Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Жуйні періоди, їхній механізм і значення
Для жуйних характерне повторне пережовування корму, завдяки чому в діяльності їхнього травного тракту спостерігається так звані жуйні періоди. Після поспішного поїдання, погано пережований корм проковтується і заповнює рубець і сітку. Через якийсь час він відригається в ротову порожнину, знову пережовується, змішується зі слиною і вдруге проковтується. Все це разом становить жуйний період, який складається з відригування прийнятого корму, пережовування і проковтування. У телят настання жуйного періоду пов'язано з прийомом грубого корму. З'являється він у них приблизно на третьому тижні життя. При ранньому привчанні телят до грубих кормів він може початися вже на 10 – 15-й день життя. Настання його можна також прискорити, якщо згодовувати телятам шматки жуйки, які відригнути коровою, тобто заселяти передшлунки мікроорганізмами, які є в цій жуйці. Тоді жуйний період з'являється на 8 – 10-й день. Жуйні періоди з'являються незабаром після закінчення прийому корму - в овець через 20 – 45 хв, у великої рогатої худоби – через 30 – 70 хв. У корів і овець, при звичайній годівлі, один жуйний період триває 40 – 50 хв (20 – 30 хв). Потім наступає пауза. Усього за добу буває 6 – 8 жуйних періодів, протягом яких корови пережовують від 50 – 60 до 100 кг вмісту рубця. Тварини пережовують корм в основному вночі, вдень жуйні періоди менш регулярні. Прискорюють настання жуйного періоду: стан повного спокою, лежаче положення тварини, перебування в тіні і на водопої. Перебування на сонці, пожвавлення руху тварини затримує настання жуйного періоду. Для нормального функціонування рубця в ньому повинна знаходитися велика кількість рідини. Цим пояснюється значний рівень секреції слини в жуйних. Вівці виділяють від 6 до 10 л, а велика рогата худоба – 50 – 200 л слини за добу. В основному це забезпечується безупинною секрецією привушних слинних залоз. Така велика кількість слини, крім того, необхідна для нейтралізації шлункового вмісту і підтримання лужної реакції середовища рубця (рН змішаної слини – 8,0 – 9,0). Відригування виникає в результаті подразнення грубими частками їжі механорецепторів слизової оболонки сітки, переддвер'я рубця і стравохідного жолоба. Послідовність подій наступна:
1. Додаткове скорочення сітки і стравохідного жолоба. 1.1. Розвивається тиск у 14 – 20 мм рт. ст. 1.2. З сітки виштовхується грубий вміст. 2. Дихання зупиняється і тварина намагається зробити вдих при закритій гортані, тиск у грудній порожнині знижується на 40 – 60 мм рт. ст., стравохід розширюється і вміст рубця порціями 100 – 120 г надходить до нього. 3. Тварина робить вдих, вміст, що надійшов у стравохід, антиперистальтичними рухами останнього подається в ротову порожнину. 4. Рідка маса знову проковтується, а груба пережовується. При пережовуванні кожної порції жуйки велика рогата худоба здійснює 40 – 60, а вівця – 50 – 60 і більш жувальних рухів. Повторно пережована порція корма проковтується і знову перемішується з вмістом сітки і рубця. Механічні процеси після проковтування пережованого корму пов'язані з подальшим його перемыщенням у сичуг. Мілко здрібнена харчова маса має більш високу питому масу, ніж інший вміст рубця. При розслабленні рубцевих мішків відбувається осадження її у вентральний рубцевий мішок, переддвер'я рубця і сітку. Далі вона переходить порціями через сітку в книжку. Під час першого неповного скорочення сітки вхід у книжку з сітки залишається закритим. При кожному повному скороченні сітки маса, що зібралася на сотоподібної слизовій оболонці, видавлюється в книжку (у великої рогатої худоби порціями у 80 – 120 г). На переміщення впливають грубі частки корму, які перекривають вхід у книжку. У відділи, що лежать нижче, проходять частки розміром менше 2 – 4 мм. Жуйка – це рефлекторний акт, що регулюється центральною нервовою системою і підлягає впливу багатьох ендогенних і екзогенних факторів. До екзогенних факторів поряд з умовами зовнішнього середовища (умови утримання, добовий ритм і доїння) відносяться також тип годівлі і склад корму. У значенні ендогенних факторів можна назвати насамперед механічне і хімічне подразнення стравоходу, кардіальної частини, стінки рубця і рубцевих тяжів, що значною мірою викликаються компонентами корму і вмісту передшлунків. Особливо сильна стимулююча дія на інтенсивність жуйки робить грубоволокнистий вміст рубця. Механо- і хеморецептори, які розташовані в області передшлунків, являють собою закінчення нерва, від яких аферентні збудження надходять спочатку в ядро блукаючого нерва, що знаходиться в довгастому мозку і центр жуйки, розташований там же. Цей головний центр регуляції процесів жуйки підпорядкований вищестоящим центрам у гіпоталамусі і корі великих півкуль.
