Англійський костюм у період реформаторства. Жіночий костюм – характеристика розвитку моди від анни болейн до єлизавети.

Англійські пані з 20-х років XVI ст. стали носити жорсткі шкіряні корсети поверх сорочки. На такому корсеті тримався ліф сукні котт. Декольте ліфа набуває форми каре. Як верхню сукню англійки носили гаун, який шили з важкої кольорової тканини. Каркас спідниці гауна робили з щільного проклеєного полотна. Згори його покривала кольорова візерунчаста спідниця котт, яка була видна з-під скошених попереду поли гауна, що розходилася. Спідниця верхньої сукні могла бути і суцільний.

Нижнє і верхнє сукні(котт і гаун) завжди шили з різної тканини. Гаун - з однотонної матерії, а котт - з візерунчастої. Котт міг бути комбінованим: ті його частини, які не були видні через шнурування ліфа гауна, вирізи і так далі, робили з простого полотна, а ті частини, які були видні(рукави, спідниця або тільки низ її і ін.), - з дорогої тканини.

Жіночий костюм першої половини XVI ст. був красивий своїми пропорціями, барвистими поєднаннями, почуттям міри в прикрасі.

З 1553 р., в період царювання Марії Тюдор, в Англії поширилася іспанська мода. У спідниці з'явився іспанський каркас, хоча і не такий широкий. Ліф верхньої сукні став закритим. Низьке декольте прикривалося вставкою.

Захоплення іспанською модою призводить до збільшення форм, нагромадження деталей, екстравагантності. При дворі королеви Єлизавети зовнішній блиск і розкіш досягли апогею. У гардеробі королеви налічувалися більше трьох тисяч дорогих суконь.

Ліф жіночого костюма стає дуже вузьким з довгим мисом, який зорово подовжує талію, майже до рівня середини стегна. Пропорції фігури при цьому спотворюються, і вона здається потворно-коротконогою. Спідниця сильно розширюється у боках; у парадних сукнях її натягували на каркас з "плоеным колесом" на талії. У суконь з'являються подвійні рукави, декілька комірів. У моду входять "рафы" - плоеные коміри, які у Франції називалися фрезами. Їх роблять величезних розмірів і різних кольорів - блакитні, жовті та ін. Ці рафы в одному костюмі

Жінки також носили туфлі з м'якої шкіри, парчі або оксамиту на м'якій підошві. Їх прикрашали вишивкою. З кінця XVI ст. жінки стають на невеликі каблуки або товсту, до 30 см, підошва. Вишивка замінюється розетками із стрічок, які зміцнювалися на підйомі. Зачіски англійських пані XVI ст. були дуже складні. Іноді вони надівали парики. Знатні пані і прості городянки носили чіпці. У багатих жінок вони прикрашалися вишивкою, коштовностями і мали каркас. Крім того, у леді вуаль була чорна, а у простих жінок - біла.

У другій половині XVI ст. з'явився жіночий головний убір "френчхуд"("французький чіпець"), який мав вигляд невеликої серповидної наколки, і до нього прикріплялася чорна вуаль.

По постанові королеви Єлизавети капелюхи стали привілеєм дворянства, середній клас не мав права їх носити

Англійські пані любили парфюмерію, нею душили волосся і сукню.

Жіночі зачіски багато декорувалися нитками перлів, оксамитовими наколками з ювелірними прикрасами, пір'ям, вуалями. Рукавички, які були необхідним доповненням костюма, також прикрашалися вишивкою і коштовними каменями.

У XVI ст. в Англії уперше з'явилися розкішно вишиті, обшиті мереживами декоративні носові хустки.

У костюмах знатних пані можна було зустріти дорогоцінні пояси, золоті розетки з коштовними каменями, фестони, вишиті золотом і шовком, бантики, мережива, перлинні нитки, маленькі дзеркала в ювелірній оправі.

