Теоретичні основи психологічної корекції страхів в роботах українських та зарубіжних вчених

психологічний корекція дошкільний педагогічний

Психічне здоров'я, емоційне благополуччя - показники нормального дитинства. Тим, хто виховує дітей, треба пам'ятати: діти надзвичайно емоційні, вразливі, це необхідно враховувати й формувати віру дитини у свої сили і можливості, оптимістичний погляд на те, що відбувається. Вчені широко досліджували проблеми корекційної роботи з дитячими страхами.

А. С. Співаковська, вважає - головне, що потрібно зробити батькам у таких випадках, - це усунути основні причини підвищення загальної тривожності дитини. Для цього потрібно уважно придивитися до дитини, до самих себе, до всієї ситуації в сім'ї загалом. Необхідно критично переглянути свої вимоги до дитини, звернувши увагу на те, чи не дуже батьківські запити перевищують реальні можливості дитини, чи не дуже часто вона опиняється в ситуації «Тотального неуспіху». Батькам треба пам'ятати, що ніщо так не окриляє дитину, як успіх, радість від добре виконаної, навіть найменшої справи, і ніщо так не в змозі заглушити в дитині відчуття самоповаги, підсилити відчуття тривожності як невдачі, що часто повторюються. Тоді стане ясно, яким шляхом повинні направляти своє виховання батьки, діти яких переживають страхи. Батьки повинні всіма силами підвищити відчуття упевненості дитини в собі, дати їй переживання успіху, показати, яка вона сильна, як може, доклавши зусилля, справитися з будь-якими труднощами. Дуже корисно переглянути вживані методи заохочення і покарання, оцінити, чи не дуже багато покарань, застосовується до дитини. Якщо це так, то слід підсилити заохочення, направити їх на підвищення самоповаги, на підкріплення самооцінки дитини, на виховання упевненості і посилення відчуття безпеки [20].

На думку А. С. Співаковської, саме тоді, коли дитині важко, коли вона охоплена обтяжливим переживанням, батьки можуть з найбільшою повнотою проявити свою любов, свою батьківську ніжність. Допомогти дитині справитися із страхами - це означає пережити сумісну радість від знайденої перемоги над самим собою. Це буде загальною перемогою, тому що змінитися потрібно не тільки дитині, але і її батькам. Не варто жаліти зусиль для досягнення такої перемоги, адже нагородою буде власна дитина - звільнена від страху, а значить, приготована для отримання нового життєвого досвіду, відкрита для радості, для щастя.

А. Фромм, Т. Гордон відзначали, що для того, щоб допомогти дитині подолати страх, батькам необхідно зрозуміти, що криється за страхом дитини. Корисно зробити будь-яке зусилля, щоб поліпшити відносини з дітьми. А для цього батьки повинні стримати свої вимоги до дітей, рідше карати їх і менше звертати увагу на ворожість, яку вони час від часу проявляють до них. Батьки повинні дати дітям зрозуміти, що гнів, який вони іноді відчувають до батьків, а батьки до них, - це абсолютно природне і нормальне явище і воно не може вплинути на дружні відчуття. Це, точка зору дорослої людини, а дитині необхідно довести свою любов тільки рівним і незмінним відношенням до неї.

Зняття страху, коли він виникає, значно залежить від того, наскільки вдається заспокоїти дитину, повернути їй душевну рівновагу: як батьки розуміють її і як ставляться до її страхів. Необхідно створити таку обстановку в сім'ї, щоб діти зрозуміли: вони без проблем можуть сказати батькам про все, що їх налякало. І діти зроблять це тільки в тому випадку, якщо не боятимуться батьків і відчують, що вони не засуджують їх, а розуміють [16, c. 14].

Дорослі повинні з повагою поставитися до страху дитини, навіть якщо він абсолютно необґрунтований, або ж поводитися так, немов вони давно знають і аніскільки не дивуються з її переляку; крім того, батькам треба взяти собі за правило вживати поняття страх без всяких побоювань і не вважати його словом, на яке накладена заборона. Який би спосіб боротьби з дитячим страхом батьки не обрали, важливо не залишати скарги дитини без уваги.

Серед видів психокорекційної роботи виділяють арттерапію. Арттерапія ґрунтується на тому, що художні образи здатні допомогти нам зрозуміти самих себе і через творче самовираження зробити своє життя більш щасливим. К.Уелсбі продемонструвала можливості використання арттерапії як ефективного засобу допомоги дітям із неблагополучних сімей.

Л. Д. Лебєдєва виділяє такі показання для проведення арттерапевтичної роботи в системі освіти як з дітьми, так і з членами педагогічного колективу: негативна Я-концепція, дисгармонійна самооцінка, низький ступінь самоприйняття, труднощі емоційного розвитку, імпульсивність, тривожність, страхи, агресивність, переживання емоційного відчуження, почуття самотності, стресові стани, депресія, неадекватна поведінка, порушення стосунків із близькими людьми, конфлікти в міжособистісних стосунках, невдоволення сімейною ситуацією, ворожість до навколишнього світу [10].

Не зважаючи на велику різноманітність дослідницьких робіт з даної проблеми, особливості попередження і корекції страхів дітей в умовах дошкільної установи досліджувалася не достатньо.

Протягом останніх десятиріч значну увагу приділяють взаємозв'язку між психічним розвитком дитини та соціальними умовами, в яких вона перебуває. Негативні впливи середовища призводять до порушення соціогенезу та виникненню страхів в дошкільному віці (Л.С. Виготський, А.Н. Жмириков, О.Н. Зотова, Р.Б. Каримова). Ігрова терапія є комплексним і доступним засобом, що викликає позитивні емоції та активізує пізнавальні процеси у дошкільників. Виявлено, що ігрова терапія специфічно впливає на емоційні стани і поведінку дошкільника, допомагає боротися зі страхами.

Отже, аналіз сучасних досліджень в галузі дошкільного дитинства свідчить про інтенсивні пошуки вчених і практиків щодо оновлення змісту освіти і виховання дітей, реалізації особистісно-орієнтованих виховних технологій, організаційно-педагогічних умов функціонування освітніх закладів різних типів і профілів, психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у сім’ї, дошкільних закладах. У всіх дослідженнях пріоритетними є особистість дитини, обґрунтування умов її розвитку. Найважливішою умовою оптимального розвитку дитини є успішність її адаптації до різноманітних соціальних умов, зокрема подолання існуючих страхів.

Страх - це невід’ємний емоційний прояв психічного життя особистості, який з’являється і закріплюється в дитячому віці.

Основними передумовами виникнення страхів є біологічні, соціальні та психологічні. Страх як найперше з’являється у тих дітей, яким притаманна висока тривожність. Крім того страх може носити характер навіювання, тобто страхи батьків передаються дітям.

Функції страху як механізму утримання особистості від певної активності розрізняються за трьома напрямками: уникання певних ситуацій (страх ситуацій); утеча від тривожних переживань (страх тривоги) та запобігання прояву тих аспектів своєї особистості, які витісняються (страх себе).

Залежно від того, яка саме реальність блокується особистістю за допомогою страху, необхідно вибирати стратегію й тактику психологічної допомоги у подоланні неконструктивних самообмежень.

Отже, на основі аналізу літературних джерел виділяються основні причини виникнення страхів у дітей дошкільного віку, що дає можливість розуміти природу страху і побудувати ефективну психокорекційну роботу по уникненню та подоланню страхів.