Тема 3 виробнича потужність підприємства

 

3.1 Види виробничої потужності

3.2 Методика розрахунку виробничої потужності.

3.3 Шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності

 

Ключові поняття і терміни: виробнича потужність підприємства; перспективна виробнича потужність; проектна виробнича потужність; діюча потужність підприємства; вузьке місце; коефіцієнт виробничої потужності; коефіцієнт завантаження обладнання.

 

Студент повинен знати: виробнича потужність підприємства; види виробничої потужності; методика розрахунку виробничої потужності; показники використання виробничої потужності шляхи підвищення ефективності використання виробничої потужності.

 

Види виробничої потужності

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовим, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяці рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режим роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи: |

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоди є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

-знос та вибуття обладнання;

- збільшення трудомісткості виготовлення виробів;

- зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

- зменшення фонду робочого часу;

- закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

- натуральними;

- умовно-натуральними;

- у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконст­рукції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

- потужність на початок планового періоду (вхідна);

- потужність на кінець планового періоду (вихідна);

- середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

- проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

- збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

- перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

- можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що ліміту­ють випуск продукції.

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

- намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

- запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Вп_а„_г, гон), обчислюється за формулою:

 

Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_ев - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн

Середньорічна виробнича потужність (Вп_сєр._р, грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

Вn^с.р= Вn_вх. + (Вn_вв.· t_пр)/12 – (Вn_вив · t_виб)/12,

 

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:

- структура і величина основних засобів;

- якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

- передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

- прогресивність технологічних, процесів,

- режим роботи підприємства;

- ступінь спеціалізації;

- рівень організації виробництва та праці;

- якість сировини і ритмічність поставок;

- фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 8.1.

.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Ф_к) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Д_к) на число годин на добу (Т):

Наприклад, на період одного року при 2 - змінній роботі з тривалістю зміни 8 годин він складає 365 х (8 х 2) =5840 годин.

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Ф_р) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Д_к) і числа неробочих днів (Д_н) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:

 

де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

 

де Д_с - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

tз - тривалість робочої зміни, годин;

Д_сп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;

t_сп -час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;

п₃ - режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).

Наприклад, при 5-денному робочому тижні та 8-годинному робочому дні (1 зміна) номінальний фонд складає - (365 - 53 -52) х 8 =2080 год., а при 6-денній роботі та 8-годинному робочому дні (1 зміна) - (365 -53) х 8 =312 х 8 = 2496 год.

Плановий (ефективний, дійсний) (Ф_n) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Ф_р) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

 

де Т_tр, t_р - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;

Т_tп, t_tп - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

Наприклад. Номінальний фонд робочого часу дорівнює 2080 годинам, заплановані витрати часу на ремонт, налагодження та переналагодження обладнання - 1 % номінального фонду часу.

Дійсний (плановий) фонд робочого часу

 

Ф_п = 2080 • (1- (1-100)) = 2080 • 0,9 = 1872 год.