Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття та система способів забезпечення законності⇐ ПредыдущаяСтр 36 из 36
У загальнотеоретичному розумінні «законність» розглядається як специфічний державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується загальнообов'язковість юридичних норм у суспільстві та державі, її сутність полягає в обов'язковості виконання приписів правового характеру. У сфері функціонування виконавчої влади, у діяльності органів державного управління ця вимога проявляється особливо суворо. Вона міститься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України, і формулюється, як правило, згідно із законом і основана на ньому. Юридичні норми є обов'язковими для всіх і доти, доки вони не змінені чи не відмінені, всі державні та недержавні структури, їх представники, формування громадськості, громадяни України та іноземці зобов'язані суворо їх додержуватися. Таким чином, законність, по-перше, передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірності суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, застосування, безумовне та чітке виконання законів і основаних на них інших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями, а також усіма іншими суб'єктами суспільних відносин. Законність у сфері державного управління грунтується на таких принципах: 1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, за 2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні та застосуванні 3) неприпустимості протиставлення законності та доцільності. Це Цей принцип не виключає творчого розуміння закону та законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону має обов'язково здійснюватися в межах правових приписів. 524_____________________________________________ Глава 14 Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому: 1) всі рішення, що приймаються державним органом, мають відпові 2) рішення, що приймаються державним органом, мають не виходити
3) усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і 4) взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, Держава забезпечує реалізацію законності з допомогою системи її гарантій. Гарантіями законності е наявність у держави: по-перше, загальних умов забезпечення режиму законності; по-друге, спеціальних засобів забезпечення режиму законності. До першої групи гарантій, тобто загальних умов забезпечення режиму законності, належать: 1) політичні передумови забезпечення режиму законності; 2) економічні передумови забезпечення режиму законності; 3) ідеологічні передумови забезпечення режиму законності; 4) організаційні передумови забезпечення режиму законності. Політичними передумовами забезпечення режиму законності є наявність: а) громадянського суспільства та б) правової держави. Економічними передумовами забезпечення режиму законності є наявність: а) рівня добробуту, за якого забезпечуються життєво необхідні потреби людини; б) необхідних для підтримки такого добробуту ресурсів, ринку товарів, капіталів, послуг; в) фактичної свободи колективних і індивідуальних суб'єктів економічних'відносин; г) усвідомлення суб'єктами економічних відносин необхідності додержання фіскальних обов'язків, перед державою. Ідеологічними передумовами забезпечення режиму законності слід вважати наявність у держави системи ідей, поглядів, програм, які спроможні консолідувати суспільство з метою вирішення соціально-економічних проблем і конфліктів. Така система є опорною конструкцією для формування правосвідомості, основаного на визнанні абсолютної цінності прав людини, а також відповідної правової культури державних службовців. Велике значення для існування законності та правопорядку має правова культура посадових осіб і громадян, правосвідомість, які основані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має переконання, заохочення, доцільний примус, що вміло органі-зовіані.
Організаційними передумовами забезпечення режиму законності, що чинять істотний вплив на її стан, є такі фактори, як структура державного апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування сис- Забезпечення законності у державному управлінні_______________ 525 теми правової підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень та ін. Не остання роль для створення умов зміцнення та підтримки режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації та зв'язків із громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін. До другої групи гарантій, тобто спеціальних засобів забезпечення режиму законності, належать: а) організаційно-структурні формування; б) організаційно-правові методи. Взаємодія організаційно-структурних формувань і організаційно-правових методів утворює особливий державно-правовий механізм забезпечення законності. Організаційно-структурні формування — це ті державні органи і недержавні структури, на які покладено обов'язок з підтримання і зміцнення режиму законності. Організаційно-правові методи — це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності. В юридичній теорії та практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення законності. Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: а) контроль; б) нагляд; в) звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності. Практика свідчить, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забезпечення законності в управлінській системі держави. Контроль та його види Контроль є одним з найпоширеніших і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції. Аналіз існуючої практики свідчить, що контрольна діяльність містить такі елементи: визначення характеру та строків контрольних заходів; залучення до контролю спеціалістів, представників громадськості; аналіз підсумків контролю, формування висновків і прийняття рішень; розробка заходів з виконання прийнятих рішень, вибору шляхів, форм і методів їх реалізації. Що стосується рішень, то вони мають бути конкретними, їх важливо своєчасно довести до виконання, а також пояснити виконавцям. Контрольні органи мають надавати виконавцям практичну допомогу в реалізації рішень; вони ж зобов'язані систематично аналізувати хід роботи з їх виконання. 526_____________________________________________ Глава 14 До контрольної діяльності висувається низка вимог, згідно з якими вона має бути: 1) підзаконною, тобто контроль має здійснюватися тільки в межах
2) систематичною, тобто мати регулярний характер; 3) своєчасною, тобто проводитися своєчасно, що значно підвищує, її 4) всебічною, тобто охоплювати найважливіші питання, поширюва 5) глибокою, тобто перевірці мають підлягати не тільки ті підрозділи, 6) об'єктивною, тобто виключати упередженість; 7) гласною, тобто її результати мають бути відомі тим, хто підлягав 8) результативною (дієвою). Ця діяльність не може обмежуватися У юридичній теорії та практиці прийнято класифікувати контрольну діяльність за видами. Підхід до вирішення цього питання залежить від вибору критерію, на підставі якого здійснюється класифікація. Вибір критерію багато в чому зумовлений потребами практики. Саме тому відомо досить багато класифікацій контрольної діяльності. Найчастіше пропонуються такі класифікації: а) залежно від суб'єкта (що здійснює контроль) в системі державного б) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських в) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта виді г) залежно від управлінської стадії, на якій здіснюється контроль, ви д) залежно від спрямованості контролю виділяють 1) зовнішній конт Забезпечення законності у державному управлінні________________ 527
е) залежно від призначення контролю виділяють: 1) загальний, що охоплює всі напрями діяльності суб'єкта, що контролюється; 2) цільовий контроль окремого напряму роботи. Крім зазначених, існують й інші класифікації контрольної діяльності. Зупинимося на видах контролю, що детерміновані місцем суб'єкта в системі державних органів (перша класифікаційна група). 1. Контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський Відповідно до Конституції України Верховна Рада здійснює контроль за: виконанням державного бюджету (п. 4 ст. 85); діяльністю Кабінету Міністрів (п. 13 ст. 85, статті 87 і 113); використанням наданих Україні від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України (п. 14 ст. 85); додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (п. 17 ст. 85, ст. 101). Для реалізації контрольних повноважень Верховна Рада використовує постійно діючі та тимчасово діючі структури. До постійно діючих належать Рахункова палата і Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Рахункова палата здійснює від імені Верховної Ради контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98 Конституції). Вона діє незалежно від будь-яких органів держави, є підзвітною та підконтрольною Верховній Раді. Уповноважений Верховної Ради з прав людини (ст. 101 Конституції) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. До тимчасових структур парламентського контролю належать тимчасові слідчі комісії. Вони утворюються Верховною Радою України згідно зі ст. 89 Конституції для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. 2. Контроль з боку Президента України та його апарату (прези Він має право відміняти акти Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Президент є гарантом додержання Конституції України, забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції). Для здійснення своїх функцій, зокрема й контрольних, Президент може створювати необхідні дорадчі, консультативні та інші допоміжні органи та служби (п. 28 ст. 106 Конституції). Таким органом, наприклад, є Адміністрація Президента України. У своїй структурі Адміністрація 528____________________________________________________ Глава 14 Президента України має контрольне управління і організує контроль за виконанням законів, указів, розпоряджень, а також доручень Президента органами виконавчої влади та їх посадовими особами. З метою виконання законів і у межах своєї компетенції Президент України видає укази й розпорядження, що мають підзаконний характер і є обов'язковими для виконання на всій території України.
