Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель

Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами держав­ної влади, органами місцевого самоврядування, під­приємствами, установами, організаціями і громадя­нами земельного законодавства України.

У коментованій статті визначені задачі контролю за використанням і охороною земель. По змісту статті він складається в забезпеченні дотримання органами дер­жавної влади, місцевого самоврядування, підприємст­вами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не тільки за

юридичними і фізичними особами; б) за всіма земля­ми, безвідносно до форм власності на ці землі.

Конкретні задачі, функції контролю за використан­ням і охороною земель, а також форми і методи його здійснення визначені в иормативао-аравових актах законодавства України.

Метою контролю, за використанням і охороною зе­мель, що збігається з метою усієї екологічної діяльно­сті, є задоволення справедливих соціальних, економіч­них, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку й охорони навколишнього природного середовища.

Конкретні цілі контролю визначаються основними формами діяльності в сфері використання й охорони земель. Ними є: організація раціонального землекори­стування; охорона земель; забезпечення екологічної безпеки людини.

Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель

1. Державний контроль за використанням та охо­роною земель здійснюється уповноваженими органа­ми виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону зе­мель — спеціально уповноваженими органами з пи­тань екології та природних ресурсів.

2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Коментована стаття розподіляє повноваження в сфері здійснення державного контролю між уповноважени­ми органами виконавчої влади по земельних ресурсах та спеціально уповноваженими органами з питань еко­логії та природних ресурсів.

Уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах є Державний комітет України по земельних ресурсах, обласні, Київське та Севастопольсь­

ке міські управління та районні відділи земельних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 р.¹, Держком-зем відповідно до покладених на нього завдань здійс­нює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в т. ч. вста­новленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок від­повідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами; контролює додержання суб'єктами господарювання встановлених вимог щодо виконання земельно-кадас­трових та землевпорядних робіт, експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок здійснення органами державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за викорис­танням та охороною земель, затверджено наказом Держкомзему України від 29 липня 1993 р.², органи Держкомзему здійснюють державний контроль за:

— раціональною організацією території та викори­станням земельних ділянок власниками землі і зем­лекористувачами відповідно до умов їх надання;

— поверненням самовільно зайнятих ділянок, в стані придатному для використання;

— виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання земельних ділянок, нормативними документами та затвердженими проектами по захис­ту земель від водної та вітрової ерозії, заростання бу­р'янами, чагарниками та дрібноліссям, селів, шдтоплен-

¹ Офіційний вісник, 2000.— № 33.— С. 1401.

² Екологічне законодавство України. Збірник норма­тивних актів, судової та арбітражної практики. У двох книгах. Книга перша / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Кара-каша.— Одеса, 2001.— С. 543-646.

ня, заболочення, засолення, висушування, ущільненая та від інших процесів погіршення стану земель;

— рекультивацією порушених земель, зніманням, використанням і збереженням родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, а також своєчасним приведенням цих земель у став, придатний для використання за призначенням;

— збереженням та експлуатацією протиерозійних гідротехнічних споруд та систем, захисних лісонаса­джень, встановленням і збереженням межових знаків;

— наданням достовірних даних про наявність, стан використання земельних угідь по Державному земель­ному кадастру, а також інформації про наявність зе­мель запасу;

— проектуванням, розміщенням, будівництвом, ре­конструкцією, введенням в дію, експлуатацією та лік­відацією об'єктів, що негативно впливають на стан зе­мель;

— своєчасним і якісним виконанням комплексу необхідних заходів по запобіганню і ліквідацією псу­вання земель, їх забруднення виробничими та іншими відходами і стічними водами, а також при добуванні корисних копалин, виконанні будівельних, геологороз­відувальних, пошукових та інших робіт..

Спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів є Міністерство еколо­гії та природних ресурсів України, державні управління екології та природних ресурсів в АРК, областях, міс­тах Києві та Севастополі, інші територіальні органи та інспекції зазначеного міністерства.

Відповідно до Положення про Міністерство еколо­гії та природних ресурсів України, затвердженого Ука­зом Президента України від 29 травня 2000 року, Мі­ністерство екології та природних ресурсів України здійснює відповідно до законодавства державний кон­троль за додержанням норм і правил у сфері викори­стання і охорони природних ресурсів, у т.ч. землі.

Мінекоресурсів України має право обстежувати під­приємства, установи та організації незалежно від форм власності, включаючи військові та оборонні об'єкти,

об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання вимог щодо охорони земель.

