Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що їм казать. В хату ввійшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалітись на невістку.

 

 

— І хто нар`аяв нам бр`ати нев`істку з тих багатир`ів (и кто насоветовал нам брать невестку от тех богатеев)? — кр`икнула Кайдаш`иха (крикнула Кайдашиха). — Л`учче бул`о вз`яти циг`анку (лучше было взять цыганку), ніж баг`ачку з пор`ожньою скр`инею (чем богачку с пустым сундуком).

— Я в`ашого с`ина не с`илувала мен`е бр`ати (я вашего сына не заставляла меня брать); я до вас з хл`ібом з с`іллю не ход`ила (я к вам с хлебом-солью не ходила), пор`огів в`аших не оббив`ала (порогов ваших не обивала). Ви сам`і до м`ене прийшл`и (вы сами ко мне пришли). — сказ`ала Мотря тр`охи тих`ішим г`олосом, остеріг`аючись св`екра (сказала Мотря немного более тихим голосом, остерегаясь свёкра).

Стар`ий Кайдаш розс`ердився на нев`істку й поч`ав на н`еї гр`имати (старый Кайдаш рассердился на невестку и начал на неё шуметь: „греметь”).

— Мотре! Кол`и ти н`аша, то сл`ухай м`атері та роб`и д`іло (если ты наша, то слушайся матери и делай дело). Не сьог`одні ж до нас прив`езена (не сегодня ж к нам привезена). Наш хліб їс`и (наш хлеб ешь), нам і роб`и (для нас и работай), а як ні, то ми теб`е й попр`осимо сл`ухати (а если нет, то мы тебя и попросим слушаться).

 

— І хто нараяв нам брати невістку з тих багатирів? — крикнула Кайдашиха. — Лучче було взяти циганку, ніж багачку з порожньою скринею.

— Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене прийшли. — сказала Мотря трохи тихішим голосом, остерігаючись свекра.

Старий Кайдаш розсердився на невістку й почав на неї гримати.

— Мотре! Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати.

 

 

— Хіб`а ж я д`урно їм ваш хліб (разве ж я незаслуженно ем ваш хлеб)? Од р`анку до в`ечора й рук не поклад`аю (с утра до вечера и рук не покладаю) …

— А ти хот`іла згорн`ути р`уки та й сид`іти (а т ы хотела сложить руки да и сидеть)? Чог`о це ти розход`илась (что это ты разошлась)? Та я тоб`і не подивл`юся в з`уби (да я тебе не посмотрю в зубы = да я c тобой не буду церемониться; “ див ` итися в з ` уби ” — проявлять излишнюю снисходительность, предупредительность, церемониться)! — кр`икнув Кайдаш, і йог`о т`емні `очі заблищ`али (крикнул Кайдаш, и его тёмные глаза заблестели): він замахн`увся на Мотрю рук`ою (он замахнулся на Мотрю рукой).

— Т`ату, в М`отрі є чолов`ік (папа, у Мотри есть муж), — сказ`ав пон`уро Карп`о (сказал угрюмо Карп). — ви не д`уже на н`еї мах`айте кулак`ами (вы не очень-то не неё машите кулаками).

Кайдаш спахн`ув п`олум'ям (Кайдаш вспыхнул огнём).

— А ти чог`о оступ`аєшся за сво`єю ж`інкою (а ты что вступаешься за свою жену)? — кр`икнув він на Карп`а (крикнул он на Карпа). — Кол`и х`очеш, то я тоб`і н`оса втру (если хочешь, то я тебе нос утру).

— Ба не втр`ете (а не утрёте)! Я вже не мал`енький (я уже не маленький), — одруб`ав Карп`о (отрубил Карп).

 

— Хіба ж я дурно їм ваш хліб? Од ранку до вечора й рук не покладаю…

— А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилась? Та я тобі не подивлюся в зуби! — крикнув Кайдаш, і його темні очі заблищали: він замахнувся на Мотрю рукою.

— Тату, в Мотрі є чоловік, — сказав понуро Карпо. — ви не дуже на неї махайте кулаками.

Кайдаш спахнув полум'ям.

— А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? — крикнув він на Карпа. — Коли хочеш, то я тобі носа втру.

— Ба не втрете! Я вже не маленький, — одрубав Карпо.

 

 

Блід`е б`атькове лиц`е ст`ало ж`овте, нен`аче віск (бледное отцовское лицостало жёлтым, словно воск). Він к`инувся до Карп`а (он бросился к Карпу). Карп`о встав з л`ави й став, нен`аче стовп (Карп поднялся со скамьи и встал, как столб).

— Що ви мен`і цв`ікаєте в в`ічі, нен`аче зм`овились (что вы меня упрекаете в глаза, будто сговорились; “ цв ` ікати ” — упрекать, выражать недовольство). Хіб`а я не ваш б`атько (разве я не ваш отец)? Хіб`а мен`і не м`ожна в сво`їй х`аті пор`ядок д`ати (разве мне нельзя в своей хате порядок навести)?

— Т`ату (папа)! Не мах`айте на м`ене рук`ами, бо й у м`ене р`уки є (не машите на меня руками, ведь и у меня руки есть)! — сказ`ав Карп`о й соб`і зблід на вид`у (сказал Карп и сам побледнел лицом). Йог`о черв`оні г`уби побіл`іли, нен`аче полотн`о (его красные губы побелели, как полотно).

— Як візьм`у нал`игача (как возьму верёвку; “ нал ` игач ” — верёвка, которой привязывают корову за рога), то я вас об`ох так обчухр`аю, що ви б`удете мен`і покор`ятись (так я вас обоих так обдеру = обломаю, что вы будете мне покоряться = подчиняться).

— Т`ату (папа)! Оступ`іться, прош`у вас (остановитесь, прошу вас), — сказ`ав Карп`о, блід`ий, нен`аче смерть (сказал Карп, бледный, как смерть), — бо й я нал`игача знайд`у (а то и я верёвку найду).