Значення і завдання аналізу виробництва продукції

У нових ринкових умовах господарювання всі підприєм­ства отримали повну оперативну самостійність — яку і скіль­ки випускати продукції, з ким співробітничати і кому про­давати свої вироби, як організовувати і відповідно планува­ти всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій на­дається для належного врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно обрана стратегія виробництва і належні обся­ги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому ви­робнича діяльність підприємства, зовнішньо вільна і нічим не обмежена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспро­можним попитом населення

У процесі аналізу виробничоїдіяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрун­тованість планів діяльності як у цілому, так і окремих ви­робничих підрозділів; б) оцінка виконання планів виробництв, постачання і реа­лізації продукції, динаміки обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітно­му періоді;

г) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показ­ників обсягу виробництва, реалізації, асортименту,якості ви­робів тощо;

д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростан­ня обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання.

Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції, форма № 1-п, а також планові матеріали відповідного відділу і бух­галтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію про­дукції, інші оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишками незавершеного виробни­цтва, готової продукції на складі і товарів відвантажених (форма № 1).

Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно почина­ють з оцінки того, як виконано план виробництва в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих оди­ниць, які були рівні виконання по місяцях і кварталах звітно­го періоду, визначають причини можливих невдач і винних у цьому осіб.

Враховуючи складне економічне становище в країні, по­всюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на якомусь підприємстві. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу за­побігти перекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці ви­мірники не можна використати, то обсяги вимірюють у не­змінних цінах.

 

Дані табл. 5.1 свідчать, що обсяги виробництва продукції невпинно знижувались в останнє п’ятиріччя і становили під кінець половину того, що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в ос­танні три роки дещо сповільнились. Проте загальну динамі­ку обсягів виробництва слід оцінити як незадовільну.

Таблиця 5.1. Динаміка виробництва продукції

	П’ятирічний період
Показник	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік (минулий)	5-й рік (звітний)
1. Виробництво цементу, тис.т	2254	1803	1532	1257	1124
2. Відсоток до по­переднього року	100	80	85	82	89
3. Відсоток до 1-го року	100	80	68	56	50

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’яз­ково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку, й виокремити такі, що діяли на народногосподар­ському рівні, тобто були зовнішніми. У нашому прикладі це­ментне виробництво, пов’язане з будівництвом, зазнало спаду за браком інвестицій у зв’язку з кризою в економіці України.

Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не мен­ше. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешеві компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовуючи на додатковий випуск продукції. Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та коопе­рації також помітно впливають на обсяги виробництва. Ре­гулювання рівня якості та зміни асортименту були “улюбле­ними” засобами збільшення обсягів виробництва на підпри­ємствах і навіть галузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими “хитро­щами” простим зниженням попиту.

Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Од­ним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску про­дукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузь­ким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляєть­ся. Нарешті, структура — це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебіль­шого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а структури випуску — струк­турних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зру­шення у випуску продукції.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Вихідні дані для аналізу асортименту

		Випуск продукції, тис. грн.			Зараховується
	Виріб	за планом	фактично	виконання плану, %	плану
	1	2	3	4	5
	А	80	100	125	80
	Б	200	120	60	120
	В	50	60	120	50
	Г	400	400	100	400
	Д	150	190	126	150
	Б*	120	60	50	60
	Є	—	80		—
	Разом	1000	1010	101	860

 

· “Е” — новий вид продукції замість застарілої “Є”.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву “спосіб найменшого числа”. Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує плано­ве завдання. В табл. 5.2 ці залікові суми разом становили 860 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

К_ас= = 0,86

Другий спосіб передбачає брати якзагальний показник найменший відсоток виконання плану середусіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта — 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кіль­кості виробів з повним виконанням плану й кількості пла­нових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенкла­турою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

К_н= = 0,667

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано.При аналізі потрібно звернути увагу на розши­рення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планува­лося оновлення асортименту на 12% (120: 1000 • 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактич­ного обсягу випуску становила менше як 6% (60: 1010 • 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило вироб­ництво застарілої продукції “Є”, яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зру­шення в асортименті й структурі випуску продукції яки­мись “об’єктивними” причинами, бо всі вони оперативно вра­ховуються на самому підприємстві через коригування пла­нових завдань. Тому відхилення при виконанні плану — це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхів підприємства..