Порядок здійснення державного контролю за вико­ристанням та охороною земель встановлюється Тим­часовим положенням про порядок здійснення органа­ми Держкомзему України державного контролю за використанням і охороною земель. Контрольну діяль­ність здійснюють головні державні інспектори і держав­ні інспектори по використанню і охороні земель Укра­їни, областей, районів в межах своєї компетенції. Зок­рема, вони мають право: безперешкодно, при пред'яв­ленні службового посвідчення відвідувати підприємс­тва, установи, організації незалежно від форм власно­сті і відомчої належності для перевірки додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель; давати власникам землі та землеко­ристувачам, незалежно від відомчої належності обов'яз­кові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель, а також по усуненню виявлених порушень; складати протоколи та розглядати справи про адміністративні порушення земельного законодав­ства і одержувати безкоштовно від органів державної виконавчої влади, власників землі і землекористува­чів дані про наявність, стан та використання земель­них угідь, а також інформацію про наявність земель запасу тощо.

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

Самоврядний контроль за використанням та охо­роною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Коментована стаття регламентує такий різновид державного контролю як самоврядний. Він здійсню­ється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до Закову України «Про місцеве само­врядування в Україні» від 21 травня 1097 року¹, до відання виконавчих органів сільських, селищних, мі­ських рад належать: здійснення контролю за додер­жанням земельного законодавства, використанням і охороною земель; здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогос­подарського землеустрою.

Районні та обласні ради, як це передбачено зазначе­ним законом, безпосередньо ре здійснюють контроль за використання та охороною земель. Разом з тим, вони мають інші повноваження, які опосередкованим чином дають змогу контролювати додержання вимог земель­ного законодавства.

Зокрема, виключно на пленарних засіданнях район­ної та обласної ради вирішуються питання земельних відносин, затвердження, відповідно до законодавства правил забудови і благоустрою населених пунктів об­ласті. Крім того, районні та обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження як: забезпечення ефективного ви­користання природних, в т.ч. і земельних ресурсів; підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб; підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних про­грам відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць; видача відповідно до законодавства забудовни­кам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд; координація на відповідній терито­рії діяльності місцевих землевпорядних органів.

Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель

Громадський контроль за використанням та охо­роною земель здійснюється громадськими шспекто-

¹ Відомості Верховної Ради України.--1997.— № 24.— С. 170.

рами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі поло­ження, затвердженого центральним органом виконав­чої влади по земельних ресурсах.

Відповідно до Положення про громадський конт­роль у галузі охорони навколишнього природного се­редовища, затвердженого Наказом Мінекобезпеки України від 4 серпня 1994 р., громадський контроль здійснюють громадські інспектори. Вони признача­ються відповідними органами місцевого самовряду­вання і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади (зокрема, Держкомземом України).

Основними завданнями громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середови­ща, в т.ч. і земель, є: безпосередня участь громадсько­сті у справах покращення екологічної ситуації; надан­ня допомоги органам державвого контролю в забезпе­ченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємства­ми, установами, організаціями та громадянами, попере­дження та виявлення порушень екологічного законо­давства, ліквідації їх наслідків; екологічна просвіта, виховання та інформування широких верств населен­ня через засоби масової інформації.

З метою координації роботи громадськості, широ­кого залучення її до розробки та виконання заходів по охороні природних ресурсів, в т.ч. земель, береж­ливого ставлення до навколишнього природного се­редовища і підтримання контактів з природоохорон­ними органами при громадських природоохоронних формуваннях та при підрозділах Державної екологіч­ної інспекції Мінекоресурсів України можуть ство­рюватися на громадських засадах штаби громадських інспекторів.

Громадські інспектори мають право: — безперешкодно відвідувати об'єкти в будь-який час їх роботи по пред'явленню посвідчення;

— отримувати інформацію про стан земельних ре­сурсів, джерело негативного впливу на них та заходи, що вживаються для поліпшення ставу земель;

— брати участь у проведенні спільно з працівника­ми підрозділів Державної екологічної інспекції Міне­коресурсів України, інших спеціально уповноважених органів контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища рейдів та перевірок дотримання підприємствами, установами, організаціями та грома­дянами земельного законодавства;

— проводити перевірки і складати протоколи про порушення земельного законодавства і подавати їх відповідному підрозділу Державного комітету Украї­ни по земельним ресурсам або органам місцевого са­моврядування для притягнення винних осіб до відпо­відальності, У разі неможливості встановлення особи порушника на місці громадські інспектори можуть доставляти порушника до органів внутрішніх справ або органів місцевого самоврядування;

— брати участь у підготовці до суду матеріалів на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушен­ня земельного законодавства;

— вносити до адміністрації підприємств, установ, організацій, відповідних державних органів подання про виявлені порушення земельного законодавства;

— виявляти обставини і причини, які призводять до порушень земельного законодавства, проводити профі­лактичну роботу щодо попередження таких порушень;

— захищати земельні права і інтереси громадян, пояснювати громадянам вимоги земельного законодав­ства;

— брати участь у проведенні громадської екологіч­ної експертизи незалежними групами спеціалістів.

