Дотримання на уроках трудового навчання загальнодидактичних принципів

Суть принципу політехнізму

У сучасній промисловості відбуваються постійні зміни технологічних процесів завдяки їх механізації та автоматизації, новим відкриттям у науці й техніці, а також перепрофілюванню виробництва. Це призводить і до зміни функцій робітників, частині з яких доводиться переходити з однієї галузі в іншу, а то й оволодівати новими професіями. У зв’язку з цим виробництву необхідні кадри з широким технічним кругозором, фундаментальною загальноосвітньою підготовкою, здатні швидко реагувати на ті зміни, що відбуваються в економіці, оперативно освоювати нові машини й технологічні процеси. Такий орієнтир дає політехнічна підготовка, яка в теорії і на практиці знайомить учнів з основними принципами всіх процесів виробництва, з тим спільним, що є в будь-якому виробництві.

Послідовне вивчення найважливіших галузей народного господарства неприйнятне для школи, бо потребує великих витрат навчального часу. Треба виходити з того, що, незважаючи на зовнішню різноманітність, виробничі процеси мають багато спільного. Вони ґрунтуються на одних і тих же природничо-наукових закономірностях. Отже, ознайомити учнів з основними принципами всіх виробництв можна на прикладі однієї-двох галузей народного господарства.

Політехнічними вважаються такі узагальнені знання й уміння, які застосовуються в багатьох галузях виробничо-технічної діяльності. До них належать: загальні основи організації виробництва і управління ним, принципи дії та будова найбільш розповсюджених технічних об’єктів, способи здійснення основних технологічних процесів: механічних, енергетичних, біологічних. Політехнічними вміннями є: графічні, вимірювальні, обчислювальні, діагностичні, конструкторські; уміння організації робочого місця, управління технічними пристроями, виявлення й усунення несправностей, контролю й самоконтролю, складання креслень і схем, ведення технічної документації.

З метою політехнічної освіти якраз і відбирається певна кількість об’єктів, що є типовими для різних галузей та посильними для школярів. Наприклад, якщо юнаки засвоїли загальні наукові основи автоматики і вміють управляти окремими автоматичними пристроями машинобудівної промисловості, то вони швидко оволодіють новою сучасною технікою будь-якої галузі. Таким чином, політехнічні знання й уміння переносяться з одного виду трудової діяльності на інший.

Ознайомлення учнів із найважливішими галузями сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва може здійснюватися кількома шляхами: під час вивчення основ наук, у процесі трудового навчання і суспільно корисної, продуктивної праці, а також залученням школярів до гурткової роботи й науково-технічної творчості. На уроках фізики, хімії, біології та інших загальноосвітніх дисциплін учні знайомляться з науковими основами найважливіших галузей народного господарства, з принципами організації виробництва, будовою і роботою найбільш розповсюджених приладів, машин та механізмів, діти вчаться спостерігати, самостійно мислити, аналізувати, виділяти головне.

Під час трудового навчання і продуктивної праці школярі проводять досліди, виконують лабораторні роботи, оволодівають уміннями обробки певних матеріалів, планують свою діяльність, роблять розрахунки, складають креслення, застосовують знання, отримані під час вивчення загальноосвітніх предметів, здійснюють самоконтроль. У гуртках науково-технічної творчості дізнаються, як вести технічну документацію і користуватися нею, пробують конструювати, роблять перші кроки в дослідженні й науковому пошуку.

Завдання середньої школи полягає в тому, щоб дати учням систему знань про галузі виробництва та різні форми господарювання і разом з тим на практичних заняттях навчити користуватися інструментами й технічними пристроями, які найбільш розповсюджені в трудовій діяльності. Такі знання й уміння допоможуть випускникам свідомо підійти до вибору професії та в майбутньому успішно оволодіти нею.

Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли буде забезпечено дидактичний зв’язок між знаннями й уміннями, якими школярі оволодівають у результаті вивчення основ наук, під час трудової діяльності й позакласної роботи. Міжпредметні зв’язки, а також зв’язок праці з іншими дисциплінами дають можливість показати учням «універсальність» політехнічних знань і вмінь, «перенесення» й використання їх у нових виробничих умовах.

Політехнічна підготовка школярів якраз і становить суть принципу політехнізму, який є одним з основних у трудовому навчанні.

