Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і длявсіх інших наук,виступає діалектика,

Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими еконо­міками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансо­вими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.

Особливу роль для економічного аналізу відіграють бух­галтерський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися сто­сунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилась багатьма статистичними методами й прийомами дослідження.

В економічному аналізі знаходять широке застосування сучасні засоби обробки інформації, економіко-математичні й соціологічні методи, знання в галузі техніки й технології ви­робництва.

 

МЕТОД ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Аналітичний метод

Метод економічного аналізу є головним поняттям у тео­рії економічного аналізу. Кожна наука вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при її вивченні.

 Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодино­кі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Формування нових наук і дисциплін спричиняє появу і нових методів наукового пізнання або пристосування до по­треб дослідження вже існуючих.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчле­нування предметів або явищ на складові частини, влас­тивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибле­ного вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі зако­номірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього прин­ципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднако­ву роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знай­деться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип — принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або сис­тем формує четвертий принцип ієрархії. П’ятий прин­цип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиб­лення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язуєть­ся з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростіший елемент економічної системи. І, нарешті, шос­тий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальнові­домі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економіч­ний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Отже, основним методом курсу аналізу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки й взаємодії.

Крім аналітичного, в курсі застосовують також інші ме­тоди та технічні прийоми. У своїй сукупності еони склада­ють притаманну тільки цій дисципліні методику досліджен­ня економічних явищ.

З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного досліджена, можна перейти до вивчення інших методів і технічнихприйомів.

Деталізація

· Більшість показників, що характеризують роботу під­приємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загаль­них показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або скла­дові, здійснюється за такими основними напрямками: утво­рюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою дета­лізуються всі загальні показники, які характеризують діяль­ність підприємства. Проте це не означає, що в кожному ви­падку проводиться глибока деталізація по кожному показ­нику або фактору. З метою зменшення трудомісткості аналі­зу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

Порівняння і моделювання

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомо­гою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з інши­ми одноякісними предметами або явищами. Звичайно, по­рівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими етало­нами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з по­точними і перспективними планами, з фактичними показни­камиза минулий період, з показниками споріднених під­приємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які дали б змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів:

1. Нейтралізація цінового чинника(перерахунок показ­ників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, роз­рахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи під­приємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделю­вання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предме­ти або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Балансовий метод

Балансовий метод набув поширення як науковий у бух­галтерському обліку. Потім його поступово стали застосову­вати в Інших науках. Наприклад, у колишньому СРСР ба­лансовий метод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обме­женості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорст­ких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які у зв’язку з цим виникають.

У процесі аналізу в цьому курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. Цим методом мож­на визначити величину останнього фактора, якщо вже відо­мий сумарний вплив усіх інших факторів, крім нього, і за­гальна зміна результативного показника. Сальдовий метод дуже доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незруч­ний з інших міркувань (наприклад, занадто трудомісткий).

Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах при­зводить автоматично до помилки на останній стадії розра­хунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показниківабо факторів

Елімінування

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив кож­ного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпли­ву факторів, послідовно розглядається вплив кожного факто­ра на результативний показник за незмінності інших фак­торів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним.

Потім наводиться “добуток факторів”,або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають не­змінними. різниця між одержаним розрахунковим показни­ком (Д) і плановим (базовим) Д становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактич­ному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, ви­значають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.

Отже,за умови дії чотирьох факторів здійснюються чоти­ри підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунко­вим показником і попереднім.

Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу ви­користання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Вихідні дані для розрахунку факторів

Показник	За планом	Фак­тично	Відхилен­ня від плану	% вико­нання плану
1. Товарна продукція. -.. за місяць, тис. грн.	312,8	293,44	-19,36	93,81
2. Середньоспискова чисельність робітників	200	180	-20	90,0
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	36800	30 888	-5912	83,935
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	4600	3960	-640	86,086
5. Середнє число днів роботи одного робітника (рядок 4:рядок 2)	23	22	-1	95.6
6. Середня тривалість робо­чого дня (рядок 3: ря­док 4) год.	8,0	7,8	-0,2	97,5
7. Виробіток одного робітника:
а) середньомісячний, грн.	1564	1630.2	+66,2	104,2
б) середньодобовий, грн.	68	74,1	+6,1	109,0
в) середньогодинний, грн.	8,5	9,5	+1,0	111,8

 

У таблиціперші чотири показники взяті із звіту за працю, П’ять останніх обчислюютьсяза даними перших чотирьох показників.Як свідчать дані табл. 2.2, обсяг товарної про­дукції не виконаний на 19,36 тис. грн. Це зумовлено дією середньоспискової чисельності робітників (1-й фактор), се­реднього числа днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середнього-динного виробітку (4-й фактор). Використовуючи табл. 2.1 і дані табл. 2.2, виконаємо відповідні розрахунки (табл. 2.3).

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фак­тора, що розраховується відхиленням його фактичної вели­чини від базової (планової).

 

Використовуючи відхилення по кожномуфактору, вико­наємо розрахунок впливу факторів;

1. Вплив зміни чисельності робітників:

(-20) • 23 • 8,0 - 8,5 = -31,28 тис.грн.

2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робіт­ником:

(-1) • 180 • 8 • 8,5 = -12,24 тис. грн.

3. Вплив зміни тривалості робочого дня:

(-0,2) • 180 • 22 • 8,5 = -6,73.

4. Вплив зміни середньогодинного виробітку:

1,0 • 180 • 22 • 7,8 = +30,89 тис. грн.

Разом               -19,36 тис. грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на об­численні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індек­сах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показни­ка. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами. Використовуючи дані табл. 2.2, проведемо відпо­відні розрахунки (табл. 2.4).

Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний вплив на обсяг виробленої продукції і разом зменшили обсяг на 50,25 тис. грн. (31,28 + 12,24 + 6,73). Це і є резерви виробництва.