ІІ. Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:

Н_в=ВК + ЗНВП + ДМП – НА

або

НВ = Ф 1 Р 1495 + Ф 1 Р 1520 + Ф 1 Р1665 – Ф 1 Р 1095,

(2.6)

де Н_В – наявність власних оборотних засобів, ВК – власний капітал, ЗНВП – забезпечення наступних витрат і платежів, ДМП – доходи майбутніх періодів, НА – необоротні активи.

2. Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов’язань (Д_СТ):

Нд=Нв + ДстЗ або НД = НВ + Ф 1 Р 1595= Ф 1 Р 1495 + Ф 1 Р 1520 + Ф 1 Р 1665 + + Ф 1 Р 1595 – Ф 1 Р 1095,

(2.7)

де Н_Д – наявність довгострокових джерел формування.

3. Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел і короткострокових зобов’язань:

Нз=Нд + ПЗ або НЗ = НД + Ф 1 Р 1695 = Ф 1 Р 1495 + Ф 1 Р 1520 + Ф 1 Р 1665 + + Ф 1 Р 1595 + Ф 1 Р 1695 – Ф 1Р 1095,

(2.8)

де Н_З – загальна величина джерел формування.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

1) Надлишок (+) або недостача (–) власних оборотних засобів:

±НВ = НВ – ЗВ,

(2.9)

де З_В – вартість запасів.

2) Надлишок (+) або недостача (–) довгострокових джерел формування:

±НД = НД – ЗВ

(2.10)

3) Надлишок (+) або недостача (–) загальної величини джерел формування запасів:

±НЗ = НЗ – ЗВ

(2.11)

Умови, за якими можна визначити тип фінансової стійкості підприємства узагальнено в табл. 4.

 

Таблиця.4 - Методика визначення типу фінансової стійкості підприємства

 

Система умов	Тип фінансової стійкості
	Абсолютна стійкість фінансового стану	Нормальна стійкість фінансового стану	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан
	+Нв	–Нв	–Нв	–Нв
	Нв = Зв	+Нд	–Нд	–Нд
	–	Нд = Зв	+Нз	–Нз
	–	–	Нз = Зв	–

 

ІІІ. Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку відносних показників, які можна розділити на дві групи:

ð з позиції структури джерел фінансування – коефіцієнти капіталізації, а саме, співвідношення власних і залучених коштів, їх частки у валюті балансу тощо;

ð з позиції витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел – коефіцієнти покриття, за допомогою яких оцінюють спроможність підприємства підтримувати структуру джерел засобів, що склалася. Залучення коштів пов’язано з необхідністю постійних фінансових витрат (витрати з уплати відсотків за користування позиками, витрати з фінансової оренди), які, як мінімум, мають покриватися поточним доходом.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу.

Коефіцієнт фінансової залежності. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства. Його величина, рівна 1 (100 %), показує, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, вкладену в поточну діяльність, а також капіталізовану.

Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу (фінансування). Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Він показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривню власного.

Збільшення коефіцієнта структури фінансування необоротних активів свідчить про підвищення рівня фінансування необоротних активів за рахунок довгострокових джерел, відповідно про зростання інвестиційної активності підприємства.

Зміна коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів може бути охарактеризована наступним чином: збільшення характеризує підвищення інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів. Якщо коефіцієнт зменшується, то можна зробити зворотний висновок.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування.

Аналізуючи структуру капіталу особливу увагу необхідно звернути на розмір резервного капіталу, за допомогою якого можна розрахувати коефіцієнт страхової стабільності підприємства. Він показує суму капіталу зарезервовану підприємством на кожну гривню вартості майна (коефіцієнт страхування бізнесу), вартості власного капіталу (коефіцієнт страхування власного капіталу), вартості внесків засновників до статутного капіталу (коефіцієнт страхування статутного капіталу).

[1] Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.:Финансы и статистика, 2001. – 560 с. – С. 273

[2] Проводиться для тих підприємств, акції яких котируються на фондових біржах.

[3] При цьому рекомендується порівнювати темпи зміни різних показників. Наприклад, зростання виробничих запасів випереджаючими темпами у порівнянні з обсягом виробництва може призвести до зайвої іммобілізації власних оборотних засобів, виникнення неліквідів. Аналогічні висновки можна зробити щодо інших активів, зокрема невиправдано швидкого зростання дебіторської заборгованості.

[4] Взагалі, фактично облікова оцінка засобів, які знаходяться під контролем підприємства, перевищує значення розрахункового показника, так як частина активів, право власності на які не належить підприємству, але які воно використовує в своїй діяльності, враховується на позабалансових рахунках, наприклад, товари, прийняті на комісію, основні засоби, отримані за договорами оренди.

[5] При проведенні порівнянь необхідно враховувати: 1) яка вартість первісна чи залишкова враховувалася; 2) можливість використання як середніх, так і моментних показників.