22. Костюм Бароко: зародження, періодизація та основна характеристика                                                     В цей час в європейському мистецтві зародився новий художній стиль – бароко, що прийшов на зміну маньєризму та мистецтву Відродження. Характерними рисами цього стилю стали парадність, театральність, пишність, вигадливість, живописність; контрасти ритмів, світла та тіні, матеріалів та фактур; монументальність, декоративність. Барочна стилістика проявляється в усіх видах мистецтва, у тому числі у декоративно-ужитковому мистецтві. Характерним є тяжіння до цілісних систем, до узагальнюючих та поєднуючих форм. Зокрема в костюмі спостерігається поступовий відхід від чітких ліній, правильних форм та стриманої гармонійності доби Ренесансу; складні силуетні форми на основі контрасту об’ємів та пропорцій; урочистість, пишність, розкішність, помпезність, експресія, життєрадісність, яскравість; вигадлива й різноманітна орнаментація костюма на основі рослинних та квіткових сюжетів (листя аканта; екзотичних квітів, часто у вигляді складних композицій, букетів, гірлянд; вишуканих фруктових плодів), морських раковин, перлин

 

Мода бароко ввела нові матеріали й прикраси, загальний вид костюма став зовсім іншим: підкреслювались природні контури фігури, а пишні форми стали чітко стилізованими Загальному стилю одягу відповідають і повільні плавні рухи, необхідні для складних церемоніалів. У драпіровках плаття втілилася фантазія, а разом з нею і прагнення до ексцентричності й розкоші. В цю епоху європейський костюм стає настільки складним і декоративним, що, на перший погляд, неможливо розрізнити окремі його частини. Поряд з мистецьким кроєм, мода використовує різноманітні прикраси – мережива, шнури, тасьму, стрічки, облямівку й вишивки. Ці прикраси розшиваються по всьому платтю, що й саме по собі виготовлене з візерунчастої парчі. Надмірність художньо-декоративного оформлення підпорядковує собі навіть конструкцію та технологію виготовлення костюма. Наприклад, шви рукавів і жилетів не зшиваються, що дає можливість бачити розкішну мереживну нижню білизну, яка по своїй красі може суперничати із золотом вишитою парчею

Одяг став дуже мальовничим. драпірування враховує світло, тінь, блиск, руху і загальну індивідуальність того, хто його носить; Якщо підвищена декоративність костюмів Ренесансу виявлялася в екстравагантності форм, в мальовничій строкатості розрізів, то в XVII в. вона проявляється в перевантаженні рельєфними прикрасами, які скульптурно створювалися з самої тканини. Це численні пучки стрічок, рюші, волани, гофрування, буфи, оздоблення галуном, шнуром, позументом із золотих і срібних ниток.

 Жіночий костюм не менше, ніж чоловічий, зазнав змін вже до середини XVII століття. Зміна його відбулося в бік більшої пишності оздоблення, яскравості кольору і утрировки форм. У деталях він змінювався частіше, ніж чоловічий, так як в більшості випадків створювався при королівському дворі під впливом смаків численних фавориток Людовика XIV. Однак ці зміни не порушували загального характеру костюма стилю бароко. Чоловік-лицар, воїн поступово перетворюється на світського придворного. Обов'язкове навчання дворянина танцям, музиці додає його зовнішності пластичність, витонченість. Ідеал жіночої краси - величність, парадність, манірність. Жіноча фігура характеризується високим зростом, «лебединою» шиєю, похилими відкинутими тому плечима, вузькою талією, пишними стегнами. Хвилясті довге волосся доповнювали представницький і декоративний жіночий вигляд. Велика кількість тканин, мережив, стрічок та інших оздоблень говорить про значне переважання декоративного рішення костюма над конструктивним. Тим не менше можна помітити цікаві риси розвитку конструювання та моделювання одягу, особливо в першій половині століття. Модельєри і кравці знаходять дивно точне конструктивне рішення костюма для додання фігурі певної схеми за допомогою зорових ілюзій.

 Так, в жіночому костюмі з допомогою композиційних ліній створюється зорова ілюзія надзвичайно тонкої талії, похилих плечей. Затягнутий корсетом торс контрастує з пишною спідницею і баллонообразное рукавами. Похилі лінії рельєфів на спинці підсилюють це враження.