Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

 

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

До повноважень Кабінету Міністрів України в га­лузі земельних відносив належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі викори­стання та охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загаль­нодержавних програм використання та охорони зе­мель;

д) організація ведення державного земельного ка­дастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

> є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міні­стрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Якщо Верховна Рада визначає державну політику у галузі використання і охорони земель, то Кабінету Міні­стрів належить її реалізація. Законодавчі можливості уряду в галузі земельних відносин значно розширені чинним Земельним кодексом, що досить виправдано.

Кабінет Міністрів, з одного боку, виступає як держав­ний орган. Так, він координує хід земельної реформи, організує ведення державного контролю за використан­ням і охороною земель, ведення земельного кадастру і здійснення моніторингу земель. Крім цього уряд ви­ступає як суб'єкт розпорядження землями державної власності, що має також право на викуп земельних ді­лянок у інших власників для суспільних потреб.

Дещо проблематичним і з організаційної, і з фінан­сової сторони уявляється реалізація положень ст. 126 кодексу, згідно з якою право власності і право постій­ного користування земельною ділянкою посвідчуєть-ся державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів. Не визначена доля чинності дер­жавних актів, виданих власникам землі і землекорис­тувачам на підставі постанови Верховної Ради Укра­їни від 13.03.1992 р. «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користу­вання землею».

 

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у га­лузі земельних відносин належить:

а) участь у розробленні та реалізації загальнодер­жавних і регіональних програм використання та охорони земель;

б) організація моніторингу земель;

в) участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрун­тів;

г) здійснення державної екологічної експертизи землекористування;

ґ) внесення пропозицій щодо формування держав­ної політики в галузі охорони та раціонального ви­користання земель;

д) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Провідним органом у галузі державного управлін­ня природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів). Його правовий статус і компетенція встановлені відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента від 29.05.2000 р. «Питання Міні­стерства екології і природних ресурсів».

Мінекоресурсів здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності у галузі охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, зокрема землі. Завданнями Мініс­терства є моніторинг навколишнього природного сере­довища, затвердження або погодження лімітів викори­стання природних ресурсів загальнодержавного значен­ня, видача дозволів на деякі види спеціального приро­докористування, проведення екологічної експертизи.

Державна екологічна інспекція Мінекоресурсів здій­снює контроль у галузі охорони навколишнього при­родного середовища та використання природних ресур­сів. На місцях у системі Мінекоресурсів функціонують Державний комітет по охороні навколишнього середо­вища і природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державні управління екологічної безпеки в об­ластях, містах Києві та Севастополі.

Земля — основний компонент природи, національ­не багатство України, що повинне перебувати під осо­бливою охороною. Введення землі в ринковий обіг не

повинно означати її перетворення в звичайний товар. Тому діяльність Мінекоресурсів у галузі земельних відносин спрямована перш за все на врахування еко­логічних факторів земельних ресурсів, їх використан­ня як частини єдиного природного комплексу.

 

Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земель­них відносин належить:

а) внесення пропозицій про формування держав­ної політики у галузі земельних відносин і забезпе­чення її реалізації;

б) координація робіт з проведення земельної ре­форми;

в) участь у розробленні та реалізації загальнодер­жавних, регіональних програм використання та охо­рони земель;

г) ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;

ґ) здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

д) здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земель­ного кадастру, охорони земель, реформування зе­мельних відносин, а також техніко-економічних об­ґрунтувань цих програм і проектів;

е) розроблення економічного і правового механіз­му регулювання земельних відносин;

є) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;

ж) здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;

з) вирішення інших питань у галузі земельних від­носин відповідно до закону.

Безпосереднє проведення державної земельної полі­тики і забезпечення раціонального використаная і

охорони земель покладено на єдину систему держав­них органів земельних ресурсів, яку очолює Державний комітет України по земельних ресурсах.

Його завдання зазначені у відповідному Положенні про його статус, що затверджене Указом Президента України від 14.08.2000 р. Держкомзем забезпечує ре­алізацію реформування земельних відносин, координа­цію робіт з проведення земельної реформи, ведення земельного кадастру, реєстрацію земельних ділянок тощо. На місцях в його системі функціонують обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Важливим завданням органів Держкомзему є дер­жавний контроль за використанням та охороною зе­мель. Посадові особи органів Деркомзему наділені правом розгляду справ про адміністративні правопо­рушення, пов'язані з порушенням законодавства в га­лузі використання і охорони земель і порядку регулю­вання земельних відносин (ст.ст. 52, 53, 53^і, 53², 54, 55, 56, 188⁵ Кодексу України «Про адміністративні право­порушення»).

 

Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин

До повноважень Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконан­ня загальнодержавних і республіканських.програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою і держав­ного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучен­ня (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сіль­ськогосподарського і лісогосподарського виробницт­ва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно Конституції Автономної Республіки Крим Рада Міністрів є виконавчим органом Автономної Рес­публіки Крим і виконує виконавчі функції і повнова­ження в межах своєї компетенції. Цією обставиною обумовлена наявність окремої статті щодо правомочно-стей вказаного державного органу у сфері земельних відносин. Але такі повноважейня суттєво не відрізня­ються від земельно-правової компетенції державних адміністрацій інших регіонів України (ст. 17 Кодексу).

 

Стаття 17. Повноваження державних місцевих адміністрацій у галузі земельних відносин

До повноважень місцевих державних адміністра­цій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконан­ня загальнодержавних і регіональних (республікан­ських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та держав­ного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучен­ня (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сіль­ськогосподарського і лісогосподарського виробниц­тва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів зе­мельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адмініст­рації, компетенція яких визначена відповідним Зако­ном України від 9.09.1999 р.

Ст. 13 цього Закону вказує, що до питань, які вирі­шуються місцевими державними адміністраціями, на­лежать питання використання землі, природних ресур­сів та охорони довкілля.

Земельний кодекс, на відміну від виконавчих орга­нів місцевого самоврядування, досить чітко сформулю­вав повноваження Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим і місцевих адміністрацій у галузі земель­них відносин. Це, перш за все, стосується законодавчої можливості розпорядження землями державної влас­ності. П. 12 Перехідних положень Земельного кодек­су встановлює, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпоря­дження землями за межами населених пунктів здійс­нюють відповідні органи виконавчої влади, тобто міс­цеві державні адміністрації.

Інші земельні функції державних адміністрацій присвячені управлінню земельним фондом на певній території — координації землеустрою, діяльності дер­жавних органів земельних ресурсів, державному конт­ролю за використанням та охороною земель тощо.

 

Розділ ІІ. ЗЕМЛІ УКРАЇНИ