Дотримання на уроках трудового навчання загальнодидактичних принципів

Принципи навчання – це основні дидактичні вимоги, вихідні положення, які визначають характер діяльності вчителя й учнів. На основі принципів будується навчальний процес у школі, їх додержання забезпечує необхідний рівень знань і вмінь дітей. Незважаючи на відсутність єдності думок учених стосовно кількості та формулювання назв принципів, усі вони виражають в основному один і той же зміст і тенденції в розумінні закономірностей навчання.

У теорії початкової освіти можна виділити такі науково обґрунтовані вихідні положення, які визначають діяльність учителя й учіння молодших школярів: виховний характер навчання, його науковість, систематичність, доступність, наочність, свідомість і активність учіння, міцність знань, умінь і навичок, зв’язок теорії з практикою. Єдині для всіх навчальних предметів дидактичні принципи в кожному конкретному випадку мають свої особливості. Розглянемо їх суть у трудовому навчанні.

Принцип науковості передбачає таку організацію навчального процесу, при якій введення нових понять завжди спирається на раніше засвоєні знання учнів. Додержання цього принципу викликає певні труднощі через те, що програма з трудового навчання вимагає ознайомлення молодших школярів з такими явищами й процесами, які не вивчаються ними на уроках із загальноосвітніх предметів. Так, уже в першому класі учні знайомляться з елементами креслення, у третьому – з об’ємними геометричними фігурами, їх розгортками й конструктивними елементами. Четвертокласники знайомляться з електричним струмом, який вивчається в курсі фізики, з властивостями металів, пластмас. Незважаючи на це, відмовлятися від виконання програмних завдань не можна. Окремі поняття з перерахованих предметів слід вводити пропедевтично. Таким чином учитель формує в дітей елементи графічної грамоти, пояснює їм, чому корабель плаває, літак літає, хоча він важчий за повітря, рослини потребують світла, вологи й тепла. При цьому не ставиться мета сформувати в молодших школярів наукові знання. У процесі спостережень, елементарних дослідів і практичної роботи їм даються лише об’єктивні уявлення про окремі явища й процеси.

Для додержання принципу науковості вчитель повинен знайомити дітей із сучасними інструментами, приладами, машинами, не пропонувати для виготовлення застарілих об’єктів праці і вітряків, семафорів, колодязів з коловоротом, як рекомендують деякі методичні посібники. Крім цього, він зобов’язаний користуватися науковою термінологією і вимогами єдиної системи конструкторської документації при графічних зображеннях.

Принцип систематичності й послідовності проявляється в тому, що навчальний матеріал подається і засвоюється дітьми не довільно, а виходячи з логіки науки, з опорою на раніше придбані знання. Учні початкових класів починають ознайомлюватися з прийомами обробки таких матеріалів, з якими вони найчастіше зустрічаються і які найлегше обробляти. Це природні матеріали (листя, квіти, шишки, каштани, жолуді), тканина, папір. Далі йдуть деревина, пластмаси, метали, обробка яких вимагає складніших знарядь праці, більших фізичних зусиль і вищого рівня психічного і розумового розвитку. Виходячи з логіки навчального предмета, дидактичних завдань, умов роботи, учитель сам вибирає найбільш доцільну систему проведення уроків трудового навчання.

Принцип свідомості й активності вимагає такої організації уроків, при якій учні осмислено оволодівають знаннями й уміннями. Про свідомість у трудовому навчанні доводиться говорити тому, що часто вчителі використовують ремісничий підхід, учать дітей працювати під диктовку, основну увагу приділяють механічному виконанню ними трудових операцій і запам’ятовуванню рецептурних відомостей. Якщо трудовий процес розбивають на частини та не проводять загального інструктування, діти не усвідомлюють своєї праці й послідовності виконання технологічних операцій, не розуміють необхідності своїх дій.

Свідомість школярів треба стимулювати. Для цього чітко визначається мета уроку, використовуються активні методи навчання, створюються проблемні ситуації. Діти самостійно вибирають матеріали й інструменти, розв’язують творчі задачі, колективно планують свою трудову діяльність, шукають недоліки в роботі, виправляють їх. Особливо сприятливі передумови для розвитку активності учнів створюються внаслідок продуктивного характеру праці і вибору виробу для виготовлення на уроці. Молодші школярі будуть працювати з більшим бажанням, якщо самостійно вибиратимуть продукт праці та знатимуть, що результати їхньої роботи мають суспільно корисне значення.

