За ступенем новизни і оригінальності

1. Репродуктивне (відтворювальне)

2. Творче (продуктивне)

 

Мислительна діяльність людей здійснюється з допомогою мислительних операцій: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація.

Порівняння – зіставлення предметів і явищ з метою знайти спільне і відмінне між ними. К.Д.Ушинський вважав порівняння основою розуміння.

Аналіз – уявне розчленування предмета або явища на складові частини.

Синтез – уявне об’єднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.

Абстрагування – уявне вичленення суттєвих властивостей і ознак предметів або явищ при одночасному відволіканні від несуттєвих ознак і властивостей.

Узагальнення – уявне об’єднання предметів і явищ в групи за тими загальними і суттєвими ознаками, які вичленяються в процесі абстрагування.

Конкретизація – уявний перехід від загального до одиничного, конкретного, яке відповідає цьому загальному.

 

Розрізняють три основні форми мислення: поняття, судження, умовисновки.

Поняття – це форма мислення, в якій відображаються загальні суттєві властивості предметів і явищ.

Наприклад, іменник – це самостійна частина мови, що означає назву предмета, і не має різниці з скількох букв складається, школяр – це дитина, яка вчиться в школі, не залежно якої статі.

Судження – форма мислення, що містить в собі ствердження або заперечення певного положення стосовно предметів, явищ або їх властивостей.

Наприклад, всі іменники відповідають на питання хто? що?, всі іменники складаються з 3 складів.

Судження бувають загальними, частковими та одиничними. Вони розкривають зміст понять.

Умовисновок – форма мислення, в процесі якої людина, аналізуючи і зіставляючи різні судження, виводить з них нові судження.

Прикладом умовисновків є доведення теорем.

Ми переважно користуємося індуктивними і дедуктивними умовисновками.

 

Передумовами виникнення мислення є проблемна ситуація – психічний стан, який виникає у людини тоді, коли набуті нею знання не забезпечують виконання потрібної дії і необхідно робити нові умовисновки, відповідні до нових умов. Розв’язання проблемної ситуації завжди носить узагальнений характер. Мислительна задача полягає у пошуку певних конкретних даних на основі засвоєних знань і відомостей. Має компоненти: дане і шукане.

Етапи розв’язання мислительної задачі:

1. Постановка і усвідомлення питання задачі.

2. Аналіз даних задачі.

3. Знаходження шляху, принципу її розв’язання.

4. Вирішення задачі.

5. Перевірка правильності розв’язання задачі.

Тема № 12: Мова.

План.

1. Поняття про мову і мовлення.

2. Зв’язок мислення і мовлення.

3. Види мовлення.

Ключові поняття: мова, мовлення, функції мовлення, види мовлення.

Мова – система словесних знаків.

Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування.

Фізіологічною основою мовлення є діяльність 2-ї сигнальної системи, подразником якої є не предмети і їх властивості, а слова.

Взаємозв’язок мислення і мовлення:

4. Мислення людини проходить в словесній формі.

5.При розумінні людиною своєї думки вона її може висловити.

6.Чим вищий рівень розвитку мислення, тим вищий рівень розвитку мовлення.

7.Людина тоді досконало знає мову, коли може на ній мислити.

8.Мовлення і мислення єдині, але не однакові, так як одну й ту ж думку можна висловити різними словами і на різних мовах.

Види мовлення:

1. Зовнішнє:

· Усне: монологічне, діалогічне, полілогічне, афективне.

· Писемне

2. Внутрішнє

 

 

Тема № 13: Уява.

План.

1. Поняття про уяву.

2. Значення уяви в житті людини, в професійній майстерності педагога.

3. Види уяви.

4. Мрія як особливий вид уяви.

5. Засоби створення образів уяви.

Практичне заняття: Визначення індивідуальних особливостей уяви досліджуваного.

Ключові поняття: уява, творча, репродуктивна уява, мрія, аглютинація, гіперболізація, літота, підкреслення, схематизація, типізація.

 

       Уява – вищий пізнавальний психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Уявлення – це образи предметів або процесів реальної дійсності, які людина створює в уяві.

Джерелом уяви є потреби і бажання людини. Уява залежить від досвіду і завжди спирається на знання.

Функції уяви.

1. Моделювання кінцевого результату діяльності і засобів, необхідних для його досягнення.

2. Створення програми поведінки людини, коли невизначеність ситуації велика.

3. Створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її.

4. Створення образів об’єктів з опорою на схеми та описи.

 

Характерні риси уяви.

1. Уява характерна лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.

2. Тісно пов’язана з мисленням, пам’яттю, відчуттями та емоціями.

3. Уява є відходом від дійсності, але джерелом уяви є об’єктивна дійсність.

4. Уява – складова творчості.

5. Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки людини.

Значення уяви.

1. Дає можливість передбачити кінцевий і проміжний результат діяльності, спланувати діяльність.

2. Забезпечує прогрес в науці, техніці, мистецтві.

3. Є необхідною умовою навчальної діяльності учнів.

4. Розширює межі безпосереднього сприймання.

5. Сприяє передбаченню майбутнього.

6. Повертає цілісність підзабутому минулому.

Для педагога.

1. Вчитель проектує педагогічну діяльність з допомогою уяви.

2. Вчитель проектує (прогнозує) особистість учня і підбирає відповідні методи взаємодії.

3. Уява сприяє розвитку творчості.

Види уяви:

1. За характером мети

                        мимовільна                       довільна    

 

                                                                          

2. За характером діяльності

 

       відтворююча (репродуктивна)         творча

              

3. За ступенем активності

                         активна                            пасивна

 

 

4. За змістом діяльності

 

                                 художня наукова технічна педагогічна і т.д.

 

Мрія – це особливий вид уяви, що заключається у створенні образів бажаного майбутнього.

 

Процеси уяви:

 

Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер.

Синтез образів у процесах уяви здійснюється в різних формах:

• Аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих із різних уявлень.
• Гіперболізація – це створення нового образу шляхом збільшення предметів, зміна кількості частин предметів.
• Літота – створення нового образу шляхом зменшення предмету.
• Підкреслення – це створення нового образу шляхом акцентування певної частини образу або певної якості. акцентування якоїсь частини образу або певної якості. (шаржі, карикатури)
• схематизація –створення нового образу шляхом зменшення розбіжностей, а схоже виступає на перший план.
• Типізація – виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх в конкретний образ.

Фізіологічними основами процесів уяви є складна аналітико-синтетична діяльність мозку, в процесі якої проходить утворення нових комбінацій з уже складених тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку.