Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.

Досудове розслідування є основною формою досудової підготовки матеріалів справи, яке здійснюється у формі дізнання, досудового слідства або у протоколній формі1. Лише у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПКУ) замість досудового розслідування підготовка матеріалів до судового розгляду провадиться самим потерпілим за сприяння судді.

Дізнання – це початкова форма досудового розслідування, яка являє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що пов’язана з їх функціональним призначенням і виражається в провадженні досудового розслідування кримінальних справ з метою досягнення завдань кримінального судочинства з подальшим направленням матеріалів справи слідчому в строк, встановлений законом, або її закриттям.

Закон диференціює порядок і строки провадження дізнання у кримінальних справах, а також порядок направлення справи слідчому органом дізнання залежно від тяжкості злочину. Тому можна говорити про два види дізнання: у справах про злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, та у справах про злочини, які є тяжкими чи особливо тяжкими.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким чи особливо тяжким (тобто невеликої чи середньої тяжкості), орган дізнання порушує кри-мінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання в строк не більше десяти днів з моменту встановлення такої особи і не більше п’яти діб з моменту обрання до неї запобіжного заходу складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. ч. 1ст. 108(КПКУ)

За наявності ознак тяжкого злочину (тобто тяжкого чи особливо тяжкого) орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить невідкладні слідчі дії, після чого в строк не більше десяти днів з моменту порушення справи і не більше п’яти діб з моменту обрання до особи, яка вчинила злочин, запобіжного заходу (ч. 2 ст. 108 КПКУ) складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

Таким чином, під невідкладними слідчими діями слід розуміти слідчі дії, що спрямовані на виявлення і фіксацію доказів, встановлення осіб, які вчинили злочин, і завданням яких є збереження слідів злочину на початковому етапі розслідування у зв’язку із загрозою можливої втрати їх у разі зволікання. Коли у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові заходи, спрямовані на її встановлення (а, на нашу думку, й на встановлення нових епізодів її злочинної діяльності чи інших осіб, причетних до вчинення злочину, оскільки така необхідність випливає із завдань, передбачених у ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), і повідомляє слідчого про

їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов’язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій (частини 3 і 4 ст. 104 КПКУ). За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПКУ, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві (ч. 2 ст. 109 КПКУ).

Досудове слідство є основною формою досудового розслідування, яка забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та прав учасників процесу. Воно провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, по яких передбачено досудове розслідування у формі досудової підготовки матеріалів у протокольній формі (ст. 425 КПКУ), а також у справах так званого приватного обвинувачення, по яких досудова підготовка матеріалів до судового розгляду провадиться самим потерпілим за сприяння судді (ч. 1 ст. 27 КПКУ).

Досудове слідство провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції та слідчими органів безпеки (ст. 102 КПКУ) Слідчі, на відміну від осіб, які провадять дізнання, наділені біль-шою процесуальною самостійністю (див., наприклад, ч. 2 ст. 114 КПКУ, рішення слідчого не потребують затвердження начальником слідчого підрозділу, на відміну від необхідності затвердження багатьох рішень дізнавача начальником органу дізнання), слідчим надається ширше коло повноважень у прийнятті процесуальних рішень (притягнути особу як обвинуваченого може лише слідчий).

Серед суб’єктів права на розслідування злочинів слід назвати також начальника слідчого відділу, який має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 114-1 КПКУ), і прокурора, який має право брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПКУ).

Досудового розслідування, можна розділити на такі групи: умови, пов’язані з а) вибором належ-ного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем; б) із забезпеченням всебічності, повноти, об’єктивності та бистроти роз-слідування; в) із забезпеченням прав і законних інтересів учасників розслідування.

1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем:

а) підслідність кримінальних справ (Див. Пит 59)

б) прийняття справи до свого провадження. Фактприйняття справи до провадження відображається або в постанові про порушення кримінаної справи (коли її виніс той, хто і буде розслідувати порушену ним справу), або про це виноситься окрема постанова (коли провадження в порушеній справі доручається іншому органу розслідування). Розслідування кримінальної справи особою, яка неприйняла її до свого провадження, є істотним порушенням кримінальнопроцесуального закону і тягне за собою визнання недопустимими отриманих нею результатів розслідування.