Принцип зв’язку теорії з практикою. Теорія і практика – дві невід’ємні частини діяльності людини. Зв’язок між ними треба розглядати як двосторонній процес. З одного боку, отримані раніше знання учнів використовуються для вирішення конкретних трудових завдань, а з іншого боку, трудові завдання вимагають від учнів поповнення теоретичних знань. Трудове навчання і проводиться так, що уроки не поділяють на практичні й теоретичні. Адже переважну більшість відомостей розповідають дітям для того, щоб із знанням справи вони могли виконати практичне завдання.

Принцип наочності. На уроках трудового навчання в початкових класах використовується різна наочність: таблиці, малюнки, інструкційні карти, креслення, ескізи, діапозитиви, макети, моделі. Усе це поліпшує сприйняття навчального матеріалу, підвищує інтерес до нього, розвиває спостережливість, активізує мислення. Але бажаних результатів можна досягти лише тоді, коли сприйняття буде направлятися і регулюватися активною розумовою діяльністю дитини. Тому вчитель при демонстрації наочності повинен ставити перед молодшими школярами запитання, направляти їхню увагу на головне, спонукати до аналізу.

Принцип доступності і посильності передбачає відповідність змісту і методів навчання віковим особливостям учнів, рівню їхнього фізичного й інтелектуального розвитку. Навчальний матеріал повинен бути доступним для дітей, але при цьому не дуже легким, щоб у процесі трудової діяльності вони вчилися переборювати труднощі й отримували задоволення від результатів своєї праці.

У початкових класах часто доводиться знайомити школярів із досить складним матеріалом. Щоб він був зрозумілий дітям, треба використовувати різні методичні прийоми, міжпредметні зв’язки.

При реалізації принципу доступності слід враховувати не лише вікові, а й індивідуальні особливості кожної дитини, які проявляються не тільки в засвоєнні теоретичного матеріалу, оволодінні трудовими вміннями, а й у ставленні до праці. Для тих дітей, що отримують певну трудову підготовку в сім’ї чи в гуртках початкового технічного моделювання, пропонуються для виготовлення більш складні вироби чи передбачаються додаткові завдання, для слабших використовується додаткова наочність чи пояснення, поетапний інструктаж та індивідуальна допомога. Їх треба своєчасно підбадьорювати, вселяти віру у власні сили, упевненість у здатності впоратися з роботою.

Принцип міцності засвоєння знань і вмінь реалізується перш за все за рахунок ефективності методики подання нового навчального матеріалу. Велике значення при цьому мають самостійність і творча активність учнів, широке використання наочності й технічних засобів, вдалий підбір трудових завдань, узагальнення і систематизація знань і вмінь. Добре, коли школярі чітко уявляють мету і завдання уроку, якого результату повинні досягти в кінці трудової діяльності, знають, якими вміннями необхідно оволодіти і де придбані знання й уміння можна буде застосувати на практиці.

Учителеві треба вдало підібрати кількість інформації для засвоєння учнями, коли необхідно – запровадити тренувальні вправи, учити дітей аналізувати, зіставляти, узагальнювати, постійно викликати інтерес до роботи.

Виховний характер навчання. Загальне положення про те, що навчання повинно виховувати, характерне й для уроків праці. Трудове навчання в початкових класах включене насамперед не з метою виготовлення суспільно корисних речей, а для виховання і всебічного розвитку учнів, психологічної підготовки їх до праці. Але слід пам’ятати, що не всяка праця виховує. У першу чергу вона повинна бути добре організованою, давати можливість дітям проявити свої нахили й уподобання, активізувати розумові й фізичні здібності. На уроках трудового навчання виховує все: організація праці і використані методи, зразки виробів і наочні посібники, саме приміщення і робочі столи. Суспільно корисна спрямованість праці виховує почуття відповідальності за доручену справу, вимога економії матеріалів – раціональність і бережливість, хороша організація робочих місць – трудову культуру, виготовлення виробів парами чи групами – почуття підтримки та взаємодопомоги, високі вимоги до якості й оздоблення виробу – естетичний смак.

