльності, створює хороші умови для розвитку творчості й ініціативи, формує звичку постійно поповнювати свої знання й удосконалювати вміння.

Не менш важливе значення для учнів початкових класів має їх ознайомлення з трудовою діяльністю людей. Учитель на конкретних прикладах показує дітям, що виробництво будь-якої промислової продукції включає в себе кілька етапів. Спочатку конструктор розробляє креслення майбутнього виробу, робить необхідні розрахунки, технолог планує послідовність його виготовлення, далі технічна документація, сировина й матеріали поступають у цехи підприємства, де робітники, ознайомившись із кресленням, готують необхідні інструменти й верстати і виконують різні технологічні операції. У результаті такої спільної діяльності людей виробляється певний продукт праці. Схематично організацію праці на індустріальному виробництві можна зобразити таким чином:

Оскільки розглянуті процеси перетворювання предмета праці в продукт праці є загальними для більшості промислових виробництв, то знання учнів про ці процеси мають політехнічний характер.

Поряд із розглянутими завданнями в початкових класах вирішується проблема і загальнотрудової підготовки учнів, тобто формування в них знань і вмінь, які є спільними для будь-якого виду трудової діяльності. До них належать уміння раціонально організовувати робоче місце, берегти інструменти й обладнання, економити матеріали, планувати свою діяльність, здійснювати самоконтроль, знаходити шляхи вдосконалення виробу.

З перших уроків учитель знайомить дітей з правильною організацією робочого місця, доводить до свідомості учнів, що зразкове його дотримання – обов’язкова умова всякої праці, один із засобів досягнення успіху в трудовій діяльності. Молодші школярі повинні засвоїти такі правила:

1. Робоче місце тримають у чистоті. На ньому знаходяться лише ті матеріали й інструменти, які необхідні для cаме цієї роботи.

2. Робоче місце організовують так, щоб було зручно працювати двома руками.

3. Кожен предмет має своє місце, і його розміщують на такій відстані, щоб не було зайвих рухів.

4. Те, що береться правою рукою, лежить справа, а те, що лівою – зліва.

5. Інструменти, необхідні частіше, знаходяться ближче і завжди на своєму місці.

6. Технічні картки, креслення, шаблони тощо розміщують посередині столу за матеріалами й інструментами, щоб вони не заважали роботі й не були пошкоджені.

7. Після закінчення трудової діяльності робоче місце учень прибирає, чистить одяг і миє руки.

Учитель наполегливо добивається засвоєння учнями визначених вище вимог, наголошує на важливості їх дотримання, аж поки діти самостійно осмислять це і на власному досвіді переконаються в необхідності правильної організації та дотримання порядку на робочому місці.

Не менш важливе значення для майбутніх трудівників має формування вміння планувати свою діяльність. Насамперед молодші школярі повинні навчитися розбивати роботу на етапи. Це досягається під час інструктажу й аналізу виробу, коли вчитель ставить перед дітьми запитання: «З яких частин складається виріб? Що треба зробити спочатку? Що потім? Що далі?» Учні звикають постійно думати, аналізувати, зіставляти, і в процесі роботи починають самі ставити собі питання: «З чого почати виготовлення виробу? Який матеріал найкраще вибрати? У якій послідовності виконувати трудові операції? Як оздобити виріб?» Поступово діти звикають до розбиття праці на етапи і визначення послідовності їх виконання. У цьому їм може допомогти графічна документація (інструкційні картки, креслення, схеми), на якій зображені основні етапи роботи над виробом та визначена їх послідовність.

Процес аналізу своїх дій і вміння заздалегідь продумати їх зміст і порядок виконання тісно пов’язані з найпростішими формами самоконтролю, який передбачає вміння знаходити, виправляти й попереджати помилки в роботі, порівнювати виріб із зразком чи його графічним зображенням. Чим детальніше учень може уявити собі зміст трудових операцій, тим зрозуміліші для нього етапи виготовлення виробу, тим частіше він може здійснювати самоконтроль своїх дій. При цьому слід зазначити, що контролюється не лише остаточний продукт праці, а й усі етапи роботи над ним. Разом з тим контролюючі операції не виділяються спеціально, а об’єднуються з виконавчими.

Здійснення самоконтролю виховує в молодших школярів критичне ставлення до себе, волю й цілеспрямованість, формує вміння долати особисті недоліки, розвиває здібності знаходити шляхи раціонального вирішення всіх трудових завдань у різних ситуаціях.

Політехнічна спрямованість уроків праці посилюється при встановленні міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, насамперед з математикою, природознавством, образотворчим мистецтвом. Головне в дидактичному процесі – виділяти те спільне, що є в змісті навчальних предметів, і вчити учнів застосовувати на практиці отримані знання й уміння. Установлення міжпредметних зв’язків посилює практичну спрямованість усієї системи початкового навчання, пов’язує набуті дітьми знання з їх практичною діяльністю.