Факторний аналіз прибутку та рентабельності за системою директ-костінг.

В сучасних умовах в країнах з ринковими відносинами при проведенні факторного аналізу прибутку та рентабельності широко використовується система директ-костінг. Вона базується на діленні виробничо-збутових витрат на постійні і змінні та категорію маржинального доходу. Ця методика дозволяє більш точно визначити вплив факторів.

       При аналізі прибутку за звичайною методикою використовується модель:

                               П = К (Ц – С), де

       П – прибуток від реалізації продукції окремого виду;

       К – кількість (обсяг) реалізованої продукції;

       Ц – ціна реалізації одиниці продукції;

       С – собівартість одиниці реалізованої продукції,

тобто всі фактори змінюються незалежно один від одного. Прибуток змінюється прямопропорційно обсягу реалізації, якщо реалізується рентабельна продукція. Якщо продукція збиткова, то прибуток змінюється обернено пропорційно, тобто не враховується взаємозв’язок між обсягом (виробництва)

реалізації та собівартістю.

При збільшенні обсягу виробництва (реалізації) собівартість одиниці продукції зменшується, оскільки при цьому зростає тільки сума змінних витрат (заробітна плата, сировина, матеріали, паливо, електроенергія), а сума постійних витрат (амортизація, арендна плата, загально виробничі витрати) залишаються незмінними і, навпаки, при скороченні виробництва собівартість зростає внаслідок того, що більше постійних витрат припадає на одиницю продукції.

       В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни прибутку та прогнозуванні його величини використовують маржинальний аналіз, в основі якого лежить маржинальний доход.

Маржинальний доход – це прибуток в сумі з постійнимивитратами підприємства.

МД = П + Н,

Звідси, П = МД – Н,

де МД – маржинальний доход;

       П – прибуток;

       Н – постійні витрати.

       Замість маржинального доходу часто використовують виручку (ВР) та питому вагу маржинального доходу в ній (ДУ):

       МД = ВР * ДУ;

       П = ВР * ДУ – Н (використовується для аналізу прибутку в цілому по підприємству).

       При аналізі окремого виду продукції, якщо відомо кількість продукції (К) та ставка маржи (Дс)

       П = К* Дс – Н, де

       Дс = Ц – V, де

      Ц – ціна одиниці продукції, V – змінні витрати;

Звідси, П = К (Ц – V) – Н                                                                                              

Таблиця 9.8 – Фактори, що впливають на прибуток від реалізації товару

Показники	За планом	Фактично	Відхилення від плану, +,-
Реалізовано товару, одиниць	30000	28000	- 2000
Ціна реалізації одиниці товару, грн..	100,00	120,00	+ 20,00
Собівартість одиниці реалізованого товару, грн..	75,00	100,00	+ 25,00
в т.ч. змінні витрати	52,50	70,00	+ 17,50
Сума постійних витрат, тис. грн.	675,00	840,00	+ 165,00
Прибуток	750,00	560,00	- 190,00

П = К(Ц – V) – Н;                                                                 

П₀ = 30,0 *(100,0- 52,5) – 675 = 750 тис.грн

П_ум.1=28,0*(100,0- 52,5) – 675 = 655 тис.грн

П_ум2.= 28,0*(120,0-52,5) – 675 = 1215 тис. грн

П_ум3.= 28,0*(120,0-70,0) – 675 = 725 тис. грн

П₁= 28,0*(120,0-70,0) – 840 = 560 тис. грн

Розрахуємо кількісний вплив факторів на зменшення прибутку:

1. За рахунок зміни кількості реалізованої продукції:

DП(К) = П_ум.1 – П₀ = 655 – 750 = - 95                                                

   2. За рахунок зміни ціни:

DП(Ц) = П_ум.2 – П_ум.1 = 1215 – 655 = 560                            

   3. За рахунок змінних витрат:

    DП(V) = П_ум.3 – П_ум.2 = 725 – 1215 = - 490                                         

   4. За рахунок постійних витрат:

    DП(Н) = П₁ – П_ум.3 = 560 – 725 = - 165                                            

Перевірка: D П = DП(К) +DП(Ц) + DП(V) + DП(Н)

              190 = –95 + 560 – 490 – 165

Далі можна визначити точку беззбитковості виробництва продукції:

Т = Н

(Ц-V)

Тб = 840 / (120 – 70) = 16800 одиниць. 

Аналіз рентабельності за звичайною методикою не враховує вплив об’єму реалізованої продукції, оскільки його зміна рівномірно збільшує або зменшує суму прибутку або витрат. Проводячи факторний аналіз прибутку за системою "Директ-Костинг" з’ясовано, що ні прибуток ні витрати не змінюються пропорційно обсягу, оскільки частина витрат постійні.

Rі = П: = Кі *(Ці – Vі) - Ні

    3           (Кі*Vі + Н)

 Проведемо факторний аналіз рентабельності за даною методикою:

Таблиця 9.10 – Фактори, що впливають на рентабельність товару

Показники	За планом	Фактично	Відхилення від плану, +,-
Реалізовано товару, одиниць	30000	28000	- 2000
Ціна реалізації одиниці товару, грн..	100,00	120,00	+ 20,00
Собівартість одиниці реалізованого товару, грн..	75,00	100,00	+ 25,00
в т.ч. змінні витрати	52,50	70,00	+ 17,50
Сума постійних витрат, тис. грн.	675,00	840,00	+ 165,00
Рівень рентабельності, %	33,3	20,0	-13,3 п.в.

R_0.=

R_ум1.=

R_ум2.=

R_ум3.=

R1=

1. Вплив зміни обсягу реалізації на відхилення рівня рентабельності

_ум.1 - R₀ = 30,5 -33,3 = –2,8 п.в.

2. Вплив зміни ціни на рівень рентабельності

∆R(Ц) = R_ум.2 - R_ум.1= 56,6 – 30,5 = +26,1 п.в

3. Вплив змінних витрат на рівень рентабельності

∆R(V) = R_ум.3 - R_ум.2= 27,5 – 56,5 = –29,0 п.в

4. Вплив постійних витрат на рівень рентабельності

∆R(Н) = R₁ - R_ум.3 = 20,0 – 27,6 = – 7,6 п.в

Перевірка: ∆R =∆R(К) + ∆R(Ц) + ∆R(V) + ∆R(Н) - 2,8 + 26,1 – 29,0 – 7,6

            – 13,3 = – 2,8 + 26,1– 29,0 – 7,6

Аналіз рівня беззбитковості підприємства широко застосовується в практиці зарубіжних фірм і підприємств. Важливого значення аналіз цього питання набирає на сучасному рівні розвитку ринкової економіки і на підприємствах України.

Кожний підприємець чи керівник підприємства завжди повинен знати, як вести господарську діяльність, щоб не мати збитків, і які завдання потрібно вирішувати, щоб одержати прибуток. Знання методики аналізу рівня беззбитковості підприємства і дозволяє керівництву вирішувати ці питання.

Під рівнем беззбитковості або окупності розуміється обсяг реалізованої продукції, при якому виручка від реалізації дорівнює її повній собівартості, тобто збитків уже немає, але немає і прибутку.

Виручка від реалізації продукції за вирахуванням собівартості в обсязі виробничих змінних витрат і є маржинальним доходом підприємства.

Для розрахунку рівня беззбитковості (точки беззбитковості) необхідно використовувати класифікацію витрат підприємства за принципом залежності від обсягу виробництва, оскільки це дає можливість прогнозувати прибуток, а також обсяг реалізації продукції, який забезпечує беззбиткову діяльність.

Відомо, що на сучасному рівні розвитку економіки можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Перший варіант передбачає розрахунок собівартості продукції шляхом групування всіх витрат на прямі і накладні. Прямі витрати відносяться до собівартості прямо, а накладні розподіляються за видами продукції в залежності від методики, яка застосовується на підприємстві.

Другий варіант широко використовується в економічно розвинутих країнах. Усі витрати в цьому випадку розділяються на дві групи: змінні та постійні. Перші змінюються пропорційно обсягу виробництва, а другі залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва. Така класифікація витрат на змінні та постійні — умовна, більш вірним є такий розподіл: витрати постійні, на півзмінні та змінні. Саме ця класифікація витрат і знаходить своє застосування у господарській діяльності зарубіжних фірм і підприємств.

До постійних витрат відносяться витрати, які практично не залежать від обсягу господарської діяльності: адміністративні та управлінські витрати, амортизаційні відрахування, витрати по збуту і реалізації продукції, витрати на дослідження ринку та інші загальні управлінські, комерційні та загальногосподарські витрати.

Напівзмінні витрати — це витрати, стабільні при зміні обсягу випуску продукції в деякому інтервалі, які змінюються при виході обсягу випуску продукції за межі цього інтервалу. Наприклад, витрати з реалізації (транспортні витрати).

Постійні і напівзмінні витрати часто об’єднуються в одну групу — умовно-постійні витрати.

Змінні витрати — це витрати, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції. До них відносяться прямі матеріальні витрати, заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію обладнання (за винятком першої статті «Амортизація») та ін.

Це дуже важлива класифікація витрат, і в аналітичних дослідженнях в першу чергу необхідно звертати увагу на точність, вірність віднесення тих чи інших витрат згідно з наведеною класифікацією. Користуючись класифікацією витрат, можна прогнозувати прибуток, розраховувати критичний обсяг продажів, який, як було сказано вище, дорівнює величині виручки від реалізації, при якій підприємство може покрити всі свої витрати без одержання прибутку.

Для розрахунку критичного обсягу виробництва можна використати формулу:

V = v + c + p,

де: V — обсяг реалізації продукції;

   v — змінні витрати;

c — постійні витрати;

p — прибуток.

Оскільки змінні витрати залежать від обсягу реалізації, то можна записати, що:

v = aV,

де:  а — коефіцієнт пропорційності.

Тоді:

V = аv + c + p.

Оскільки критичним вважається обсяг, при якому виручка від реалізації продукції рівна повним витратам (без прибутку), то формула розрахунку критичного обсягу (Vk) буде мати такий вигляд: Vk< = аVk + С або Vk = С: (1 – а).