Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій

 

Вихідними показниками для порівняння інженерних рішень є капітальні та поточні витрати. Капітальні витрати (К) — це одноразові витрати на придбання, доставку і монтаж об'єктів, які порівнюються. Питомі капітальні витрати на одиницю річної продуктивності (к) об'єкта визначають так:

де В — річна продуктивність об'єкта, грн.

До капітальних витрат відносять: вартість основного обладнан­ня; вартість суміжного обладнання, що працює у комплексі з ос­новним обладнанням; витрати на доставку та монтаж обладнан­ня; витрати на виробничі будівлі; спеціальні витрати (наприклад, витрати на контрольно-вимірювальні прилади та автоматику).

Вартість основного та суміжного обладнання визначають за ціна­ми, які встановлюють фірми, підприємства, біржі тощо. Ціни на нове обладнання (техніку) можна визначати з використанням наближених методів розрахунку собівартості та ціни.

Витрати на доставку та монтаж обладнання становлять 10— 15 % від їх вартості.

Витрати на виробничі площі визначаються за формулою

де S — площа під обладнання(у плані), м²;

Ц_ПЛ — частка виробничої площі, грн/м²;

η — підвищувальний коефіцієнт на додаткову площу (про­ходи, службові приміщення). Значення цього коефіцієнта ста­новить від 1,5 (5 > 20 м²) до 4,0 (5 < 2 м²).

Поточні витрати С — це систематично здійснювані прямі витрати у процесі експлуатації об'єкта (оплата праці, енергії, утримання і ремонт устаткування, амортизація, внески на соціальні заходи тощо). Питомі поточні витрати на одиницю річної продуктивності (с) обчислюють за формулою

Поточні витрати можуть включати такі статті: сировина та ма­теріали з урахуванням відходів, що повертаються; оплата праці основних робітників; відрахування на соціальні заходи; енергія на технологічні цілі: електроенергія, паливо, вода, стиснене повітря, газ; витрати на інструмент та інше технологічне оснащення; витра­ти на утримання та ремонт обладнання; амортизаційні відрахуван­ня на обладнання; витрати на утримання виробничих будівель; амортизаційні відрахування на виробничі будівлі; інші витрати.

Варіанти інженерних рішень треба завжди порівнювати з урахуванням питомих витрат з тим, щоб забезпечити їх зіставність за річною продуктивністю. Якщо порівнювати два варі­анти к_х> к₂ і с₁> с₂ або к_х = к₂ і с_х > с₂, або к_х> к₂ і с₁ = с₂, то економічна перевага другого варіанта (менші питомі витрати) виражена очевидно.

Якщо к_х > к₂ але с_г < с₂, то переваги обох варіантів не вира­жені очевидно. У цій ситуації необхідно використовувати строк окупності, коефіцієнт ефективності або зведені витрати.

У цьому випадку строк окупності додаткових питомих капі­тальних витрат за першим варіантом за рахунок економії пито­мих поточних витрат становить:

де Т_н — нормативний строк окупності.

Якщо Т_ок < Т_н, то переважає перший варіант. Якщо Т_ок = Т_н, то варіанти рівноцінні, якщо Т_ок > Г_н, то другий варіант гірший.

Коефіцієнт ефективності визначає величину економії поточ­них витрат на 1 грн додаткових капітальних витрат:

де Е_н — норма ефективності, що приймає власник.

За умови, коли Е > Е_н, перший варіант виявляється кра­щим, а за умови Е < Е_н — гіршим. Якщо ж Е = Е_н> то обидва варіанти є рівноцінними.

Недоліки цих показників — складність порівняння деяких варіантів та оцінювання ступеня переваги (абсолютної або відносної) одного варіанта над іншим.

Недоліків строку окупності та коефіцієнта ефективності немає у разі використання показника зведених питомих витрат;

 

В економічній теорії цей показник називають економічни­ми витратами, які включають бухгалтерські витрати (с,) та витрати втрачених можливостей (Е_н).

Крім того, є можливість оцінити абсолютну і відносну різни­цю зведених витрат у варіантах. Тому цей показник широко використовують не тільки для економічного порівняння варі­антів, але й для економіко-математичного моделювання об'єктів і визначення їх оптимальних параметрів.

Абсолютна різниця зведених витрат, розрахованих за двома варіантами, становить порівняльний економічний ефект одно­го варіанта відносно іншого:

питомий ефект, грн/шт. (т, м³):

річний ефект, грн/рік

де В₂ — річна продуктивність об'єкта за другим варіантом.

Порівнюючи варіанти, необхідно забезпечити їх зіставленість: за річною продуктивністю (розрахунок через питомі показни­ки); екологічними, ергономічними та іншими показниками якості; складом витрат, що враховуються у капітальних і по­точних витратах; цінами, тарифами і методами розрахунку вартісних показників; часом здійснювання витрат і одержання ефекту.

У розрахунках використовують середньостатистичні вихідні дані, що мають у реальній дійсності відхилення у той чи інший бік.

З'ясувалося, що точність розрахунку зведених витрат ста­новить ±4—5 %. Тому варіанти економічно рівноцінні, якщо різниця між ними не перевищує ±8—10 %.

У конкретних умовах застосування нової техніки і техно­логії розрахунки виконують порівняно з базовою технікою, яка замінюється або працюватиме паралельно з новою на конкрет­ному підприємстві. При цьому можливі такі ситуації.

Впровадження нової техніки не змінює якості продукції, а базова техніка продовжує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік) розраховують так:

де с_б, с_н — питомі поточні витрати на застосування базової та нової техніки, грн/т (м³);

к_б, к_п — питомі капітальні витрати на застосування базової та нової техніки, грн/т (м³);

В_н — річна продуктивність нової техніки, т (м³)/рік.

Якщо фактична рентабельність виробництва на підприємстві вища за нормативний коефіцієнт ефективності, значення слід вважати таким, що дорівнює фактичній рентабельності.

Впровадження нової техніки змінює якість продукції, вна­слідок чого змінюється її ціна (Ц_б на Ц_П). Базова техніка продов­жує працювати паралельно з новою. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік

Нова техніка замінює базову (діючу), яка продається. У цій ситуації частка необхідних капітальних витрат на при­дбання нової техніки сплачується виручкою від продажу базо­вої техніки. Тоді економічний ефект (у гривнях за рік)

де К_{6 дм} — витрати на демонтаж базової техніки, грн; К_бз — залишкова вартість базової техніки, грн.

де К_б — капітальні витрати на базову техніку, грн;

Т_в — нормативний строк служби базової техніки, років;

t_б — фактичний строк, відпрацьований базовою технікою, років.

Нова техніка замінює базову (діючу). Якщо на базову тех­ніку покупець не знаходиться, її здають на вторинну сировину. Недоамортизовану частину вартості базової техніки слід перене­сти на поточні та капітальні витрати під час експлуатації нової техніки. У цьому разі економічний ефект (у гривнях за рік):

де К_бл — ліквідаційна вартість базової техніки, грн;

Т_н — нормативний строк використання нової техніки, років.

Уразі модернізації устаткування, механізації та автома­тизації робіт капітальні витрати додають до діючих і тоді еко­номічний ефект:

 

де ∆К — додаткові капітальні витрати на модернізацію, меха­нізацію або автоматизацію, грн.