Поняття і зміст трудового потенціалу

Трудовий потенціал — це сукупність характеристик людини, які формуються в результаті матеріальних і духовних вкладень (здоров'я, інтелект, творчі здібності, освіта, професіоналізм, моральність, активність, організованість тощо).

 Науковці по-різному підходять до визначення компонентів трудового потенціалу. Деякі з них, зокрема Б.М. Генкин, дотримуються погляду, що трудовий потенціал людини виражається через його особові характеристики, освіту, професіоналізм. Інші вчені, розглядаючи питання формування, розвитку та оцінки трудового потенціалу, роблять акцент на професіоналізмі працівника, але при цьому практично не враховують його особових характеристик.

 Багато керівників на великих підприємствах проводять оцінку трудового потенціалу працівників на основі наявної документації: звіту про використання робочого часу, звіту про кількісний і якісний склад і професійне навчання персоналу. При цьому практично не враховуються рівень інтелекту, психологічні, особові, моральні якості і здібності працівників. Тому така оцінка трудового потенціалу не має індивідуального характеру і є неефективною.

Розглянемо елементи трудового потенціалу в таблиці 1.

Таблиця 2. 1. Основні елементи трудового потенціалу

Елементи трудового потенціалу	Складові елементів
1. Особисті якості	• Цілеспрямованість, працьовитість, комунікабельність, компетентність, організованість, відповідальність, самостійність, енергійність, зібраність.
2. Моральні якості	• Уважність, витриманість, коректність, принциповість, справедливість, рішучість, порядність, акуратність
3. Рівень професійної підготовки	• Рівень освіти: неповна середня, повна середня, середня спеціальна, незакінчена вища спеціальна, вища, повна вища; • Стаж роботи (загальний і за фахом); • Знання іноземних мов; • Наявність кандидатського (докторського) ступеня, професійні знання
4. Психофізіологічні особливості особи	• Стан здоров'я, витривалість, працездатність, тип нервової системи, вік, зовнішність
5. Трудова мобільність	• Макро- та мікромобільність
в. Рівень інтелекту	• Високий, середній, низький
7. Психологічні якості	• Тип особи: екстраверт, інтроверт; • Темперамент: флегматик, сангвінік, холерик, меланхолік
8. Здібності	• Швидкість в освоєнні нової роботи

У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує можливості суспільства щодо залучення до суспільної праці населення різної статі і віку. У якісному — відображається у реальних можливостях населення брати участь у суспільно корисній праці.

Розглянемо о сновні структурні компоненти трудового потенціалу. (рис. 2.1).

Залежно від рівня управління можна визначити трудовий потенціал країни (регіону), підприємства і працівника.

Трудовий потенціал працівника — непостійна величина, яка безупинно змінюється. Працездатність, творчі здібності можуть зростати внаслідок удосконалення знань і навичок, поліпшення умов праці. Але вони можуть і знижуватись, якщо, зокрема, погіршується стан здоров'я працівника, посилюється режим праці.

 

 

Рис.2.1.Основні компоненти трудового потенціалу

Трудовий потенціал підприємства як система завжди більший від суми складових індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. У ньому виділяють такі компоненти: кадрові, професійні, кваліфікаційні й організаційні.

Трудовий потенціал країни -  це наявні в даний час і передбачувані в майбутньому трудові можливості, що характеризуються кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем, іншими якісними характеристиками.

Трудовий потенціал має вирішальне значення для розвитку економіки на всіх рівнях господарювання: національному, регіональному та рівні суб'єктів господарювання.

 

 

3. Відтворення ресурсів для праці

Відтворення населення — це процес постійного оновлення населення внаслідок зміни поколінь, тобто народжуваності і смертності. У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи та режими.

Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни. Наукою виділено чотири види руху населення:

— природний — це рух населення у процесі народжуваності та смертності;

— міграційний — просторове переміщення населення внаслідок політичних, економічних, релігійних та інших причин;

— соціальний — рух, викликаний зміною освітньої, професійної та національної структури населення;

— економічний — зміна трудової активності населення.

У сукупності рух населення визначає чисельність та якісні характеристики населення.

У природному русі населення виокремлюють традиційний та сучасний типи відтворення населення.

Традиційний тип характеризується високим рівнем народжуваності та смертністю внаслідок нерозвиненості медичних послуг, низького рівня життя та інших причин. Такий тип відтворення населення характерний для ранніх стадій розвитку людських відносин.

Сучасний тип характеризується, на відміну від традиційного, соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, збільшенням народжуваності та тривалості життя.

Є три режими відтворення населення:

— розширене характеризується переважанням народжуваності над смертністю та, відповідно, природним приростом населення;

— просте передбачає стабільну кількість населення, тобто у країні спостерігається однаковий рівень народжуваності та смертності;

— звужене характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності.

Значну роль при аналізі населення країни відіграють абсолютні та відносні показники. До абсолютних показників природного руху населення належать: кількість народжених та померлих, середня тривалість життя населення, кількість зареєстрованих шлюбів та розлучень за певний проміжок часу.

До відносних показників належать:

— коефіцієнт народжуваності в розрахунку на 100 осіб:

                                                       (3.1.)

де Кн — коефіцієнт народжуваності;

Чн — чисельність народжених;

Чз — загальна чисельність населення:

— коефіцієнт смертності в розрахунку на 100 осіб:

                                                     (3.2.)

де Кс — коефіцієнт смертності;

Чп — чисельність померлих;

— коефіцієнт шлюбності в розрахунку на 100 осіб:

                                                (3.3)

де Кш — коефіцієнт шлюбності;

Чш — чисельність зареєстрованих шлюбів;

— коефіцієнт розлучень в розрахунку на 100 осіб:

                                             (3.4.)

де Кр — коефіцієнт розлучень;

Чр — чисельність зареєстрованих розлучень.

З об'єктивних і суб'єктивних причин одна частина населення перебуває у постійному русі (наприклад, територіальному, соціальному, професійно-кваліфікаційному), інша — здатна і потенційно готова до зміни місця проживання, роботи, посади, соціального статусу, професії, професійно-кваліфікаційних характеристик і навіть способу життя в цілому. Переміщення людей можуть бути одиничними, разовими, регулярними або нерегулярними, систематичними або безсистемними, частими і навпаки, тобто мати різний характер, властивий певному типу населення.