Тема № 4 : Розвиток психіки і свідомості.

План.

1. Форми розвитку психіки.

2. Психіка і свідомість. Суспільно - історичний характер свідомості.

3. Структура свідомості.

Ключові поняття: подразливість, інстинкт, навичка, інтелектуальна поведінка тварин, свідомість.

 

           

 

        

       Психіка є результатом еволюції матерії.

Форми розвитку психіки:

1. Подразливість – здатність реагувати на вплив середовища переміщенням у просторі. (Черв’як, амеба)
2. Інстинкт – складна вроджена дія тварин, за допомогою якої вони задовольняють свої потреби. (Інстинкт захисту своїх малят, самозбереження, розмноження). Вони основані на безумовних рефлексах.
3. Навички – способи поведінки, набуті в індивідуальному житті і закріплені в результаті вправ.(Дресирування тварин, привчання їсти в одному місці). В їх основі – система умовних рефлексів. Якщо рефлекс не підкріплюється, то навичка згасає.
4. Інтелектуальна поведінки тварин – найпростіша форма мислительної діяльності, основана на встановленні зв’язків між предметами. Характерна для вищих тварин (мавпи, дельфіни, собаки).
5. Свідомість – вища форма розвитку психіки, яка виникла в процесі суспільної діяльності при постійному спілкуванні за допомогою мови. Характерна для людини.

       Отже, в процесі індивідуального життя з метою пристосування до навколишнього середовища зменшується роль вроджених і зростає роль набутих форм поведінки.

 

Структура (характеристика) свідомості:

1. Містить сукупність знань(со-знание).

2. Розрізнення суб’єкта і об’єкта („я” і не „я”).

3. Цілеспрямованість діяльності людини.

4. Включає ставлення до навколишнього за допомогою емоцій і почуттів.

                   Свідомість має суспільну природу:

1. Вирішальними умовами для формування свідомості є праця і мовлення.
2. Під впливом зміни умов життя і діяльності відбуваються зміни і в свідомості людини.

 

Тема № 5: Загальне поняття про особистість.

План.

1.Поняття індивід, особистість, індивідуальність.

2. Властивості особистості.

3.Структура особистості.

4. Спрямованість особистості. Формування особистості.

5. Фактори формування особистості.

6. Поняття про групи, їх види.

7.Структура міжособистісних відносин в групах та колективах.

Ключові поняття: особистість, індивід, індивідуальність, спрямованість особистості, потреби, мотиви, інтереси, ідеали, переконання, світогляд, самосвідомість, група, формальна група, неформальна група, колектив, соціограма, соціоматриця, ділові, особистісні взаємини, статус, самооцінка, лідерство, референтна група.

       Практичне заняття: Соціометричне дослідження відносин у групах: складання та аналіз соціоматриці та соціограми групи. Визначення статусу особистості в групі.

 

 

Людина народжується вже людиною. У маляти, яке з’являється на світ, конфігурація тіла забезпечує можливість прямого ходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту і т.д., чого не має в маляти жодної тварини. Сказаним стверджується факт належності маляти до людського роду, що фіксується в понятті „індивід”.

       Отже, поняттям „індивід” фіксується належність до людського роду.

       Людина є не лише біологічною істотою, а й соціальною, тобто повноцінною людиною вона стає в процесі взаємодії з іншими людьми, тобто перебуваючи в соціумі.

       Особистість – людина, розглядувана як суспільна, соціальна істота.

При цьому беремо до уваги достатній рівень соціального розвитку (немовлята і психічно хворі люди не є особистостями).

       „ Особистість – це будь-яка людина, наділена свідомістю; людина, яка досягла певного рівня розвитку” (Л.І.Божович)

       Перше народження особистості відбувається в 2-3 роки, коли дитина починає усвідомлювати себе, виділяти себе з навколишнього світу. Друге народження особистості проходить, коли в людини сформувався світогляд, система цінностей, відношення до навколишнього.

       Біологічне входить в особистість і стає соціальним. Людську особистість формують соціальні відносини. Відомі випадки віддаленості людини від соціуму (мауглі, „таежный человек”), тоді особистість не формується.

       Не буває двох однакових людей.

       Індивідуальність – це поєднання психологічних якостей особистості, які складають її своєрідність, її своєрідність, її відмінність від інших особистостей.