Зі сказаного виходить, що жуйка тісно пов'язана з моторикою передшлунків. Моторика передшлунків Розвиток передшлунків супроводжується виникненням координованих механічних рухових процесів, які є важливим елементом роботи цього відділу травного тракту жуйних. Закономірно повторювані рухи передшлунків мають вирішальне значення для нормального проходження біохімічних процесів травлення і тим самим для загального стану і продуктивності жуйних. За допомогою центральної координації здійснюється рух сітки і рубця, відригування газів, жуйка, транспорт рідин і секреція слини. Перемішування їжі і просування її від переддвір'я рубця до сичуга відбувається завдяки потужним скороченням м'язів передшлунків. Стравохідний жолоб і сітка скорочується одночасно. Скорочення сітки відбуваються в дві фази. У першу фазу сітка зменшується в розмірах приблизно на 50 %, потім злегка розслаблюється, після чого знову скорочується. При другій фазі порожнина сітки стискується майже цілком. Потім наступає розслаблення сітки. Двофазне скорочення сітки повторюються кожні 30 – 60 с. Під час відригування відбувається додаткове скорочення сітки і стравохідного жолоба. Після годівлі рух посилюється до 12 скорочень за 5 хв., а через годину після годівлі повертається до норми (6 – 7 скорочень за 5 хвилин). Під час скорочення сітки вміст її виштовхується в переддвір'я рубця і частково в книжку. Потужністю скорочень сітки можна пояснити "вбивання" сторонніх тіл, що потрапили в сітку, через діафрагму в грудну порожнину і м'яз серця. Слідом за скороченням стравохідного жолоба і сітки відбувається скорочення рубця. Скорочення рубця відбувається у формі почергового стягування його відділів. Кожний відділ під час скорочення зменшується в обсязі і частково вичавлює вміст у сусідній відділ, що до цього моменту знаходилася в розслабленому стані. Послідовність скорочення рубця така: переддвірь'я, дорзальний мішок, вентральний мішок, каудодорзальний сліпий виступ, каудовентральний сліпий виступ. Перехід харчових мас із сітки в книжку відбувається в момент скорочення стравохідного жолоба і сітки. Значення книжки полягає в тому, що у ній всмоктується біля 60 – 70 % води (100 із 160 л), відбувається всмоктування мінеральних речовин, бікарбонатів. Регуляція моторної діяльності передшлунків здійснюється рефлекторним шляхом. Під час прийому корму, жуйки і при умовно-рефлекторному харчовому збудженні відбувається виражене частішання скорочення передшлунків. Моторна діяльність передшлунків знижується в нічні часи, особливо в період сну. У регуляції моторики передшлунків певне значення мають інтероцептивні взаємовідносини між різноманітними відділами шлунково-кишкового тракту. При наповненні передшлунків посилюється їхня моторна діяльність, а при наповненні сичуга, тонкого і навіть товстого кишечника відзначають гальмування скорочень сітки, рубця і книжки і зменшення евакуації вмісту. Моторна діяльність передшлунків залежить від фізичних і хімічних властивостей вмісту. Грубий вміст посилює моторику передшлунків.
Блукаючі нерви є чутливими і руховими для передшлунків. Двостороння перерізка цих нервів викликає атонію передшлунків і загибель тварини. Нервові центри моторної діяльності передшлунків розташовані в різних структурах головного мозку, починаючи від довгастого і закінчуючи корою великих півкуль. На скорочення передшлунків впливають ретикулярна формація стовбура мозку, гіпоталамус, таламус, гіппокамп, підкіркові вузли, лімбічна кора і премоторна зона кори головного мозку. Для нормального функціонування рубця в ньому повинне знаходитися велика кількість рідини. Цим пояснюється багата секреція слини в жуйних. Вівці виділяють від 6 до 10, а велика рогата худоба 90 – 200 л слини за добу. У основному це забезпечується безупинною секрецією привушних слинних залоз. Крім цього слина виконує такі функції: 1. Нейтралізує кислий вміст рубця. Слина корови, що виділяється за 24 години, містить 300 – 350 г бікарбонату натрію, спроможного нейтралізувати 56 – 65 л 0,1 н розчину хлористоводневої кислоти. Крім бікарбонату натрію буферні властивості має також фосфат натрію, який є в слині. Рівень фосфатів у слині в 10 разів вище, ніж у крові. Кількість лугу, що виділяється слиною овець спроможне нейтралізувати третину масних кислот, що утворяться в рубці. 2. Багата секреція паротидної слини з низьким поверхневим натягом протистоїть розвитку тимпанії в жуйних. 3. Велике значення в підтримці активності рубцевої мікрофлори має аскорбінова кислота слини. Корова, що виділяє щодня 50 л слини, віддає в рубець біля 86 мг аскорбінової кислоти, що стимулює розвиток певних мікроорганізмів рубцевої популяції. 4. З слиною в рубець надходить сечовина і білки в об’ємі до 10 % добової потреби. У результаті багатого слиновиділення і ряду інших факторів, у передшлунках жуйних створюється рідке середовище, необхідне для розвитку мікробної популяції.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-12-09; просмотров: 118; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.15.15 (0.007 с.) |