3. Контроль з боку Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів як ви Результати контрольної діяльності Кабінету Міністрів висвітлюються в постановах і розпорядженнях, які він видає. 4. Контроль з боку центральних органів виконавчої влади. Цей Так, відповідно до Загального положення про міністерство, інший орган державної виконавчої влади України, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 р., ці органи в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію державної політики стосовно державної таємниці та здійснюють контроль за роботою щодо її охорони. Контрольні повноваження конкретних центральних органів державної виконавчої влади закріплені у відповідних нормативних документах. Найчастіше це Положення про те чи інше міністерство, державний комітет, центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Здійснюваний ними контроль може мати як відомчий, так і надвідомчий характер. Відомчий контроль — це контроль, здійснюваний центральними органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами стосовно організаційно підпорядкованих їм ланок. Так, МВС України забезпечує законність у діяльності працівників і військовослужбовців всієї системи МВС; у межах своїх повноважень організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Надвідомчий контроль — це контроль, здійснюваний стосовно об'єктів, які організаційно не підпорядковані органові виконавчої влади. Так, Забезпечення законності у державному управлінні_______________ 529 МВС контролює у непідпорякованих йому організаційно проведення роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортним пригодам. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України наділене правом контролю за діяльністю підприємств щодо додержання лімітів використання природних ресурсів, екологічних нормативів і стандартів. У разі виявлення їх порушень це відомство має право прийняти рішення про обмеження, зупинення чи заборону діяльності підпри-ємства-порушника незалежно від його відомчої підпорядкованості. 5. Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади. До місцевих органів державної виконавчої влади в першу чергу належать державні адміністрації в областях, районах областей, містах Києві та Севастополі та районах цих міст (ст. 118 Конституції), їх контрольні повноваження закріплені в Законі України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. В межах, визначених Конституцією і законами України, вони на відповідних територіях здійснюють державний контроль за: 1) збереженням і раціональним використанням державного майна; 2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням 3) використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферно 4) охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового 5) додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов 6) додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, ути 7) додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів; 8) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, кому 9) додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти,
10) охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою 11) додержанням громадського порядку, правил технічної експлуата 12) додержанням законодавства щодо державної таємниці та інфор Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право: 530_____________________________________________ Глава 14 1) проводити перевірки стану додержання Конституції України та за 2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до про 3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від 4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання 5) здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законо 6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль). Система судових органів України встановлена Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. Основний зміст судового контролю як способу забезпечення законності полягає у правовій оцінці, яку дає суд діям і рішенням органів державного управління та їх посадових осіб. Якщо при цьому встановлюються порушення законності, то судовий орган вживає відповідних заходів і притягує винних до відповідальності. 7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування. Органи міс Контрольними повноваженнями у сфері державного управління наділені ради всіх рівнів і виконавчі органи (виконавчі комітети) сільських, селищних, міських, районних у містах рад. Обласні та районні ради здійснюють контроль у сфері державного управління шляхом розгляду запитів депутатів і прийняття рішень щодо них; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів, а також цільових програм з інших питань і заслуховування звітів щодо їх виконання; встановлення правил користування водозабірними спорудами і обмежень (заборон) викорис- Забезпечення законності у державному управлінні________________ 531 тання питної води у промислових цілях; заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій (керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій) щодо виконання програм соціально-економічного розвитку, а також щодо виконання місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень тощо. Для здійснення контролю з конкретних питань обласні та районні ради згідно зі ст. 48 Закону утворюють тимчасові контрольні комісії. Сільські, селищні, міські, районні в містах ради здійснюють контроль при реалізації таких повноважень, як розгляд запитів документів, прийнятих рішень за запитами; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг з місцевих податків і зборів; розв'язання відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з чинними нормативами включає відповідну територію; заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ щодо їх діяльності стосовно охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання стосовно звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти та порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, та інших. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських, районних у містах рад наділені двома видами контрольних повноважень, які мають різну правову природу. По-перше, це повноваження власні (самоврядні); по-друге, повноваження, делеговані виконавчою владою. До перших належать ті, що випливають з таких повноважень, як встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; вжиття заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України; надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності; внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень; звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування тощо. До других належать такі, як: здійснення контролю за додержанням законодавства щодо захисту прав споживачів; здійснення у встановлено- 532_____________________________________________ Глава 14 му порядку державного контролю за додержанням законодавства, затвердженої містобудівної документації у разі планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду довкіллю; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; організація та контроль прикордонної та прибережної торгівлі тощо. 8. Контроль з боку громадськості (громадський контроль). Його суб'єктами є громадські організації, трудові колективи, органи самоорганізації населення, збори громадян за місцем проживання, громадяни. Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності виконавчо-розпорядчих органів істотно відрізняється від усіх інших видів контролю. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що громадський контроль не має державно-владного змісту. Тому рішення громадських організацій за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер. Контрольні функції суб'єктів громадського контролю закріплюються у відповідних нормативних актах. Так, ст. 58 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. встановлює, що громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони довкілля та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства. Повноваження громадських інспекторів у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Одним із напрямів, які забезпечують реформування природних монополій, є застосування громадського контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій, зокрема через створення при них рад споживачів, включення представників об'єднань громадян у наглядові ради тощо (Указ Президента У країни «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» від 10 вересня 1997 р.). Важливою формою безпосередньої участі населення у місцевому самоврядуванні є загальні збори громадян за місцем проживання. Такі збори проводяться відповідно до Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого Верховною Радою України 17 грудня 1993 р. Вони проводяться за необхідності, але не менше одного разу на рік (ст. 4). На цих зборах можуть заслуховуватись інформації голів місцевих Забезпечення законності у державному управлінні_______________ 533 рад, керівників їх органів, а також звіти керівників підприємств, організацій, установ, які належать до комунальної власності. Тут же може обговорюватися поведінка осіб, що порушують громадський порядок (ст. 6). Збори мають право звертатися з пропозиціями до відповідної ради, державних органів, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій. Ці пропозиції мають бути розглянуті в місячний строк. Щодо результатів розгляду слід інформувати ініціаторів зборів. Нагляд та його види Поняття та суб'єкти нагляду. Нагляд — це здійснення спеціально уповноваженими органами цільового спостереження за станом законності, фіксації його порушень і вжиття заходів щодо притягнення порушників до відповідальності. Суб'єктами здійснення нагляду є державні органи. Належність тієї чи іншої структури до суб'єктів нагляду визначається відповідними нормативними актами. Так, Конституція України покладає здійснення низки наглядових функцій на органи прокуратури. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. наділяє її співробітників правом перевіряти документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд за виконанням яких покладено на міліцію. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. зобов'язує її працівників здійснювати в межах своєї компетенції нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. встановлює, що урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) здійснюють контрольно-наглядові функції. Вказівка на те, що орган виконує наглядові функції може міститися у його назві. Наприклад, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, Інспеція державного портового нагляду морського торговельного порту України. Конкретизуються наглядові функції у положеннях щодо того чи іншого органу. Так, у Положенні про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України зазначено, що до завдань держсанепідслужби МОЗ України належить здійснення нагляду за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення; додержанням вимог 534____________________________________________________ Глава 14 санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів у стандартах та інших нормативно-технічних документах; відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення; додержанням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства. Повноваження суб'єктів нагляду умовно можна поділити на три види: 1) з розробки норм і правил, виконання яких контролює суб'єкт. 2) з організації та здійснення нагляду. Як правило, це такі права: 3) застосування заходів державного примусу. Зазначена група повно Важливі наглядові функції здійснює міліція. Адміністративний нагляд міліції — це систематичний нагляд за чітким і неухильним додержанням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють громадський порядок і громадську безпеку з метою запобігання і припинення порушень цих правил, а також виявлення порушників і притягнення їх до встановленої законом відповідальності (кримінальної чи адміністративної) або вжиття до них заходів громадського впливу. Методами адміністративного нагляду міліції є: а) безпосереднє спостереження у громадських місцях за виконанням громадянами та посадовими особами загальнообов'язкових правил; б) періодичні перевірки виконання органами, посадовими особами, громадянами встановлених правил; в) виявлення порушень у ході перевірки скарг, заяв, пропозицій та іншої інформації стосовно правопорушників. Адміністративний нагляд міліції поділяється на загальний і спеціальний. Загальний адміністративний нагляд — це нагляд за додержанням загальнообов'язкових та інших правил. До них належать: правила перебування іноземців, правила дозвільної системи; правила паспортної системи тощо. Спеціальний адміністративний нагляд міліції — це нагляд за поведінкою певної категорії громадян. Цей вид нагляду є примусовим заходом і встановлюється за особами, звільненими з місць позбавлення волі відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. Закон формулює поняття цього виду адміністративного нагляду як системи «тимчасових примусових профілактичних заходів спостережен- Забезпечення законності у державному управлінні________________ 535 ня і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ». Визначено і його завдання: «Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них». Цей вид адміністративного нагляду встановлюється лише стосовно повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення; засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Адміністративний нагляд у всіх випадках встановлюється в судовому засіданні одноосібне суддею районного (міського) суду або за місцем дислокації виправно-трудової установи, або за місцем проживання особи, щодо якої встановлюється адміністративний нагляд. Нагляд прокуратури. Відповідно до Конституції України (ст. 121) прокуратура здійснює нагляд а) за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; б) за додержанням законів у разі виконання судових рішень з кримінальних справа, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Формами реагування прокурора на встановлені у процесі нагляду порушення законодавства є протест прокурора, припис прокурора, подання прокурора, постанова прокурора. Протест прокурора. Протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому самому порядку вноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання щодо скасування акта чи приведення його відповідно до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 91; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.160.61 (0.101 с.) |