Прибуток міцності маржинального доходу (4.16)

 

Таким чином, аналіз «витрати - обсяг діяльності - прибу­ток» за допомогою зони безпеки дозволяє оцінити вплив коли­вань обсягу діяльності підприємства на величину прибутку. Але щоб успішно застосовувати можливості запасу міцності, необхід­но впевнитися в достатній обґрунтованості значення всіх парамет­рів діяльності підприємства [2].

Операційний важіль. Після досягнення точки беззбитковос­ті підприємство має відповісти на питання: які темпи зростан­ня прибутку слід очікувати в майбутньому за існуючих рівнів ціни та величини витрат. Це можна визначити за допомогою показника, який називається операційним важелем (виробничий леверидж).

Операційний (виробничий) леверидж (важіль) - це таке співвідношення постійних та змінних затрат, яке забезпечує більш високий процент зростання прибутку, ніж відповідний процент приросту обсягу реалізації. Він являє собою механізм управління прибутком в умовах зміни обсягу реалізації проду­кції на основі оптимізації співвідношення постійних та змін­них затрат. Сутність цього показника полягає у наступному: чим нижча питома вага постійних затрат в загальній сумі за­трат підприємства, тим менша величина маржинального дохо­ду, необхідна для їх покриття. Тобто постійні затрати використовуються як важіль для дося­гнення тих чи інших відсоткових змін у прибутках унаслідок змін обсягу продажу.

За допомогою цього механізму можливо прогнозувати зміни прибутку в залежності від змін обсягу продажу, а також визначати точку діяльності беззбитковості. 

Кількісним показником рівня операційного важіля або (за визначенням сучасних економістів) виробничого левериджу є фактор, або ефект виробничого левериджу, який визначається за допомогою формули:

               Е_вл = МД: П,                                    (4.17)

де Е_вл – эфект виробничого левериджу; МД – маржинальний дохід; П – прибуток.

Знайдене таким чином значення ефекту виробничого левериджу в подальшому використовується для прогнозування зміни прибутку в залежності від зміни виручки підприємства. Для цього використовують наступну формулу:

              Е_{вл =} ∆П: ∆В,                                  (4. 18)     

де ∆П и ∆В – відповідно, зміни прибутку і виручки, %.

Наприклад, ефект виробничого левериджу, що дорівнює 2,78 означає, що зниження виручки підприємства на 1% приведе до зниження прибутку на 2,78 %.

 Величина виробничого левериджу може змінюватись під впливом: ціни і обсягу продаж; змінних і постійних витрат; комбінації будь-яких з перелічених факторів. При цьому операційний леверидж більше у підприємств, які мають більш високу питому вагу постійних затрат, і як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу [2].

Графічний метод аналізу «витрати – обсяг діяльності - прибуток». Графічне зображення будь-яких взаємозв’язків звичайно є більш наочним, ніж їх простий опис у вигляді формул і дозволяє по­ліпшити розуміння характеру залежностей, що аналізуються.

При підготовці графіків слід ураховувати наступні факти:

- інколи точку беззбитковості доречно визначити за допомогою формул ще

до побудови графіка;

- якщо не має інформації про максимальний обсяг реалізації, то в якості

 «робочого» обсягу для проведення розрахунків доречно обрати будь-який достатньо високий обсяг діяльності, який пере­вищував би точку беззбитковості. Це дозволить окреслити мож­ливий діапазон запасу міцності [1].

 

Постійні затрати

Доходи,                                                                                                     

Затрати, грн.                                                                                                                         Зона прибутку

70000

Точка беззбитковості               

50000

Лінія загальних затратЗмінні затрати

                                                              Лінія реалізації

Зона

Збитків

Лінія постійнних затрат                                                                                      

20000                                            

                                            

Обсягреалізації, од.

          0

                                                                                              500                            Обсяг діяльності, од.

Рис.4.2.Графік беззбитковості

 

Оскільки аналіз «витрати - обсяг діяльності - прибуток» охоп­лює різноманітні зв’язки, то для їх відображення застосовують кілька графіків:

- графік беззбитковості;

- графік маржинального доходу;

- графік взаємозв’язку «обсяг – прибуток».

Графік беззбитковості (рис. 4.2) демонструє рівень постійних та змінних витрат і величину доходу від продажу за різних обсягів діяльності підприємства і відповідно динаміку зміни величини прибутку.

За допомогою цього графіку можна одержати повне уявлення про залежність між доходами й затратами господарюючого суб’єкта. Для його формування необхідно послідовно відобразити три лінії:

   - лінію постійних витрат, що наноситься паралельно горизонтальній осі;

   - лінію загальних витрат, яка створюється додаванням до величини постійних витрат змінної складової.

   В свою чергу, лінія змінних затрат будується з початку координат з використанням ще одного значення обсягу діяльності;

   - тлінію доходу від реалізації, яка також формується за допо­могою двох

значень обсягу діяльності.

Слід зазначити, що обсяг реалізації (діяльності) на горизонтальній осі зви­чайно відображають у натуральних вимірниках (метрах, тонах, літ­рах тощо). Це необхідно для того, щоб уникнути впливу цінових змін на оцінку доходів та затрат. Відображення обсягу діяльності за допомогою грошової одиниці може спричинити ситуацію коли гра­фіки різних звітних періодів показуватимуть не взаємозв’язок між затратами й обсягом, а тенденцію зростання виручки і затрат унас­лідок дії інфляції.

Лінія доходу від реалізації та лінія загальних витрат перети­наються в точці беззбитковості. За всіх значень обсягу діяльності праворуч від точки беззбитковості підприємство отримує прибу­ток, оскільки лінія доходу перевищує лінію загальних витрат. Будь-який обсяг діяльності, менший за поріг рентабельності, при­носить збитки внаслідок розташування лінії загальних витрат вище за лінію доходу. Перевагою цього графіка є той факт, що він характеризує динаміку витрат і виручки за різних обсягів реа­лізації. Його недолік - це неможливість безпосередньо показати значення змінних витрат, маржинального доходу й прибутку за різних обсягів діяльності [8, 10, 18].

Наприклад, величина фінансового результату визначатиметься довжиною вертикального відрізку між лініями доходу від реалізації та загальних витрат. Графік маржинального доходу дозволяє здійснити аналіз динаміки прирос­ту прибутку підприємства, тотожний приросту маржинального до­ходу. Швидкість такого приросту, як було зазначено вище, харак­теризується величиною коефіцієнта маржинального доходу, тоб­то кутом між лініями виручки й змінними витратами. Загальний маржинальний дохід збільшується прямопропорційно обсягу продажу.

Апчерч А. [1].посилається на спрощений графік маржинального доходу, який надано на рис. 4.3.

 

Доходи,                                                                                                     

Затрати, грн.

7 0000  

5 0000

Лінія маржинального доходу