Суть принципу політехнізму

У сучасній промисловості відбуваються постійні зміни технологічних процесів завдяки їх механізації та автоматизації, новим відкриттям у науці й техніці, а також перепрофілюванню виробництва. Це призводить і до зміни функцій робітників, частині з яких доводиться переходити з однієї галузі в іншу, а то й оволодівати новими професіями. У зв’язку з цим виробництву необхідні кадри з широким технічним кругозором, фундаментальною загальноосвітньою підготовкою, здатні швидко реагувати на ті зміни, що відбуваються в економіці, оперативно освоювати нові машини й технологічні процеси. Такий орієнтир дає політехнічна підготовка, яка в теорії і на практиці знайомить учнів з основними принципами всіх процесів виробництва, з тим спільним, що є в будь-якому виробництві.

Послідовне вивчення найважливіших галузей народного господарства неприйнятне для школи, бо потребує великих витрат навчального часу. Треба виходити з того, що, незважаючи на зовнішню різноманітність, виробничі процеси мають багато спільного. Вони ґрунтуються на одних і тих же природничо-наукових закономірностях. Отже, ознайомити учнів з основними принципами всіх виробництв можна на прикладі однієї-двох галузей народного господарства.

Політехнічними вважаються такі узагальнені знання й уміння, які застосовуються в багатьох галузях виробничо-технічної діяльності. До них належать: загальні основи організації виробництва і управління ним, принципи дії та будова найбільш розповсюджених технічних об’єктів, способи здійснення основних технологічних процесів: механічних, енергетичних, біологічних. Політехнічними вміннями є: графічні, вимірювальні, обчислювальні, діагностичні, конструкторські; уміння організації робочого місця, управління технічними пристроями, виявлення й усунення несправностей, контролю й самоконтролю, складання креслень і схем, ведення технічної документації.

З метою політехнічної освіти якраз і відбирається певна кількість об’єктів, що є типовими для різних галузей та посильними для школярів. Наприклад, якщо юнаки засвоїли загальні наукові основи автоматики і вміють управляти окремими автоматичними пристроями машинобудівної промисловості, то вони швидко оволодіють новою сучасною технікою будь-якої галузі. Таким чином, політехнічні знання й уміння переносяться з одного виду трудової діяльності на інший.

Ознайомлення учнів із найважливішими галузями сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва може здійснюватися кількома шляхами: під час вивчення основ наук, у процесі трудового навчання і суспільно корисної, продуктивної праці, а також залученням школярів до гурткової роботи й науково-технічної творчості. На уроках фізики, хімії, біології та інших загальноосвітніх дисциплін учні знайомляться з науковими основами найважливіших галузей народного господарства, з принципами організації виробництва, будовою і роботою найбільш розповсюджених приладів, машин та механізмів, діти вчаться спостерігати, самостійно мислити, аналізувати, виділяти головне.

Під час трудового навчання і продуктивної праці школярі проводять досліди, виконують лабораторні роботи, оволодівають уміннями обробки певних матеріалів, планують свою діяльність, роблять розрахунки, складають креслення, застосовують знання, отримані під час вивчення загальноосвітніх предметів, здійснюють самоконтроль. У гуртках науково-технічної творчості дізнаються, як вести технічну документацію і користуватися нею, пробують конструювати, роблять перші кроки в дослідженні й науковому пошуку.

Завдання середньої школи полягає в тому, щоб дати учням систему знань про галузі виробництва та різні форми господарювання і разом з тим на практичних заняттях навчити користуватися інструментами й технічними пристроями, які найбільш розповсюджені в трудовій діяльності. Такі знання й уміння допоможуть випускникам свідомо підійти до вибору професії та в майбутньому успішно оволодіти нею.

Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли буде забезпечено дидактичний зв’язок між знаннями й уміннями, якими школярі оволодівають у результаті вивчення основ наук, під час трудової діяльності й позакласної роботи. Міжпредметні зв’язки, а також зв’язок праці з іншими дисциплінами дають можливість показати учням «універсальність» політехнічних знань і вмінь, «перенесення» й використання їх у нових виробничих умовах.

Політехнічна підготовка школярів якраз і становить суть принципу політехнізму, який є одним з основних у трудовому навчанні.