Кайдашиха замовкла. Їй було сором перед невісткою.

 

 

Мин`ув т`иждень (прошла неделя). Кайдаш`иха перест`ала зв`ати Мотрю с`ерденьком (Кайдашиха перестала звать Мотрю сердечком) і вже ор`удувала н`ею, н`аче н`аймичкою (и уже орудовала ей, будто батрачкой). Вон`а пр`осто заг`адувала їй роб`ити роб`оту (она просто велела ей делать работу), тр`етього т`ижня вже почал`а на нев`істку крич`ать (на третьей неделе уже начала на невестку кричать), а д`алі й докор`яти (а в последствии и упрекать). Мотря нас`илу вд`ержувала язик`а (Мотря с трудом сдерживала язык) й т`ільки погляд`ала на свекр`уху серд`итим `оком (и только поглядывала на свекровь сердитым глазом).

Наст`ала Пил`ипівка (настала Филипповка / предрождественский сорокодневный пост после дня памяти святого апостола Филиппа, 27 ноября нового стиля /). Потягл`ися д`овгі, як м`оре, н`очі (потянулись длинн ые, как море, ночи). Молод`иці на сел`і почал`и встав`ати вд`освіта пр`ясти (молодицы / замужние женщины / в селе начали вставать затемно прясть).

— М`отре! — крич`ала з п`ечі Кайдаш`иха (кричала с печи Кайдашиха). — Встав`ай пр`ясти (вставай прясть). Чи ти не ч`уєш (иль т ы не слышишь)? Вже тр`еті п`івні проспів`али, а ти спиш (уже третьи петухи пропели, а ты спишь). Тр`еба пр`ясти на полотн`о, М`отре (нужно прясть на полотно)! Чи ти спиш (иль ты спишь)?

 

Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою. Вона просто загадувала їй робити роботу, третього тижня вже почала на невістку кричать, а далі й докоряти. Мотря насилу вдержувала язика й тільки поглядала на свекруху сердитим оком.

Настала Пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі. Молодиці на селі почали вставати вдосвіта прясти.

— Мотре! — кричала з печі Кайдашиха. — Вставай прясти. Чи ти не чуєш? Вже треті півні проспівали, а ти спиш. Треба прясти на полотно, Мотре! Чи ти спиш?

 

 

Мотря вст`ала, засвіт`ила св`ітло (Мотря встала, зажгла свет), розпал`ила в ч`елюстях тріск`и (разожгла в печи лучины) й с`іла к`оло п`ечі пр`ясти (и села возле печи прясть). Карп`о й Лавр`ін повстав`али й ст`али к`оло прип`ічка ног`ами м'`яти кон`оплі (Карп и Лаврин поднялись и стали возле шестка ногами мять коноплю), а Кайдаш`иха вкр`илась з голов`ою й знов засн`ула (а Кайдашиха укрылась с головою и снова заснула). Вже М`отря напр`яла півпоч`инка (уже Мотря напряла половину веретена; “ починок ” — количество пряжи, которое можно намотать на веретено, заготовка) й почал`а приставл`ять до п`ечі об`ід (и начала ставить обед в печь), як Кайдаш`иха зл`ізла з п`ечі й с`іла за гр`ебінь (как Кайдашиха слезла с печи и села за гребень / приспособление для чесания при прядении /). Вже надв`орі ст`ало світ`ати (уже снаружи стало рассветать). Мотря ст`ала оджим`ать сорочк`и з відм`оки (Мотря стала отжимать сорочки после отмачивания), а Кайдаш`иха н`авіть х`ати не в`имела (а Кайдашиха даже хату не вымела).

Д`іло н`іби гор`іло в М`отриних рук`ах (дело словно горело в Мотриных руках). Вон`а оджим`ала пл`аття й р`азом п`оралась к`оло п`ечі (она отжимала одежду и одновременно хозяйничала у печи). Кайдаш`иха раз`ів зо два одс`унула г`орщик од ж`ару (Кайдашиха пару раз отодвинула горшок от жара), в`имішала к`ашу (вымешала кашу), а х`ати вс`е-таки не зам`ела (а хату всё так и не вымела). М`отрю взял`а злість (Мотрю взяла злость). «Не б`уду заміт`ать х`ати (не буду мести хату), — под`умала вон`а (подумала она), — ан`у, чи в`имете свекр`уха (а ну, выметет ли свекровь)».

 

Мотря встала, засвітила світло, розпалила в челюстях тріски й сіла коло печі прясти. Карпо й Лаврін повставали й стали коло припічка ногами м'яти коноплі, а Кайдашиха вкрилась з головою й знов заснула. Вже Мотря напряла півпочинка й почала приставлять до печі обід, як Кайдашиха злізла з печі й сіла за гребінь. Вже надворі стало світати. Мотря стала оджимать сорочки з відмоки, а Кайдашиха навіть хати не вимела.

Діло ніби горіло в Мотриних руках. Вона оджимала плаття й разом поралась коло печі. Кайдашиха разів зо два одсунула горщик од жару, вимішала кашу, а хати все-таки не замела. Мотрю взяла злість. «Не буду замітать хати, — подумала вона, — ану, чи вимете свекруха».

 

 

Вже с`іли за об`ід (уже сели за обед), а х`ата була незам`етена (а хата была невыметена).

— Чом це ти, М`отре, х`ати й д`осі не замел`а (почему это ты, Мотря, хаты до сих пор не подмела)? — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха). — Чи ти х`очеш, щоб з нас л`юди смі`ялись (или ты хочешь, чтоб над нами люди смеялись)?

М`отря натом`илась к`оло роб`оти (Мотря устала возле работы), ї`ї взял`а злість (её взяла злость). Вон`а в`илила з ноч`овок у пом`ийницю луг (она вылила из корыта в помойное ведро щёлок; “ луг ” — водный раствор пепла, а также в значении “ щёлочь ” — общее название сильных растворимых оснований) і так к`инула ноч`овки на осл`ін (и так бросила корыто на лавочку), що вон`и посковзн`улись і полет`іли на з`емлю (что оно соскользнуло и полетело на землю).

— Лег`еньку р`уку м`аєш (лёгонькую руку имеешь)! Лег`енько ст`авиш, нев`істко (легонько ставишь, невестка)! — кр`икнула Кайдаш`иха на М`отрю (крикнула Кайдашиха на Мотрю). — Одн`і н`очви м`аємо, а ти й ті розб`ий (одно корыто имеем, а ты и то разбей).

— Як розіб’`ю, то к`упите др`угі (если разобью, то купите второе), — одруб`ала М`отря (отрубила Мотря).

Кайдаш`иха поб`ачила (Кайдашиха увидела), що нев`істка с`ердиться на н`еї (что невестка сердится на неё). Ї`ї сам`у взял`а злість (её саму взяла злость).