Розділ 2. Пізнавальна сфера особистості.

 

Тема № 8: Відчуття.

План.

1.Поняття про відчуття та їх значення у пізнавальній діяльності людини.

2. Види відчуттів.

3.Фізіологічні основи відчуттів.

4. Загальні властивості відчуттів.

5.Закономірності відчуттів.

Ключові поняття: відчуття, аналізатори, дистантні і контактні відчуття, якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація, сенсибілізація, синестезія, чутливість, пороги чутливості, види відчуттів, адаптація, компенсаторні можливості відчуттів, екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні відчуття.

 

       Відчуття – пізнавальний психічний процес відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів та явищ, безпосередньо діючих в даний момент на органи чуття.

       Відчуття є первинною формою орієнтування організму у навколишньому середовищі.

Значення відчуттів для людини:

1. Відчуття є джерелом знань про навколишній світ і пов’язують організм з навколишнім середовищем.
2. Викликають певні емоції щодо навколишнього світу.
3. Допомагають орієнтуватися у навколишньому середовищі.
4. Стимулюють до діяльності або утримують від неї.

       Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на певний аналізатор. За допомогою аналізаторів утворюється зв’язок головного мозку з навколишнім світом. Таким чином утворюється система внутріаналізаторних зв’язків.

       Аналізатор є органом відчуття. Він має будову (за І.П.Павловим):

1. Периферичний відділ (рецептори) – органи чуттів (око, вухо) та закінчення чутливого нерва – сприймають інформацію.
2. Провідниковий відділ – складається з нервових клітин, які проводять інформацію.
3. Центральний відділ – відповідні зони кори головного мозку, в яких виникають відчуття.
4. Орган чуття, в якому починалося відчуття і тут воно закінчується, тобто орган відчуття є навперемінно рецептором та ефектором (принцип зворотнього зв’язку, відкритий і.М.Сєченовим).

       Якщо пошкоджено хоч один із відділів, аналізатор не працює.

       Аналізатори бувають:

1. Зовнішні (рецептори на поверхні тіла);
2. Внутрішні (рецептором у внутрішніх органах і тканинах).

Класифікація відчуттів.

1. За наявністю контакта рецептора з подразником:
• Контактні (смакові, тактильні)
• Дистантні (зорові, слухові)
2. За розташуванням рецепторів:
• Екстероцептивні – рецептори зовні тіла (зорові, нюхові)
• Інтероцептивні – рецептори на внутрішніх органах (голоду, спраги)
• Пропріоцептивні – рецептори у рухових апаратах і дають інформацію про рух і положення тіла в просторі (кінестезичні, статичні)
3. Відображають зовнішній світ:
• Зорові
• Слухові
• Смакові
• Нюхові
• Дотикові
4. Відображають стан організму:
• Кінестезичні – відчуття руху і положення частин свого тіла (йдете чи стоїте, рука опущена чи піднята, дістати рукою до вимикача, не мацаючи, положення язика при вимові звуків)
• Статичні – відчуття положення тіла в просторі, відчуття рівноваги. Рецептори знаходяться у вестибулярному апараті.

Загальні властивості відчуттів:

1. Якість – властивість, о відрізняє одне відчуття від іншого.
2. Інтенсивність – сила, з якою протікає відчуття.
3. Тривалість – проміжок часу, за який відбувається відчуття.
4. Просторова локалізація – місце знаходження подразника.

 

       Чутливість – здатність аналізатора відчувати подразнення різної сили і інтенсивності.

       Пороги чутливості – межі у силі подразнень, в яких можуть виникати відчуття.

       Нижній поріг чутливості – подразнення мінімальної сили, здатне спричинити відчуття. (Чим нижчий, тим аналізатор чутливі ший)

       Верхній поріг чутливості – подразнення максимальної сили, здатне спричинити відчуття.

       Відносний поріг (поріг розрізнення) – мінімальна різниця у силі двох подразників, яка викликає ледь помітну різницю у відчуттях.

       Співвідношення між силою подразника і інтенсивністю відчуття вивчали німецькі вчені Вебер і Фехнер. Вона відкрили основний психофізичний закон відчуттів – якщо сила подразника зростає в геометричній прогресії, то інтенсивність відчуття збільшується в арифметичній прогресії.

       Залежність між порогами і чутливістю аналізатора – чим менша величина порогу, тим вища чутливість аналізатора і навпаки.