II. Розділ законодавче регулювання праці жінок

 2.1 Норми регулювання праці всіх працюючих жінок.

Державна політика у сфері правового регулювання праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного вирішення проблеми охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціально-економічних питань. «Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 р. № 431 [32], та «Програма вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996—1998 роки», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 381, визначили шляхи реалізації державної політики у сфері охорони праці жінок та поліпшення умов їх праці [33]. Більшість із них не втратили своєї актуальності і визнані як першочергові заходи в «Основних напрямах розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року», схвалених Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 [34].

Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх вивільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. До повної реалізації цього положення пропонується розширити пільги і компенсації жінкам, які працюють у таких умовах, та усунути вплив негативних виробничих факторів на їх здоров'я.

Система превентивних заходів передбачає технічну модернізацію робочих місць, скорочення тривалості дії негативних виробничих факторів. З цією метою існує необхідність визначення науково-технічних розробок і технологій, спрямованих на вивільнення жінок з виробництв зі шкідливими і важкими умовами праці.

При вивільненні жінок з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці потребують вирішення питання щодо їх працевлаштування та адаптації у нових умовах. Реалізація державної політики у цьому напрямі передбачає навчання жінок новим професіям, які не пов'язані зі шкідливими і важкими умовами праці, організацію спеціальних робочих місць для раціонального працевлаштування вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями [19,с. 415-416 ].

Норми,що регулюють працю жінок можна розподілити на 2 групи:

- ті,що регулюють працю всіх працюючих жінок;

- ті, що регулюють працю вагітних жінок і жінок,які мають дітей.

Особливістю правового регулювання праці всіх працюючих жінок є:

1) заборона застосування праці жінок на певних роботах. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок:

- металообробка (ливарні роботи,зварювальні роботи,котельні, холодноштампувальні, волочильні і давильні роботи, ковальсько-пресові і термічні роботи, металопокриття і фарбування, слюсарні і слюсарно- складальні роботи, роботи зі свинцем);

- будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи;

- гірничі роботи (загальні професії гірничих і гірничокапітальних робіт, загальні професії збагачення, агломерації, брикетування, будівництво метрополітенів і підземних споруд спеціального призначення, добування руд, добування і переробка торфу);

- геологорозвідувальні і топографогеодезичні роботи;

- буріння свердловин;

- видобуток нафти і газу;

- чорна металургія (доменне виробництво,сталеплавильне виробництво, прокатне виробництво, трубне виробництво, феросплавне виробництво, коксохімічне виробництво);

- кольорова металургія ( виробництво кольорових і рідких металів, виробництво порошків із кольорових металів, виробництво глинозему, виробництво алюмінію електролітичним способом, Обробка кольорових металів давленням);

- ремонт обладнання електростанцій і мереж;

- виробництво абразивів;

- електротехнічне виробництво (електровугільне виробництво, кабельне виробництво, виробництво хімічних джерел струму) та ін.[35]

 Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім тих, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт з санітарного та побутового обслуговування;

2) обмеження використання праці жінок на роботах у нічний час. Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до роботи у нічний час. Водночас встановлені винятки, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це зумовлено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік галузей, видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї; [ 36]

3) встановлення граничної ваги переміщення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками.

Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) –10 кг,

 Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг,

 Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

        з робочої поверхні                   - 350 кг

       з підлоги                                     - 175 кг. [ 37]