Аналіз собівартості продукції

Собівартість продукції — це виражена в грошовій формі сукупність витрат з виробництва та реалізації. Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарно­го випуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну і фіксовану частину собівартості продукції.

Під час аналізу звичайно використовують такі показники:

1) валові затрати;

2) собівартість товарної продукції;

3) витрати на 1 грн. товарної продукції;

4) собівартість окремих видів продукції.

 Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

· оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами про­дукції;

· вивчення причин відхилення фактичних витрат від пла­нових у розрізі статей, а також за окремими видами і гру­пами продукції;

· пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Під час аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

8.2. Оцінка виконання плану собівартості

План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від ньо­го. В останньому випадку говорять про понад планове знижен­ня собівартості продукції. Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товар­ної продукції (З), який обчислюється за формулою:

З=

де С — собівартість товарної продукції,

Т — вартість товарної продукції в цінах реалізації,

Цей показник одночасно може виконувати роль і в певно­му відношенні показника рентабельності виробництва. На­приклад, якщо він дорівнює 80 коп. на 1 грн. товарної про­дукції, то це свідчить, що рентабельність виробництва стано­вить 20 (100-80) коп. по відношенню до 1 гри. товарної про­дукції. Природно, цей показник залежить від зміни суми собівартості продукції. Проте він також залежить від:

• структури й асортименту продукції, що виробляється;

• рівня цін на продукцію певного підприємства на готову продукцію.

Особливих пояснень потребує фактор асортиментно-струк­турних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види продукції неоднаковий.

Для визначення впливу кожного з перелічених факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції порівня­но з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок. Вихідні дані для розрахунків наведено в табл. 8.1, з якої видно, що порівняно з первісним планом фактичні витрати зменшились на 1 коп. (91—92). Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників:

1) зрушення у структурі та асортименті випущеної про­дукції

93 - 92 = +1 коп.;

2) зміна собівартості окремих видів продукції

96 - 93 = +3 коп.;

3) зміна цін на випущену продукцію

91 - 96 = -5 коп.

Разом -1 код.

Таблиця 8.1. Дані для розрахунку виконання плану собівартості
Показник	За первіс­ним планом	Фактично
		за планом, перерахова­ним на фак­тичний асор­тимент і структуру виробництва	у цінах плану,   але фактичної    собіварто­сті  продук­ції	У цінах, які діяли
1. Повна собівартість товарної продук­ції, тис. грн. 2. Товарна продук­ція, тис. грн. 3. Затрати на 1 грн. товарної продукції, коп.	874 950     92	930 1000     93	960 1000     96	960 1055     91

 

 8.3. Аналіз витрат за елементами і статтями

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі ви­трат на виробництво є аналіз собівартості за елементами ви­трат. Елементні витрати — це однорідні за складом витра­ти підприємства. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відра­хування, інші грошові витрати (табл. 8.2). Аналіз витрат за їхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у струк­турі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріало-, фондо-, енерго- та трудомісткість виробництва).

Дані за статтями затрат наведено в таблиці.

Таблиця 8.2. Витрати на виробництво, %
Показник	Вся промис­ловість	Звіт		Відхилення
		1990	1997
1. Матеріальні витрати	70,5	53,6	73,9	+20,3
2. Витрати на оплату праці	10,6	10,9	7,9	-3,0
3. Відрахування на соціальні потреби	5,0	1,7	4,8	+3,1
4. Амортизація	3,4	14,7	9,0	-5,7
5. Інші витрати	10,5	19,1	4,4	-14,7
Разом	100,0	100,0	100,0	--

 

 8.3. Аналіз розпо­чинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції.

  Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що відхилен­ня за деякими статтями собівартості можуть бути наслідком дії того самого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ще один комплексний чинник — зростання купованих виробів і напівфабрикатів, який збільшує суму відповідних матеріальних затрат, проте це обов'язково приводить до зниження витрат на заробітну плату, відраху­вань на соціальне страхування, зменшення витрат на сиро­вину і матеріали, а також за іншими статтями. Отже, нега­тивні відхилення по одних статтях не можна розглядати зав­жди ізольовано від позитивних по інших статтях. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат, проте дія таких ком­плексних чинників має місце не дуже часто. Звичайно відхи­лення по кожній статті собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті.

