Аналіз інших прибутків і збитків

До складу цих фінансових результатів належать численні суми, не пов'язані безпосередньо з реалізацією продукції, або такі, що є наслідком порушень договірних умов. Насамперед слід дослідити суми, склад і динаміку штрафів, пені та не­устойок. З'ясувавши причини Їх виникнення і винних, треба розробити конкретні заходи щодо Їх зменшення з вини да­ного підприємства.

Аналізуючи фінансові результати від надзвичайних ситуа­цій (збитки), потрібно чітко розрізнити, де були справжні стихійні сили, а де звичайна безгосподарність, яка маскуєть­ся під якісь природні катаклізми (наприклад, пожежу, яка виникла внаслідок грубих порушень правил пожежної без­пеки і спричинила значні збитки, не слід вважати за чинник, котрий не залежав від роботи підприємства). Тому ці збитки за своєю суттю є не що інше, як резерв зростання прибутку. Так само можна розглядати і багато інших збитків. Це і спи­сання заборгованості, термін позовної давності якої минув, збитки від ліквідації основних засобів, операцій з цінними паперами тощо.

Аналізуючи позареалізаційні збитки та обставини їх ви­никнення, завжди слід мати на увазі, що за кожною окремою., сумою стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності за свої дії — дуже-важлива справа аналітиків.                      

Аналіз рентабельності

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь/прибутковості підприємства або про­дукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосо­ваних ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукуп­ності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насам­перед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визна­чає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність-- продукції можна розрахувати та­кож відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у за­рубіжній практиці.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за такою формулою:

де R — рентабельність і-го виду продукції, %;

Ц, С — відповідно піна і повна собівартість і-го виду про­дукції.

У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань.

Насамперед усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частку у % до загальної кількості виробів, а також, їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найваж­ливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що ви­робляється, за рівнем рентабельності:

• вироби з низкою рентабельністю;

• вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близь­кою до середньої рентабельності по галузі);

• вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Нарешті, здійснюють групування виробів за ознакою сту­пеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попе­реднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

• рентабельність помітно зросла;

• рентабельність суттєво не змінилась;

• рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьо­му треба враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

• зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

• зміну податку на додану вартість;

• зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які виливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується, а в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рента­бельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впли­ву обсягу виробництва на рівень рентабельності — цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критич­ної точки обсягу виробництва (рис. 10).

Рис. 10. Графік визначення точки критичного обсягу виробництва

Використаємо дані табл. 9.4 за звітом і додатково врахує­мо, що постійні витрати, які не залежать від змін обсягу ви­робництва, взагалі становлять 200 тис. грн., а змінні витрати

— 25 грн. на одиницю продукції. Наведені дані наносимо на графік, в якому по горизонтальній осі відкладається обсяг випуску продукції у натуральному вираженні, а по верти­кальній — вартість випуску в пінах реалізації за винятком ПДВ і загальна її собівартість. Лінія 0В показує вартість продукції, АБ — постійні витрати, АС — змінні витрати. Тоді вертикальна лінія В₁О₁ відображає величину вартості реалі­зованої кількості продукції, яка поділяється на такі скла­дові частини: відрізок ОД — постійна частина витрат, Б₁С₁— змінні витрати і С₁В₁ — фактичний прибуток при випус­ку 8000 одиниць даної продукції.

Графік дає змогу провести ряд аналітичних розрахунків. Насамперед точка перетину лінії вартості продукції 0В і лінії собівартості випуску АС являє собою той критичний обсяг виробництва, при якому виручка за продукцію дорівнює її собівартості. Перпендикуляр з точки С на горизонтальну вісь до точки О показує критичний обсяг виробництва — 4000 одиниць. При виробництві продукції нижче цього обсягу підприємство буде працювати зі збитком, при перевищенні одержить прибуток. Як було вже встановлено розрахунками, при обсязі виробництва 8000 одиниць прибуток становить 200 тис. грн., який на графіку показаний відрізком С В.

За допомогою цього графіка можна проаналізувати різні варіанти обсягів виробництва і визначити ступінь Їх прибут­ковості. Проте слід мати на увазі, що цей графічний метод передбачає ряд допущень та умовностей:

1) незмінність постійної - частини витрат для будь-якого обсягу виробництва;

2) повну пропорційність зміни змінних витрат;

3) стабільні, незмінні ціни;

4) випуск одного виду або однорідної продукції. В дійсності всі ці умови витримати незмінними не вдається. Проте для початкового аналізу варіантів обсягу виробницт­ва цей графічний метод може бути дуже корисним і наоч­ним. У подальшому аналізі можна застосувати точніші розра­хунки відносно бажаного варіанта обсягу виробництва.

Рентабельність усієї реалізованої продукції можна ви­значити за даними табл. 9.3. Фактична рентабельність про­дукції за минулий рік становила:

Аналогічний показник за звітний рік становив:

Отже, загальне зростання нього показника за рік станови­ло 5,6%. Показник рентабельності продукції в цілому по підприємству може змінитися внаслідок зміни рентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зру­шень у реалізованій продукції.