Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень

Інженерне рішення — це проект, програма дій, спрямова­них на усунення суперечностей у технічних та організаційних системах і створення нових або удосконалення наявних видів техніки, технології та організації виробництва з максималь­ною ефективністю.

За змістом інженерні рішення поділяють на конструкторські (конструкції споруди, апарата, машини, вузла, деталі тощо), технологічні (технологічні процеси, методи обробки, складан­ня), організаційні (форми і методи організації робіт, спеціалі­зація підрозділів і робочих місць, їх планування, календарно-планові нормативи) та комплексні.

Інженерне рішення як результат розумово-психологічної, творчої діяльності інженера — поняття подвійне: 1) визначає зміст і параметри об'єкта інженерного рішення (конструкції технологічного процесу, форм і методів організації виробницт­ва); 2) є вказівкою керівника колективу виконавців до підго­товки рішень нижчого рівня. Інженерне рішення лежить в ос­нові створення, виробництва й експлуатації нової техніки, нау­ково-технічного прогресу і підвищення ефективності виробни­цтва. Результатами реалізації інженерних рішень є нововве­дення або інновації.

У процесі підготовки та прийняття інженерних рішень необ­хідно враховувати їхні особливості. По-перше, рішення тісно взаємопов'язані як щодо рівня ієрархії технічних систем (на­приклад, за конструкцією деталей вузла або складальної оди­ниці), так і в межах одного рівня (рішення за конструкцією одно­го вузла). По-друге, інженерні рішення мають директивний ха­рактер і впливають на різні сфери діяльності та навколишнє середовище. Вони мусять бути погодженими з зацікавленими особами, організаціями, підприємствами і державними органі­заціями. По-третє, інженерні рішення приймають в умовах де­фіциту часу, тому необхідно поєднувати обґрунтованість і своє­часність їх прийняття. По-четверте, інженерні рішення є резуль­татом колективної діяльності виконавців, а вагомі рішення — результатом спільної роботи кількох організацій та підприємств

По-п'яте, інженерні рішення впливають на ефективність вироб­ництва, соціальні умови життя й праці людей, тому в основу їх прийняття слід покласти забезпечення максимальної ефектив­ності з урахуванням соціальних наслідків.

Господарське рішення — це вибір найбільш раціонального направлення та обсягу вкладень капіталу з тим, щоб викорис­тати кошти підприємства для максимального задоволення його потреб.

Господарські рішення приймають за таких умов: створення підприємств, їх розширення, зменшення, створення філій та ін.; освоєння виробництва нової продукції, її модернізації, збільшення, зменшення обсягу виробництва; будівництва ви­робничих об'єктів, їх реконструкції; вибору направлень вико­ристання прибутку тощо.

Результатами реалізації господарських рішень є інвестиції у виробництво.

Інженерні та господарські рішення діалектично взаємопов'я­зані. З одного боку, господарське рішення, наприклад, про не­обхідність освоєння виробництва нової продукції, обумовлює проведення комплексу конструкторських і організаційних робіт. З другого боку, результат попередніх інженерних рішень здебільшого є основою для прийняття відповідних господар­ських рішень.

Процес прийняття інженерних і господарських рішень — це сукупність етапів, які виконуються у певній послідовності: фор­мування проблеми, аналіз проблеми, формування варіантів досягнення мети, вибір кращого варіанта з урахуванням кри­теріїв ефективності.

Ефективність — це співвідношення ефекту і витрат, що зу­мовили цей ефект. Ефект є результатом впровадження інже­нерних, господарських рішень або результатом діяльності під­приємства (економічний, екологічний та/чи соціальний). Ефект — це прибуток, дохід, збільшення чи зменшення поточних ви­трат виробництва, зниження шкідливих відходів, травматиз­му та ін.

Витратами у розрахунках ефективності є капітальні вкла­дення в об'єкти будівництва, капітальні витрати або їх спрямування в об'єкти нової техніки, технології. Критерієм ефективності інженерних і господарських рішень є максимум ефекту на одиницю витрат або мінімум витрат на одиницю ефекту

Аналіз ефективності має два напрями: 1) оцінювання ефек­тивності інвестицій, тобто вкладень капіталу як результат або варіант господарських рішень; 2) оцінювання ефективності інновацій, тобто результатів інженерних рішень.

Аналіз ефективності інвестицій у будівництво підприємств, їх реконструкцію дає змогу обґрунтувати район і пункт будів­ництва нового підприємства, визначити його спеціалізацію, потужність, кооперування з іншими підприємствами, темпи зростання потужності за рахунок будівництва нових цехів, їх реконструкції, переоснащення тощо.

Ефективність інвестицій оцінюють, зазвичай, методами абсо­лютної ефективності, яка характеризується співвідношенням загальної величини ефекту (прибутку, доходу) і капітальних вкладень у відповідні об'єкти, сфери господарювання.

Визначення ефективності інновацій спрямовано на вибір техніки і технології для конкретних умов; обґрунтування до­цільності створення нової техніки, конструктивних схем, го­ловних параметрів та інших показників її якості; оцінювання ефективності витрат на створення та освоєння виробництва нових зразків техніки і технологічних процесів; обґрунтуван­ня сфери раціонального використання нової техніки, технології та організації виробництва, вибору раціонального режиму екс­плуатації та ін.

Ефективність інновацій оцінюють методами порівняльної ефективності, яка базується на порівнянні капітальних і пря­мих поточних витрат для обґрунтовування раціональних та оптимальних рішень. При цьому раціональне рішення — це кращий варіант з порівняних, а оптимальне — з усіх можли­вих.

Використання методів абсолютної ефективності для оціню­вання інновацій є надзвичайно складним, оскільки при цьому треба оперувати кінцевими результатами діяльності підприєм­ства (виручкою від реалізації продукції, її собівартістю), тоді як окремі інновації становлять лише частку прямих витрат у собівартості.