Аналіз якості продукції

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було ра­ніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчут­них втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвої промисло­вості, та й усієї легкої промисловості України взагалі.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі числен­них показників, серед яких слід вирізнити загальні й част­кові, прямої та побічної дії. Найбільш узагальнюючий харак­тер мають частка продукції, атестована державою як про­дукція вищої якості (зараз цього не роблять), частка про­дукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі ви­пуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, викорис­товують такі загальні об’єктивні показники якості:

· сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промис­ловості);

· марочність (харчова, промисловість будівельних мате­ріалів);

· вміст корисних речовинабо шкідливих домішок (%дозагального обсягу або ваги);

· строк служби (ресурс) і надійність;

· призначення одного з частковихпоказників якостіякєдиного провідного (міцність металів, калорійністьхарчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такіпобічні показники якості продукції:

· гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантій­них (безплатних для споживачів) ремонтів урозрахунку на один виріб;

· наявність рекламацій, їхні кількість івартість;

· відсоток браку;

· пониження у сортності продукціїза межами підприєм­ства;

· відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

· відповідність моді;

· наявність і рівень попиту на даний виріб тощо. Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацієюцього можебути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допус­каються певні, несуттєві, відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кіль­кість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 5.3.

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 5.3 по-сортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показни­ки частки і одержані суми додати.    

Плановий коефіцієнт сортності:

К_п = = = 0,96

 

Фактичний коефіцієнт сортності:

К_ф= = =0,961

Оскільки величина фактичного показника більшаза пла­нову, можна зробити висновок, що фактична сортність про­дукції вища від планової,

Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактич­на середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, проте він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству. Виходячи з даних табл. 5.3:

Планова ціна виробу     8640 грн.: 900 = 9,6 грн.

Фактична ціна виробу    9610 грн.: 1000 = 9,61 грн.

Здійснені розрахунки свідчать також про виконання плануза сортністю.

 

Таблиця	5.3
Сорт	Сортовий коефі­цієнт	За планом			Фактично
		Кількість виробів, шт.		сума, грн.	кількість виробів, шт.		сума, грн.	Виконання плану, %
І	1,0	630		6300	730		7300	115,9
П	0,9	180		1620	150		1350	83,3
Ш	0,8	90		720	120		960	133,3
Разом	х	900		8640	1000		9610	111,2

 

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісно­му і натуральному вираженні. Випередження рівня виконан­ня плану у вартісному вираженні 111,2% (9610: 8640 • 100) в порівнянні з натуральним — 111,1% підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсаль­ним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни й асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кіль­кості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів;

1) зміна кількості виробленої продукції:

(1000 - 900) • 9,6 грн. = +960 грн.;

2) зміна якості (сортності) продукції:

(9,61 - 9,6) • 1000 = +10 грн.

Разом                    + 970 грн.

Перевірка розрахунку:9610 - 8640 = 970 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низь­ку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку І відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не об­ліковується, Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфаб­рикати і навіть готові вироби І є причиною порушення в май­бутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

При аналізі браку обов’язково з’ясовують причинийоговиникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

· висока культура й організація виробництва;

· стабільний ритм роботи і постачання;

· впровадження у виробництво сучасних технологій і ус­таткування;

· кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відпо­відальність тощо.

Варто також пам’ятати, що між якістю продукції і вели­чиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприк­лад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язко­во спричиняє погіршення ЇЇ якості, як це іноді вважається;

Рівень браку — це передусім показник якості роботи, нала­годженості технологічних процесів і чіткої організації ви­робництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.