Знос, амортизація і відтворення основних фондів

 

Просте й розширене відтворення основних фондів відбуваєть­ся в безперервному процесі здійснення різних його взаємопов'язаних форм — ремонту, модернізації, технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, нового капіталь­ного будівництва. Для цього необхідно здійснювати постійний облік ступеня зносу (старіння) та амортизації основних фондів.

Основні фонди впродовж свого тривалого функціонування зазнають фізичного, функціонального та економічного зносу.

Фізичний знос основних фондів зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних і технологічних якостей об'єктів основних фондів, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості. На швидкість і розміри фізичного зносу основних фондів впливає багато чинників, головними з яких є: надійність основних фондів; якість технічного догляду за ними; особливості технологічних процесів; кваліфікація обслуговую­чого персоналу; режим роботи та ін.

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: за терміном її експлуатації, тобто через зіставлення нормативного і практич­ного термінів експлуатації; за даними обстежень технічного стану.

Ступінь фізичного зносу ОФ визначають за допомогою коефіцієнта фізичного зносу (К_ф.з.), який визначається як:

 

К_ф.з. = Т_ф.: Т_к.в. · 100%,

або

К_ф.з. = С_зн: В_п,

 

де Т_ф., Т_к.в. – фактичний строк служби та очікуваний термін корисного використання об’єкта ОФ відповідно, років,

С_зн – сума зносу об’єкта ОФ, грн..

В_п – початкова вартість об’єкта ОФ, грн.

Моральний знос основних фондів зумовлений впливом соціально-економічних, екологічних та інших чинників на об'єкт основних фондів. Цей вид зносу характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення наявних і створення нових засобів вироб­ництва, запровадження принципово нової технології та ін.

Для визначення ступеня морального зносу першого роду застосовується коефіцієнт морального зносу першого роду (К_м.з.1), який визначається як:

 

К_м.з.1 = (В_п – В_в): В_п · 100%,

де В_в – відновна вартість ОФ на певну дату, грн..

Коефіцієнт морально зносу другого роду обчислюється за формулою:

К_м.з.2 = (q₁-q₀): q₁ · 100%,

де q₀, q₁ – продуктивність застосованого й нового об’єкта ОФ відповідно або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.

 

Безперервний процес виробництва потребує постійного від­творення фізично, функціонально й економічно зношених основних фондів. Необхідна умова відновлення основних фондів — поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюєть­ся через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів основних фондів на вартість про­дукції з метою її повного відшкодування. Амортизація — це також метод включення частинами вартості основних фондів (упродовж терміну їхньої служби) до витрат на виробництво продукції та подальше використання цих грошових коштів для відновлення використаних основних фондів.

Після реалізації продукції частина грошової суми, яка відпо­відає перенесеній вартості основних фондів, надходить до амортизаційного фонду. У ньому здійснюється накопичування грошових коштів до величини, яка приблизно відповідає первісній вартості основних фондів. Амортизаційний фонд (сума накопи­чених грошових коштів) використовують для придбання нових основних фондів замість зношених, у результаті чого здійсню­ються відновлення основних фондів. Об'єктами амортизації є всі види основних фондів, окрім земельних ділянок.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного та морального зносу основних фондів. Ця компенсація включається до собівар­тості продукції, яка реалізується, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до первісної вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють за формулою:

Встановлюючи норми амортизаційних відрахувань, слід виходити з економічно доцільних середніх термінів функціонування основних фондів, необхідності повного відшкодування їхньої вартості і враховувати особливості їхнього техніко-економічного старіння.

Найскладніше — правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного терміну використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно, його встановлюють з урахуванням багатьох чинників (загальної фізичної довговічності, умов експлуатації, ремонтоздатності та ін.).

Для окремих груп основних фондів термін використання визначають на підставі обсягів виготовленої продукції або іншо­го натурального показника обсягів робіт, що передбачається отримати в результаті їхньої експлуатації.

Розрахунок амортизаційних відрахувань здійснюють лінійним (рівномірним) і нелінійними методами. За лінійного методу річну суму амортизації обчислюють за роками і визначають на основі первісної вартості основних фондів. Лінійний метод амортизації простий, наочний і очевидною мірою враховує процес рівномірного спрацювання основних фондів за весь період експлуатації. Недолік цього методу полягає в тому, що впродовж терміну служби устаткування можуть бути його простоювання, поломки і неповне завантаження. Окрім того, устатку­вання нерівномірно спрацьовується в часі і цей метод не врахо­вує економічний знос устаткування.

Окрім прямолінійного методу, в практиці застосовують нелінійні методи амортизації. Застосування цих методів дає змогу отримати більшу частину амортизації (до 60—70 % вар­тості основних фондів) уже в першу половину терміну їх вико­ристання. У другій половині строку служби основних фондів величина амортизації, розрахована нелінійними методами, зменшується. Нелінійні методи амортизації часто називають методами прискореної амортизації.

Нарахування амортизації проводять щомісячно і починають з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних фондів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних фондів.

Розрізняють такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод.

Для визначення річної суми амортизації необхідно:

 

Аг = В_п/ Т

де Вп - початкова вартість основних фондів, грн.;

Т - період експлуатації, років.

Сума амортизації на місяць:

 

А_м = А_г/12

 

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як:

 

А_г = В^п.р._б.*N_а

 

де В^п.р_б - балансова вартість основних фондів на початок року, грн.;

Nа- річна норма амортизації, %

,

 

де В_л - ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;

3. Метод прискореного зменшення вартості.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

 

А_г = В^п.р._б*2N_а

 

де N_а - норма амортизації, визначена виходячи з терміна експлуатації:

, %

 

Річна сума амортизації останнього року експлуатації визначається як різниця між вартістю на початок періоду і ліквідаційної вартості, грн.

4. Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

 

А_г = В_п*К_к

 

де К_к - кумулятивний коефіцієнт, що визначається як відношення кількості років експлуатації, що залишилися, до суми числа років експлуатації.

5. Виробничий метод.

Місячна сума амортизації визначається як множення фактичного оюсягу виробництва і ставки амортизації на одиницю продукції:

 

Ам = N_ф*С_а

 

де N_ф – фактична виробітка, од.

С_а - ставка амортизації на одиницю продукції, грн:

 

С_а = В_п / N_о

 

N_о – загальний обсяг продукції, що підприємство очікує виробити з використанням цього об'єкта ОС.

 

Об'єкт основних фондів вилучають з активів (списують з балансу підприємства) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або в разі невідповідності критеріям ви­знання його активом. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних фондів визначають вирахуванням з доходу від вибут­тя основних фондів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних фондів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних фондів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшується відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зношеності ліквідо­ваної частини об'єкта.