Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій

Оцінювання економічної ефективності — це встановлення привабливості інвестицій (інвестиційного проекту) для націо­нального господарства в цілому та для відповідних регіонів і підприємств зокрема. її визначають за співвідношенням еконо­мічних результатів і витрат. Економічні результати охоплюють: виробничі результати (виручку від реалізації продукції); со­ціальні та екологічні результати; побічні фінансові результати.

Залежно від сфери спрямування інвестицій розрізняють за­значені нижче показники ефективності.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у національне госпо­дарство:

де ∆Д — приріст національного доходу внаслідок інвестицій, млн.грн/рік;

Д — поточний національний дохід, млн грн/рік;

К — капіталовкладення у національне господарство, млн грн;

Ф — поточна вартість виробничих фондів національного гос­подарства, млн грн.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у регіон або галузь промисловості:

де ∆Др_Г, Д_рг — приріст чистої продукції і поточна чиста продук­ція у регіоні, галузі, млн.грн/рік.

Коефіцієнт ефективності інвестицій у діюче підприємство (Е_п):

де Д#, П — приріст прибутку, поточний прибуток, млн грн/рік;

Ф_п — поточні виробничі фонди підприємства, млн грн;

К_п — капіталовкладення у підприємство.

Створюючи нове підприємство державної власності, викори­стовують показник строку окупності (Т):

де П_сер — середньорічний прибуток, млн грн;

Т_н — нормативний строк окупності, років.

Строк окупності вказує на те, що підприємство з першого року отримує проектний прибуток. Але це не відповідає дійс­ності і тому слід використовувати інший показник:

де П_і — прибуток і-го року функціонування підприємства, млн грн.

Створюючи нове підприємство приватної власності або нове виробництво, філію, можна використовувати декілька показ­ників, які поширені в умовах ринкової економіки. Ці показни­ки ґрунтуються на таких положеннях. По-перше, підприємство щорічно отримує у свою власність чистий прибуток після відра­хувань податків з прибутку, а також повертає частину капіталовкладень у вигляді амортизаційних відрахуваньїх сума становить річний грошовий потік. По-друге, капітало­вкладення і грошові потоки здійснюються у різні роки, тому необхідно їх зіставляти за часом до початку експлуатації за до­помогою дисконтування:

де d — дисконтна ставка.

Ве­личину дисконтної ставки приймає інвестор з урахуванням ста­вок за банківськими депозитами або відсотків на державні об­лігації і темпів інфляції.

Розрахунки ефективності інвестицій доцільно здійснювати за зазначеними нижче показниками.

Строк окупності — це період, за який сукупний грошовий потік зрівнюється з капіталовкладеннями у підприємство

де Т_ок — строк окупності;

і — поточні роки інвестування та експлуатації підприємства;

Т_н — нормативний строк окупності, прийнятий інвестором;

К_0, К_і — початкові і поточні інвестиції.

Чисту теперішню вартість знаходять за формулою

де і — строк віддачі від інвестицій (встановлює інвестор). Індекс прибутковості обчислюють таким чином:

Усі розрахунки за цими трьома показниками виконують на основі грошових потоків з урахуванням зміни вартості грошей з часом. Основним у цих показниках (методах) є те, яку саме дисконтну ставку брати для підрахунків. Дисконтні ставки зростають, якщо зростають відсотки на позики, темпи інфляції, а також тривалість періоду обчислення грошових потоків. Чим триваліший цей період, тим більший ризик. Тому інвестор по­винен обґрунтувати дисконтну ставку і нормативний строк окупності (Т) або строк віддачі від інвестицій (і). Для більшої певності у результатах розрахунків ефективності їх дублюють з іншою дисконтною ставкою.

Якщо нормативний строк окупності дорівнюватиме строку віддачі від інвестицій, то результат за усіма цими показника­ми буде однаковим. Разом з тим найбільш привабливим показ­ником є чиста теперішня вартість, оскільки за цим показни­ком визначається додаткова величина грошового потоку від впровадження проекту