У нашому прикладі є три відхилення, негативні за своєю суттю (+359, +5, +36).

Таблиця 8.3. Собівартість промислової продукції за статтями
витрат, тис. грн.
Показник	Фактично випущена товарна продукція за собівартістю		Відхилення
	За плановою	За фактичною	абсо­лютне	%
1. Сировина й матеріали	3301	3246	-55	-1,7
2. Зворотні відходи (віднімаються) 3. Куповані вироби, напівфабрикати й послуги кооперованих підприємств	5015 507	10415 866	+5400 +359	+208 +2,3
4.Заробітна плата основна виробничих робітників 5. Заробітна плата додаткова виробничих робітників  6. Відрахування на соціальне страхування	2502   223   210	2292   193   191	-210   -30   -19	-8,4    -13.4   -9,1
7. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання	2382	2335	-47	-2.0
8. Загальновиробничі витрати	1645	1592	-53	-3,2
9. Загальногосподарські витрати	1636	1600	-36	-2,2
10. Втрати від браку	X	5	+5	—
Виробнича собівартість	27356	27 216	-140	-0,5
11. Позавиробничі витрати	- 215	251	+36	+16,7
Повна собівартість	27 571	27467	-104	-0.37

 

Щодо першого відхилення, то це зовсім не перевитрати, а збільшення частки кооперованих поставок, що зумовило скорочення витрат по більшості інших статей собівартості, особливо витрат на заробітну плату. Дві інші суми перевитрат швидше за все мають особисті негативні чинники, які слід вивчити у подальшому аналізі. На цьому етапі такі суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження со­бівартості. Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості треба перейти до більш ретельного ана­лізу витрат по окремих статтях собівартості продукції.

 

Аналіз матеріальних витрат

При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в об­робних галузях виробництва частка цих витрат дуже вели­ка. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості.

Після цього слід також встановити які технологічні про­цеси використовуються і наскільки вони досконалі та су­часні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагу на витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцит­ністю і великою вартістю, У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритет­ний характер (енергомісткі виробництва).

 Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактич­ного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матері­алів і енергоносіїв, які використовуються.

Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:

1. Зміни питомих витрат сировини й матеріалів на оди­ницю продукції — фактор "норм".

2. Зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та мате­ріалів — фактор "цін"..

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

а) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортних витрат, до яких належать і вантажно-роз­вантажувальні витрати;

в) заготівельних витрат.

Зміна питомих витрат сировини й матеріалів може також відбуватися під впливом причин:

а) пов'язаних із виконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження норм витрачання;

б) зумовлених різними іншими відхиленнями від поточ­них норм витрат.

Приклад розрахунку впливу цих двох основних факторів виконується на підставі табл. 8.4.

Таблиця 8.4. Матеріальні витрати на виріб "А" (20 000 шт.)
	За планом			Фактично			Відхилення
Матеріали	норма витрат, кг	ціна, грн.	сума, грн.	Норма  витрат, кг	ціна, грн.	сума, грн.	(гр. 6- гр. 3)
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Литво	2	1,5	3,0	1,8	2,0	3,6	+0,6
2. Прокат чорних
Металів	10	2,5	25,0	11	2	22	-3,0
3. Латунь листова	0,5	3	1,5	0,6	4	2,4	+0.9
4. Інші матеріали	X	X	15	X	X	14	-1
Разом	X	X	44,5	X	X	42	-2.5

Етап деталізації відхилення

При загальній економії матеріалів 2,5 грн. на один виріб перевитрати з двох видів матеріалів склали 1,5 грн. (0,6 + + 0,9). Це й буде резерв зниження матеріальних затрат у розрахунку на 1 виріб. Дані беруть з рядка 7 табл. 8.4.