Пріоритети у використанні нефінансових показників діяльності

Показники	Країна
	США	Австралія	Ірландія	Японія	Великобританія
Якість продукції	1	1	3	1	1
Виконання поставок	2	2	4	2	2
Перелік досягнень	3	-	-	-	-
Випуск за годину	4	-	1	-	-
Прогули	-	3	-	4	3
Час впровадження нового продукту	-	4	-	3	4
Використання обладнання	-	-	2	-	-

 

Оцінювання діяльності центру витрат доцільно здійснювати на основі дотримання бюджету витрат за умови виконання запланованої виробничої програми, тобто забезпечення доцільності та ефективності витрат. Необхідно окремо аналізувати показники виконання контрольованих і неконтрольованих керівником підрозділу витрат.

 Для визначення ефективності діяльності центру доходу використовують дані про відхилення фактичної суми доходу від бюджетної за рахунок зміни ціни та обсягу реалізації продукції.

Оцінювання діяльності центру прибутку здійснюють за до­сягненням бюджетного показника прибутку. При цьому необ­хідно аналізувати фінансовий результат, що контролюється керівником підрозділу, а також фінансовий результат без ура­хування загальних операційних витрат підприємства та суму чистого прибутку (табл. 8.1).

Найважливішою метою бізнесової діяльності в ринкових умовах є одержання задовільної норми прибутку на інвестований капітал (ПІК):

 

ПІК= Виручка (Доходи ) - Витрати = Прибуток (8.1)

Інвестиції (Капітал)

    Усі елементи цього співвідношення є визначальними для розмежування типів центрів відповідальності.

Для оцінювання діяльності цен­тру інвестицій використовують показники прибутковості інве­стицій (ROI) і суми доданої економічної вартості (EVA).

Показник ROI обчислюють за формулою:

                            РОІ = П_о:І_о,      (8.2)

де П_о - операційний прибуток до оподаткування центру інвестицій;

І_о - середнє значення інвестованого капіталу в операційні активи центру інвестицій.

L AwQUAAYACAAAACEAzLaL6MQAAADdAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbERPS2vCQBC+F/oflil4 001qjZK6ikhbPIjgA6S3ITsmwexsyG6T+O9dQehtPr7nzJe9qURLjSstK4hHEQjizOqScwWn4/dw BsJ5ZI2VZVJwIwfLxevLHFNtO95Te/C5CCHsUlRQeF+nUrqsIINuZGviwF1sY9AH2ORSN9iFcFPJ 9yhKpMGSQ0OBNa0Lyq6HP6Pgp8NuNY6/2u31sr79Hie78zYmpQZv/eoThKfe/4uf7o0O8z+mCTy+ CSfIxR0AAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEAovhPUwQBAADsAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAA W0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQBsBtX+2AAAAJkBAAALAAAAAAAAAAAA AAAAADUBAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQAzLwWeQQAAADkAAAAVAAAAAAAAAAAA AAAAADYCAABkcnMvZ3JvdXBzaGFwZXhtbC54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAzLaL6MQAAADdAAAA DwAAAAAAAAAAAAAAAACqAgAAZHJzL2Rvd25yZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA+gAAAJsDAAAAAA== ">

Іншівитрати

Амортизація

Реалізація

Ціна

Обсяг реалізації

×

Реалізація

:

Інші активи

Грошіі фінансові інвестиції

Дебітори

Запаси

Основнізасоби

Активи

Оборотність активів

Собівартість реалізованої продукції

Реалізація

Прибутковістьінвестованого капітала

Прибутковість продажу

Комбінація реалізації

:

×

 

 

 

Матеріальнівитрати

Зарплата

 

 

Рис. 8.6. Піраміда Дюпона

 

Значення доданої економічної вартості (EVA) визначають за формулою:

 

EVA = П_ч - В_к,                      (8.3)

де П_ч - чистий операційний прибуток підрозділу;

В_к - загальна річна вартість задіяного капіталу.

Якщо EVA має позитивне значення, то центр інвестицій заробляє кошти, а якщо негативне, то, навпаки, - витрачає свій капітал.

Прибутковість інвестицій змінюється під впливом різних чинників.

Зрозуміти чутливість прибутковості інвестицій допомагає формула Дюпона:

П_і =П:К_і = П:Р × Р:К_і,(8.4)

де П_і – прибутковість інвестицій;

П – прибуток;

К_і – інвестований капітал;

Р – реалізація продукції.

Піраміда Дюпона (рис.8.6) показує, що прибутковість інвестицій можна збільшити шляхом:

 - збільшення доходу від реалізації;

 - зниження витрат;

 - зменшення інвестицій (насамперед у запаси та в дебіторську заборгованість).

Виділяють п’ять основних етапів вибору показників оціню­вання діяльності центрів відповідальності та роботи їхніх ме­неджерів:

  1) вибір показника, оцінки, що відповідає меті керівництва підприємства (операційний або чистий прибуток, рента­бельність інвестицій, рентабельність продукції, сума до­даної економічної вартості тощо);

  2) визначення способу обчислення вибраного оцінного показника (на основі системи повних або змінних витрат, визначення порядку розподілу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут тощо);

   3) вибір способу трансфертного ціноутворення;

   4) обґрунтування порядку встановлення нормативів (напри­клад, чи усім підрозділам планувати єдиний рівень рен­табельності);

  5) визначення періодичності і форми подання звітів про діяль­ність центрів відповідальності.

При визначенні критеріїв оцінки діяльності центрів відпові­дальності потрібно обов’язково залучати керівників центрів та передбачати систему їхнього заохочення.