в) взаємодія слідчого з органом дізнання (Див пит 60)

г) провадження слідства в справі декількома слідчими. Згідно зі ст. 119 КПКУ провадження досудового слідства в кримінальній справі у випадку її складності або великого обсягу може бути доручено слідчій групі, про що виноситься окрема постанова або вказується в постанові про порушення кримінальної справи. Рішення про провадження досудового слідства слідчою групою приймають начальники слідчих підрозділів (якщо до складу групи включаються лише слідчі даного відомства) і прокурор (якщо група формується із слідчих прокуратури або слідчих різних відомств). Останній може доручити розслідування справи слідчим з різних ві-домств і різних адміністративно-територіальних одиниць.

Один із слідчих призначається старшим, приймає справу до свого провадження та безпосередньо керує діями інших слідчих. Керівництво групою полягає насамперед у загальному плануванні розслідування справи, у розподілі роботи між членами групи, в організації обміну інформацією.

ґ) направлення окремого доручення. Згідно із ст. 118 КПКУ слідчий має право провадити слідчі дії як у своєму районі, місті, так і в інших слідчих районах. Він має право також доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які обов’язані це доручення виконати в 10-денний строк, що обчислюється з дня його одержання останніми.

2. До групи загальних умов, які забезпечують всебічність, повноту, об’єктивність та бистроту розслідування, належать:

а) об’ єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПКУ). Правила об’єднання і виділення кримінальних справ спрямовані на те, щоб забезпечити повне, всебічне й об’єктивне дослідження обставин, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ступеня вини обвинуваченого. Об’єднання і виділення справ прово-диться за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чи постановою суду.

В одному провадженні можуть бути об’єднані справи:

– за обвинуваченням декількох осіб – співучасників вчинення – одного чи кількох злочинів;

– за обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів; –

– у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за – заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкогозлочину, а також в інших випадках, коли має місце підслідність зазв’язком справ (ст. 26 КПКУ);

– зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в ч. 1 – ст. 27 КПКУ (приватного обвинувачення) (ч. 3 ст. 251 КПКУ).

б) строки досудового розслідування1. Досудове розслідування повинно бути проведено у встановлені законом строки і своєчасно завершено. Виконання цієї вимоги є умовою: для успішного розкриття злочину, закріплення і використання доказів; створення необхідних передумов для розгляду кримінальної справи в суді; належного забезпечення обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального судочинства права на участь у судовому розгляді.

в) недопустимість розголошення даних досудового розслідування. Згідно із ст. 121 КПКУ дані досудового розслідування за загальним правилом не можуть бути розголошені.

г) виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів до їх усунення (ст. 23, 231 КПКУ). При провадженні дізнання та досудового слідства (а також у подальшому і судового розгляду кримінальної справи) орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПКУ). Це одна з обставин, яка входить до предмета доказування у кримінальній справі. Причини вчинення злочину – це соціальні явища, які викликали його вчинення.

3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:

а) необхідність обов’ язкового роз’ яснення і забезпечення прав учасників досудового розслідування. Згідно із ст. 53 КПКУ суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих прав. Тобто особа, яка провадить розслідування, зобов’язана роз’яснити процесуальні права при розслідуванні справи особам, які за її рішеннями (постановами) визнані потерпілими, цивільними позивачами, притягнені як обвину-вачені, визнані цивільними відповідачами, поставлені в становище підозрюваного, та їх представникам як відразу після ознайомлення з таким рішенням, так і при провадженні конкретних слідчих дій. Таке роз’яснення повинно бути обов’язково відображено у відповідному процесуальному документі (або в постанові про визнання особи потерпілим, цивільним позивачем тощо, або в окремій постанові про роз’яснення прав певному учаснику процесу);

б) обов’ язковість розгляду клопотань. Особа, яка провадить розслідування, зобов’язана розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити кожне клопотання учасника процесу про виконання будь-яких слідчих дій, якщо обставини, про встановлення яких вони просять, мають значення для справи, або якщо необґрунтовано обмежуються їх права.

в) свобода оскарження рішень та дій органів дізнання, слідчого, прокурора. Дії і рішення органів дізнання та слідчого можуть бути оскаржені учасником процесу прокуророві. Скарги можуть бути як письмові, так і усні, останні заносяться до протоколу. Слідчий або дізнавач зобов’язані протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне особа, яка провадить розслідування або прокурор. Прокурор зобов’язаний розглянути, розв’язати скарги і повідомити про результати скаржника на дії і постанови органів дізнання – протягом 10 днів, а на дії і рішення слідчого – протягом трьох днів після їх одержання (ст. 110, 234, 235 КПКУ).

Дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі можуть бути оскаржені учасниками процесу вищестоящому прокуророві. Порядок та строки розгляду цих скарг аналогічний порядку розгляду скарг на дії і рішення слідчого (ст. 236 КПКУ).