Підстави для провадження обшуку

1. Фактична – достатні дані вважати, що: а) знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи; б) в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини (ст. 177 КПКУ).

Такі дані можуть бути одержані: по-перше, кримінально-процесуальним шляхом і. міститися в матеріалах кримінальної справи; по-друге, оперативно-розшуковим шляхом.

2. Правові підстави для провадження обшуку:

1. Обшук приміщення та місцевості (за винятком житла чи іншого володіння особи, в тому числі й земельних ділянок, які є володінням особи) – проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника.

У невідкладних випадках, коли затримка з проведенням обшуку може викликати негативні наслідки для справи (наприклад, фактичні підстави для цього виникли раптово при провадженні інших слідчих дій (огляду, виїмки) та ін., тобто закон не обмежує їх певним переліком), такий обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним його повідомленням про це в добовий строк.

2. Обшук житла чи іншого володіння особи (за винятком двох невідкладних випадків: а) пов’язаних із врятуванням життя та майна; б) пов’язаних з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину) проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Протягом доби з моменту початку проведення цієї дії (тобто з моменту, коли почалося обмеження права особи) слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 28. 03. 2008р. №2 під житлом у значенні, що використовується у статтях 177, 178 КПКУ та у п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», треба розуміти: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо). Крім того, згідно з вимогами ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. №3477-ГУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Як «інше володіння» слід розуміти такі об’єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

3. Обшук особи, хоча в законі (ст. 184 КПКУ) це чітко не вказано, однак виходячи із смислу ст. 29 Конституції У країни, може бути проведений також лише на підставі судового рішення (за винятком випадків, коли може бути проведений взагалі без постанови (ч. З ст. 184 КПКУ)).

Особи, які беруть участь в обшуку особи повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують (а також і в якої проводиться виїмка) (ст. 184 КПКУ).

Виїмка (ст. 178-186 КПКУ) – це слідча дія, яка полягає у вилученні конкретних об’єктів, що мають значення для справи, якщо відомо, де і в кого вони знаходяться.

Підстави для провадження виїмки:

Фактична підстава – точні дані, що певні предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Ці дані можуть бути одержані: а) кримінально-процесуальним шляхом і міститися в матеріалах кримінальної справи (в показаннях осіб, заявах, поясненнях, рапортах, в протоколах слідчих дій та ін); б) оперативно-розшуковим шляхом.

Правові підстави:

1. За загальним правилом, виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого.

2. Виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, а також примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ч. 3-4 ст. 178 КПКУ).

Примусова виїмка має місце в тому випадку, коли предмети або документи, зазначені у постанові слідчого про проведення виїмки, не видаються добровільно, хоча слідчому точно відомо місце їх знаходження і вони спостерігаються візуально. У тому ж разі, коли такі предмети або документи добровільно не видаються і при цьому не виявляються візуально у місці проведення виїмки, повинно прийматись рішення про проведення обшуку, оскільки метою виїмки є тільки вилучення об’єктів, що мають значення для справи (на відміну від обшуку, метою якого є ще і їх пошук).

З метою уникнення втрати часу і можливої втрати доказів у випадку, коли має місце відмова добровільно видати об’єкти, що зазначені в постанові про виїмку в житлі чи іншому володінні або вони не виявлені, слідчий, передбачаючи таку ситуацію, вправі вжити заходи для одержання судового рішення про провадження або примусової виїмки або обшуку. Якщо необхідності в цьому не виявиться, то постанова передається судді, який її виніс, з повідомленням причин, з яких проведення останніх стало непотрібним.