Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.

Закриття кримінальної справи – один з найважливіших актів судочинства, який а) завершує провадження не тільки в стадії досудового розслідування, але й в цілому в кримінальній справі (за виключенням п. 2 ст. 213 КПКУ); б) визначає долю обвинуваченого або підозрюваного: на нього в силу ч. 1 ст. 62 КУ не можуть бути покладені передбачені кримінальним та іншими законами правові наслідки злочину і відносно нього повинні бути скасовані всі застосовані раніше заходи процесуального примусу.

Підстави (ст. 213 КПКУ):

1. Реабілітуючи – ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні злочину, що їй інкримінується, тягнуть зняття з неї обвинувачення, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до відповідальності, затриманням або взяттям під варту. Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі (ст. 531 КПКУ). Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються ЗУ від 1. 12. 94р. №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». До таких підстав відносяться:

1) відсутність події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПКУ);

2) відсутність в діянні складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПКУ);

3) при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ч. 1 ст. 213 КПКУ). Закриття кримінальної справи на цій підставі можливе за умови, що в ході розслідування встановленні як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу злочину, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме обвинуваченим. Причому висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення злочину може бути зроблений в результаті: а) достовірного встановлення невинуватості обвинуваченого (наприклад, при підтвердженні його алібі); б) вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винності обвинуваченого, які не можуть бути усунуті, на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

2. Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрані достатні докази, які підтверджують 1 вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого злочину, однак в силу певних обставин провадження 1 кримінальної справи щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування (п. 4-11 ч. 1 ст. 6 КПКУ).

До таких підстав відносяться і, так звані, спеціальні підстави закриття кримінальної справи, які передбачені в Особливій частині ККУ (зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401 ККУ).

1. Матеріальні – це підстави, що вказують 1 на відсутність обставин, з якими кримінальний закон зв’язує виникнення і реалізацію кримінальної відповідальності, тобто, які виключають І суспільну небезпеку (злочинність) діяння (пп. 1, 1 2 ст. 6 КПКУ), а тому і його караність, або тільки караність особи (пп. 4, 5, 8 ст. 6 КПКУ). До таких підстав відносяться також і, так звані, спеціальні підстави закриття кримінальної справи, які передбачені в Особливій частині ККУ (зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. б ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401 ККУ).

2. Процесуальні – це підстави, що свідчать 1 про відсутність процесуальних передумов для І продовження досудового розслідування. Вони І передбачені в п. п. 7, 9-11 КПКУ.

3. Змішаною за своїм характером є підстава, яка передбачена п. 2 ст. 213 КПКУ – недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. В тих випадках, коли посилання на цю підставу при закритті кримінальної справи обумовлено тим, що обвинувачений не вчиняв діяння, що йому інкримінується, про нього можна говорити як про матеріальну, якщо ж застосування даної підстави стало результатом тлумачення сумнівів, що не можуть бути усунуті, на користь обвинуваченого згідно з принципом презумпції невинуватості, то можна говорити про його процесуальну природу.

Порядок закриття кримінальної справи:

1. Рішення про закриття кримінальної справи слідчий оформлює мотивованою постановою, копія якої надсилається прокуророві, особі, що притягувалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

2. В постанові повинні бути вирішені питання про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також про речові докази.

3. Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, трудового колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.

4. Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена заінтересованою особою в 7-денний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи прокуророві (ст. 215 КПКУ) або до суду (ст. 236-5 КПКУ).