Громадські інспектори працюють у взаємодії з дер­жавними інспекторами з охорони навколишнього при­родного середовища.

Глава 33. Моніторинг земель

Стаття 191. Призначення моніторингу земель

1. Моніторинг земель — це система спостережен­ня за станом земель з метою своєчасного виявлений змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. У системі моніторингу земель проводиться зби­рання, оброблення, передавання, збереження та ана­ліз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологіч­ної безпеки.

3. Моніторинг земель є складовою частиною дер­жавної системи моніторингу довкілля.

4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національ­ним, регіональним і локальним.

5. Ведення моніторингу земель здійснюється упо­вноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.

6. Порядок проведений моніторингу земель вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг земель є однією із функцій управління в сфері використання та охорони земель. Його об'єк­том є земельний фонд України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та харак­теру використання. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйом­ки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а та­кож оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості ґрунтів, за­ростанні сільськогосподарських угідь, забруднення зе­мель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, сольовими

потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих наф­тогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об'єктами.

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загальнодержавними і регіональними (місцевими) про­грамами. Інформація про стан земельних ресурсів та їх використання, яка була отримана в процесі ведення моніторингу, нагромаджується в архівах і банках да­них автоматизованої інформаційної системи. На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів дер­жавної виконавчої влади, органів місцевого й регіональ­ного самоврядування, інших державних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації нас­лідків негативних процесів. Отримані матеріали об'­єктивно характеризують фізичні, хімічні, біологічні процеси в навколишньому середовищі, рівень забруд­нення ґрунтів, що дає можливість органам державного управління пред'являти певні вимоги до землекорис­тувачів по усуненню правопорушень в області викори­стання і охорони земель.

Державна система моніторингу навколишнього при­родного середовища загалом покладається на Мініс­терство екології та природних ресурсів України. Мо­ніторинг земель — частина загального моніторингу до­вкілля. Структура, задачі, зміст моніторингу земель ви­значені в Положенні про моніторинг земель, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України від 20 сер­пня 1993 р.¹

Національний моніторинг охоплює територію, що знаходиться в межах кордонів України. Регіональний моніторинг проводиться на територіях, що характери­зуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов. Локальний — на територіях ниж­че регіонального рівня, до територій окремих земель­них ділянок і елементарних структур ландшафтно­

¹ ЗП Уряду України.— 1994.— № 1,— С. 5.

екологічних комплексів. Відповідно до міжнародних програм Україна може брати участь в роботах по гло­бальному моніторингу земель. Крім того, моніторинг земель поділяють в залежності від терміну та періодич­ності його проведення (базові спостереження, операти­вні та періодичні).

Суб'єктами, на яких покладено ведення моніторин­гу земель є Державний комітет України по земельних ресурсах за участю Міністерства екології та природ­них ресурсів України, Міністерство аграрної політики України, Національне космічне агентство України, інші зацікавлені міністерства та відомства. Органи Держав­ного комітету України по земельних ресурсах надають усім заінтересованим суб'єктам системи моніторин­гу інформацію про стан земельного фонду, структуру землекористування, трансформацію земель, заходи щодо запобігання негативним процесам і ліквідації їх нас­лідків; Міністерство аграрної політики — інформацію про фізичні, геохімічні та біологічні зміни якості ґрун­тів сільськогосподарського призначення; Національне космічне агентство України надає архівну та поточну інформацію з дистанційного зондування Землі.

Моніторинг земель ведеться з дотриманням прин­ципу сумісності різнорідних даних, заснованого на за­стосуванні єдиних класифікаторів, кодів, системи оди­ниць та інші. Для отримання необхідної інформації при моніторингу земель застосовуються дистанційне зондування; наземні зйомки-спостереження; фондові дані. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози і рекомендації для прийняття необхідних рішень державними органами в галузі використання та охорони земель. Загальний порядок проведення моніторингу земель урегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Положення про моніторинг земель».

Стаття 192. Завдання моніторингу земель Основними завданнями моніторингу земель є про­гноз еколого-економічних наслідків деградації зе-

мельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

До завдань моніторингу земель відносяться: довго­строкові систематичні спостереження за станом зе­мель; аналіз екологічного стану земель; своєчасне ви­явлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій про попередження і усунення наслідків негативних процесів; інформаційне забезпе­чення ведення державного земельного кадастру, зем­лекористування, землеустрою, державного контролю за використанням і охороною земель, а також власників земельних дільниць.

Інформація, одержана під час спостережень за ста­ном земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизо­ваної інформаційної системи обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресур­сів Держкомзем України.

За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози та рекомендації, що подаються до органів місцевого самоврядування, орга­нів державної виконавчої влади та Держкомзему Укра­їни для вжиття заходів відвернення і ліквідації нас­лідків негативних процесів.