Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.

Дізнання – це початкова форма досудового розслідування, яка являє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що пов’язана з їх функціональним призначенням і виражається в провадженні досудового розслідування кримінальних справ з метою досягнення завдань кримінального судочинства з подальшим направленням матеріалів справи слідчому в строк, встановлений законом, або її закриттям.

Закон диференціює порядок і строки провадження дізнання у кримінальних справах, а також порядок направлення справи слідчому органом дізнання залежно від тяжкості злочину. Тому можна говорити про два види дізнання: у справах про злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, та у справах про злочини, які є тяжкими чи особливо тяжкими.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким чи особливо тяжким (тобто невеликої чи середньої тяжкості), орган дізнання порушує кри-мінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання в строк не більше десяти днів з моменту встановлення такої особи і не більше п’яти діб з моменту обрання до неї запобіжного заходу складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. Дізнання у справах про нетяжкі злочини розпочинається з момен-ту порушення кримінальної справи і завершується передачею її через прокурора слідчому. Тобто провадження слідчих дій до встановлення особи, яка вчинила злочин, також є дізнанням. Тому положення ч. 1 ст. 108 КПКУ, яке передбачає, що у справі про злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила, є не зовсім вірним з точки зору правової визначеності.

За наявності ознак тяжкого злочину (тобто тяжкого чи особливо тяжкого) орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить невідкладні слідчі дії, після чого в строк не більше десяти днів з моменту порушення справи і не більше п’яти діб з моменту обрання до особи, яка вчинила злочин, запобіжного заходу (ч. 2 ст. 108 КПКУ) складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

Справа про тяжкий чи особливо тяжкий злочин передається органом дізнання через прокурора слідчому у вказаний 10-денний строк з моменту її порушення, якщо навіть не встановлена особа, котра вчинила цей злочин. Бажано, щоб така справа направлялась слідчому якнайшвидше, оскільки в останнього більше можливостей для повного і якісного провадження розслідування у справі.

Таким чином, під невідкладними слідчими діями слід розуміти слідчі дії, що спрямовані на виявлення і фіксацію доказів, встановлення осіб, які вчинили злочин, і завданням яких є збереження слідів злочину на початковому етапі розслідування у зв’язку із загрозою можливої втрати їх у разі зволікання. Коли у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові заходи, спрямовані на її встановлення (а, на нашу думку, й на встановлення нових епізодів її злочинної діяльності чи інших осіб, причетних до вчинення злочину, оскільки така необхідність випливає із завдань, передбачених у ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов’язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій (частини 3 і 4 ст. 104 КПКУ). За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПКУ, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві (ч. 2 ст. 109 КПКУ).