Сутність і методика проведення фотографії робочого часу.

Під фотографією робочого часу (дня) розуміють вид вивчення робочого часу спостереженням і виміром усіх без винятку витрат протягом робочого дня чи окремої його частини Основні цілі проведення фотографії:

• виявлення втрат робочого часу, установлення причин їх виник­нення і розробка заходів щодо удосконалення організації праці за рахунок усунення втрат і нераціональних витрат часу;

• одержання вихідних даних для розробки нормативів підготов­чо-заключного часу, часу на відпочинок і особисті потреби, но­рмативів обслуговування;

• визначення причин невиконання норм робітниками, вивчення кращого досвіду, визначення можливості сполучення професій і багатоверстатного обслуговування;

• одержання вихідних матеріалів з метою встановлення найбільш раціональної організації робочих місць і їхнього обслуговування. Методику проведення фотографії робочого часу розглянемо на прикладі індивідуальної фотографії робочого дня.

Незалежно від різновидів фотографії методика її проведення міс­тить у собі наступні етапи: підготовчий, проведення спостереження, обробка результатів спостереження, аналіз результатів спостережень.

На підготовчому етапі визначається мета фотографії (виявлення втрат робочого часу, розробка нормативів тощо) і вибирається від­повідно до поставленої мети об'єкт спостереження.

Після визначення мети й об'єкта спостереження варто уважно ознайомитися з умовами роботи на робочих місцях, вибрати місце, з якого зручно спостерігати за робітником, не заважаючи йому, і про­інформувати його про мету фотографії.

На лицьовій стороні спостережного листа (фотокарти) у період підготовки до проведення фотографії записуються докладна інфор­мація про робітника, устаткування, виконувану роботу, про органі­зацію й обслуговування робочого місця й ін.

Проведення спостереження складається в послідовному і докла­дному записі в спостережному листі всього, що відбувається на робочому місці. Фотографування проводиться з моменту початку роботи, тому спостерігач повинний заздалегідь, за 10-15 хвилин до початку роботи, прийти на робоче місце. Запис здійснюється текс­том, чи індексом графічно в масштабі часу. У графі «Поточний час» записується час закінчення категорій витрат часу, що спостерігаються.

Обробка результатів спостереження починається з обчислення три­валості окремих елементів витрат часу. Для цього з показників поточно­го часу віднімають його значення по попередньому елементу роботи.

Потім відповідно до розробленої індексації витрат часу в блан­ку фотокарти проставляють відповідні індекси по кожній дії робіт­ника. Всі елементи роботи, що мають однаковий індекс, поєднують у групи і складають сукупність однойменних витрат, що характери­зує фактичні витрати часу на виконання роботи. Виходячи з отриманих даних, складають фактичний і норматив­ний баланси робочого часу. На підставі даних фактичного і нормативного балансів робочо­го часу розраховуються наступні показники.

Коефіцієнт використання змінного часу (К_вик):

                                                (11.1)

Т_{пз –} підготовчо-заключний час

Т_{оп -} оперативний час

Т_{орт –} час організаційно-технічного обслуговування робочого місця

Т_{воп -} час на відпочинок і особисті потреби

Т_зм – тривалість робочої зміни

Коефіцієнт втрат через організаційно-технічні причини (К_вотп)

                                                  (11.2)

Т_вотп – час перерв, викликаних порушенням нормального ходу технологічного процесу.

Коефіцієнт втрат робочого часу у звязку з порушенням трудової дисципліни (К_птд).

                                                 (11.3.)

Т_птд – час перерв пов’язаних з порушенням трудової дисципліни.

Коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за умови усунення прямих втрат робочого часу. (К_підПП).

                                            (11.4.)

Для розрахунку нормативного балансу робочого часу викорис­товуються нормативи часу на підготовчо-заключні операції, обслу­говування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби, затверджені для даного виду робіт. Визначається оперативний час, нормативний ( Топн).

                                                (11.5)

 

Н_орм і Н_воп – відповідно нормативи часу на обслуговування робочого місця і на відпочинок та особисті потреби у відсотках до оперативного часу.

Максимально можливе підвищення продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу (П_ПП) розраховуються по формулі:

                                   (11.6.)

Де Т_опф – фактичний оперативний час

Метод маршрутної фотографії застосовується при значній кі­лькості об'єктів спостереження (4-15 робітників). У даному випадку виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат робочого часу в процесі обходу маршруту через заздалегідь установлений невеликий інтервал часу, величина якого залежить від числа об'єктів, що спо­стерігаються. Точність отриманих даних залежить від прийнятого інтервалу спостережень. Дані, отримані в ході спостережень, заносять у спостережний лист.

Обробка результатів спостережень полягає в сумуванні кількос­ті однойменних записів (витрат робочого часу) по кожному робітни­ку з подальшим помноженням суми однойменних індексів на вели­чину інтервалу часу, та групування однойменних витрат часу.

Масова фотографія робочого часу проводиться методом моментних спостережень, при цьому об'єктами дослідження є завантаженість робітників та устаткування. При масовій фотографії робочого часу методом моментних спостережень структура витрат робочого часу встановлюється на підставі кількості моментів (випадків), які відпові­дають стану роботи устаткування, за яким ведеться спостереження.

Переваги фотографії, проведеної на основі методу момент­них спостережень: простота, невелика трудомісткість, можливість вивчати велику групу робітників чи устаткування одним спосте­рігачем.

До недоліків варто віднести одержання усереднених даних про витрати часу і недостатньо повну картину про причини втрат часу. За допомогою методу моментних спостережень формуються задачі визначення ступеня використання робочого часу і завантаження устаткування, вивчення структури витрат і встановлення пито­мої ваги й абсолютних значень окремих елементів витрат робо­чого часу.

Техніка проведення спостереження дуже проста. Послідовно переміщуючись від одного робочого місця до іншого, спостерігач у кожній фіксажній точці відзначає те, що він бачить, без запису, у який саме момент часу був відзначено цей стан і скільки воно трива­ло.

Метод самофотографії — сам робітник протягом визначеного часу фіксує перерви в роботі, вказує їх причини і пропонує заходи щодо їх усунення.

Основна перевага методу самофотографії робочого дня (СФРД) перед іншими методами вивчення використання робочого часу в то­му, що він дозволяє одержати найбагатшу розмаїтість конкретних пропозицій робітників по усуненню причин внутрішньозмінних про­стоїв і поліпшенню організації праці.

Недоліком даного методу є те, що з його допомогою фіксують, втрати робочого часу, обумовлені організаційно-технічними причи­нами, тобто втрати, що не залежать від працівника. У день проведення самофотографії втрат робочого часу з вини робітника, як правило, не буває чи робітник їх не фіксує.