Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.

Заснована на законах і відомчих нормативних актах їх спільна узгоджена діяльність (за метою, характером, місцем і часом), яка спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства, при керівній і організуючій ролі слідчого та чіткому розмежуванні компетенції. Така взаємодія має теоретичні та правові підстави. Теоретичними підставами взаємодії є положення, які пояснюють її смисл і значення. Їх усвідомлення слідчими і співробітниками органів дізнання роблять вза-більш осмисленою та цілеспрямованою, сприяючи тим самим її законності та ефективності, дають змогу відповісти на питання: з якою метою здійснюється взаємодія? чому вона можлива? чим викликана її необхідність? Такими підставами, на нашу думку, є: а) спільність мети і завдань органів дізнання та слідчого – лише об’єднуючи свої зусилля, органи досудового слідства і органи дізнання зможуть ефективно їх ви-рішити; б) однакова юридична сила процесуальних актів органів дізнання та слідчого – протоколи слідчих дій, виконаних співробітниками органів дізнання, мають таке ж доказове значення, як і протоколи, складені слідчим; в) необхідність використання можливостей органу дізнання і слідчого – слідчий вправі провадити тільки процесуальні та розшукові дії (ст. 114 КПКУ), органи дізнання можуть здійснювати також і оперативно-розшукові заходи (ст. 103 КПКУ). Правовими підставами взаємодії є: приписи законів (КПКУ, законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про організаційно-правові основи бороть-би з організованою злочинністю» та ін.) та підзаконних нормативних актів, у тому числі актів обмеженого використання різного ступеня конфіденційності

Взаємодія слідчого і органу дізнання має різноманітний характер і здійснюється в певних правових формах. Виділяють 1) процесуальні та 2) організаційні (непроцесуальні) форми взаємодії.

1) До процесуальних форм взаємодії, тобто таких, які регулюються кримінально-процесуальним законом, належать:

– повідомлення про наслідки оперативно-розшукових заходів, якщо у справі, що передана слідчому, не встановлено особу, яка вчинила злочин (ст. 104 КПКУ), а також, на нашу думку, і в справах, по яких така особа встановлена, про нові епізоди її злочинної діяльності;

– доручення і вказівки слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій, а також оперативно-розшукових заходів (ст. 104, 114, 66 КПКУ).

Доручення і вказівки органу дізнання викладаються слідчим у письмовій формі і є обов’язковими для виконання, причому він вправі встановити строк для іх виконання.

Слідчі дії – це процесуальні дії, види і порядок здійснення яких регламентовано законом.

Розшукові дії мають непроцесуальний характер, але полягають у використанні різних гласних методів і засобів, наприклад: засади; по-двірні чи поквартирні обходи для виявлення свідків злочину; прочісування місцевості, у тому числі і з використанням спеціально навченого собаки, з метою виявлення знарядь чи слідів злочину; звернення по радіо, телебаченню і через пресу до населення за допомогою в розшуку особи, яка вчинила злочин, тощо.

Схожість розшукових дій і оперативно-розшукових заходів полягає в тому, що законом передбачено лише можливість їх застосування. А порядок провадження не регламентований нормами кримінально-процесуального законодавства.

2)До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать:

– узгоджене планування спільних слідчих, розшукових і оперативно-розшукових заходів;

– обмін взаємодіючих суб’єктів інформацією, що надходить за повідомленнями про вчинені злочини і злочини, що готуються, а також з інших питань слідчої та оперативно-розшукової діяльності (зокрема, використання можливостей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових обліків тощо);

– координація проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

– консультації;

– спільний аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, та обговорення профілактичних заходів;

– спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи;

– спільне використання техніки, засобів зв’язку і транспорту, що має у своєму розпорядженні орган дізнання, тощо.

Залежно від періоду часу, протягом якого здійснюється взаємодія, і від ступеня об’єднання зусиль можна виділити такі її види:

а) разова;

б) періодична;

в) постійно діюча.

 

Питання кримінального процесу в Законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність».

Аналізуючи закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», кримінально-процесуальне законодавство, інші законодавчі та відомчі нормативні акти, ми можемо виділити основні форми взаємодії, в яких здійснюються процесуальні та оперативно-розшукові відносини органів дізнання та слідчого. До них відносяться:

– здійснення самостійно органами дізнання оперативно-розшукових заходів і термінове інформування слідчого про результати;

– виконання органами дізнання оперативно-розшукових заходів і невідкладних слідчих дій за дорученням слідчого;

– виконання органами дізнання вимог слідчого щодо сприяння при виконанні ним слідчих дій відповідно до його доручень;

– виконання органами дізнання доручень на проведення слідчих дій в інших районах;

– виконання оперативними підрозділами запитів відповідних міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів, запитів повноважних державних органів, установ та організацій стосовно проведення оперативно-розшукових заходів;

– здійснення органом дізнання розшуку обвинуваченого згідно з дорученням слідчого;

– участь спеціалістів правоохоронних органів у проведенні слідчих дій;

– проведення експертиз в експертних установах органів внутрішніх справ;

– застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві і проходять по кримінальній справі, що знаходиться у провадженні слідчого чи органу дізнання;

– проведення оперативно-розшукових заходів відносно осіб, затриманих за вчинення злочину та осіб, взятих під варту.

Згідно з кримінально-процесуальним законом (ст. 94, 103, 113, 114, 118, 206 Кримінально-процесуального кодексу України) основним суб’єктом взаємодії з оперативним підрозділом є слідчий. У процесі взаємодії та організації розслідування він має право: знайомитися з оперативно-розшуковими матеріалами органів дізнання; доручати їм виконання окремих доручень та вказівок про провадження розшукових та слідчих дій; вимагати узгодження питань щодо проведення оперативно-розшукових заходів у справах про злочини; приймати рішення про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, додаткових заходів.

Окрім цього, згідно з вимогами відомчих нормативних актів на керівника слідчого підрозділу покладається обов’язок щодо організації взаємодії, своєчасного вирішення питання про створення слідчо-оперативних груп для розслідування багатоепізодних, міжрегіональних злочинів, проявів організованої злочинності та забезпечувати їх роботу згідно з узгодженими планами.

Таким чином, процес взаємодії слідчого та оперативного працівника полягає у здійсненні комплексу заходів, регламентованих законом, з використанням наявних сил, засобів та методів (слідчих та оперативно-розшукових) правоохоронних органів з метою вирішення завдань кримінального судочинства.