       Особистість неповторна в своїй індивідуальності.

           

       Що ж характеризує особистість?

3 психологічні характеристики, властивості особистості:

1. Стійкість властивостей особистості – при всій пластичності проявів особистості виступає відносна постійність її психічного складу.

2. Єдність особистості – кожна риса залежить від її співвідношення з іншими якостями.

3. Активність особистості – багатогранна діяльність, спрямована на пізнання, зміну навколишнього світу, своєї природи.

 

       Виділяють три великих блока, які складають структуру особистості:

1. Спрямованість особистості – система її відношень до навколишнього світу.
2. Можливості особистості.
3. Стиль, психологічні особливості поведінки особистості.

 

Структура особистості

За К.К.Платоновим

1. Підструктура спрямованості (ставлення та моральні якості особистості)
2. Підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички, звички, набуті в індивідуальному житті через навчання)
3. Підструктура форм відображення (індивідуальні особливості окремих психічних процесів, які формуються в процесі соціального життя)
4. Біологічно зумовлена підструктура (темперамент, статеві і вікові особливості).

За С.Л.Рубінштейном

1. Спрямованість – виявляється в потребах, інтересах, переконаннях, мотивах діяльності, свідомості.
2. Знання, уміння, навички – здобуваються в процесі життя і пізнавальної діяльності.
3. Індивідуально-типологічні особливості особистості – проявляються в темпераменті, характері, здібностях.

 

За А.В.Петровським

1. Внутрішньоіндивідна підсистема, яка представлена темпераментом, характером, здібностями людини, всіма характеристиками її індивідуальності.
2. Інтеріндивідна підсистема, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове – в конкретній формі проявів особистості.
3. Надіндивідна підсистема визначається „внесками”, що їх робить особистість в інших людей.

       Самосвідомість – це усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.

       Результатом процесів самосвідомості є „Я-концепція” особистості – це динамічна система уявлень людини про себе, яка включає:

       а) усвідомлення своїх особливостей (фізичних, інтелектуальних і т.д);

       б) самооцінку;

       в) суб’єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають на особистість.

       Виділяють „Я-ідеальне”, „Я-реальне”, „Я-минуле”, „Я-фантастичне”, „Я-динамічне” і т.д.

       Центральним компонентом „Я-концепції” є самооцінка особистості – це та цінність і значущість, якої надає людина окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки та загалом собі. Вона формується на основі оцінок оточуючих, оцінок результатів власної діяльності, на основі співвіднесення реального та ідеального уявлення про себе.

       Самооцінка може мати:

 а) різний рівень усвідомлення (усвідомлена, частково усвідомлена, неусвідомлена);

б) адекватності (адекватна, завищена, занижена);

в) особливості будови (конфліктна, безконфліктна).

       Перше народження особистості відбувається в 2-3 роки, коли дитина починає виділяти себе з навколишнього світу, усвідомлювати себе.

        Друге народження особистості відбувається, коли у людини сформувався світогляд, система цінностей, ставлення до себе і до навколишнього світу – в юнацькому віці.

       Формування особистості – це процес становлення особистості під впливом різних факторів.

Фактори формування особистості:

1. Соціальний (соціум) – сім’я, однокласники, друзі, вчителі і т.д.
2. Біологічний (спадковість) – тип нервової системи, задатки, стан здоров’я і т.д.
3. Навчання і виховання як цілеспрямовані і організовані процеси.

       Всі фактори в певній мірі впливають на процес формування особистості, та ще й активність самої особистості.

           

Теорії особистості:

Біхевіористична (Б.Скіннер) – визначальна роль впливу на людину її соціального оточення. Розглядав поведінку людини як механічні реакції організму на стимули оточення, ігноруючи свідомість. S      R

Психоаналітична ( З.Фрейд) – стійкі особистісні характеристики формуються в дитинстві, а потім у різних варіантах відтворюються в дорослій поведінці. Вчинки людини пояснюються через дитячі стереотипи. Рушійною силою поведінки людини вважав несвідомі біологічні потяги та інстинкти.

Аналітична (К.Юнг) – впродовж життя людина знову і знову повертається до старих проблем і питань.

Гуманістична теорія самоактуалізації особистості (А.Маслоу) – особистісне зростання є задоволення все більш високих потреб. Вищі потреби не виникають, якщо не задовольняються нижчі потреби. По рівню розвитку потреб можна стверджувати про рівень розвитку особистості.

