Економічна сутність і значення оплати праці

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, профе­сійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та госпо­дарської діяльності підприємства.

Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регу­люються чинним законодавством України, відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями.

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, еко­номічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засо­бом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

Сутність заробітної плати в сучасних економічних умовах зво­диться до таких критеріїв:

1) заробітна плата відображає взаємовідносини між власником під­приємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);

2) вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також господарської діяльності підприємства;

3) заробітна плата відображає ринкову вартість використання на­йманої робочої сили;

4) для найманого працівника заробітна плата — де його трудовий дохід, який він отримує в результаті здібності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили;

5) для виробничого підрозділу, підприємства заробітна плата — це елемент витрат на виробництво, що входить до складу собівартості продукції (послуг) і, одночасно, головний чинник забезпечення ма­теріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Купівля-продаж робочої сили відбувається за трудовими контр­актами (договорами), які являються головними документами, які регулюють трудові відносини між роботодавцем та найманими пра­цівниками.

Дієвість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона ви­конує свої основні функції (рис.16.1), а саме:

Відтворювальна функція заробітної плати передбачає встанов­лення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, разом з тим дає змогу застосовувати обґрунтовані корми праці, що гарантують під­приємству (власнику) отримання необхідного результату господар­ської діяльності.

Стимулююча функція — лежить в основі мотивації високое­фективної праці, встановлення безпосередньої залежності величини заробітної плати від кількості та якості праці кожного працівника і всього трудового колективу.

 

Рис.16.1. Основні функції заробітної плати

Соціальна функція — спрямована на забезпечення соціальної справедливості — рівну винагороду за рівну працю. Соціальна функ­ція має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

Регулююча функція заробітної плати — це спосіб регулювання ринку праці, сегментація рівня оплати праці, що пов'язана з ціноут­воренням на ринку праці під впливом попиту й пропозиції. Таким чином, формується ринкова вартість робочої сили за фахом і кваліфіка­цією відповідної категорії персоналу та складністю трудових завдань.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна. Но­мінальна заробітна плата — це грошова сума, яку працівник одер­жує за погодинну, денну, місячну роботу. Реальна заробітна плата — це сума товарів і послуг, які працівник може придбати за свою гро­шову заробітну плату.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв'язку взаємозумовленості всіх її частин.

Заробітна плата працівників складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробіт­на плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встанов­лених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Основна частина заробітної плати включає тарифні ставки ро­бітників і посадові оклади інженерно-технічного персоналу (ІТП) і службовців. Вона враховує суспільно-нормативну міру праці, яка формується під впливом об'єктивних чинників виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відпові­дальність їхньої роботи, умови праці, її інтенсивність тощо.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенса­ційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Тарифні ставки робітників

Рис.16.2. Структура заробітної плати

 

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами по­ложеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми. На території України, як і в інших країнах, заробітна плата випла­чується в грошових знаках, що мають законний обіг.