Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та їх використання.

 

 Справжня ринкова економіка базується на раціональному співвідношенні 3 факторів капітал, земля; люди.

Найдорожчий фактор – люди (праця).

Робоча сила – це спроможність людини до трудової діяльності, тобто сукупність його фізичних і духовних сил, які діють у процесі виробництва.

Колектив підприємства можна поділити на наступні групи:

1) виробничий персонал, зайнятий в матеріальній галузі виробництва

2) невиробничий персонал – житлове господарство, культурно-побутові заклади тощо.

Розрізняють спискову і середньоспискову чисельність робітників.

Спискова чисельність робітників включає тих осіб, які є у списку господарства на певну дату. По цьому показнику не можливо казати про те, якими трудовими ресурсами розпоряджаються в звітному періоді.

Середньоспискову чисельність робітників можна розрахувати як відношення людино-днів, явок і неявок за всі дні періоду до числа календарних днів в періоді, оскільки сума спускової чисельності за кожен календарний день періоду і є сумою людино-днів, явок і неявок за цей же період.

Для того щоб виявити ступінь забезпеченості підприємства робочою силою обраховують коефіцієнт використання робочих місць. Його знаходять як відношення числа працюючих до числа робочих місць для кожної зміни.

Етапи аналізу трудових ресурсів:

1етап -  Аналізують якісний склад трудових ресурсів за показниками:

- статево-вікова структура трудових ресурсів;

- рівень загальної і спеціальної освіти;

- кваліфікація;

- стаж роботи загальний (і в т.ч. за фахом працівника).

2 етап -  Аналізують рух трудових ресурсів за показниками:

1) Оборот робочої сили по найму (прийому) – це відношення числа найнятих до середньо-спискової чисельності працівників.

2) Оборот робочої сили по звільненню (вибуттю) – відношення кількості до середньо-спискової чисельності за той же період.

3) Коефіцієнт плинності кадрів – відношення числа звільнених за порушення трудової дисципліни по особистому бажанню до середньоспискової чисельності.

4) Сумарний оборот робочої сили – сума коефіцієнтів по найму та звільненню.

Аналіз інтенсивності та структури обороту робочої сили дозволяє краще зрозуміти механізм функціонування ринку праці, методи адаптації трудових ресурсів на підприємстві ї їх перерозподіл.

Основними показниками, які характеризують ефективність використання трудових ресурсів є:

- Коефіцієнт використання трудових ресурсів протягом року. Це відношення фактично відпрацьованого часу до можливого річного фонду робочого часу.

- Коефіцієнт сезонності – це відношення кількості відпрацьованих людино-днів у господарстві за місяць з максимальною зайнятістю до кількості людино-днів у середньому за рік.

- Коефіцієнт сезонних коливань – відношення суми середньомісячних витрат праці за рік до сумарних річних витрат праці (у відсотках).

- Розмах сезонності – відношення кількості людино-днів з максимальною зайнятістю працівників до кількості людино-днів з мінімальною зайнятістю

Коефіцієнт використання робочого часу дня – відношення відпрацьованого робочого часу за зміну (день) до встановленого робочого часу зміни(дня.)

3 етап -Визначають баланс праці або забезпечення робочою силою.

Забезпеченість робочою силою визначають  за допомогою балансу праці, який розраховується співвідношенням фактичної наявності працюючих з їх  плановою потребою..

Баланс праці визначається співвідношенням потреби працюючих з їх фактичною наявністю.

       В процесі аналізу виявляють причини відхилень фактичної наявності робітників від потреби.

       Для більш правильної оцінки визначають відхилення від нормативу (потреби) фактичної чисельності робітників, враховуючи виконання плану виробництва продукції або товарної продукції. При цьому треба мати на увазі, що наявність понаднормативного числа робітників вважається правомірним втому випадку, якщо вона супроводжується понадплановим виробництвом продукції.

       Тому, при визначенні забезпеченості підприємства робочою силою розраховують планову потребу робітників при фактичному обсязі виробленої продукції. Для цього планову середньорічну чисельність робітників перемножують на відсоток виконання плану виробництва продукції та ділять на 100.