Піраміда потреб:

1. Фізіологічні: потреба у їжі, воді, сні, одязі, житлі і т.д.
2. Потреба у безпеці: соціально-економічна стабільність, захищеність у країні, на вулиці, вдома, в коледжі.
3. Потреба у спілкуванні, дружбі, любові: бути в групі не ізольованим, мати друзів, бути коханим, кохати.
4. Потреба поваги і самоповаги: значущість для інших, визнання.
5. Потреба самовдосконалення і само актуалізації: постійно „рости”, реалізувати в повній мірі свої можливості, досягти найвищого на що здатен.

 

 

       Група – спільність людей, об’єднаних за певною ознакою (місце проживання, навчання, інтереси і т. д.)

Види груп

1. За кількістю:
• Малі (2 – 30-40 чол.)

 Здійснюється безпосередній контакт між її членами в процесі досягнення поставленої мети.

• Великі (від 40 чол.)

Безпосередній контакт може здійснюватися не між усіма членами групи, можуть бути і незнайомі між собою люди.

1. За формою існування:
• Умовні (відмінники коледжу, фермери району)

Її члени не взаємодіють як єдине ціле.

• Контактна (малі групи)

Її члени вступають у реальні взаємовідносини, виконують спільну діяльність.

1. За способом творення:
• Офіційні (формальні)

Є офіційно визнаною (наказ, розпорядження), визначається її склад, термін існування.

• Неофіційні (неформальні)

Виникає на основі спільних інтересів, симпатій. Тісний контакт між її членами. Її склад може змінюватися.

1. За рівнем згуртованості:

1. Дифузна (конгломерат) (лат. – скупчення)

Майже не згуртована, існує недовго, склад її членів випадковий, мета діяльності не спільна, а однакова.

2. Асоціація (кооперація) (лат. – з’єднання, співпраця)

Відносно згуртована, має постійним основний склад, існує відносно тривало, майже завжди є розподіл ролей, що допомагає ефективніше здійснювати спільну діяльність. Мета діяльності однакова, а мотиви різні.

3. Колектив – є спільна мета, яка має соціально-прийнятне спрямування, спільна діяльність, спільні інтереси, домінування збігу мотивів діяльності.

Корпорація – досить згуртована, але її діяльність має асоціальне спрямування. Вона є замкнутою, ізольованою від інших груп.

       Серед різних видів груп виділяють референтну (еталонну) групу – це група, норми якої є зразком для особистості. Члени референтної групи користуються повагою і на їх думку орієнтуються інші члени групи.

 

       Міжособистісні взаємовідносини – стосунки, які виникають між членами групи в процесі їх взаємодії.

1. Ділові

2. Особистісні

3. Гуманні

4. Асоціальні

5. Нейтральні

       Група і окрема особистість в цій групі впливають одне на одного.

       Особистість знаходиться під впливом групи і починає до неї пристосовуватися.

       Конформізм – зовнішня згода особистості з групою при внутрішній незгоді. (для уникнення конфліктів особистість підкоряється групі)

       Нонконформізм – зовнішня незгода з думкою групи при внутрішній незгоді. (так починається відчуженість особистості від групи, ізольованість. Назріває конфлікт між групою і особистістю або внутрі самої особистості. Для уникнення конфлікту поступається вся група одній особистості. Так починається підкорення всієї групи однією людиною).

       Гармонійні стосунки

       Статус – ставлення до особистості з боку членів групи.

 Він може бути високим, низьким і середнім (соціометричні зірки, високо статусні, середньо статусні, низько статусні, ізольовані, відторгнуті, ізгої). Під впливом статусу у людини формується самооцінка (завищена, занижена, адекватна).

       В групі є лідери – особистості, які здатні впливати на окрему особистість чи на групу, має високий статус в групі (формальні, неформальні). Для визначення неформальних лідерів, вивчення неформальної структури групи, між особистісних взаємин та статусу кожного члена групи використовують метод соціометрії.  Соціометрична матриця – таблиця результатів соціометрії. Соціограма – графічне позначення мікрогруп.

       Референтометрія – виявлення референтної групи (думки яких людей є значущими для особистості стосовно оцінки її якостей, думок, способів поведінки).