       Приклад розрахунку відносної чисельності робітників підприємства.

       На підприємстві планова чисельність робітників повинна   скласти 390 осіб. Фактично працювало 402 особи. Виробництво валового продукту в діючих цінах склало1,8 млн. грн. при плані 1,5 млн. грн.

       Таким чином, план виробництва валового продукту виконаний підприємством на 120% (1,8: 1,5 *100). Тобто, відносна потреба в робітниках з урахуванням плану виробництва ВП склала 468 осіб (390*120/100). Отже, на підприємстві спостерігається нестача трудових ресурсів у кількості 66 чол. (402 – 468), а забезпеченість підприємства робочою силою склала 86% (402/468*100%). Однак, не дивлячись на нестачу робітників підприємства (на 14%), це не призвело до зменшення обсягів виробництва валового продукту, оскільки це компенсується підвищенням продуктивності праці працівників.

4.етап аналізу: вивчають використання робочої сили за показниками:

1) Ступінь використання робочої сили – це коефіцієнт використання фонду робочого часу: відношення фактичних затрат часу до максимально можливого фонду робочого часу

2) Кількість відпрацьованих днів одним працівником:

Ці показники характеризують ступінь використання трудових ресурсів з точки зору залучення робочої сили у виробництво, тобто показують трудову активність робітників або інтенсивність їх праці.

Причини зменшення кількості відпрацьованих днів можуть бути зумовлені:

- зростанням рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;

- послабленням трудової дисципліни і матеріальної зацікавленості в результатах праці.

Збільшення кількості відпрацьованих днів одним працівником може бути зумовлено зменшенням середньорічної чисельності працюючих та збільшенням обсягів виробництва.

3) Продуктивність праці (виробіток на одного робітника) – характеризує використання робочої сили за ефективністю витраченої праці.

Раціональне використання робочої сили багато в чому залежить від економного і ефективного використання робочого часу. Аналіз використання робочого часу проводиться за даними статистичної звітності — форма №3-ПВ "Звіт про використання робочого часу" (піврічна). В додатку до статистичної звітності для більш поглибленого дослідження використання робочого часу залучають матеріали фотографії і само фотографії робочого дня, хронометражу, вибіркових спостережень тощо.

Виявленню втрат і непродуктивному використанню приділяється найбільша увага в аналізі використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу сприяє зростанню продуктивності праці внаслідок кращого використання трудових ресурсів.

Для аналізу використання робочого часу для всіх категорій робітників застосовується показники: чисельність працівників,  середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником (тривалість робочого періоду) і середня тривалість робочого дня (зміни).

Фонд робочого часу визначається за формулою:

ФРЧ = Ч * Д *Т                                                                                                         (6.1)

де  ФРЧ — фонд робочого часу;

        Ч – чисельність робітників;

         Д – кількість днів, відпрацьованих робітником в середньому за досліджуваний період;

         Т – середня тривалість робочого дня.

Тривалість робочого періоду, в днях, залежить від кількості вихідних і святкових днів, кількості днів тимчасової непрацездатності, кількості днів відпусток, неявок на роботу з дозволу адміністрації, прогулів тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від нормативної величини встановленого робочого тижня, часу простою протягом робочого дня (зміни), неповного робочого дня (скорочений робочий день, тиждень), часу інших скорочень робочого дня, передбачених законом (для підлітків, матерів-годувальниць) тощо.

Кількість годин, відпрацьованих в середньому одним робітником, є інтегральним показником, який характеризує загальну величину ефективного фонду робочого часу одного робітника.

На підставі формули (6.1), використовуючи метод ланцюгових підстановок або абсолютних чи відносних різниць  можна визначити вплив факторів на зміну фонду робочого часу у трьох факторній мультиплікативній моделі.

При аналізі показників використання робочої сили їх спів ставляють в динаміці за декілька років, з плановими показниками, визначають відхилення та пояснюють причини відхилень. Порівнявши дані досліджуваного підприємства з показниками передового спорідненого підприємства роблять висновок щодо резервів можливого покращення використання трудових ресурсів підприємства.